Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тепер завод «Більшовик», який виготовляв дрібне обладнання для гірничої промисловості. У 1895 році почав діяти механічний завод капіталістів Каршевських. У 1896 році у Нікополі діяли, крім названих, ще цегельно-черепичний, олійницький, миловарний,пивоварний - загалом понад 20 невеликих заводів, на яких працювало 300 робітників. Поряд і цим у місті налічувалось 154 ремісничі майстерні. Промисловий розвиток міста особливо посилився після введення у 1903 році в експлуатацію залізниці Кривий Ріг-Нікополь-Олєксандрівськ.
Умови праці на промислових підприємствах були дуже тяжкі. Так, на заводі Каршевських робочий день тривав по 14-16 годин. Заробітну плату трудящі одержували надзвичайно низьку. Через відсутність охорони праці часто траплялись нещасні випадки. Жінки, працюючи на важких роботах, одержували значно нижчу заробітну плату, ніж чоловіки. За найменшу непокору учнів-підлітків нещадно били, виганяли з роботи.
Розвиток промисловості і торгівлі сприяв зростанню населення міста. У 1867 році у Нікополі проживало 7650 чол., а через 29 років - 19 472 чоловіка. У 1896 році в місті налічувалося 2763 житлові будинки, 101 вулиця і 7 провулків, що освітлювалися 48 гасовими ліхтарями.
Тривалий час тут не було жодного медичного закладу, допомогу жителям надавав відставний фельдшер, який сам виготовляв ліки. Лікарню на 25 ліжок у місті побудовано в 1896 році.
Перший учбовий заклад у Нікополі - парафіальне училище - відкрили У 1808 році. У 1838 році його перетворили на морське парафіальне двокласне училище., у якому навчалися 42 учні. Наприкінці XIX століття тут було сільське училище для хлопців, морське училище, дівчата навчалися в приватних школах. В місті не було жодної української школи. В той же час тут діяли 72 шинки, 5 церков, сінагога, кілька молитовних будинків.
Тяжкі, умови життя та політичне безправ'я призводили до революційних виступів трудящих проти капіталістичної експлуатації і самодержавства. Робітники місцевих підприємств почали виступати проти капіталістів, вимагаючи поліпшення умов нраці.
Особливо загострилась боротьба напередодні і в період першої російської революції. Наприкінці серпня 1903 року відбувся страйк робітників кравецьких майстерень Нікополя, викликаний тим, що підприємці збільшили робочий день, примушуючи людей працювати з 8 годин ранку до 9-10 вечора, а в деяких майстернях - до 12 годин ночі.
Великий вплив па зростання політичної свідомості робітників, на їх організованість мала діяльність Нікопольської організації РСДРП, що керувала страйками, поширювала відозви і листівки на підприємствах міста, в яких підкреслювалась роль пролетаріату як гегемона революції, закликала до збройного повстання. Соціал-демократи Нікополя мали зв'язки з Катеринославським комітетом більшовиків, який забезпечував їх літературою.
27 серпня 1905 року організація РСДРП провела збори робітників і селян, які ухвалили: «Головною метою самодержавного уряду є придушення політичної свідомості народних мас, але ні війна, ні політика залякування, ні царська Дума, що позбавляє робітничий клас громадянських і політичних прав, ні програми, що затьмарюють свідомість, не утримають самодержавство від неминучого падіння. Ми певні, що тільки народне збройне повстання покладе край ганебному існуванню самодержавства і що в цьому повстанні робітник, як найреволюційніший, енергійно і неухильно боротиметься за демократичний лад і за дійсний мир між народами, які одні забезпечать найбільш сприятливі умови для боротьби за соціалізм. Геть самодержавство! Хай живе соціалізм!».
18 листопада 1905 року місцеві урядові органи повідомляли катеринославського губернатора про страйк працівників нікопольської пошти. Наприкінці грудня 1905 року спалахнув страйк робітників-залізничників. Страйкарі розібрали залізницю між станціями Осокорівка і Тік. Власті кинули проти них каральнії іі загін на чолі з ротмістром. У районі станції Нікополь залізничники вступили в збройну боротьбу з карателями. До робітників приєдналися селяни. Ротмістр із своїм загоном відступив до Осокорівки. Керував виступами залізничників Нікопольський страйковий комітет, який підтримував на станції суворий революційний порядок. Поліція намагалась розігнати робітників. Їй вдалося на деякий час захопити станцію і заарештувати одного з керівників страйку. У відповідь на це 27 грудня 1905 року 200 озброєних залізничників і селян навколишніх сіл з вилами та рогатинами вигнали з станції поліцію. Коли страйкували залізничники Олександрівського вузла, Нікопольський страйковий комітет послав їм на допомогу бойову дружину.
Шість жителів Нікополя брали участь у повстанні на легендарному броненосці «Потьомкін». Це - матрос 36-го флотського екіпажу М. Д. Данилов, матрос- 2-ї статті Я. Д. Перепадя, квартирмейстер броненосця В.Д.
Нікополь
Сторінка 2 з 15
З початком видобування марганцевої руди у Нікополь-марганцевому пасейні в Нікополі були засновані чавуно-ливарний і механічний завод Худякова Умови праці на промислових підприємствах були дуже тяжкі. Так, на заводі Каршевських робочий день тривав по 14-16 годин. Заробітну плату трудящі одержували надзвичайно низьку. Через відсутність охорони праці часто траплялись нещасні випадки. Жінки, працюючи на важких роботах, одержували значно нижчу заробітну плату, ніж чоловіки. За найменшу непокору учнів-підлітків нещадно били, виганяли з роботи.
Розвиток промисловості і торгівлі сприяв зростанню населення міста. У 1867 році у Нікополі проживало 7650 чол., а через 29 років - 19 472 чоловіка. У 1896 році в місті налічувалося 2763 житлові будинки, 101 вулиця і 7 провулків, що освітлювалися 48 гасовими ліхтарями.
Тривалий час тут не було жодного медичного закладу, допомогу жителям надавав відставний фельдшер, який сам виготовляв ліки. Лікарню на 25 ліжок у місті побудовано в 1896 році.
Перший учбовий заклад у Нікополі - парафіальне училище - відкрили У 1808 році. У 1838 році його перетворили на морське парафіальне двокласне училище., у якому навчалися 42 учні. Наприкінці XIX століття тут було сільське училище для хлопців, морське училище, дівчата навчалися в приватних школах. В місті не було жодної української школи. В той же час тут діяли 72 шинки, 5 церков, сінагога, кілька молитовних будинків.
Тяжкі, умови життя та політичне безправ'я призводили до революційних виступів трудящих проти капіталістичної експлуатації і самодержавства. Робітники місцевих підприємств почали виступати проти капіталістів, вимагаючи поліпшення умов нраці.
Особливо загострилась боротьба напередодні і в період першої російської революції. Наприкінці серпня 1903 року відбувся страйк робітників кравецьких майстерень Нікополя, викликаний тим, що підприємці збільшили робочий день, примушуючи людей працювати з 8 годин ранку до 9-10 вечора, а в деяких майстернях - до 12 годин ночі.
Великий вплив па зростання політичної свідомості робітників, на їх організованість мала діяльність Нікопольської організації РСДРП, що керувала страйками, поширювала відозви і листівки на підприємствах міста, в яких підкреслювалась роль пролетаріату як гегемона революції, закликала до збройного повстання. Соціал-демократи Нікополя мали зв'язки з Катеринославським комітетом більшовиків, який забезпечував їх літературою.
27 серпня 1905 року організація РСДРП провела збори робітників і селян, які ухвалили: «Головною метою самодержавного уряду є придушення політичної свідомості народних мас, але ні війна, ні політика залякування, ні царська Дума, що позбавляє робітничий клас громадянських і політичних прав, ні програми, що затьмарюють свідомість, не утримають самодержавство від неминучого падіння. Ми певні, що тільки народне збройне повстання покладе край ганебному існуванню самодержавства і що в цьому повстанні робітник, як найреволюційніший, енергійно і неухильно боротиметься за демократичний лад і за дійсний мир між народами, які одні забезпечать найбільш сприятливі умови для боротьби за соціалізм. Геть самодержавство! Хай живе соціалізм!».
18 листопада 1905 року місцеві урядові органи повідомляли катеринославського губернатора про страйк працівників нікопольської пошти. Наприкінці грудня 1905 року спалахнув страйк робітників-залізничників. Страйкарі розібрали залізницю між станціями Осокорівка і Тік. Власті кинули проти них каральнії іі загін на чолі з ротмістром. У районі станції Нікополь залізничники вступили в збройну боротьбу з карателями. До робітників приєдналися селяни. Ротмістр із своїм загоном відступив до Осокорівки. Керував виступами залізничників Нікопольський страйковий комітет, який підтримував на станції суворий революційний порядок. Поліція намагалась розігнати робітників. Їй вдалося на деякий час захопити станцію і заарештувати одного з керівників страйку. У відповідь на це 27 грудня 1905 року 200 озброєних залізничників і селян навколишніх сіл з вилами та рогатинами вигнали з станції поліцію. Коли страйкували залізничники Олександрівського вузла, Нікопольський страйковий комітет послав їм на допомогу бойову дружину.
Шість жителів Нікополя брали участь у повстанні на легендарному броненосці «Потьомкін». Це - матрос 36-го флотського екіпажу М. Д. Данилов, матрос- 2-ї статті Я. Д. Перепадя, квартирмейстер броненосця В.Д.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове
- Покровське