Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку грудня 1917 року управа провела сільський сход у Покровському, на якому представник Центральної ради закликав селян підтримувати її і боротися проти більшовиків. Про головне, що тривожило селян, про землю - він не сказав ні слова. Тоді виступив П. М. Циков, який викрив націоналістів. «Є інша, справді
народна влада,- говорив він.,- наша робітничо-селянська... У Петрограді створено робітничо селянський уряд на чолі з Леніним. Він видав Декрет про передачу всіх поміщицьких, церковно-монастирських Земель тим, хто їх обробляє. Селяни Росії вже відібрали у поміщиків землю. Матимемо її і ми, коли твердо будемо стояти за свої права, підтримаємо уряд на чолі з Леніним». Промову Цикова селяни слухали захоплено.
Петлюрівці спробували мобілізувати до гайдамацьких загонів всіх чоловіків, але селяни відмовились. А ті, кого захопили насильно, через тиждень повернулися додому. В селі та волості почали виникані червоногвардійсььі загони. Циков допомагав їх створювати, спрямовував їх дії. 18 грудня він очолив перший революційний штаб Червоногвардійських загонів з бідноти і колишніх фронтовиків. Незабаром у селі було створено революційний комітет.
27 грудня 1917 року відбулися вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Головою Ради став бідняк- Я. В. Тихий, а членами волосного виконкому, крім нього.- А. С. Балагура, П. М. Циков, І. В. Ігнатьєв, М. А. Таран ча ін. Циков очолив контрольний та військовий відділи виконкому.
З перших днів своєї діяльності органи Радянської влади взяли на облік усю землю та майно поміщиків. На багатіїв, торгівців та інші нетрудові елементи було накладено податок. Уже в березні 1918 року частину поміщицької землі, реманенту, сільськогосподарські машини, тягло передали селянам. Вперше наймити і малоземельні селяни одержали довгожданну землю. Але, як тільки селяни скінчили сівбу, у квітні 1918 року Покровське окупували німецько-австрійські війська. Окупант вивісили наказ такого змісту: «Всім, хто брав участь у грабунку поміщицьких земель і майна, з'явитись на базарний майдан, привезти і принести все, що було взято, - коней, реманент, збіжжя...». Добровольців не знайшлося. Тоді син місцевого попа Григоровича сформував кінний загін з куркулів, який нагаями почав зганяти селян-бідняків на майдан. Кайзерівські вояки прилюдно шмагали Семена Костогриза, Василя Ігнатьєва та інших. Усіх активістів-організаторів Радянської влади заарештували. Цимбал, Зеленко, Довбиш, Петренко того ж дня були розстріляні. Видали окупантам куркулі і Цикова, скривавленого, ледь живого, його кинули у Васильківську тюрму.
У листопаді 1918 року, після вигнання окупаційних військ, у селі для боротьоби з націоналістами та куркульськими бандами створився партизанський загін. Командиром його став місцевий житель більшовик А. К. Падалка, який у 1917 році в Петрограді вступив до партії більшовиків і звідти прибув у Покровське. Енергійний, витриманий і сміливий, він відразу здобув авторитет земляків. Загін невдовзі об'єднав до двох тисяч бійців. У першому бою під Синельниковим петлюрівці-зазнали поразки. Партизани брали також участь у ліквідації куркульських банд Булаха, Цибулька. У квітні 1919 року під Кирилівкою в бою з ними загін захопив 3 гармати, 2 кулемети, понад 100 гвинтівок та інші трофеї. За бойові успіхи командуючий Південною групою радянських військ П. Ю. Дибенко оголосив бійцям загону подяку. Скориставшися з перебування партизанів на відпочинку по домівках, зграя махновців напала на їхній штаб у Покровському. Тяжко був поранений А. К. Падалка. Захопити живим мужнього командира махновцям не вдалося. Відстрілюючись до останнього матрона, він героїчно загинув. Командування загоном взяв на себе колишній матрос, також місцевий житель С. С. Білозуб. Згодом, за розпорядженням командування, загін вирушив до Криму, де влився в 9-й Задніпровський український полк 59-ї дивізії. Потім його направили під Катеринослав, де в червні 1919 року він воював проти дивізії генерала Шкуро. Тоді ж Покровське захопили денікінці. П. М. Циков повернувшись у село, налагоджував роботу підпілля. За спеціальним дорученням він виїхав до станції Бердянськ, але під час зупинки на станції Мечетна був схоплений каральним загоном місцевого багатія Ленця, який служив денікінцям. Тримався Циков мужньо. Допитував його попівський син Григорович. Нічого не добившись катуваннями, головорізи 19 липня 1919 року розстріляли П. М. Цикова. «Лише з одягу можна було впізнати вбитого,- пише у своїх спогадах удова Цикова- Марія Яківна,- так жорстоко розправилися з ним денікінці».
В січні 1920 року частини 13-ї Армії після короткого бою очистили Покровське від білогвардійців. Радянську владу в селі було відновлено. 9 січня створено волосний ревком, головою якого став І. О. Таран, членами - В. Степаненко, М. Яндола, І. Кисенко та ін. З 4-го червня в Покровському почав діяти партосередок, до якого ввійшли Ф. Тимченко, Д. Тихий, Н. Миленко, Й. Тараненко. Очолив його І. Новгородов. Осередок проводив
Покровське
Сторінка 2 з 8
більшовики Покровського, зокрема П. М. Циков, провадять агітаційну роботу, поширюють революційні ідеї в масах. На початку грудня 1917 року управа провела сільський сход у Покровському, на якому представник Центральної ради закликав селян підтримувати її і боротися проти більшовиків. Про головне, що тривожило селян, про землю - він не сказав ні слова. Тоді виступив П. М. Циков, який викрив націоналістів. «Є інша, справді
народна влада,- говорив він.,- наша робітничо-селянська... У Петрограді створено робітничо селянський уряд на чолі з Леніним. Він видав Декрет про передачу всіх поміщицьких, церковно-монастирських Земель тим, хто їх обробляє. Селяни Росії вже відібрали у поміщиків землю. Матимемо її і ми, коли твердо будемо стояти за свої права, підтримаємо уряд на чолі з Леніним». Промову Цикова селяни слухали захоплено.
Петлюрівці спробували мобілізувати до гайдамацьких загонів всіх чоловіків, але селяни відмовились. А ті, кого захопили насильно, через тиждень повернулися додому. В селі та волості почали виникані червоногвардійсььі загони. Циков допомагав їх створювати, спрямовував їх дії. 18 грудня він очолив перший революційний штаб Червоногвардійських загонів з бідноти і колишніх фронтовиків. Незабаром у селі було створено революційний комітет.
27 грудня 1917 року відбулися вибори до Ради селянських і солдатських депутатів. Головою Ради став бідняк- Я. В. Тихий, а членами волосного виконкому, крім нього.- А. С. Балагура, П. М. Циков, І. В. Ігнатьєв, М. А. Таран ча ін. Циков очолив контрольний та військовий відділи виконкому.
З перших днів своєї діяльності органи Радянської влади взяли на облік усю землю та майно поміщиків. На багатіїв, торгівців та інші нетрудові елементи було накладено податок. Уже в березні 1918 року частину поміщицької землі, реманенту, сільськогосподарські машини, тягло передали селянам. Вперше наймити і малоземельні селяни одержали довгожданну землю. Але, як тільки селяни скінчили сівбу, у квітні 1918 року Покровське окупували німецько-австрійські війська. Окупант вивісили наказ такого змісту: «Всім, хто брав участь у грабунку поміщицьких земель і майна, з'явитись на базарний майдан, привезти і принести все, що було взято, - коней, реманент, збіжжя...». Добровольців не знайшлося. Тоді син місцевого попа Григоровича сформував кінний загін з куркулів, який нагаями почав зганяти селян-бідняків на майдан. Кайзерівські вояки прилюдно шмагали Семена Костогриза, Василя Ігнатьєва та інших. Усіх активістів-організаторів Радянської влади заарештували. Цимбал, Зеленко, Довбиш, Петренко того ж дня були розстріляні. Видали окупантам куркулі і Цикова, скривавленого, ледь живого, його кинули у Васильківську тюрму.
У листопаді 1918 року, після вигнання окупаційних військ, у селі для боротьоби з націоналістами та куркульськими бандами створився партизанський загін. Командиром його став місцевий житель більшовик А. К. Падалка, який у 1917 році в Петрограді вступив до партії більшовиків і звідти прибув у Покровське. Енергійний, витриманий і сміливий, він відразу здобув авторитет земляків. Загін невдовзі об'єднав до двох тисяч бійців. У першому бою під Синельниковим петлюрівці-зазнали поразки. Партизани брали також участь у ліквідації куркульських банд Булаха, Цибулька. У квітні 1919 року під Кирилівкою в бою з ними загін захопив 3 гармати, 2 кулемети, понад 100 гвинтівок та інші трофеї. За бойові успіхи командуючий Південною групою радянських військ П. Ю. Дибенко оголосив бійцям загону подяку. Скориставшися з перебування партизанів на відпочинку по домівках, зграя махновців напала на їхній штаб у Покровському. Тяжко був поранений А. К. Падалка. Захопити живим мужнього командира махновцям не вдалося. Відстрілюючись до останнього матрона, він героїчно загинув. Командування загоном взяв на себе колишній матрос, також місцевий житель С. С. Білозуб. Згодом, за розпорядженням командування, загін вирушив до Криму, де влився в 9-й Задніпровський український полк 59-ї дивізії. Потім його направили під Катеринослав, де в червні 1919 року він воював проти дивізії генерала Шкуро. Тоді ж Покровське захопили денікінці. П. М. Циков повернувшись у село, налагоджував роботу підпілля. За спеціальним дорученням він виїхав до станції Бердянськ, але під час зупинки на станції Мечетна був схоплений каральним загоном місцевого багатія Ленця, який служив денікінцям. Тримався Циков мужньо. Допитував його попівський син Григорович. Нічого не добившись катуваннями, головорізи 19 липня 1919 року розстріляли П. М. Цикова. «Лише з одягу можна було впізнати вбитого,- пише у своїх спогадах удова Цикова- Марія Яківна,- так жорстоко розправилися з ним денікінці».
В січні 1920 року частини 13-ї Армії після короткого бою очистили Покровське від білогвардійців. Радянську владу в селі було відновлено. 9 січня створено волосний ревком, головою якого став І. О. Таран, членами - В. Степаненко, М. Яндола, І. Кисенко та ін. З 4-го червня в Покровському почав діяти партосередок, до якого ввійшли Ф. Тимченко, Д. Тихий, Н. Миленко, Й. Тараненко. Очолив його І. Новгородов. Осередок проводив
Дивиться також інші населені пункти району:
- Романки
- Просяна
- Орли
- Олександрівка
- Маломихайлівка
- Гаврилівка
- Вишневе
- Березове
- Андріївка
- Великомихайлівка