Сторінка 5 з 8
обіцяв нещадно громити фашистів. Його дружина побажала своєму чоловікові і його товаришам успіхів у бойових подвигах і запевнила, що в
колгоспі всі працюватимуть щеорганізованіше і своєчасно, без втрат зберуть врожай. Колгоспники Покровського додержали свого слова. Хоч значну частину працездатних призвали до Червоної Армії, а в МТС і колгоспах у зв'язку з мобілізацією не вистачало машин, врожай зібрали повністю. При наближенні лінії фронту для боротьби з ворогом заздалегідь було сформовано партизанський загін з 76 чолонік, 19 з них були комуністами. Командиром загону призначили О. І. Зиміиа, автомеханіка райспоживспілки.
У жовтні 1941 року Покровське окупували фашисти. За короткий час було пограбовано Мечетнянську МТС і всі 8 колгоспів села. Окупанти почали «перебудовувати» сільське господарство на свій лад. Створювали т. зв. «громадські господарства». Увесь врожай вивозився до Німеччини, а людям давали пайок на душу – 150 - 200 грамів кукурудзи, проса, інколи ячменю. Кожне господарство села мусило здати за рік 600-900 літрів молока, 250-300 яєць, 150 кг м'яса, багато хліба. Було встановлено поліцейсько-жандармський режим, що супроводився жорстоким терором, винищенням радянських людей.
У листопаді 1941 року гітлерівцям вдалося схопити 34 партизанів. Нічого не добившись від них, фашисти 23 травня 1942 року їх розстріляли. Серед розстріляних були командир загону О. І. Зимін та колишній командир партизанського загону періоду громадянської війни С. С. Білозуб. Та в селі не припинялася боротьба проти окупантів. Селяни зривали постачання німецької армії продовольством, рятували військовополонених, вели антифашистську пропаганду. Патріотки А. К. Міхно, А. П. Олексієнко, А. Д. Падалка та ін. переховували червоноармійців, які втікали з полону, давали одяг і їжу, допомагали перейти лінію фронту. Т. М. Кісенко проводила активну антифашистську агітацію. Проти окупантів боролися й піонери. Якось із розмови дорослих Галя Крітина, учениця середньої школи № 2, почула, що в Покровському переховуються поранені червоноармій. Вона ходила до них, носила їм їжу, перев'язувала рани. Потім за дорученням бійців поширювала листівки, тексти радянських пісень. Про це дізналися фашисти. Вони схопили Галю, замкнули в управі, де була і в'язниця. Щодня дівчинку по
2-3 рази допитували, вимагаючи сказати, звідки брала листівки. Але вони не почули від неї жодного
слова. Осіннього ранку року піонерку
розстріляли.
На місце загиблих ставали нові патріоти. Взимку 1943 року радянський літак вночі порозкидав над районом листівки, які викривали брехливі обіцянки гітлерівців про те, що вони наділятимуть землею всіх, хто підтримує їх порядки. Піонери Іван Наклепко та Іван Северин розклеїли листівки на людних місцях. Це викликало переполох серед окупантів та їх підлабузників. Перелякані поліцаї, бігаючи по вулицях, спішно здирали їх з стовпів І. С. Павленко нині працює майстром-підривником на шахті 1-2 ім. Свердлова Луганської області, а І. П. Северин -шофером у колгоспі. Влітку 1943 року населення села всіляко затаювало жнива, щоб урожай не дістався ворогам. Для Батьківщини було збережено десятки тисяч пудів зерна і різної сільськогосподарської продукції.
Багато покровців відважно боролися проти гітлерівських загарбників на фронті. Деякі з них пройшли великий бойовий шлях. П. С. Тихий воював у Сталінграді, 900 днів разом з ленінградцями відбивали ворожу облогу П. С. Терещенко, І. Г. Дорошенко. В штурмі Берліна брали участь старшина І. Г. Кісенко, бійці С. Й. Падалка. О. В. Сова, П. І. Липський та інші. В. Л. Білозубу довелося воювати в ескадрильї «Нормандія-Німан». 15 липня 1944 року літак французького льотчика Моріса де Сейна був підбитий. Французький пілот міг залишити літак, але в його товариша - В. Л. Білозуба не було парашута. Обидва вони загинули разом. У далекій Франції у квартирі матері Моріса де Сейна висять два портрети в чорних рамках-Моріса і Володимира, а в Покровському батьки В. Л. Білозуба вважають своїм сином і Моріса.
14 вересня 1943 року частини 257-ї стрілецької дивізії, під командуванням генерал-майора Л. М. Пихтіна визволили село від гітлерівців. Відступаючи, фашисти зруйнували і спалили 128 будинків колгоспників, 4 школи, лікарню, 2 клуби, кінотеатр, млин, сирзавод, елеватор. Було знищено багато сільськогосподарської техніки і худоби. Збитки, завдані селу, обчислюються в 1,5 млн. крб. На каторгу до Німеччини було вивезено 406 жителів села.
З перших же днів визволення відновили роботу органи Радянської влади, партійні і комсомольські організації. На підприємствах, в установах та у 32 колгоспах району агітатори щоденно проводили бесіди, повідомляли населення про наступальні дії Червоної Армії, читали газети, зведення Радінформбюро, мобілізовували трудящих на якнайшвидше виконання всіх робіт та на допомогу фронтові.
Дивиться також інші населені пункти району: