Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Від більшовиків трудящі Ордо-Василівки дізналися про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. На початку листопада 1917 року відбулись загальні збори жителів села, на яких було ухвалено переобрати волосну Раду селянських депутатів, усунувши з неї буржуазно-націоналістичні та угодовські елементи, які орієнтувались на Центральну раду, спирались на розташовані у волості загони «вільних козаків». Щоб зламати їх опір, ордо-василівський загін Червоної гвардії провів у волості роззброєння петлюрівців.
Протягом листопада в селах Ордо-Василівської волості пройшли вибори делегатів на волосний з'їзд Рад. Цей з'їзд відбувся в селі 3 грудня 1917 року. В ньому взяли участь депутати 29 сіл волості. На з'їзді обрали виконавчий комітет Ордо- Василівської волосної Ради селянських депутатів, в якому переважали більшовики. «Вітаємо Жовтневу переможну революцію,- говорилося в резолюції з'їзду,- яка поклала початок національному розкріпаченню. Вітаємо робітничий і селянський уряд у Петрограді і вважаємо, що початком визволення від гніту буржуазії може
бути створення влади на Україні із Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, яка спроможна йти в контакті з Всеросійською Радою Народних Комісарів...»
Гаряче вітали трудящі Ордо-Василівки історичні рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, утворення Української Радянської Республіки та першого Радянського уряду на Україні. Вони взяли також активну участь у встановленні влади Рад на території всього Верхньодніпровського повіту, в роззброєнні білокозачих частин, що йшли на Дон.
Після встановлення Радянської влади більшовики Ордо-Василівки організували трудівників села на здійснення ленінського Декрету про землю та інших рішень Радянського уряду. В розпорядження Ордо-Василівської волосної Ради було передано тисячі десятин конфіскованої землі і майно поміщиків. Рада розподілила їх між селянами. Землею забезпечували насамперед малоземельних і безземельних. Кожен житель Ордо-Василівки одержав понад дві десятини землі. Земельний масив села в 1917-1918 рр. зріс втроє.
Навесні 1918 року, відгукнувшись на заклик В. І. Леніна «Соціалістична Вітчизна в небезпеці», трудящі Ордо-Василівки разом з усім народом виступили на захист завоювань Жовтня проти німецько-австрійських окупантів. В кінці березня збройний загін Ордо-Василівської волості спільно з Весело-Тернівським і Лозуватським загонами взяв участь у боротьбі революційних військ проти німецьких окупантів у районі Кривого Рога. Пізніше, відступивши з Криворіжжя, зведений ордо-василівський загін під командуванням П. М. Кращенка та В. М. Задорожного влився в Чорноморський Кримський полк і в його складі боровся з білогвардійцями на Північному Кавказі.
Не скорились окупантам і селяни, що залишились на території, захопленій ворогом. У квітні 1918 року в Ордо-Василівці з участю Є. М. Кращенко був утворений невеликий партизанський загін. До нього увійшли М. Вощина, Г. Навлов, А. Гуцаленко, В. Виборний та інші колишні червоногвардійці, що залишились у тилу ворога. Не встиг партизанський загін оформитись і розпочати бойові дії проти окупантів, як куркулі виказали частину його складу німцям. Партизани напали на маєток поміщика Чуйкевича, де тримали ув'язнених і, розгромивши варту, звільнили своїх товаришів. Проте наступного дня, діставши підкріплення, німецький загін оточив Ордо-Василівку і захопив партизанів. Усіх заарештованих окупанти розстріляли за селом. Коли селяни почали ховати розстріляних, то виявили, що Євдокія Кращенко і Василь Виборний не вбиті, а тяжко поранені. Приховати їх від окупантів усе ж не вдалося. Обох ув'язнили в катеринославську тюрму, звідки вони були звільнені лише в листопаді повсталим населенням Катеринослава.
У відповідь на розстріли й катування односельчан, реквізиції хліба та худоби трудящі Ордо-Василівки повставали на боротьбу проти окупантів. Влітку 1918 року у волості діяло кілька невеликих партизанських загонів. Пізніше вони об'єднались в один під командуванняхм П. О. Лаврова. Діючи в контакті з іншими загонами Верхньодніпровського повіту, партизани Ордо-Василівської волості не раз нападали на німецьких окупантів та гайдамаків.
В середині листопада 1918 року після вигнання окупаційних частин та гайдамаків було проведено вибори до волосної Ради селянських депутатів, в яких взяли участь жителі 27 сіл. Головою Ордо-Василівської волосної Ради обрали партизана П. О. Лаврова. Та незабаром село захопили петлюрівці. У грудні 1918 року для боротьби проти них ордо-василівці знову створили партизанський загін.
На початку лютого 1919 року частини Червоної Армії відновили в Ордо-Василівці Радянську владу. В середині квітня тут було створено комбід, до
Ордо-Василівка
Сторінка 3 з 9
Командиром обрали П. М. Кращенка. Спочатку загін був озброєний мисливськими рушницями, пізніше одержав гвинтівки і гранати від червоногвардійців Катеринослава і Кам'янського. Від більшовиків трудящі Ордо-Василівки дізналися про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді. На початку листопада 1917 року відбулись загальні збори жителів села, на яких було ухвалено переобрати волосну Раду селянських депутатів, усунувши з неї буржуазно-націоналістичні та угодовські елементи, які орієнтувались на Центральну раду, спирались на розташовані у волості загони «вільних козаків». Щоб зламати їх опір, ордо-василівський загін Червоної гвардії провів у волості роззброєння петлюрівців.
Протягом листопада в селах Ордо-Василівської волості пройшли вибори делегатів на волосний з'їзд Рад. Цей з'їзд відбувся в селі 3 грудня 1917 року. В ньому взяли участь депутати 29 сіл волості. На з'їзді обрали виконавчий комітет Ордо- Василівської волосної Ради селянських депутатів, в якому переважали більшовики. «Вітаємо Жовтневу переможну революцію,- говорилося в резолюції з'їзду,- яка поклала початок національному розкріпаченню. Вітаємо робітничий і селянський уряд у Петрограді і вважаємо, що початком визволення від гніту буржуазії може
бути створення влади на Україні із Рад робітничих, селянських і солдатських депутатів, яка спроможна йти в контакті з Всеросійською Радою Народних Комісарів...»
Гаряче вітали трудящі Ордо-Василівки історичні рішення І Всеукраїнського з'їзду Рад, утворення Української Радянської Республіки та першого Радянського уряду на Україні. Вони взяли також активну участь у встановленні влади Рад на території всього Верхньодніпровського повіту, в роззброєнні білокозачих частин, що йшли на Дон.
Після встановлення Радянської влади більшовики Ордо-Василівки організували трудівників села на здійснення ленінського Декрету про землю та інших рішень Радянського уряду. В розпорядження Ордо-Василівської волосної Ради було передано тисячі десятин конфіскованої землі і майно поміщиків. Рада розподілила їх між селянами. Землею забезпечували насамперед малоземельних і безземельних. Кожен житель Ордо-Василівки одержав понад дві десятини землі. Земельний масив села в 1917-1918 рр. зріс втроє.
Навесні 1918 року, відгукнувшись на заклик В. І. Леніна «Соціалістична Вітчизна в небезпеці», трудящі Ордо-Василівки разом з усім народом виступили на захист завоювань Жовтня проти німецько-австрійських окупантів. В кінці березня збройний загін Ордо-Василівської волості спільно з Весело-Тернівським і Лозуватським загонами взяв участь у боротьбі революційних військ проти німецьких окупантів у районі Кривого Рога. Пізніше, відступивши з Криворіжжя, зведений ордо-василівський загін під командуванням П. М. Кращенка та В. М. Задорожного влився в Чорноморський Кримський полк і в його складі боровся з білогвардійцями на Північному Кавказі.
Не скорились окупантам і селяни, що залишились на території, захопленій ворогом. У квітні 1918 року в Ордо-Василівці з участю Є. М. Кращенко був утворений невеликий партизанський загін. До нього увійшли М. Вощина, Г. Навлов, А. Гуцаленко, В. Виборний та інші колишні червоногвардійці, що залишились у тилу ворога. Не встиг партизанський загін оформитись і розпочати бойові дії проти окупантів, як куркулі виказали частину його складу німцям. Партизани напали на маєток поміщика Чуйкевича, де тримали ув'язнених і, розгромивши варту, звільнили своїх товаришів. Проте наступного дня, діставши підкріплення, німецький загін оточив Ордо-Василівку і захопив партизанів. Усіх заарештованих окупанти розстріляли за селом. Коли селяни почали ховати розстріляних, то виявили, що Євдокія Кращенко і Василь Виборний не вбиті, а тяжко поранені. Приховати їх від окупантів усе ж не вдалося. Обох ув'язнили в катеринославську тюрму, звідки вони були звільнені лише в листопаді повсталим населенням Катеринослава.
У відповідь на розстріли й катування односельчан, реквізиції хліба та худоби трудящі Ордо-Василівки повставали на боротьбу проти окупантів. Влітку 1918 року у волості діяло кілька невеликих партизанських загонів. Пізніше вони об'єднались в один під командуванняхм П. О. Лаврова. Діючи в контакті з іншими загонами Верхньодніпровського повіту, партизани Ордо-Василівської волості не раз нападали на німецьких окупантів та гайдамаків.
В середині листопада 1918 року після вигнання окупаційних частин та гайдамаків було проведено вибори до волосної Ради селянських депутатів, в яких взяли участь жителі 27 сіл. Головою Ордо-Василівської волосної Ради обрали партизана П. О. Лаврова. Та незабаром село захопили петлюрівці. У грудні 1918 року для боротьби проти них ордо-василівці знову створили партизанський загін.
На початку лютого 1919 року частини Червоної Армії відновили в Ордо-Василівці Радянську владу. В середині квітня тут було створено комбід, до
Дивиться також інші населені пункти району: