Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
22 січня 1919 року до Новомосковська ввійшли частини Червоної Армії. У
місті, відповідно до наказу начальника штабу Харківської групи радянських військ від 25 січня 1919 року, з партизанських загонів під керівництвом Г. О. Колоса формується 14-й піхотний Радянський український полк. Активну участь у створенні цього полку взяли уродженець села Андріївки Новомосковського повіту А. П. Матвієнко, колишній робітник з Катеринослава С. С. Філоненко, член партії П. І. Мироненко, комсомолець з-під Новомосковська П. Хижняк та інші. До кінця січня 1919 року полк було повністю сформовано. Молодь Новомосковська на заклик військового комісаріату 29 січня 1919 року послала до лав Червоної Армії майже половину свого складу.
Влітку комуністи і комсомольці міста проводили велику роботу по мобілізації трудящих на боротьбу проти денікінців. 21 червня 1919 року у складі 57-ї стрілецької дивізії героїчно билися з білогвардійцями 500 жителів міста. Наприкінці червня 1919 року кінний корпус генерала Шкуро захопив місто. Без слідства і суду озвірілі білобандити розстрілювали робітників і селян. Звірячу розправу вчинили вони і над комендантом міста А. А. Луценком та більшовиком І. Кирпою.
Для організації підпільної роботи і партизанського руху в тилу Денікіна в липні 1919 року Зафронтбюро ЦК КПб України послало на Придніпров'я близько 40 відповідальних партійних працівників. До Новомосковська з Катеринослава прибуло три чоловіка. Командуючим партизансько-повстанських військ Лозово- Синельниківського району, куди входив і Новомосковськ, був призначений Г. О. Колос (Колосов). Начальником штабу став голова Новомосковського підпільного ревному М. М. Макаров-Нікітін. Багато жителів міста у складі повстанської бригади билися проти денікінських військ.
Більшовики, що діяли в підпіллі, не припиняли викривати справжню суть дрібнобуржуазних партій, які намагалися захопити керівництво партизанським рухом до своїх рук. У вересні 1919 року боротьбисти створили у місті т. зв. «безпартійний ревком», який очолив А. Дикий. Він скликав з'їзд представників 39 ревкомів Новомосковського повіту. Ініціативна оперативна група більшовиків на чолі з М. М. Макаровим-Нікітіним, що взяла участь у роботі з'їзду, добилася прийняття на ньому більшовицької резолюції.
26 вересня 1919 року в місті таємно відбувся з'їзд представників партизанських загонів, на якому було обрано більшовицький військово-революційний комітет ВРК на чолі з Л. Сологубом, членом повітового повстанського комітету. До складу ВРК ввійшли уродженець села Губинихи, посланець Кайдацького підпільного більшовицького комітету М. Порхун, член партії з 1917 року І. П. Чалий і представник з Новомосковська більшовик А. Г. Архипов.
Скориставшись з відсутності у Новомосковську денікінських військ, військово-революційний комітет 22 жовтня оголосив про взяття влади до своїх рук.1 листопада Перший Новомосковський революційний полк на чолі з О. Г. Молибогою вступив до міста, але через 10 днів під натиском переважаючих сил денікінців відступив.
29 грудня 1919 року 1 бригада 14-ї Армії визволила Новомосковськ від білогвардійців. У місті почав діяти як орган влади повітовий ревком на чолі з А. Г. Архиповим. 31 грудня відбулися збори комуністів, на яких було створено тимчасовий комітет партії, а 13 лютого 1920 року на повітовій партійній конференції комуністи обрали повітовий партійний комітет. Розгорталася робота в профспілках. Спочатку виникла комуністична фракція з 4 чол. у «Спілці друкарів» та з 5 чол.- у спілці «Соціалістична культура». В липні створено комуністичну фракцію 8 чол. у спілці «Голка» та у спілці металістів 5 чол. «Все керівництво у профспілковому русі перейшло до рук комуністів»,- доповідав губернському комітету партії секретар повітового партійного комітету.
Багато уваги приділяв партійний комітет організації роботи на селі. Повіт був поділений на 7 районів, до кожного з них призначалися організатори. Наприкінці 1920 року в селах повіту було створено 26 партійних осередків.
Значну допомогу радянським і партійним органам міста та повіту подавали Катеринославський губернський партійний комітет і Катеринославський губревком. У лютому 1920 року відбувся повітовий з'їзд ревкомів, у роботі якого брав участь представник від губкому Е. І. Квірінг. На засіданні губревкому він доповідав про радянське і партійне будівництво у Новомосковському повіті. Квірінг був і на земельному з'їзді в Новомосковську. В своїй інформації губревкомові він зазначав, Що необхідно послати збройні загони для боротьби з бандитизмом по селах повіту.
Розгортаючи господарське будівництво в місті і повіті, партійні та громадські організації Новомосковська водночас проводили велику роботу по мобілізації трудящих на боротьбу проти білополяків і Врангеля. У зв'язку з
Новомосковськ
Сторінка 5 з 14
наведенню революційного порядку в повіті. «Ніде немає такого порядку й тиші, як в цій більшовицькій республіці»,- писала газета «Звезда».22 січня 1919 року до Новомосковська ввійшли частини Червоної Армії. У
Влітку комуністи і комсомольці міста проводили велику роботу по мобілізації трудящих на боротьбу проти денікінців. 21 червня 1919 року у складі 57-ї стрілецької дивізії героїчно билися з білогвардійцями 500 жителів міста. Наприкінці червня 1919 року кінний корпус генерала Шкуро захопив місто. Без слідства і суду озвірілі білобандити розстрілювали робітників і селян. Звірячу розправу вчинили вони і над комендантом міста А. А. Луценком та більшовиком І. Кирпою.
Для організації підпільної роботи і партизанського руху в тилу Денікіна в липні 1919 року Зафронтбюро ЦК КПб України послало на Придніпров'я близько 40 відповідальних партійних працівників. До Новомосковська з Катеринослава прибуло три чоловіка. Командуючим партизансько-повстанських військ Лозово- Синельниківського району, куди входив і Новомосковськ, був призначений Г. О. Колос (Колосов). Начальником штабу став голова Новомосковського підпільного ревному М. М. Макаров-Нікітін. Багато жителів міста у складі повстанської бригади билися проти денікінських військ.
Більшовики, що діяли в підпіллі, не припиняли викривати справжню суть дрібнобуржуазних партій, які намагалися захопити керівництво партизанським рухом до своїх рук. У вересні 1919 року боротьбисти створили у місті т. зв. «безпартійний ревком», який очолив А. Дикий. Він скликав з'їзд представників 39 ревкомів Новомосковського повіту. Ініціативна оперативна група більшовиків на чолі з М. М. Макаровим-Нікітіним, що взяла участь у роботі з'їзду, добилася прийняття на ньому більшовицької резолюції.
26 вересня 1919 року в місті таємно відбувся з'їзд представників партизанських загонів, на якому було обрано більшовицький військово-революційний комітет ВРК на чолі з Л. Сологубом, членом повітового повстанського комітету. До складу ВРК ввійшли уродженець села Губинихи, посланець Кайдацького підпільного більшовицького комітету М. Порхун, член партії з 1917 року І. П. Чалий і представник з Новомосковська більшовик А. Г. Архипов.
Скориставшись з відсутності у Новомосковську денікінських військ, військово-революційний комітет 22 жовтня оголосив про взяття влади до своїх рук.1 листопада Перший Новомосковський революційний полк на чолі з О. Г. Молибогою вступив до міста, але через 10 днів під натиском переважаючих сил денікінців відступив.
29 грудня 1919 року 1 бригада 14-ї Армії визволила Новомосковськ від білогвардійців. У місті почав діяти як орган влади повітовий ревком на чолі з А. Г. Архиповим. 31 грудня відбулися збори комуністів, на яких було створено тимчасовий комітет партії, а 13 лютого 1920 року на повітовій партійній конференції комуністи обрали повітовий партійний комітет. Розгорталася робота в профспілках. Спочатку виникла комуністична фракція з 4 чол. у «Спілці друкарів» та з 5 чол.- у спілці «Соціалістична культура». В липні створено комуністичну фракцію 8 чол. у спілці «Голка» та у спілці металістів 5 чол. «Все керівництво у профспілковому русі перейшло до рук комуністів»,- доповідав губернському комітету партії секретар повітового партійного комітету.
Багато уваги приділяв партійний комітет організації роботи на селі. Повіт був поділений на 7 районів, до кожного з них призначалися організатори. Наприкінці 1920 року в селах повіту було створено 26 партійних осередків.
Значну допомогу радянським і партійним органам міста та повіту подавали Катеринославський губернський партійний комітет і Катеринославський губревком. У лютому 1920 року відбувся повітовий з'їзд ревкомів, у роботі якого брав участь представник від губкому Е. І. Квірінг. На засіданні губревкому він доповідав про радянське і партійне будівництво у Новомосковському повіті. Квірінг був і на земельному з'їзді в Новомосковську. В своїй інформації губревкомові він зазначав, Що необхідно послати збройні загони для боротьби з бандитизмом по селах повіту.
Розгортаючи господарське будівництво в місті і повіті, партійні та громадські організації Новомосковська водночас проводили велику роботу по мобілізації трудящих на боротьбу проти білополяків і Врангеля. У зв'язку з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Спаське
- Піщанка
- Орлівщина
- Новостепанівка
- Михайлівка
- Керносівка
- Губиниха
- Вільне
- Василівка
- Багате
- Попасне
- Миколаївка
- Знаменівка
- Голубівка
- Перещепине