Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На початку грудня 1918 року після вигнання австро-німецьких окупантів у селі підмовлено Радянську владу. 20 грудня селяни обрали волосну Раду
селянських
I червоноармійських депутатів, яку очолив комуніст Т. В. Пастарнак. 17 березня 1919 року відбулися вибори сільського виконавчого комітету, до якого увійшли селяни-бідняки Д. Ф. Зайцев, 3. Л. Москвітін й інші. В лютому 1919 оформився партійний осередок. До лав більшовицької партії вступила найбільш активна частина селян-бідняків, серед них - П. Д. Сірий, П. М. Гармаш, О. М. Усиков, Д. X. Матюхін та інші. Разом з волвиконкомом і сільвиконкомом він провадив акти ішу боротьбу з бандитизмом, розгорнув масово-політичну роботу серед селян.
В роки громадянської війни населення Троїцького допомагало частинам Червоної Армії у боротьбі з білогвардійцями. 21 травня 1919 року на доповідь члена повітового виконкому Радіонова загальні збори трудящих села схвалили резолюцію,
в якій говорилося: «Ми, громадяни села Троїцького.., заявляємо, що в ту хвилину, коли Радянська влада переживає тяжку кризу, коли Колчак, Денікін і Григор'єв прагнуть вирвати у робітничого класу його завоювання, ми всі згуртуємося для боротьби за владу трудящих і соціалізм. Висловлюємо повне довір'я Раді Народних Комісарів України і повітовому виконавчому комітетові».
Чимало селян Троїцького зі зброєю в руках самовіддано боролися проти ворогів Радянської влади в роки громадянської війни. Це - П. М. Гармаш, який загинув у 1920 році в боротьбі з бандами, В. А. Нестеренко, Т. Д. Лантух та багато інших. Не випадково в ті роки Троїцьку волость називали «червоною волостю».
Широко розгорталася робота по налагодженню господарського життя після розгрому денікінців. 5 лютого 1920 року в Троїцькому відновлено волосний партійний осередок. В партосередкові було 8 членів і 5 кандидатів у члени партії. Його головою, став Д. X. Матюхін, заступником - П. М. Гармаш, секретарем - П. Д. Сірий. Про посилення впливу партійного осередку на трудящих свідчило зростання його рядів. Якщо в травні 1920 року в ньому було 23 члени і кандидати партії, то в серпні кількість їх становила 32 чоловіка. Осередок відзначався високою організованістю, бойовим і революційним настроєм.
У травні 1921 року Троїцький партійний осередок у складі ЗО чоловік витримав протягом 3-х годин бій з бандою, яка мала 300 шабель. Як зазначалося в звіті Павлоградського повітового парткому, комуністи Троїцького виявили в тому бою винятковий героїзм і відвагу, мужньо відбивались від ворога і не відступили.
В червні 1920 року в селі утворився комітет незаможних селян, який очолив сільський активіст В. Л. Ковригін. Комнезам згуртував навколо себе бідняків і середняків, здійснював продрозверстку, вилучав лишки в куркулів. З членів комнезаму для боротьби з бандами організувався загін самоохорони, до якого входило 15 чоловік. Комнезам відрядив на врангелівський фронт 30 добровольців-кавалеристів.
З ініціативи партійного осередку в 1920 році в селі було створено Спілку Комуністичної Молоді яку очолював Ю. М. Усиков.
Велику увагу партійна організація приділяла роботі серед жінок. В народному будинку для них проводили читки газет і бесіди, працював політгурток, якого відвідувало 15 селянок. У роботі наради селянок Петропавлівської волості, що відбувалась у вересні 1921 року, брало участь 8 делегаток від Троїцького.
Спираючись на сільський актив, комуністи домоглися того, що тільки у вересні 1920 року було зібрано 10 тис. пудів зерна, засіяно житом 50 десятин на громадськії землях. Враховуючи тяжке продовольче становище родин червоноармійців, комуністичний осередок вжив заходів для надання їм матеріальної допомоги. Було прийнято рішення зорати їхню землю, допомогти посівним матеріалом.
Подавалася також допомога і голодуючим районам Росії. 28 жовтня 1921 року президія Троїцького партосередку прийняла постанову: «Враховуючи тяжке становище Радянських республік і голодуючого Поволжя, взяти продподаток повністю, кинути на цю роботу всі сили комосередку та інших організацій».
Поряд з розв'язанням господарських завдань парторганізація приділяла велику увагу культурно-масовій роботі. Для населення читалися лекції і доповіді на важливі господарські і політичні теми. В 1920 році почали діяти загальноосвітня та ремісницька школи. Для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення створено школу лікнепу. При сільському клубі працювали хоровий і драматичний гуртки, бібліотека та сільський театр.
Троїцьке
Сторінка 2 з 5
увійшли Ю. М. Усиков, М. П. Скляров та інші. Командував загоном В. С. Будинський.На початку грудня 1918 року після вигнання австро-німецьких окупантів у селі підмовлено Радянську владу. 20 грудня селяни обрали волосну Раду
I червоноармійських депутатів, яку очолив комуніст Т. В. Пастарнак. 17 березня 1919 року відбулися вибори сільського виконавчого комітету, до якого увійшли селяни-бідняки Д. Ф. Зайцев, 3. Л. Москвітін й інші. В лютому 1919 оформився партійний осередок. До лав більшовицької партії вступила найбільш активна частина селян-бідняків, серед них - П. Д. Сірий, П. М. Гармаш, О. М. Усиков, Д. X. Матюхін та інші. Разом з волвиконкомом і сільвиконкомом він провадив акти ішу боротьбу з бандитизмом, розгорнув масово-політичну роботу серед селян.
В роки громадянської війни населення Троїцького допомагало частинам Червоної Армії у боротьбі з білогвардійцями. 21 травня 1919 року на доповідь члена повітового виконкому Радіонова загальні збори трудящих села схвалили резолюцію,
в якій говорилося: «Ми, громадяни села Троїцького.., заявляємо, що в ту хвилину, коли Радянська влада переживає тяжку кризу, коли Колчак, Денікін і Григор'єв прагнуть вирвати у робітничого класу його завоювання, ми всі згуртуємося для боротьби за владу трудящих і соціалізм. Висловлюємо повне довір'я Раді Народних Комісарів України і повітовому виконавчому комітетові».
Чимало селян Троїцького зі зброєю в руках самовіддано боролися проти ворогів Радянської влади в роки громадянської війни. Це - П. М. Гармаш, який загинув у 1920 році в боротьбі з бандами, В. А. Нестеренко, Т. Д. Лантух та багато інших. Не випадково в ті роки Троїцьку волость називали «червоною волостю».
Широко розгорталася робота по налагодженню господарського життя після розгрому денікінців. 5 лютого 1920 року в Троїцькому відновлено волосний партійний осередок. В партосередкові було 8 членів і 5 кандидатів у члени партії. Його головою, став Д. X. Матюхін, заступником - П. М. Гармаш, секретарем - П. Д. Сірий. Про посилення впливу партійного осередку на трудящих свідчило зростання його рядів. Якщо в травні 1920 року в ньому було 23 члени і кандидати партії, то в серпні кількість їх становила 32 чоловіка. Осередок відзначався високою організованістю, бойовим і революційним настроєм.
У травні 1921 року Троїцький партійний осередок у складі ЗО чоловік витримав протягом 3-х годин бій з бандою, яка мала 300 шабель. Як зазначалося в звіті Павлоградського повітового парткому, комуністи Троїцького виявили в тому бою винятковий героїзм і відвагу, мужньо відбивались від ворога і не відступили.
В червні 1920 року в селі утворився комітет незаможних селян, який очолив сільський активіст В. Л. Ковригін. Комнезам згуртував навколо себе бідняків і середняків, здійснював продрозверстку, вилучав лишки в куркулів. З членів комнезаму для боротьби з бандами організувався загін самоохорони, до якого входило 15 чоловік. Комнезам відрядив на врангелівський фронт 30 добровольців-кавалеристів.
З ініціативи партійного осередку в 1920 році в селі було створено Спілку Комуністичної Молоді яку очолював Ю. М. Усиков.
Велику увагу партійна організація приділяла роботі серед жінок. В народному будинку для них проводили читки газет і бесіди, працював політгурток, якого відвідувало 15 селянок. У роботі наради селянок Петропавлівської волості, що відбувалась у вересні 1921 року, брало участь 8 делегаток від Троїцького.
Спираючись на сільський актив, комуністи домоглися того, що тільки у вересні 1920 року було зібрано 10 тис. пудів зерна, засіяно житом 50 десятин на громадськії землях. Враховуючи тяжке продовольче становище родин червоноармійців, комуністичний осередок вжив заходів для надання їм матеріальної допомоги. Було прийнято рішення зорати їхню землю, допомогти посівним матеріалом.
Подавалася також допомога і голодуючим районам Росії. 28 жовтня 1921 року президія Троїцького партосередку прийняла постанову: «Враховуючи тяжке становище Радянських республік і голодуючого Поволжя, взяти продподаток повністю, кинути на цю роботу всі сили комосередку та інших організацій».
Поряд з розв'язанням господарських завдань парторганізація приділяла велику увагу культурно-масовій роботі. Для населення читалися лекції і доповіді на важливі господарські і політичні теми. В 1920 році почали діяти загальноосвітня та ремісницька школи. Для ліквідації неписьменності і малописьменності серед дорослого населення створено школу лікнепу. При сільському клубі працювали хоровий і драматичний гуртки, бібліотека та сільський театр.
Дивиться також інші населені пункти району: