Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На 1 листопада 1924 року по Троїцькій сільраді, якій були підпорядковані хутори Бичок, Зелена Балка та село Новоселівка, налічувалося 5670 жител і з. У користуванні селян було 10162 десятини орної землі, 1120 корів, 760 кошмі, 477 волів, 1980 овець, 410 свиней. Вони мали також 280 сівалок, 480 плугін, 460 букерів.
Троїцька парторганізація разом з волвиконкомом та комсомольським осередком розгорнула велику роботу по пропаганді ленінського кооперативного плану. Комуністи роз'яснювали селянам переваги колективного господарювання. Було створено
школу підготовки сільського активу, де навчалося 40 чоловік.
У 1926 році в селі виникла сільськогосподарська кредитна кооперація. В наступному році створено першу сільськогосподарську артіль «Червона зірка», яка об'єднала 27 господарств. Радісним святом для жителів Троїцького була поява в селі першого трактора «Фордзон». Великий натовп селян зібрався на полі, щоб подивитися на перші межі, зорані машиною.
На базі першої артілі селяни в 1929 році створили великий колгосп - «Червоний партизан», який об'єднав уже 700 бідняцьких і середняцьких господарств. Очолив його активіст-бідняк М. С. Бровко. Діяльну участь у колгоспному будівництві брала комуністка П. X. Пастарнак. Нелегкий життєвий шлях був у цієї жінки, дружини червоного комісара. Однією з перших вона вступила до колгоспу. В 1935 році її обрали секретарем партійного осередку. П. X. Пастарнак не раз обирали депутатом сільради, членом правління колгоспу. Тепер вона на пенсії.
Сільські активісти рішуче боролися проти куркульства, яке всіляко намагалося зірвати плани колгоспного будівництва. Колгосп впевнено набирав сил. На початок 1931 року серед колгоспників широко розгорнулося соціалістичне змагання по підготовці до сівби. Між колгоспами і сільрадами Петропавлівського району за допомогою районної газети «Зірка» було проведено перекличку та складено умови соціалістичного змагання. Петропавлівська сільрада викликала на змагання Троїцьку.
У 1933 році з колгоспу «Червоний партизан» виділилася артіль «Колгоспне село». За роки перших п'ятирічок трудівники цих артілей домоглися значних успіхів у розвиткові громадського господарства, підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. У 1937-1939 рр. колгосп «Червоний партизан» на площі 837 га одержав по 14,6 цнт зернових з га. Врожаї соняшнику досягли 13,3 цнт з га. На конярській фермі було вирощено по 86 лошат на 100 конематок. Надій молока на фуражну корову в артілі «Колгоспне село» становив 4,8 кілограма.
Сільська парторганізація, яка значно зросла тільки в ленінські дні до її лав було прийнято 13 чоловік, приділяла велику увагу розвиткові творчої ініціативи колгоспників, поширенню передових методів праці. З цією метою в артілі «Червоний партизан» було організовано стахановську школу.
Активним помічником парторганізації в розгортанні соціалістичного змагання дальше піднесення сільського господарства виступали комсомольці. В напружений час жнив молодь з запалом трудилася вдень і вночі.
За сумлінну працю і високі показники обидві артілі в 1939-1940 рр. стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Прізвища передовиків колгоспного будівництва села було занесено до Книги пошани виставки. Серед них Ф. Поліщука - завідуючого конефермою, П. Т. Сайгака - зоотехніка, В. М. Цибаня - бригадира МТС, В. М. Макогона - причіплювача, 3. М. Губанова – бригадира-садовода, рядового колгоспника О. А. Безноса та інших.
Підвищення економіки сприяло зростанню матеріального добробуту колгоспників, розвиткові культури і освіти. В 1941 році в селі вже був добре обладнаний медич
ний пункт, працювали 2 школи - неповна середня і початкова, 2 бібліотеки і сільський клуб.
Велика Вітчизняна війна перервала мирну працю радянських людей. Трудящі Троїцького, як і весь радянський народ, піднялися на боротьбу з ворогом. Здатні носити зброю влилися до лав Червоної Армії. Сотні юнаків і дівчат працювали на спорудженні воєнних об'єктів, рили протитанкові рови. Коли лінія фронту наблизилася до села, місцеві органи влади організували евакуацію населення і колгоспного майна до Сталінградської області.
В жовтні 1941 року село було окуповане фашистами. Терором і насильствами окупанти намагалися зламати волю радянських людей. Але патріоти саботували розпорядження німецьких властей, допомагали воїнам Червоної Армії, які виходили з оточення, переховували поранених червоноармійців. Активну роботу серед населення проводив комуніст Г. І. Макогон, який до війни працював трактористом. Він поширював листівки і вів агітацію серед селян. В 1942 році його заарештували і після жорстоких катувань розстріляли.
Троїцьке
Сторінка 3 з 5
У 1923 році партосередок села брав активну участь у зборі коштів і продовольства для польських комуністів. За короткий строк в селі було зібрано понад 40 пудів хліба. Троїцька парторганізація разом з волвиконкомом та комсомольським осередком розгорнула велику роботу по пропаганді ленінського кооперативного плану. Комуністи роз'яснювали селянам переваги колективного господарювання. Було створено
школу підготовки сільського активу, де навчалося 40 чоловік.
У 1926 році в селі виникла сільськогосподарська кредитна кооперація. В наступному році створено першу сільськогосподарську артіль «Червона зірка», яка об'єднала 27 господарств. Радісним святом для жителів Троїцького була поява в селі першого трактора «Фордзон». Великий натовп селян зібрався на полі, щоб подивитися на перші межі, зорані машиною.
На базі першої артілі селяни в 1929 році створили великий колгосп - «Червоний партизан», який об'єднав уже 700 бідняцьких і середняцьких господарств. Очолив його активіст-бідняк М. С. Бровко. Діяльну участь у колгоспному будівництві брала комуністка П. X. Пастарнак. Нелегкий життєвий шлях був у цієї жінки, дружини червоного комісара. Однією з перших вона вступила до колгоспу. В 1935 році її обрали секретарем партійного осередку. П. X. Пастарнак не раз обирали депутатом сільради, членом правління колгоспу. Тепер вона на пенсії.
Сільські активісти рішуче боролися проти куркульства, яке всіляко намагалося зірвати плани колгоспного будівництва. Колгосп впевнено набирав сил. На початок 1931 року серед колгоспників широко розгорнулося соціалістичне змагання по підготовці до сівби. Між колгоспами і сільрадами Петропавлівського району за допомогою районної газети «Зірка» було проведено перекличку та складено умови соціалістичного змагання. Петропавлівська сільрада викликала на змагання Троїцьку.
У 1933 році з колгоспу «Червоний партизан» виділилася артіль «Колгоспне село». За роки перших п'ятирічок трудівники цих артілей домоглися значних успіхів у розвиткові громадського господарства, підвищенні врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тваринництва. У 1937-1939 рр. колгосп «Червоний партизан» на площі 837 га одержав по 14,6 цнт зернових з га. Врожаї соняшнику досягли 13,3 цнт з га. На конярській фермі було вирощено по 86 лошат на 100 конематок. Надій молока на фуражну корову в артілі «Колгоспне село» становив 4,8 кілограма.
Сільська парторганізація, яка значно зросла тільки в ленінські дні до її лав було прийнято 13 чоловік, приділяла велику увагу розвиткові творчої ініціативи колгоспників, поширенню передових методів праці. З цією метою в артілі «Червоний партизан» було організовано стахановську школу.
Активним помічником парторганізації в розгортанні соціалістичного змагання дальше піднесення сільського господарства виступали комсомольці. В напружений час жнив молодь з запалом трудилася вдень і вночі.
За сумлінну працю і високі показники обидві артілі в 1939-1940 рр. стали учасниками Всесоюзної сільськогосподарської виставки в Москві. Прізвища передовиків колгоспного будівництва села було занесено до Книги пошани виставки. Серед них Ф. Поліщука - завідуючого конефермою, П. Т. Сайгака - зоотехніка, В. М. Цибаня - бригадира МТС, В. М. Макогона - причіплювача, 3. М. Губанова – бригадира-садовода, рядового колгоспника О. А. Безноса та інших.
Підвищення економіки сприяло зростанню матеріального добробуту колгоспників, розвиткові культури і освіти. В 1941 році в селі вже був добре обладнаний медич
ний пункт, працювали 2 школи - неповна середня і початкова, 2 бібліотеки і сільський клуб.
Велика Вітчизняна війна перервала мирну працю радянських людей. Трудящі Троїцького, як і весь радянський народ, піднялися на боротьбу з ворогом. Здатні носити зброю влилися до лав Червоної Армії. Сотні юнаків і дівчат працювали на спорудженні воєнних об'єктів, рили протитанкові рови. Коли лінія фронту наблизилася до села, місцеві органи влади організували евакуацію населення і колгоспного майна до Сталінградської області.
В жовтні 1941 року село було окуповане фашистами. Терором і насильствами окупанти намагалися зламати волю радянських людей. Але патріоти саботували розпорядження німецьких властей, допомагали воїнам Червоної Армії, які виходили з оточення, переховували поранених червоноармійців. Активну роботу серед населення проводив комуніст Г. І. Макогон, який до війни працював трактористом. Він поширював листівки і вів агітацію серед селян. В 1942 році його заарештували і після жорстоких катувань розстріляли.
Дивиться також інші населені пункти району: