Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
що дозволило поліпшити зберігання та відправку зерна.
Значний вплив на економічний розвиток Божедарівки мало створення у січні 1934 року машинно-тракторної станції. МТС допомагала 26 навколишнім колгоспам обробляти поля. Велику роботу по організаційному і господарському зміцненню колгоспів та політичному вихованню колгоспників проводив політвідділ. За його ініціативою та при допомозі місцевої парторганізації і райкому партії (з
1933 року Божедарївка входила до Кам'янського району) було проведено перший зліт колгоспників-ударників, які обмінялися досвідом роботи і прийняли рішення про шляхи дальшого розвитку колгоспного господарства.
Серед трудівників села - колгоспників, механізаторів, робітників залізничної станції - широко розгорнулось соціалістичне змагання і ударництво. Відомими у районі сталії імена кращих трактористів та комбайнерів - бригадира тракторної бригади Я. П. Чуприни, який добився рекордного для того часу виробітку на тракторі «ХТЗ» - 923 га. комбайнера П. С. Башлика, який зібрав комбайном «Комунар» за 25 календарних днів урожай з
415 га площі. Цих та інших передовиків і новаторів виробництва в 1939 році занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1936 році в Божедарівці вступає до ладу електростанція, а згодом - хлібопекарня, яка щороку випускала продукції на півмільйона крб. Значно розширили виробничі потужності також млни і олійниця.
Було побудовано нову лікарню, нові культурно-освітні та побутові заклади. Пожвавилося культурне життя. У 1940 році тут працювали початкова, семирічна та середня ніколи. На базі сільського клубу створено Будинок культури з бібліотекою в 5 тис. томів. Драматичний та інші самодіяльні колективи села славились в усьому районі.
У 1938 році Божедарівку віднесено до категорії селищ міського типу, вона знову стас районним центром. Наступного року селище назвали ім'ям легендарного героя громадянської війни М. О. Щорса. Значну роботу по впорядкуванню вулиць, озелененню, житловому будівництву провадила селищна Рада.
Соціально-економічний та культурний розвиток селища було перервано розбійницьким нападом фашистської Німеччини на СРСР. З великим напруженням працювали робітники та службовці залізничної станції, допомагаючи забезпечувати фронт необхідними матеріалами. З наближенням лінії фронту цінне устаткування станції і сільськогосподарську техніку колгоспів було евакуйовано до глибокого тилу. Понад 200 жителів селища пішли на фронт з перших днів війни. Місце чоловіків на ланах та на залізничній станції заступили жінки, які працювали з потроєною енергією, намагаючись своєчасно зібрати урожай, підготувати оборонні рубежі.
1 серпня 1941 року фашистські війська окупували Щорськ. Жителі селища відчули на собі весь жах гітлерівського «нового порядку». Але ні розстріли, ні шибениці не залякали радянських людей. Так, О. І. Варламов, працюючи на Щорському зернопункті, виніс звідти шрифт друкарської машинки і пристосував його для друкування листівок, які поширював серед населення. Колишній інструктор Щорського ранком у комсомолу К. І. Сульшенко склав радіоприймач і регулярно слухав звернення Радіформбюро, розповідаючи про них односельчанам. Він не раз виводив з ладу сільськогосподарську техніку під час збирання врожаю. 23-річний студент Дніпропетровського університету В. Н. Повод у грудні 1941 року подав допомогу пораненому радянському льотчику, літак якого був збитий над Щорськом, і переправив у безпечне місце. 13 березня 1943 року гестапівці розстріляли В. Н. Поводу, братів Трохима, Кузьму, Миколу та Єгора Яковичів Єгорових, А. П. Любаса, які мали зв'язок з партизанами. Всього в селищі фашисти стратили 22 чоловіка, 70 юнаків та дівчат вони насильно вивезли до Німеччини.
Героїзм і мужність виявили багато жителів Щорська на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, у боях на правому березі Дніпра, біля села Бородаївки 5 жовтня 1943 року на вогневі позиції взводу, яким командував уродженець Щорська Б. М. Філоненко, рушили 4 ворожі танки. Зав'язався жорстокий бій, який успішно завершили артилеристи Філоненка. Ще до цього взвод з липня по вересень знищив 3 танки, З автомашини, 21 кулеметну точку та більше 150 гітлерівців. 26 жовтня 194З року артилеристу Б. М. Філоненку було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
У другій половині жовтня 1943 року радянські війська, форсувавши Дніпро, вступили на територію Щорського району. Фашисти обрушили на них зливу снарядів та мін. Та підрозділи артилерії, з'єднавшись з частинами, що наступали з П'ятихаток, відтіснили ворога. 30 жовтня 1943 року радянські війська вступили в селище. У боях за рідний Щорськ відзначився також капітан В. Д. Трощинський.
Щорськ
Сторінка 3 з 5
близько 20 господарств. Першим головою його був місцевий житель І. П. Ситник. У 1930-1931 рр. на колгоспних ланах працювали тракторні бригади Кудашівської МТС. У 1927 році збудовано елеватор місткістю в 1600 тонн, Значний вплив на економічний розвиток Божедарівки мало створення у січні 1934 року машинно-тракторної станції. МТС допомагала 26 навколишнім колгоспам обробляти поля. Велику роботу по організаційному і господарському зміцненню колгоспів та політичному вихованню колгоспників проводив політвідділ. За його ініціативою та при допомозі місцевої парторганізації і райкому партії (з
1933 року Божедарївка входила до Кам'янського району) було проведено перший зліт колгоспників-ударників, які обмінялися досвідом роботи і прийняли рішення про шляхи дальшого розвитку колгоспного господарства.
Серед трудівників села - колгоспників, механізаторів, робітників залізничної станції - широко розгорнулось соціалістичне змагання і ударництво. Відомими у районі сталії імена кращих трактористів та комбайнерів - бригадира тракторної бригади Я. П. Чуприни, який добився рекордного для того часу виробітку на тракторі «ХТЗ» - 923 га. комбайнера П. С. Башлика, який зібрав комбайном «Комунар» за 25 календарних днів урожай з
415 га площі. Цих та інших передовиків і новаторів виробництва в 1939 році занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У 1936 році в Божедарівці вступає до ладу електростанція, а згодом - хлібопекарня, яка щороку випускала продукції на півмільйона крб. Значно розширили виробничі потужності також млни і олійниця.
Було побудовано нову лікарню, нові культурно-освітні та побутові заклади. Пожвавилося культурне життя. У 1940 році тут працювали початкова, семирічна та середня ніколи. На базі сільського клубу створено Будинок культури з бібліотекою в 5 тис. томів. Драматичний та інші самодіяльні колективи села славились в усьому районі.
У 1938 році Божедарівку віднесено до категорії селищ міського типу, вона знову стас районним центром. Наступного року селище назвали ім'ям легендарного героя громадянської війни М. О. Щорса. Значну роботу по впорядкуванню вулиць, озелененню, житловому будівництву провадила селищна Рада.
Соціально-економічний та культурний розвиток селища було перервано розбійницьким нападом фашистської Німеччини на СРСР. З великим напруженням працювали робітники та службовці залізничної станції, допомагаючи забезпечувати фронт необхідними матеріалами. З наближенням лінії фронту цінне устаткування станції і сільськогосподарську техніку колгоспів було евакуйовано до глибокого тилу. Понад 200 жителів селища пішли на фронт з перших днів війни. Місце чоловіків на ланах та на залізничній станції заступили жінки, які працювали з потроєною енергією, намагаючись своєчасно зібрати урожай, підготувати оборонні рубежі.
1 серпня 1941 року фашистські війська окупували Щорськ. Жителі селища відчули на собі весь жах гітлерівського «нового порядку». Але ні розстріли, ні шибениці не залякали радянських людей. Так, О. І. Варламов, працюючи на Щорському зернопункті, виніс звідти шрифт друкарської машинки і пристосував його для друкування листівок, які поширював серед населення. Колишній інструктор Щорського ранком у комсомолу К. І. Сульшенко склав радіоприймач і регулярно слухав звернення Радіформбюро, розповідаючи про них односельчанам. Він не раз виводив з ладу сільськогосподарську техніку під час збирання врожаю. 23-річний студент Дніпропетровського університету В. Н. Повод у грудні 1941 року подав допомогу пораненому радянському льотчику, літак якого був збитий над Щорськом, і переправив у безпечне місце. 13 березня 1943 року гестапівці розстріляли В. Н. Поводу, братів Трохима, Кузьму, Миколу та Єгора Яковичів Єгорових, А. П. Любаса, які мали зв'язок з партизанами. Всього в селищі фашисти стратили 22 чоловіка, 70 юнаків та дівчат вони насильно вивезли до Німеччини.
Героїзм і мужність виявили багато жителів Щорська на фронтах Великої Вітчизняної війни. Так, у боях на правому березі Дніпра, біля села Бородаївки 5 жовтня 1943 року на вогневі позиції взводу, яким командував уродженець Щорська Б. М. Філоненко, рушили 4 ворожі танки. Зав'язався жорстокий бій, який успішно завершили артилеристи Філоненка. Ще до цього взвод з липня по вересень знищив 3 танки, З автомашини, 21 кулеметну точку та більше 150 гітлерівців. 26 жовтня 194З року артилеристу Б. М. Філоненку було присвоєно високе звання Героя Радянського Союзу.
У другій половині жовтня 1943 року радянські війська, форсувавши Дніпро, вступили на територію Щорського району. Фашисти обрушили на них зливу снарядів та мін. Та підрозділи артилерії, з'єднавшись з частинами, що наступали з П'ятихаток, відтіснили ворога. 30 жовтня 1943 року радянські війська вступили в селище. У боях за рідний Щорськ відзначився також капітан В. Д. Трощинський.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоноіванівка
- Семенівка
- Преображенка
- Покровка
- Новоселівка
- Маломихайлівка
- Кудашівка
- Катеринопіль
- Жовтневе
- Гуляйполе
- Ганно-Зачатівка
- Болтишка
- Адамівка