Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У жовтні 1905 року верхньодніпровський повітовий справник, повідомляючи катеринославського губернатора про спільний виступ рудокопів і селян у
Веселих Тернах та інших населених пунктах, зажадав, щоб сюди негайно послали солдатів:
«Передбачаються заворушення в Саксагані, Софіївці, Божедарівді, Лихівці, Інших селах»,-телеграфував він.
Для придушення селянських виступів до Лихівки прибув з Верхньодніпровська загін козаків. Жителів зігнали до волосної управи і примусили стояти на колінах у снігу весь час, поки били нагаями найактивніших учасників революційних подій: С, Чорнобривця, М. С. Носача, К. І. Самійленка, О. І. Андрієнка, Є. І. Дігтяря та їнших. Багатьох кинули у в'язницю.
Проведення столипінської аграрної реформи призвело до ще глибшого класового рошарування на селі. У 1908 році в Лихівці уже налічувалось понад тисячу дворів з загальною кількістю населення 6784 чоловіка. Більшість селян, які не мали можливості орендувати землю (орендна плата становила 25-ЗО крб. за десятину), йшли на весну, літо і осінь з села шукати заробітку. Інші наймалися до місцевих поміщиків.
Адміністративна влада у селі на той час зосереджена була у волосній управі старшиною, писарем, приставом по рекрутському набору. Охорона поміщицьких маєтків та церковної власності в Лихівці покладалась на урядників і стражників, яки х тут було 18-20 чоловік.
Однак революційні настрої в селі наростали. Про це свідчить рапорт начальника катеринославського губернського жандармського управління від 1 серпня 1908 року, в якому намічався маршрут для майбутнього об'їзду губернатора. У числі сіл, де траплялися випадки «порушення порядку», називалась і Лихівка. В своєму донесенні земський начальник 6-ї дільниці Верхньодніпровського повіту від 9 серпня 1909 року відзначав, що в селі, очевидно, існує революційний гурток, який слід ліквідувати.
Жахлива експлуатація, злидні, темрява - ось доля трудового населення дореволюційної Лихівки. Перший фельдшерський пункт тут виник десь в останній чверті XIX століття. В цьому пункті працював один фельдшер, що обслуговував хворих усіх навколишніх сіл. У 1910 році у селі відкрили амбулаторію, але протягом тривалого часу в ній не було лікаря. Тільки в 1913 році збудували стаціонарну лікарню на 10 ліжок. Лихівська лікарська дільниця обслуговувала 28 населених пунктів Лихівської, Краснокутської, Миколаївської, Мишуринрізької волостей з населенням 21 710 чоловік. Лікування було платним. Так, за один лікарський огляд треба було платити 16,4 коп. Один рецепт коштував 6,1 копійки.
Більшість жителів села була неписьменною. Першу школу тут відкрили в 1848 році. Навіть в офіційних документах зазначалося, що вона містилась у будинку «досить старезному і непоказному». У 1862 році Лихівське церковнопарафіальне училище відвідувало 37 дітей, з них тільки 2 дівчинки. На все село був один учитель, а в 1877/78 навчальному році на 3014 жителів села навчалося в школі всього 50 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1881 році побудували приміщення для нового міністерського однокласного училища. В січні 1895 року тут навчалося всього 56 хлопчиків і 11 дівчаток. Наступного року було відкрито церковнопарафіальну трикласну школу. Школи не могли охопити усіх дітей шкільного віку. Тому властям довелося відкривати нові школи або будувати нові приміщення замість старих, непридатних. У 1906 році замість старого будинку школи, що згорів під час пожежі 1906 року, був зведений новий. Заняття в цьому приміщенні розпочалися тільки через 5 років. Відразу після революції 1905-1907 рр. у сторожці старої церкви посіла працювати трирічна школа для дівчат.
Напередодні першої світової імперіалістичної війни в Лихівці, де на той час жило 7366 чол., працювало 3 церковнопарафіальні школи з 3-ма відділеннями чоловіче, жіноче, змішане, двокласна і однокласна земські школи. 1014 року в селі було відкрито т. зв. вищу початкову школу на 9 волостей - Лихівську, Мишурнирізьку, Краснокутську, Миколаївську, Попельнастівську, Байдаківську, Куцеволівську, Успенську, Троїцьку. До неї приймали дітей віком від 10 до 13 років, що пройшли курс однокласної школи. Після її закінчення можна було вступати до 5-го класу загальноосвітніх середніх учбових закладів, склавши екзамен з іноземної або стародавньої мови.
Село не мало жодної бібліотеки, тільки одиниці з числа багатих мешканців передплачували газети.
В роки першої світової війни, за наближеними даними, в царську армію з села було мобілізовано більш як 600 чоловіків. Бідняцькі господарства ще більш занепадали. Не вистачало робочих рук. Після перемоги Лютневої буржуазно-демократич-ної революції 1917 року населення Лихівки дедалі більше включалось у політичну боротьбу. Але спершу владу в селі захопили
Лихівка
Сторінка 2 з 7
виступів були С. Чорнобривець та М. Перець. Лихівський селянин С. Ф. Лан брав участь у розгромі економії купця Рибки.У жовтні 1905 року верхньодніпровський повітовий справник, повідомляючи катеринославського губернатора про спільний виступ рудокопів і селян у
«Передбачаються заворушення в Саксагані, Софіївці, Божедарівді, Лихівці, Інших селах»,-телеграфував він.
Для придушення селянських виступів до Лихівки прибув з Верхньодніпровська загін козаків. Жителів зігнали до волосної управи і примусили стояти на колінах у снігу весь час, поки били нагаями найактивніших учасників революційних подій: С, Чорнобривця, М. С. Носача, К. І. Самійленка, О. І. Андрієнка, Є. І. Дігтяря та їнших. Багатьох кинули у в'язницю.
Проведення столипінської аграрної реформи призвело до ще глибшого класового рошарування на селі. У 1908 році в Лихівці уже налічувалось понад тисячу дворів з загальною кількістю населення 6784 чоловіка. Більшість селян, які не мали можливості орендувати землю (орендна плата становила 25-ЗО крб. за десятину), йшли на весну, літо і осінь з села шукати заробітку. Інші наймалися до місцевих поміщиків.
Адміністративна влада у селі на той час зосереджена була у волосній управі старшиною, писарем, приставом по рекрутському набору. Охорона поміщицьких маєтків та церковної власності в Лихівці покладалась на урядників і стражників, яки х тут було 18-20 чоловік.
Однак революційні настрої в селі наростали. Про це свідчить рапорт начальника катеринославського губернського жандармського управління від 1 серпня 1908 року, в якому намічався маршрут для майбутнього об'їзду губернатора. У числі сіл, де траплялися випадки «порушення порядку», називалась і Лихівка. В своєму донесенні земський начальник 6-ї дільниці Верхньодніпровського повіту від 9 серпня 1909 року відзначав, що в селі, очевидно, існує революційний гурток, який слід ліквідувати.
Жахлива експлуатація, злидні, темрява - ось доля трудового населення дореволюційної Лихівки. Перший фельдшерський пункт тут виник десь в останній чверті XIX століття. В цьому пункті працював один фельдшер, що обслуговував хворих усіх навколишніх сіл. У 1910 році у селі відкрили амбулаторію, але протягом тривалого часу в ній не було лікаря. Тільки в 1913 році збудували стаціонарну лікарню на 10 ліжок. Лихівська лікарська дільниця обслуговувала 28 населених пунктів Лихівської, Краснокутської, Миколаївської, Мишуринрізької волостей з населенням 21 710 чоловік. Лікування було платним. Так, за один лікарський огляд треба було платити 16,4 коп. Один рецепт коштував 6,1 копійки.
Більшість жителів села була неписьменною. Першу школу тут відкрили в 1848 році. Навіть в офіційних документах зазначалося, що вона містилась у будинку «досить старезному і непоказному». У 1862 році Лихівське церковнопарафіальне училище відвідувало 37 дітей, з них тільки 2 дівчинки. На все село був один учитель, а в 1877/78 навчальному році на 3014 жителів села навчалося в школі всього 50 хлопчиків і 2 дівчинки. У 1881 році побудували приміщення для нового міністерського однокласного училища. В січні 1895 року тут навчалося всього 56 хлопчиків і 11 дівчаток. Наступного року було відкрито церковнопарафіальну трикласну школу. Школи не могли охопити усіх дітей шкільного віку. Тому властям довелося відкривати нові школи або будувати нові приміщення замість старих, непридатних. У 1906 році замість старого будинку школи, що згорів під час пожежі 1906 року, був зведений новий. Заняття в цьому приміщенні розпочалися тільки через 5 років. Відразу після революції 1905-1907 рр. у сторожці старої церкви посіла працювати трирічна школа для дівчат.
Напередодні першої світової імперіалістичної війни в Лихівці, де на той час жило 7366 чол., працювало 3 церковнопарафіальні школи з 3-ма відділеннями чоловіче, жіноче, змішане, двокласна і однокласна земські школи. 1014 року в селі було відкрито т. зв. вищу початкову школу на 9 волостей - Лихівську, Мишурнирізьку, Краснокутську, Миколаївську, Попельнастівську, Байдаківську, Куцеволівську, Успенську, Троїцьку. До неї приймали дітей віком від 10 до 13 років, що пройшли курс однокласної школи. Після її закінчення можна було вступати до 5-го класу загальноосвітніх середніх учбових закладів, склавши екзамен з іноземної або стародавньої мови.
Село не мало жодної бібліотеки, тільки одиниці з числа багатих мешканців передплачували газети.
В роки першої світової війни, за наближеними даними, в царську армію з села було мобілізовано більш як 600 чоловіків. Бідняцькі господарства ще більш занепадали. Не вистачало робочих рук. Після перемоги Лютневої буржуазно-демократич-ної революції 1917 року населення Лихівки дедалі більше включалось у політичну боротьбу. Але спершу владу в селі захопили
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань
- Пальмирове
- Жовте