Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Червоній Армії.
Під керівництвом комуністів колгоспники Лихівки швидко і організовано зібрали урожай. Були залучені всі колгоспники, члени сімей робітників, службовців, учні, студенти, які приїхали з дніпропетровських вузів. Люди працювали від зорі до заходу сонця. Зерно вивозили день і ніч, безперервно. Зобов'язання перед державою було своєчасно виконано. А коли нависла загроза окупації, радянські й партійні органи евакуювали на схід техніку, худобу, зерно. А те, що лишилося, колгоспники ховали в землю або знищували, щоб не дісталося ворогові.
З 17 серпня 1941 року по 17 жовтня 1943 року село було окуповано німецькими загарбниками.
З перших же днів свого «хазяйнування» на селі фашисти кинули до концтаборів сільських комуністів, що не встигли евакуюватися: Н. Царенко, Д. Галацька, І. Пастухова та інших. Близько 400 мешканців села гітлерівці силоміць погнали в рабство до фашистської Німеччини.
Але ні насильство, ні терор не зламали волю радянських людей. Час від часу в селі з'являлися листівки, в яких повідомлялося про події на фронтах, зведення Радянського інформбюро. їх поширював учитель-комуніст Г. М. Кривуля, якого потім фашисти схопили і стратили.
Багато жителів Лихівки самовіддано воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них І. П. Шаров, П. X. Мороз - підполковники у відставці, В. К. Свистун і І. О. Брага - майори у відставці, полковник О. Г. Михальков. Живе і працює в Москві генерал-майор у відставці О. К. Одновол, а генерал-майор І. Г. Борець і тепер у лавах Радянської Армії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР 23-річному жителю Лихівки комуністові В. Г. Солдатенку за виявлену ним хоробрість під час форсування Дніпра у вересні 194З року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Відразу після визволення села від фашистських окупантів у Лихівці відновлюється діяльність сільської Ради, а згодом партійної та комсомольської організацій. Територіальна партійна організація, яка об'єднувала членів партії усіх лихівських колгоспів, очолила боротьбу колгоспників за відбудову зруйнованого господарства. Матеріальна шкода, заподіяна німецько-фашистськими загарбниками господарствам з колгоспів, становила 46 337 тис. крб., а особистим господарствам колгоспників - 20 422 тис. крб. Сільськогосподарська техніка була знищена. Не вистачало робочих рук. Так, в артілі «Червоний боєць» у 1944 році працювали 14 чоловіків, 184 жінки, 27 підлітків. А в колгоспі «Почин» - 8 чоловіків, 167 жінок і 88 підлітків. Таке ж становище було і в інших колгоспах.
Велику допомогу артільним господарствам подавала Лихівська МТС. Через рік після визволення від фашистських загарбників, у жовтні 1944 року, вона обслуговувала 31 колгосп; в ній налічувались 25 тракторів, 21 комбайн і 5 автомашин.
Вже в 1944 році у 5 колгоспах було зібрано близько 38,5 тис. цнт зернових та добових культур. З них здано державі 17 936 цнт, у фонд Червоної Армії - 5884 центнера.
Самовіддано працювали трудящі. Вже у 1946 році посівні площі становили 81 проц. довоєнних, а в 1947 році - 97 проц. Держава забезпечила колгоспи насінням, фуражем, зерном. Тільки в другому кварталі 1947 року вони одержалали близько 300 цнт зерна.
Відбудовувати господарств колгоспникам допомагали робітники промислових підприємств. Так, влітку 1949 року 70 робітників Дніпродзержинська взяли участь у збиранні врожаю. А коли розпочалось будівництво машинобудівного заводу в Дніпропетровську, колгоспи Лихівки направили туди 12 чоловік.
Ентузіазм колгоспників, допомога з боку держави кредитами, насінням, братерська підтримка робітничого класу - все це сприяло успішній відбудові зруйнованого господарства. Артілі економічно міцніли. У 1950 році артілі «Почин», «Червоний шлях» та «Червоний боєць» об'єдналися в колгосп ім. Суворова. Господарства «Червоний прапор» і ім. Войкова утворили колгосп ім. Кутузова, який згодом було перетворено на радгосп «Комунар».
Укрупнення значно зміцнило матеріально-технічну базу господарств, сприяло підвищенню продуктивності праці і збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції.
Нині колгосп ім. Суворова має 5312 га землі, з них 3558 га орної. Для ведення господарства на сучасному рівні тут є різноманітна техніка та сільськогосподарський реманент: 20 тракторів, 16 вантажних автомашин, 14 комбайнів, 14 тракторних причепів тощо. В артілі 2 молочно-товарні ферми, 2 свиноферми, птахоферма. На молочно-товарних фермах споруджено типові корівкики, де основні роботи механізовано, встановлено доїльні агрегати. У 1967 році колгосп ім. Суворова досяг значних успіхів у розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Валовий вбір зерна при
Лихівка
Сторінка 5 з 7
партії захищати Вітчизну. На фронт пішло понад 1400 чол. 23 червня 1941 року в селі відбувся мітинг, на якому партійна організація закликала населення жити й працювати на законом воєнного часу, допомагати Під керівництвом комуністів колгоспники Лихівки швидко і організовано зібрали урожай. Були залучені всі колгоспники, члени сімей робітників, службовців, учні, студенти, які приїхали з дніпропетровських вузів. Люди працювали від зорі до заходу сонця. Зерно вивозили день і ніч, безперервно. Зобов'язання перед державою було своєчасно виконано. А коли нависла загроза окупації, радянські й партійні органи евакуювали на схід техніку, худобу, зерно. А те, що лишилося, колгоспники ховали в землю або знищували, щоб не дісталося ворогові.
З 17 серпня 1941 року по 17 жовтня 1943 року село було окуповано німецькими загарбниками.
З перших же днів свого «хазяйнування» на селі фашисти кинули до концтаборів сільських комуністів, що не встигли евакуюватися: Н. Царенко, Д. Галацька, І. Пастухова та інших. Близько 400 мешканців села гітлерівці силоміць погнали в рабство до фашистської Німеччини.
Але ні насильство, ні терор не зламали волю радянських людей. Час від часу в селі з'являлися листівки, в яких повідомлялося про події на фронтах, зведення Радянського інформбюро. їх поширював учитель-комуніст Г. М. Кривуля, якого потім фашисти схопили і стратили.
Багато жителів Лихівки самовіддано воювали на фронтах Великої Вітчизняної війни. Серед них І. П. Шаров, П. X. Мороз - підполковники у відставці, В. К. Свистун і І. О. Брага - майори у відставці, полковник О. Г. Михальков. Живе і працює в Москві генерал-майор у відставці О. К. Одновол, а генерал-майор І. Г. Борець і тепер у лавах Радянської Армії.
Указом Президії Верховної Ради СРСР 23-річному жителю Лихівки комуністові В. Г. Солдатенку за виявлену ним хоробрість під час форсування Дніпра у вересні 194З року присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Відразу після визволення села від фашистських окупантів у Лихівці відновлюється діяльність сільської Ради, а згодом партійної та комсомольської організацій. Територіальна партійна організація, яка об'єднувала членів партії усіх лихівських колгоспів, очолила боротьбу колгоспників за відбудову зруйнованого господарства. Матеріальна шкода, заподіяна німецько-фашистськими загарбниками господарствам з колгоспів, становила 46 337 тис. крб., а особистим господарствам колгоспників - 20 422 тис. крб. Сільськогосподарська техніка була знищена. Не вистачало робочих рук. Так, в артілі «Червоний боєць» у 1944 році працювали 14 чоловіків, 184 жінки, 27 підлітків. А в колгоспі «Почин» - 8 чоловіків, 167 жінок і 88 підлітків. Таке ж становище було і в інших колгоспах.
Велику допомогу артільним господарствам подавала Лихівська МТС. Через рік після визволення від фашистських загарбників, у жовтні 1944 року, вона обслуговувала 31 колгосп; в ній налічувались 25 тракторів, 21 комбайн і 5 автомашин.
Вже в 1944 році у 5 колгоспах було зібрано близько 38,5 тис. цнт зернових та добових культур. З них здано державі 17 936 цнт, у фонд Червоної Армії - 5884 центнера.
Самовіддано працювали трудящі. Вже у 1946 році посівні площі становили 81 проц. довоєнних, а в 1947 році - 97 проц. Держава забезпечила колгоспи насінням, фуражем, зерном. Тільки в другому кварталі 1947 року вони одержалали близько 300 цнт зерна.
Відбудовувати господарств колгоспникам допомагали робітники промислових підприємств. Так, влітку 1949 року 70 робітників Дніпродзержинська взяли участь у збиранні врожаю. А коли розпочалось будівництво машинобудівного заводу в Дніпропетровську, колгоспи Лихівки направили туди 12 чоловік.
Ентузіазм колгоспників, допомога з боку держави кредитами, насінням, братерська підтримка робітничого класу - все це сприяло успішній відбудові зруйнованого господарства. Артілі економічно міцніли. У 1950 році артілі «Почин», «Червоний шлях» та «Червоний боєць» об'єдналися в колгосп ім. Суворова. Господарства «Червоний прапор» і ім. Войкова утворили колгосп ім. Кутузова, який згодом було перетворено на радгосп «Комунар».
Укрупнення значно зміцнило матеріально-технічну базу господарств, сприяло підвищенню продуктивності праці і збільшенню виробництва сільськогосподарської продукції.
Нині колгосп ім. Суворова має 5312 га землі, з них 3558 га орної. Для ведення господарства на сучасному рівні тут є різноманітна техніка та сільськогосподарський реманент: 20 тракторів, 16 вантажних автомашин, 14 комбайнів, 14 тракторних причепів тощо. В артілі 2 молочно-товарні ферми, 2 свиноферми, птахоферма. На молочно-товарних фермах споруджено типові корівкики, де основні роботи механізовано, встановлено доїльні агрегати. У 1967 році колгосп ім. Суворова досяг значних успіхів у розвитку всіх галузей сільськогосподарського виробництва. Валовий вбір зерна при
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань
- Пальмирове
- Жовте