Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після перемоги Жовтневого збройного повстання та І Всеукраїнського з'їзду
Рад в селі посилюється боротьба за встановлення Радянської влади. В січні 1918 рок на сільському сході було обрано трьох делегатів - О. П. Петренка, С. X. Борця і І. Л. Мороз а на губернський з'їзд Рад селянських депутатів, який відбувся у Катеринославі 28-31 січня 1918 року. На з'їзді лихівські делегати приєдналися до більшовиків. Вони схвалили прийняту з'їздом резолюцію: «Хай живе влада селян, робочих і солдат! Влада Рад у волості, в повіті, в губернії, в усій Україні, в усій Росії, в усьому світі».
Повернувшись додому, делегати скликали загальні збори жителів, де розповіли про роботу з'їзду. Виконуючи його рішення, селяни в січні 1918 року обрали першу Раду робітничих, селянських та солдатських депутатів у складі 72 чол. па чолі з О. П. Петренком нині пенсіонер, проживає в Лихівці. Так у Лихівці було встановлено Радянську владу. Рада направила у навколишні поміщицькі маєтки своїх уповноважених Д. О. Білецького, Ф. К. Віденка, І. І. Романовського, Т. П. Заломів і інших для обліку і збереження майна та інвентаря від пограбування. Багато депутатів першої Лихівської Ради жив і іі тепер. Серед них П. Школа, М. Т. Самарець Лихівка, С. X. Борець П'ятихатки, І. Л. Мороз Х. Цвілий Холодіївської сільради, П. Д. Носач -Божедарівські хутори.
При Раді був організований земельний відділ, який брав на облік поміщицькі, церковні та куркульські землі. Відділ визначив норму земельного наділу для безземельних і малоземельних селян. На душу населення припадало до 2 десятин.
Вже на початку січня в селі створили бойову дружину, до якої входили Д. І. Короткий, С. Д. Чуприна, Г. П. Третяк та багато інших. Коли австро-німецькі війська в березні 1918 року окупували Катеринославщину, активісти села пішли до партизанського загону, що базувався у Чернечому лісі, за 10 км від села.
За опір окупаційному режиму, як доповідав катеринославський губернський староста департаментові державної варти, з жителів Лихівки було стягнуто контрибуцію в сумі 15 тис. крб. У червні 1918 року в Лихівку ввійшов великий каральний загін німецьких військ. Окупанти поставили в центрі села шибеницю і почали розправлятися з прихильниками Радянської влади. До їх рук потрапили керівник бойової дружини Д. О. Білецький, Ф. К. Біленко, І. І. Романовський, Т. П. Заломів, А. П. Деркач та ін.- всього 25 чоловік. Кати вивезли їх до Мишуриного Рога і там, у дніпровських плавнях, розстріляли.
Наприкінці 1918 року, коли німецьких окупантів вигнали з України, в селі було встановлено Радянську владу. Тіла загиблих активних борців за Радянську владу були перевезені в Лихівку і поховані в центрі села в братській могилі.
Активно боролися трудящі села і проти Директорії та куркульсько-націоналістичних банд, які її підтримували.
Саме в Лихівці Верхньодніпровська повстанська бригада розгромила банду петлюрівського отамана Котика. Тут відбувся запеклий бій, в якому загинув член військової ради бригади Косенко. Петлюрівська банда була знищена, а самого отамана Котика партизани захопили в полон і за рішенням військової ради бригади розстреляли.
Трудящі села гаряче підтримували Радянську владу, постачали Червоній Армії все необхідне. Так, на зборах у червні 1919 року селяни ухвалили «... підтримувати народну Червону Армію, що бореться з запеклими ворогами революції та свободи, завойованої кров'ю трудового класу». Вирішено було виділяти хліб, інші харчові продукти та фураж. Крім того, збори постановили накласти на сільську буржуазію контрибуцію на користь Червоної Армії.
Багато жителів села влилось до лав радянських військ, коли влітку 1919 року па територію Катеринославщини посунули денікінці. У грудні 1919 року в Лихівці остаточно утверджується Радянська влада. В першій половині квітня 1920 року у Верхньодніпровську відбувся повітовий з'їзд Рад, на якому були присутні і представники Лихівки. З'їзд схвалив земельну і продовольчу політику Радянської влади. За допомогою комуністів Верхньодніпровська в селі були відновлені органи Радянської влади.
Підновив свою діяльність комуністичний осередок, створений ще в 1919 році. Першими комуністами села були Д. Савич, І. Жуган, X. Тройка, М. Деркач, М. Дігтяр. М. Чуйка, А. І. Гетьманський.
До складу лихівського иартосередку в грудні 1920 року входили 6 членів партії та 1 кандидат. Секретарем був Мирон Дігтяр. Комуністи провадили значну агітаційно-масову та організаторську роботу серед трудящих Лихівки. На мітингах, зборах, в бесідах вони роз'яснювали політику Комуністичної партії у земельному, продовольчому і національному питаннях.
Бідмота Лихівки гаряче відгукнулася на постанову ВУЦВК'у про організацію комітетів незаможних селян. 7 липня 1920 року на загальних зборах було
Лихівка
Сторінка 3 з 7
прибічники Тимчасового уряду. Громадський комітет очолив есер Білявський, який працював у місцевому комерційному банку.Після перемоги Жовтневого збройного повстання та І Всеукраїнського з'їзду
Повернувшись додому, делегати скликали загальні збори жителів, де розповіли про роботу з'їзду. Виконуючи його рішення, селяни в січні 1918 року обрали першу Раду робітничих, селянських та солдатських депутатів у складі 72 чол. па чолі з О. П. Петренком нині пенсіонер, проживає в Лихівці. Так у Лихівці було встановлено Радянську владу. Рада направила у навколишні поміщицькі маєтки своїх уповноважених Д. О. Білецького, Ф. К. Віденка, І. І. Романовського, Т. П. Заломів і інших для обліку і збереження майна та інвентаря від пограбування. Багато депутатів першої Лихівської Ради жив і іі тепер. Серед них П. Школа, М. Т. Самарець Лихівка, С. X. Борець П'ятихатки, І. Л. Мороз Х. Цвілий Холодіївської сільради, П. Д. Носач -Божедарівські хутори.
При Раді був організований земельний відділ, який брав на облік поміщицькі, церковні та куркульські землі. Відділ визначив норму земельного наділу для безземельних і малоземельних селян. На душу населення припадало до 2 десятин.
Вже на початку січня в селі створили бойову дружину, до якої входили Д. І. Короткий, С. Д. Чуприна, Г. П. Третяк та багато інших. Коли австро-німецькі війська в березні 1918 року окупували Катеринославщину, активісти села пішли до партизанського загону, що базувався у Чернечому лісі, за 10 км від села.
За опір окупаційному режиму, як доповідав катеринославський губернський староста департаментові державної варти, з жителів Лихівки було стягнуто контрибуцію в сумі 15 тис. крб. У червні 1918 року в Лихівку ввійшов великий каральний загін німецьких військ. Окупанти поставили в центрі села шибеницю і почали розправлятися з прихильниками Радянської влади. До їх рук потрапили керівник бойової дружини Д. О. Білецький, Ф. К. Біленко, І. І. Романовський, Т. П. Заломів, А. П. Деркач та ін.- всього 25 чоловік. Кати вивезли їх до Мишуриного Рога і там, у дніпровських плавнях, розстріляли.
Наприкінці 1918 року, коли німецьких окупантів вигнали з України, в селі було встановлено Радянську владу. Тіла загиблих активних борців за Радянську владу були перевезені в Лихівку і поховані в центрі села в братській могилі.
Активно боролися трудящі села і проти Директорії та куркульсько-націоналістичних банд, які її підтримували.
Саме в Лихівці Верхньодніпровська повстанська бригада розгромила банду петлюрівського отамана Котика. Тут відбувся запеклий бій, в якому загинув член військової ради бригади Косенко. Петлюрівська банда була знищена, а самого отамана Котика партизани захопили в полон і за рішенням військової ради бригади розстреляли.
Трудящі села гаряче підтримували Радянську владу, постачали Червоній Армії все необхідне. Так, на зборах у червні 1919 року селяни ухвалили «... підтримувати народну Червону Армію, що бореться з запеклими ворогами революції та свободи, завойованої кров'ю трудового класу». Вирішено було виділяти хліб, інші харчові продукти та фураж. Крім того, збори постановили накласти на сільську буржуазію контрибуцію на користь Червоної Армії.
Багато жителів села влилось до лав радянських військ, коли влітку 1919 року па територію Катеринославщини посунули денікінці. У грудні 1919 року в Лихівці остаточно утверджується Радянська влада. В першій половині квітня 1920 року у Верхньодніпровську відбувся повітовий з'їзд Рад, на якому були присутні і представники Лихівки. З'їзд схвалив земельну і продовольчу політику Радянської влади. За допомогою комуністів Верхньодніпровська в селі були відновлені органи Радянської влади.
Підновив свою діяльність комуністичний осередок, створений ще в 1919 році. Першими комуністами села були Д. Савич, І. Жуган, X. Тройка, М. Деркач, М. Дігтяр. М. Чуйка, А. І. Гетьманський.
До складу лихівського иартосередку в грудні 1920 року входили 6 членів партії та 1 кандидат. Секретарем був Мирон Дігтяр. Комуністи провадили значну агітаційно-масову та організаторську роботу серед трудящих Лихівки. На мітингах, зборах, в бесідах вони роз'яснювали політику Комуністичної партії у земельному, продовольчому і національному питаннях.
Бідмота Лихівки гаряче відгукнулася на постанову ВУЦВК'у про організацію комітетів незаможних селян. 7 липня 1920 року на загальних зборах було
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань
- Пальмирове
- Жовте