Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Ще до 10-ї річниці Радянської влади в Підгородному з допомогою шефів - дніпропетровських металістів збудовано клуб. Тут працювали бібліотека,
гуртки художньої самодіяльності, влаштовувались вечори молоді, лекції і бесіди, демонструвались кінофільми. Частими гостями селища були артисти з Дніпропетровська, Києва, Харкова, Москви. Жителі селища до цього часу згадують про виступ на сцені клубу у 1928 році видатного українського радянського митця І. С. Паторжинського.
В роки Великої Вітчизняної війни тисячі жителів селища Підгородного пішли захищати свою соціалістичну Батьківщину. Вже в перші дні війни на західному кордоні смертю хоробрих загинули воїни-танкісти - лейтенант І. М. Штипель і сержант М. Д. Литвиненко, а на кордоні з Фінляндією - лейтенант прикордонної застави А. С. Вусик, ім'ям якого названа тепер одна з гірських висот в Карельській АРСР. Наприкінці літа 1941 року фронт наблизився до Підгородного. 25 серпня німецько-фашистські загарбники захопили Дніпропетровськ і утворили плацдарм на лівому березі Дніпра. Того ж дня ворожа авіація бомбила Підгороднє. 9 артилерійських батарей, розташованих у різних кутках селища, вели безперервний вогонь по наступаючих гітлерівських військах. 25 серпня наші війська, виконуючи наказ командування, відійшли на нові позиції. Стійкий опір ворогові чинили окремі підрозділи Червоної Армії, що потрапляли в оточення. Так, 28 серпня в Підгородному 25 червоноармійців, оточені фашистами, вступили в рукопашний бій. До останньої краплі крові захищались й інші групи бійців, з числа яких 34 загинули в нерівному бою, а 9-х тяжко поранених червоноармійців розлючені фашисти спалили.
Вже восени 1941 року в Підгородному почав діяти партизанський загін. Командував ним М. М. Макаров-Нікітін - активний учасник громадянської війни. Його заступник П. Є. Кулеба теж брав участь у боротьбі за владу Рад, а комісар загону Ф. Н. Тимченко відзначився в боях з японською вояччиною біля озера Хасан.
Партизани поширювали серед населення відозви і листівки, виготовляли вибухівку, яку використовували для диверсій на залізниці, на заводі ім. К. Лібкнехта м. Дніпропетровськ. На дільниці Новомосковськ-Дніпропетровськ партизани знищили десятки гітлерівців, які охороняли залізницю. В грудні 1941 року партизани напали на фашистський аеродром у Підгородному, знищили кілька літаків, цистерни з пальним та гуртожиток льотчиків. В цій операції брали участь М. М. Макаров-Нікітін, його син Г. М. Макаров, П. Д. Шевченко, П. В. Кулеба, В. Є. Савельєв-Сучков, М. І. Дубина-Висич.
Велику мужність і відвагу виявили під час війни жителі Підгородного в лавах Червоної Армії. 465 воїнів з Підгородного нагороджено орденами і медалями. Кавалером трьох орденів Слави став комуніст І. Я. Кошіль, який брав участь в обороні міст-героїв - Одеси. Севастополя, Сталінграда та у штурмі Берліна. Двох орденів Слави, ордена Червоної Зірки і медалі «За відвагу» удостоєний Ф. І. Олійник. Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та трьома орденами Червоної Зірки нагороджено льотчика 1-го класу комуніста Г. В. Булаха.
26 вересня 1943 року частини Червоної Армії, розгортаючи наступ на Дніпропетровському напрямку, прорвали оборону гітлерівців на річці Кільчені і визволили Підгородне.
Окупанти завдали селищу величезної шкоди. Було пограбовано і зруйновано 5 колгоспів, спалено школи, амбулаторію, клуб, 2400 житлових будинків колгоспників та робітників, вивезено до Німеччини 5600 голів великої рогатої худоби. За час окупації фашисти закатували десятки жителів, відправили на каторгу 240 юнаків і дівчат. Серед радянських патріотів, які стали жертвами гітлерівських катів, були й активні учасники громадянської війни: П. Є. Кулеба, П. П. Надрега, Д. К. Дуб, М. П. Драган та інші.
Після визволення селища трудящі під керівництвом партійних і радянських органів приступили до відбудови господарства. Працювати довелось у винятково віжких умовах. Не вистачало тягла і робочої сили. Весь тягар господарювання падав на плечі стариків, жінок і підлітків. Велику допомогу трудящим селища подавала держава, яка виділила значні кошти для відбудови господарських і житлових приміщень, надала насіннєву позичку. Дружними зусиллями трудящих було швидко ліквідовано наслідки фашистської окупації.
Позитивно позначилося на розвитку сільськогосподарського виробництва укрупнення колгоспів селища, проведене в 1950 році. На базі артілей «Червоний лан», ім. ХІІІ-річчя Жовтня та ім. Тельмана Самарівської сільради створено колгосп «Перемога», а до артілі ім. Ульянова приєдналися колгоспи «Червоний партизан» та «Колос» село Куроїдівка.
З 1954-1955 рр. Дніпропетровська обласна партійна організація, вживаючи зпходів до піднесення сільського господарства, зміцнила колгоспи та радгоспи області спеціалістами і керівкими партійними працівниками. Так, у Підгородне був направлений С. І. Переяславський, який очолив артіль
Підгородне
Сторінка 5 з 7
після закінчення школи продовжували навчання в вузах і технікумах Дніпропетровська та інших міст.Ще до 10-ї річниці Радянської влади в Підгородному з допомогою шефів - дніпропетровських металістів збудовано клуб. Тут працювали бібліотека,
В роки Великої Вітчизняної війни тисячі жителів селища Підгородного пішли захищати свою соціалістичну Батьківщину. Вже в перші дні війни на західному кордоні смертю хоробрих загинули воїни-танкісти - лейтенант І. М. Штипель і сержант М. Д. Литвиненко, а на кордоні з Фінляндією - лейтенант прикордонної застави А. С. Вусик, ім'ям якого названа тепер одна з гірських висот в Карельській АРСР. Наприкінці літа 1941 року фронт наблизився до Підгородного. 25 серпня німецько-фашистські загарбники захопили Дніпропетровськ і утворили плацдарм на лівому березі Дніпра. Того ж дня ворожа авіація бомбила Підгороднє. 9 артилерійських батарей, розташованих у різних кутках селища, вели безперервний вогонь по наступаючих гітлерівських військах. 25 серпня наші війська, виконуючи наказ командування, відійшли на нові позиції. Стійкий опір ворогові чинили окремі підрозділи Червоної Армії, що потрапляли в оточення. Так, 28 серпня в Підгородному 25 червоноармійців, оточені фашистами, вступили в рукопашний бій. До останньої краплі крові захищались й інші групи бійців, з числа яких 34 загинули в нерівному бою, а 9-х тяжко поранених червоноармійців розлючені фашисти спалили.
Вже восени 1941 року в Підгородному почав діяти партизанський загін. Командував ним М. М. Макаров-Нікітін - активний учасник громадянської війни. Його заступник П. Є. Кулеба теж брав участь у боротьбі за владу Рад, а комісар загону Ф. Н. Тимченко відзначився в боях з японською вояччиною біля озера Хасан.
Партизани поширювали серед населення відозви і листівки, виготовляли вибухівку, яку використовували для диверсій на залізниці, на заводі ім. К. Лібкнехта м. Дніпропетровськ. На дільниці Новомосковськ-Дніпропетровськ партизани знищили десятки гітлерівців, які охороняли залізницю. В грудні 1941 року партизани напали на фашистський аеродром у Підгородному, знищили кілька літаків, цистерни з пальним та гуртожиток льотчиків. В цій операції брали участь М. М. Макаров-Нікітін, його син Г. М. Макаров, П. Д. Шевченко, П. В. Кулеба, В. Є. Савельєв-Сучков, М. І. Дубина-Висич.
Велику мужність і відвагу виявили під час війни жителі Підгородного в лавах Червоної Армії. 465 воїнів з Підгородного нагороджено орденами і медалями. Кавалером трьох орденів Слави став комуніст І. Я. Кошіль, який брав участь в обороні міст-героїв - Одеси. Севастополя, Сталінграда та у штурмі Берліна. Двох орденів Слави, ордена Червоної Зірки і медалі «За відвагу» удостоєний Ф. І. Олійник. Орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня та трьома орденами Червоної Зірки нагороджено льотчика 1-го класу комуніста Г. В. Булаха.
26 вересня 1943 року частини Червоної Армії, розгортаючи наступ на Дніпропетровському напрямку, прорвали оборону гітлерівців на річці Кільчені і визволили Підгородне.
Окупанти завдали селищу величезної шкоди. Було пограбовано і зруйновано 5 колгоспів, спалено школи, амбулаторію, клуб, 2400 житлових будинків колгоспників та робітників, вивезено до Німеччини 5600 голів великої рогатої худоби. За час окупації фашисти закатували десятки жителів, відправили на каторгу 240 юнаків і дівчат. Серед радянських патріотів, які стали жертвами гітлерівських катів, були й активні учасники громадянської війни: П. Є. Кулеба, П. П. Надрега, Д. К. Дуб, М. П. Драган та інші.
Після визволення селища трудящі під керівництвом партійних і радянських органів приступили до відбудови господарства. Працювати довелось у винятково віжких умовах. Не вистачало тягла і робочої сили. Весь тягар господарювання падав на плечі стариків, жінок і підлітків. Велику допомогу трудящим селища подавала держава, яка виділила значні кошти для відбудови господарських і житлових приміщень, надала насіннєву позичку. Дружними зусиллями трудящих було швидко ліквідовано наслідки фашистської окупації.
Позитивно позначилося на розвитку сільськогосподарського виробництва укрупнення колгоспів селища, проведене в 1950 році. На базі артілей «Червоний лан», ім. ХІІІ-річчя Жовтня та ім. Тельмана Самарівської сільради створено колгосп «Перемога», а до артілі ім. Ульянова приєдналися колгоспи «Червоний партизан» та «Колос» село Куроїдівка.
З 1954-1955 рр. Дніпропетровська обласна партійна організація, вживаючи зпходів до піднесення сільського господарства, зміцнила колгоспи та радгоспи області спеціалістами і керівкими партійними працівниками. Так, у Підгородне був направлений С. І. Переяславський, який очолив артіль
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське
- Сурсько-Литовське