Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
утворено комуну ім. Ульянова, першим головою якої працював комуніст А. І. Кошіль, пізніше - П. О. Кудим.
Навесні 1929 року 12 активісток села утворили жіночу сільськогосподарську артіль «Комунарка», що спеціалізувалася на овочівництві. Головою артілі була П. Т. Кошіль, активними членами - М. І. Кроленко-Іванова, Ф. Шенклян, Ф. Донцова, В. Чорнорот, П. Лапа та ін. В 1929 році на 10 га землі вони виростили та здали
державі близько 3 тис. цнт капусти, томатів, перцю, моркви, картоплі. 1930 року артіль об'єдналася з комуною ім. Ульянова.
На 1 жовтня 1930 року в комуні було 61 господарство, а на 15 червня 1931 року - 190 господарств. У 1931 році однією з перших в районі вона закінчила сівбу і послала трактори на допомогу в колгоспи «Перемога» і «Червоний партизан». Молочно-товарна ферма комуни налічувала тоді 132 корови, свиноферма - 132 сипні, птахоферма 3 тис. голів птиці. Комуна мала пасіку на 50 вуликів, отару овець 150 голів. За 1929-1931 рр. комунари побудували електростанцію, корівник, телятник, свинарник, силосну башту на 300 тонн, зерносховище, гараж, печі цегельного заводу. На 1 січня 1931 року комуна мала 3 трактори, 4 двигуни. Партійна організація комуни, що об'єднувала 22 комуністи, й комсомольський осередок, у якому налічувалося 28 юнаків і дівчат, проводили велику організаторську та культурно-виховну роботу серед комунарів.
Комуна стала шефом ескадреного міноносця «Незаможник». Один з комунарів - Д. П. Шевченко - брав участь в урочистих зборах колективу міноносця, присвячених ХІІІ річниці РСЧА. На тих зборах укладено договір на соціалістичне змагання між міноносцем і комуною.
Комуна ім. Ульянова відіграла велику роль у проведенні суцільної колективізації не тільки в Підгородному, а й в інших селах Дніпропетровського району. Для організації масової роботи серед селян-одноосібників сільська Рада Підгородного виділила 3 бригади по 9 чоловік. У цій роботі брав участь увесь актив комуни. На 1 жовтня 1930 року у Підгородному об'єднались у колективи 254 господарства 13 проц. від усієї їх кількості, на 1 січня 1931 року - близько 573 господарств 31. проц.. Під час проведення другої більшовицької весни в Підгородному було колективізовано 1309 господарств, що становило 67 проц. усіх господарств села. Комунари організували та відрядили дві бригади до села Сурсько-Литовського, щоб його жителям передати досвід колгоспного будівництва,
Колективізація сільського господарства відбувалася в умовах гострої класової боротьби. Куркулі чинили шалений опір колгоспному руху, вдавалися до різних провокацій, щоб відвернути середняцькі маси від колгоспів. Від їх рук загинули колгоспники-активісти Т. Олійник, В. Дуб та інші.
Опорою партійної організації та сільради в справі колективізації були комітет незаможних селян і комсомольці. На квітень 1930 року комсомольська організація Підгороднього об'єднувала 55 чоловік. Комуністи, члени КНС та комсомольці згуртували навколо себе бідняцько-середняцькі маси села і переконали їх у перевазі колгоспного ладу. Значну допомогу в організації колгоспів подала їм виїзна редакція обласної газети «Зоря», яка побувала у Підгородному восени 1931 року. Крім комуни ім. Ульянова, селяни створили ще 4 колгоспи: «Червоний лан», «Червоний
Жовтень», «Червоний партизан», «13-річчя Жовтня». Суцільну колективізацію села в основному завершено у 1932 році.
Ще 19 лютого 1931 року виробнича сільськогосподарська комісія Підгородненської сільради на пропозицію членів комуни ім. Ульянова ухвалила радіофікувати всі колгоспи села. У травні 1934 року в Підгородному закінчено будівництво електропідстанції, яку підключили до Дніпрогесу.
Всі підгородненьські колгоспи були міцними багатогалузевими господарствами. В результаті застосування машинного обробітку грунту, підвищення загальної культури землеробства невпинно зростали продуктивність праці і врожайність сільськогосподарських культур. Так, у 1940 році урожай зернових у колгоспах селища в середньому становив 19 цнт з га. Тимчасом навіть у найбільш урожайні роки збір зернових в одноосібних господарствах не перевищував 8-10 центнерів.
На берегах Кільчені зарясніли колгоспні сади. Колгоспники самої лише артілі «Червоний партизан» висадили плодові і декоративні дерева на площі 60 га. Багато уваги садівництву приділяв ветеран колгоспного руху, нині пенсіонер Г. М. Булах.
Рік у рік зростав матеріальний достаток і культурний рівень колгоспників. Було ліквідовано ганебну спадщину минулого - неписьменність. Всі діти шкільного віку навчались у семирічній та середній школах. Багато з них
Підгородне
Сторінка 4 з 7
товариство спільного обробітку землі ТСОЗ. Спочатку в ньому об'єдналося близько 50 бідняцьких господарств. В 1929 році організовано ще 2 такі товариства - «Зоря» та «Промінь». Згодом на основі першої» ТСОЗ'у Навесні 1929 року 12 активісток села утворили жіночу сільськогосподарську артіль «Комунарка», що спеціалізувалася на овочівництві. Головою артілі була П. Т. Кошіль, активними членами - М. І. Кроленко-Іванова, Ф. Шенклян, Ф. Донцова, В. Чорнорот, П. Лапа та ін. В 1929 році на 10 га землі вони виростили та здали
державі близько 3 тис. цнт капусти, томатів, перцю, моркви, картоплі. 1930 року артіль об'єдналася з комуною ім. Ульянова.
На 1 жовтня 1930 року в комуні було 61 господарство, а на 15 червня 1931 року - 190 господарств. У 1931 році однією з перших в районі вона закінчила сівбу і послала трактори на допомогу в колгоспи «Перемога» і «Червоний партизан». Молочно-товарна ферма комуни налічувала тоді 132 корови, свиноферма - 132 сипні, птахоферма 3 тис. голів птиці. Комуна мала пасіку на 50 вуликів, отару овець 150 голів. За 1929-1931 рр. комунари побудували електростанцію, корівник, телятник, свинарник, силосну башту на 300 тонн, зерносховище, гараж, печі цегельного заводу. На 1 січня 1931 року комуна мала 3 трактори, 4 двигуни. Партійна організація комуни, що об'єднувала 22 комуністи, й комсомольський осередок, у якому налічувалося 28 юнаків і дівчат, проводили велику організаторську та культурно-виховну роботу серед комунарів.
Комуна стала шефом ескадреного міноносця «Незаможник». Один з комунарів - Д. П. Шевченко - брав участь в урочистих зборах колективу міноносця, присвячених ХІІІ річниці РСЧА. На тих зборах укладено договір на соціалістичне змагання між міноносцем і комуною.
Комуна ім. Ульянова відіграла велику роль у проведенні суцільної колективізації не тільки в Підгородному, а й в інших селах Дніпропетровського району. Для організації масової роботи серед селян-одноосібників сільська Рада Підгородного виділила 3 бригади по 9 чоловік. У цій роботі брав участь увесь актив комуни. На 1 жовтня 1930 року у Підгородному об'єднались у колективи 254 господарства 13 проц. від усієї їх кількості, на 1 січня 1931 року - близько 573 господарств 31. проц.. Під час проведення другої більшовицької весни в Підгородному було колективізовано 1309 господарств, що становило 67 проц. усіх господарств села. Комунари організували та відрядили дві бригади до села Сурсько-Литовського, щоб його жителям передати досвід колгоспного будівництва,
Колективізація сільського господарства відбувалася в умовах гострої класової боротьби. Куркулі чинили шалений опір колгоспному руху, вдавалися до різних провокацій, щоб відвернути середняцькі маси від колгоспів. Від їх рук загинули колгоспники-активісти Т. Олійник, В. Дуб та інші.
Опорою партійної організації та сільради в справі колективізації були комітет незаможних селян і комсомольці. На квітень 1930 року комсомольська організація Підгороднього об'єднувала 55 чоловік. Комуністи, члени КНС та комсомольці згуртували навколо себе бідняцько-середняцькі маси села і переконали їх у перевазі колгоспного ладу. Значну допомогу в організації колгоспів подала їм виїзна редакція обласної газети «Зоря», яка побувала у Підгородному восени 1931 року. Крім комуни ім. Ульянова, селяни створили ще 4 колгоспи: «Червоний лан», «Червоний
Жовтень», «Червоний партизан», «13-річчя Жовтня». Суцільну колективізацію села в основному завершено у 1932 році.
Ще 19 лютого 1931 року виробнича сільськогосподарська комісія Підгородненської сільради на пропозицію членів комуни ім. Ульянова ухвалила радіофікувати всі колгоспи села. У травні 1934 року в Підгородному закінчено будівництво електропідстанції, яку підключили до Дніпрогесу.
Всі підгородненьські колгоспи були міцними багатогалузевими господарствами. В результаті застосування машинного обробітку грунту, підвищення загальної культури землеробства невпинно зростали продуктивність праці і врожайність сільськогосподарських культур. Так, у 1940 році урожай зернових у колгоспах селища в середньому становив 19 цнт з га. Тимчасом навіть у найбільш урожайні роки збір зернових в одноосібних господарствах не перевищував 8-10 центнерів.
На берегах Кільчені зарясніли колгоспні сади. Колгоспники самої лише артілі «Червоний партизан» висадили плодові і декоративні дерева на площі 60 га. Багато уваги садівництву приділяв ветеран колгоспного руху, нині пенсіонер Г. М. Булах.
Рік у рік зростав матеріальний достаток і культурний рівень колгоспників. Було ліквідовано ганебну спадщину минулого - неписьменність. Всі діти шкільного віку навчались у семирічній та середній школах. Багато з них
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське
- Сурсько-Литовське