Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Активно боролися трудівники села проти денікінців, які захопили село в черепі 1919 року. В загоні Й. Я. Лантуха, що діяв у Новомосковському повіті,
було багато жителів Підгородного. В боях з денікінцями загинули партизани Л. Обора, П. Д. Шевченко, М. П. Драган та інші.
31-го грудня 1919 року частини регулярної Червоної Армії, яким допомагали партизани, визволили Підгородне від денікінських банд. Партизани частково влилися до складу червонопрапорної 30-ї Іркутської дивізії, 1-ї Кінної армії та інших червоноармійських частин.
В селі було відновлено орган Радянської влади - волосний ревком, який очолив С. М. Сутула. Велику увагу приділяв волревком здійсненню закону Всеукраїнського ревкому про землю. Організатором і керівкиком трудящих у відбудові народного господарства став комуністичний осередок, що відновив свою діяльність на початку 1920 року. Було проведено вибори до Ради робітничих, червоноармійських та селянських депутатів, головою якої став А. І. Сосна. В резолюції мітингу, що відбувся у березні 1920 року, жителі села записали, що «лише Радянська влада є єдиною захисницею інтересів безземельного та малоземельного селянства і що політика, яку вона проводить у земельному питанні на Україні, є найправильнішим і найкращим кроком до забезпечення селян землею і піднесення сільськогосподарського виробництва». Вітаючи героїчну Червону Армію, учасники мітингу послали також братерський привіт керівкикам III Інтернаціоналу, зазначаючи, що «тільки тісне єднання і братерський союз робітників і селян є запорукою визволення пригноблених всього світу і встановлення на землі світлого царства комунізму».
У серпні 1920 року в Підгородному та інших населених пунктах волості Олександрівці, Куроїдівці створено комітети незаможних селян КНС, які стали міцною опорою Радянської влади на селі. Головою волосного комітету незаможники обрали активного учасника партизанського руху комуніста Н. Д. Дуба. Завдяки активній діяльності сільських комуністів та членів КНС біднота села вже в середині
1920 року одержала 5492 десятини поміщицької, церковної та куркульської землі.
В 1920 році в селі створено комсомольську організацію. До неї першими вступили В. П. Білий, М. Г. Булах, П. С. Грицай, Л. П. Драган, М. І. Кроленко-Іванова, Ф.С. Курочка, І. Г.Санжаровський, О. М. Скубченко, П.П. Курінний, О.М. Шенклян. Комсомольці були активними помічниками партійного осередку в бортьбі за здійснення соціалістичних перетворень. Вони проводили політичну і культурно-освітню роботу серед молоді. У 1924 році комсомольці відкрили сільбуд завідуючим його став В. П. Білий, сільську бібліотеку, заклали парк.
Активну участь у громадському житті села брали жінки - Г. П. Обора, К. І. Кругляк. Г. П. Обора, яка зберегла під час денікінської окупації 58 гвинтівок та 130 ящиків патронів і передала їх потім Червоній Армії, була делегатом 1-го Всеукраїнського з'їзду робітниць, селянок і козачок, що відбувся в листопаді 1920 року у Харкові. Жінки організовували школи лікнепу і навчалися в них, докладали величезних зусиль, щоб організувати допомогу голодуючим. На зборах жінок 6 березня 1922 року зроблено доповідь про Міжнародне жіноче свято, обрано двох селянок до волосного комітету допомоги голодуючим.
На 1 січня 1925 року в Підгородному, що входило тоді до Карло-Марксівського району Катеринославського округу, проживало 8261 чол., налічувалось 1562 господарства, в користуванні яких була 10 991 десятина землі. В середньому на кожний двір припадало по 6 десятин землі.
У травні 1926 року у Підгородному відбулися загальні збори, на яких були присутні понад тисяча селян і селянок. З великою увагою слухали вони повідомлення депутата сільради про загальний страйк гірників у Англії. Він закликай селян подати допомогу англійським робітникам. «Нехай знає світова буржуазія.- сказав один із учасників мітингу,-що не тільки робітники, але й ми, селяни, ненавидимо буржуазію. Ми співчуваємо боротьбі англійського робітничого класу і поспішаємо йому на допомогу. Селянство тепер добре розуміє і знає, що світова буржуазія є спільним ворогом робітничого класу та селянства, і її перемогти можливо лише спільними зусиллями робітників і селян». Виконуючи свій інтернаціональний обов'язок, жителі села зібрали у фонд допомоги англійським робітникам понад 100 пудів хліба.
Ще на початку відбудовного періоду в селі виникли перші кооперативні об'єднання - товариства споживчої та сільськогосподарської кредитної кооперації. У 1923 році кілька родин незаможників організували машинно-тракторне товариство, яке відіграло важливу роль у залученні трудівників села до колективного способу господарювання. Члени товариства мали трактор «Фордзон», яким користувалися й інші жителі Підгородного. У серпні 1928 року на базі машинно-тракторного товариства організовано
Підгородне
Сторінка 3 з 7
другій половині січня 1919 року. До комітету ввійшли майже всі члени повстанкому та члени партійного осередку.Активно боролися трудівники села проти денікінців, які захопили село в черепі 1919 року. В загоні Й. Я. Лантуха, що діяв у Новомосковському повіті,
31-го грудня 1919 року частини регулярної Червоної Армії, яким допомагали партизани, визволили Підгородне від денікінських банд. Партизани частково влилися до складу червонопрапорної 30-ї Іркутської дивізії, 1-ї Кінної армії та інших червоноармійських частин.
В селі було відновлено орган Радянської влади - волосний ревком, який очолив С. М. Сутула. Велику увагу приділяв волревком здійсненню закону Всеукраїнського ревкому про землю. Організатором і керівкиком трудящих у відбудові народного господарства став комуністичний осередок, що відновив свою діяльність на початку 1920 року. Було проведено вибори до Ради робітничих, червоноармійських та селянських депутатів, головою якої став А. І. Сосна. В резолюції мітингу, що відбувся у березні 1920 року, жителі села записали, що «лише Радянська влада є єдиною захисницею інтересів безземельного та малоземельного селянства і що політика, яку вона проводить у земельному питанні на Україні, є найправильнішим і найкращим кроком до забезпечення селян землею і піднесення сільськогосподарського виробництва». Вітаючи героїчну Червону Армію, учасники мітингу послали також братерський привіт керівкикам III Інтернаціоналу, зазначаючи, що «тільки тісне єднання і братерський союз робітників і селян є запорукою визволення пригноблених всього світу і встановлення на землі світлого царства комунізму».
У серпні 1920 року в Підгородному та інших населених пунктах волості Олександрівці, Куроїдівці створено комітети незаможних селян КНС, які стали міцною опорою Радянської влади на селі. Головою волосного комітету незаможники обрали активного учасника партизанського руху комуніста Н. Д. Дуба. Завдяки активній діяльності сільських комуністів та членів КНС біднота села вже в середині
1920 року одержала 5492 десятини поміщицької, церковної та куркульської землі.
В 1920 році в селі створено комсомольську організацію. До неї першими вступили В. П. Білий, М. Г. Булах, П. С. Грицай, Л. П. Драган, М. І. Кроленко-Іванова, Ф.С. Курочка, І. Г.Санжаровський, О. М. Скубченко, П.П. Курінний, О.М. Шенклян. Комсомольці були активними помічниками партійного осередку в бортьбі за здійснення соціалістичних перетворень. Вони проводили політичну і культурно-освітню роботу серед молоді. У 1924 році комсомольці відкрили сільбуд завідуючим його став В. П. Білий, сільську бібліотеку, заклали парк.
Активну участь у громадському житті села брали жінки - Г. П. Обора, К. І. Кругляк. Г. П. Обора, яка зберегла під час денікінської окупації 58 гвинтівок та 130 ящиків патронів і передала їх потім Червоній Армії, була делегатом 1-го Всеукраїнського з'їзду робітниць, селянок і козачок, що відбувся в листопаді 1920 року у Харкові. Жінки організовували школи лікнепу і навчалися в них, докладали величезних зусиль, щоб організувати допомогу голодуючим. На зборах жінок 6 березня 1922 року зроблено доповідь про Міжнародне жіноче свято, обрано двох селянок до волосного комітету допомоги голодуючим.
На 1 січня 1925 року в Підгородному, що входило тоді до Карло-Марксівського району Катеринославського округу, проживало 8261 чол., налічувалось 1562 господарства, в користуванні яких була 10 991 десятина землі. В середньому на кожний двір припадало по 6 десятин землі.
У травні 1926 року у Підгородному відбулися загальні збори, на яких були присутні понад тисяча селян і селянок. З великою увагою слухали вони повідомлення депутата сільради про загальний страйк гірників у Англії. Він закликай селян подати допомогу англійським робітникам. «Нехай знає світова буржуазія.- сказав один із учасників мітингу,-що не тільки робітники, але й ми, селяни, ненавидимо буржуазію. Ми співчуваємо боротьбі англійського робітничого класу і поспішаємо йому на допомогу. Селянство тепер добре розуміє і знає, що світова буржуазія є спільним ворогом робітничого класу та селянства, і її перемогти можливо лише спільними зусиллями робітників і селян». Виконуючи свій інтернаціональний обов'язок, жителі села зібрали у фонд допомоги англійським робітникам понад 100 пудів хліба.
Ще на початку відбудовного періоду в селі виникли перші кооперативні об'єднання - товариства споживчої та сільськогосподарської кредитної кооперації. У 1923 році кілька родин незаможників організували машинно-тракторне товариство, яке відіграло важливу роль у залученні трудівників села до колективного способу господарювання. Члени товариства мали трактор «Фордзон», яким користувалися й інші жителі Підгородного. У серпні 1928 року на базі машинно-тракторного товариства організовано
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське
- Сурсько-Литовське