Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Катеринославського повітів, у т. ч. 142 чоловіка з села Підгородного.
Напередодні першої світової війни в Підгородному налічувалось 1170 дворів та 7831 чоловік. Земельний фонд села залишився без змін. В середньому на одного чоловіка припадало по 3/4 десятини землі. Фактично більшість селян стала малоземельною та безземельною, біднота села, позбавлена землі, йшла в найми до панських економій та куркульні або на заводи та майстерні Амур-Нижпьодніпровська і Катеринослава.
Про рівень медичного обслуговування жителів села свідчить той факт, що в 1914 році на всю Підгородненську волость був лише один фельдшер.
Навіть на початок XX століття більшість населення Підгородного залишалось неписьменною. В селі було 3 земські школи, в яких у 1914 році навчалося 315 дітей, а закінчило лише 15 учнів. Здебільшого дітям доводилося кидати школу і йти працювати.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції більшовицькі організації катеринославських заводів - Брянського, пічного, естампажного - направили своїх агітаторів у села Новомосковського та Павлоградського повітів. Завдяки їх роз'яснювальній роботі селяни все більше переконувалися в контрреволюційній суті Тимчасового уряду. Вже 23 травня 1917 року трудящі Підгородного па своїй сходці висловили протест проти захоплення в країні влади капіталістами та поміщиками і виявили недовір'я губернському з'їздові українських націоналістів- «самостійників».
Восени 1917 року жителі Підгородненської волості почали рубати ліс поміщпка Мизка. Катеринославський «Союз земельних власників» звернувся до Тимчасового уряду з проханням негайно надіслати в Підгородне «військову силу» для захисту власності поміщика.
Довідавшись про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді та створення Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, селяни Підгородного зібрались на багатолюдний мітинг. З палкою промовою на ньому виступив О. П. Надрега, солдат-фронтовик, що повернувся додому. Він закликав односельчан приступити до запровадження в життя ленінських декретів. У січні 1918 року в Підгородному створено революційний комітет, головою якого обрали Н. Д. Дуба, теж солдата-фронтовика. Ревком приступив до експропріації земельних угідь, сільськогосподарського реманенту, худоби та іншого майна у поміщика Мизка.
Але на початку квітня 1918 року село захопили німецько-австрійські війська та їхні прихвосні - українські буржуазні націоналісти. Трудящі Підгородного під проводом більшовиків вели боротьбу з інтервентами. Було створено підпільний повстанський комітет, до складу якого увійшли М. М. Макаров-Нікітін, П. Є. Кулеба Варнак, М. М. Язиковоький, О. О. Язиковський, П. Д. Шевченко, М. П. Драган, Л. Обора, Д. М. Бут, С. І. Середняк, П. Д. Дуб, Д. К. Дуб, П. П. Надрега та інші. Влітку 1918 року в Підгородному утворено нелегальний партійний осередок, до якого входили всі члени повстанкому.
Під час однієї з облав загонові варти вдалося захопити партизана П. К. Кроленка. Незважаючи на нелюдські тортури, мужній партизан не виказав своїх товаришів по зброї. Гетьманці зігнали все населення на сільську площу, погрозами
вимагаючи назвати імена спільників Кроленка. Селяни мовчали. Тоді гетьманці підібрали 15 чоловік заложників. П. К. Кроленка і затриманого члена повстанкому М. М. Язкитовського вони розстріляли перед натовпом, а заложників жорстоко покарали.
Хоч як лютували окупанти та гетьманці, багато жителів Підгородного вступали до партизанських загонів. За короткий час повстанкому вдалося сформувати в селі загін чисельністю близько 100 чоловік, який разом з іншими партизанськими загонами Нопомосковського повіту почав рішучу боротьбу проти німецько-австрійських загарбників та гетьманців. Однією із заслуг підгородненських партизан у той час, згадує М. М. Макаров-Нікітін, було те, що вони взяли участь у захопленні ЗО вавагонів зброї біля станції Нижньодніпровськ-Вузловий, а також у с. Кам'янці на Дніпрі нині село Фрунзе. Завдяки цьому були озброєні численні партизанські загони че лише Новомосковськом і Павлоградського, але й партизани Кобеляцького та Костянтиноградського повітів сусідньої Полтавської губернії.
В середині листопада 1918 року партизани вигнали з Підгородного гетьманську варту і разом з повстанцями сусідніх сіл Спаського, Голубівки та інших взяли участь у визволенні від окупантів Новомосковська. В січні 1919 року на заклик Номомосковського ревкому та штабу 2-ї Української радянської дивізії у Підгородньому сформовано партизанські загони чисельністю близько 800 чоловік, які брали участь у визволенні від петлюрівців Катеринослава.
Після відновлення Радянської влади у Підгородному створено ревком під головуванням Д. К. Мухи. Велику роль у боротьбі проти куркульства, у заготівлі продовольства відіграв комітет бідноти, організований у селі в
Підгородне
Сторінка 2 з 7
захист своїх інтересів, боротьбу проти національного пригноблення представникам селян і робітників», тобто більшовицькій фракції в IV Державній думі. Листа підписали 1727 селян Новомосковського і Напередодні першої світової війни в Підгородному налічувалось 1170 дворів та 7831 чоловік. Земельний фонд села залишився без змін. В середньому на одного чоловіка припадало по 3/4 десятини землі. Фактично більшість селян стала малоземельною та безземельною, біднота села, позбавлена землі, йшла в найми до панських економій та куркульні або на заводи та майстерні Амур-Нижпьодніпровська і Катеринослава.
Про рівень медичного обслуговування жителів села свідчить той факт, що в 1914 році на всю Підгородненську волость був лише один фельдшер.
Навіть на початок XX століття більшість населення Підгородного залишалось неписьменною. В селі було 3 земські школи, в яких у 1914 році навчалося 315 дітей, а закінчило лише 15 учнів. Здебільшого дітям доводилося кидати школу і йти працювати.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції більшовицькі організації катеринославських заводів - Брянського, пічного, естампажного - направили своїх агітаторів у села Новомосковського та Павлоградського повітів. Завдяки їх роз'яснювальній роботі селяни все більше переконувалися в контрреволюційній суті Тимчасового уряду. Вже 23 травня 1917 року трудящі Підгородного па своїй сходці висловили протест проти захоплення в країні влади капіталістами та поміщиками і виявили недовір'я губернському з'їздові українських націоналістів- «самостійників».
Восени 1917 року жителі Підгородненської волості почали рубати ліс поміщпка Мизка. Катеринославський «Союз земельних власників» звернувся до Тимчасового уряду з проханням негайно надіслати в Підгородне «військову силу» для захисту власності поміщика.
Довідавшись про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді та створення Ради Народних Комісарів на чолі з В. І. Леніним, селяни Підгородного зібрались на багатолюдний мітинг. З палкою промовою на ньому виступив О. П. Надрега, солдат-фронтовик, що повернувся додому. Він закликав односельчан приступити до запровадження в життя ленінських декретів. У січні 1918 року в Підгородному створено революційний комітет, головою якого обрали Н. Д. Дуба, теж солдата-фронтовика. Ревком приступив до експропріації земельних угідь, сільськогосподарського реманенту, худоби та іншого майна у поміщика Мизка.
Але на початку квітня 1918 року село захопили німецько-австрійські війська та їхні прихвосні - українські буржуазні націоналісти. Трудящі Підгородного під проводом більшовиків вели боротьбу з інтервентами. Було створено підпільний повстанський комітет, до складу якого увійшли М. М. Макаров-Нікітін, П. Є. Кулеба Варнак, М. М. Язиковоький, О. О. Язиковський, П. Д. Шевченко, М. П. Драган, Л. Обора, Д. М. Бут, С. І. Середняк, П. Д. Дуб, Д. К. Дуб, П. П. Надрега та інші. Влітку 1918 року в Підгородному утворено нелегальний партійний осередок, до якого входили всі члени повстанкому.
Під час однієї з облав загонові варти вдалося захопити партизана П. К. Кроленка. Незважаючи на нелюдські тортури, мужній партизан не виказав своїх товаришів по зброї. Гетьманці зігнали все населення на сільську площу, погрозами
вимагаючи назвати імена спільників Кроленка. Селяни мовчали. Тоді гетьманці підібрали 15 чоловік заложників. П. К. Кроленка і затриманого члена повстанкому М. М. Язкитовського вони розстріляли перед натовпом, а заложників жорстоко покарали.
Хоч як лютували окупанти та гетьманці, багато жителів Підгородного вступали до партизанських загонів. За короткий час повстанкому вдалося сформувати в селі загін чисельністю близько 100 чоловік, який разом з іншими партизанськими загонами Нопомосковського повіту почав рішучу боротьбу проти німецько-австрійських загарбників та гетьманців. Однією із заслуг підгородненських партизан у той час, згадує М. М. Макаров-Нікітін, було те, що вони взяли участь у захопленні ЗО вавагонів зброї біля станції Нижньодніпровськ-Вузловий, а також у с. Кам'янці на Дніпрі нині село Фрунзе. Завдяки цьому були озброєні численні партизанські загони че лише Новомосковськом і Павлоградського, але й партизани Кобеляцького та Костянтиноградського повітів сусідньої Полтавської губернії.
В середині листопада 1918 року партизани вигнали з Підгородного гетьманську варту і разом з повстанцями сусідніх сіл Спаського, Голубівки та інших взяли участь у визволенні від окупантів Новомосковська. В січні 1919 року на заклик Номомосковського ревкому та штабу 2-ї Української радянської дивізії у Підгородньому сформовано партизанські загони чисельністю близько 800 чоловік, які брали участь у визволенні від петлюрівців Катеринослава.
Після відновлення Радянської влади у Підгородному створено ревком під головуванням Д. К. Мухи. Велику роль у боротьбі проти куркульства, у заготівлі продовольства відіграв комітет бідноти, організований у селі в
Дивиться також інші населені пункти району:
- Дніпропетровський район
- Чумаки
- Попово-Балівка
- Новоолександрівка
- Миколаївка
- Любимівка
- Лобойківка
- Кіровське
- Долинське
- Сурсько-Литовське