Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
партизанські загони. Одна з частин мала сутичку з озброєним загоном поблизу Миколо-Козельська. За вірогідними відомостями, загін ховається в каменоломнях між Миколо-Козельськом та Широким. Для очищення цих місць надіслані частини». Однак ліквідувати партизанський рух на Криворіжжі окупантам не вдалося.
Наприкінці 1918 року німецьких загарбників та гетьманців вигнано з України. На деякий час їх замінили ставленики петлюрівської Директорії. Радянська влада в Миколаївці була відновлена на початку 1919 року. В лютому Миколаївка стала волосним селом Криворізького повіту. Багато зусиль докладали органи Радянської влади, щоб налагодити господарське життя села. Та в серпні 1919 року сюди вдерлися денікінці. Загін карателів більше тижня чинив розправу над селянами і залізничниками. Денікінці силою зігнали всіх мешканців села на майдан, оточили їх і направили на них два кулемети. Вони повісили начальника міліції комуніста М. Г. Шевченка, члена ревкому С. О. Скирка та завідуючого земельним відділом О. С. Ігнатченка. Члена ревкому П. Ігнатченка денікінці так побили шомполами, що він невдовзі після того помер.
Восени 1919 року чимало жителів Миколаївки - бідняки Я. Я. Скирко, Л. І. Загоруйко, І. І. Брешенко та інші пішли до партизанських загонів, що діяли на Криворіжжі. В січні 1920 року частини 45-ї стрілецької дивізії Червоної Армії під командуванням Й. Е. Якіра вигнали звідси денікінців. Радянська влада була відновлена остаточно. В перші дні після визволення села утворився волосний ревком, у березні 1920 року владу було передано сільській і волосній Радам. Волвиконком знову розподілив поміщицьку та куркульські землі. У цьому допомагали створені у червні 1920 року волосний і сільський комітети незаможних селян. Першим головою волосного КНС обрано С. Кушніра. Комнезамівці захищали інтереси бідноти, допомагали продовольчим органам у збиранні продрозверстки, а пізніше - продподатку.
Всією роботою серед трудящих Миколаївки і волості керував волосний партійний осередок, створений 5 червня 1920 року з 15 комуністів. До складу його входили комуністи станції Миколо-Козельськ та районної продовольчої комісії. Партосередок очолював С. М. Муравський.
Влітку 1920 року, за вказівкою Катеринославського губкому КПбУ, Миколаївський партосередок разом з КНС і сільрадою провів «Тиждень допомоги незаможному селянину» і «Тиждень допомоги сім'ям червоноармійців». У тому ж році КНС організував збір продовольства, фуражу, медикаментів для Червоної Армії.
В 1920-1922 рр. у Миколаївській волості лютували банди Іванова, Свища і Клепача. Тільки в Миколаївці бандити позвірячому вбили 12 чоловік, в т. ч. начальника волосної міліції А. Печенєгу, комнезамівців А. Іщенка, А. Пустогородського, П. Калиниченка, А. Конченка та інших. Для боротьби з бандитизмом
в селі сформували загін самооборони, до якого ввійшли І. Давидовський, Т. Черниш та інші. Цей загін разом з частинами Червоної Армії в селі тоді стояли тилові частини Другої Кінної армії і міліцією брав участь у розгромі банд. В 1921-1922 рр. на станції Миколо-Козельськ діяли польовий штаб і районна «трійка» Криворізької повітової військової наради по боротьбі з бандитизмом. Остаточно банди ліквідовано у 1922 році.
Значну допомогу партійним і радянським органам села в роботі серед трудящих подали політпрацівники частин 6-ї кавалерійської дивізії, які були розташовані в Миколаївці.
У тяжкий неврожайний 1921 рік партосередок, волвиконком і КНС села організували комітет допомоги голодуючим, відкрили для них їдальню. Значну допомогу подавали місцеві органи дітям-сиротам, червоноармійським і багатодітним сім'ям. У 1922 році в Миколаївці створено комсомольський осередок, першим секретарем якого був П. Скирко.
Під керівництвом партосередку, сільської Ради, КНС трудящі селяни відбудовували зруйноване господарство. На початку 20-х рр. в селі працювали два парові млини, олійниця, шкіряний завод, кузня, а також споживче і сільськогосподарське кредитне товариства. У 1925 році тут налічувалося 290 індивідуальних господарств і 1275 чол. населення. Селяни мали 2100 десятин землі.
Комуністи Миколаївки провели велику роботу серед трудового селянства по роз'ясненню ленінського кооперативного плану і створенню умов для переходу до масової колективізації. Зміцніла і поліпшила свою діяльність споживча кооперація села. В середині 1928 року вона об'єднувала 550 пайовиків.
Зростала політична активність селян. 31 грудня 1928 року відбулися перевибори сільської Ради. До її складу ввійшло 18 чол., серед них 7 бідняків, 3 наймити, 8 середняків та 2 службовці, в т. ч. було 3 комуністи і 4 комсомольці.
Миколаївка
Сторінка 3 з 7
брали активну участь у боротьбі проти окупаційного режиму. Влітку 1918 року гетьманський староста доповідав, що «навколо Довгинцевого, Широкого та Миколо-Козельська південніше Кривого Рога діють озброєні Наприкінці 1918 року німецьких загарбників та гетьманців вигнано з України. На деякий час їх замінили ставленики петлюрівської Директорії. Радянська влада в Миколаївці була відновлена на початку 1919 року. В лютому Миколаївка стала волосним селом Криворізького повіту. Багато зусиль докладали органи Радянської влади, щоб налагодити господарське життя села. Та в серпні 1919 року сюди вдерлися денікінці. Загін карателів більше тижня чинив розправу над селянами і залізничниками. Денікінці силою зігнали всіх мешканців села на майдан, оточили їх і направили на них два кулемети. Вони повісили начальника міліції комуніста М. Г. Шевченка, члена ревкому С. О. Скирка та завідуючого земельним відділом О. С. Ігнатченка. Члена ревкому П. Ігнатченка денікінці так побили шомполами, що він невдовзі після того помер.
Восени 1919 року чимало жителів Миколаївки - бідняки Я. Я. Скирко, Л. І. Загоруйко, І. І. Брешенко та інші пішли до партизанських загонів, що діяли на Криворіжжі. В січні 1920 року частини 45-ї стрілецької дивізії Червоної Армії під командуванням Й. Е. Якіра вигнали звідси денікінців. Радянська влада була відновлена остаточно. В перші дні після визволення села утворився волосний ревком, у березні 1920 року владу було передано сільській і волосній Радам. Волвиконком знову розподілив поміщицьку та куркульські землі. У цьому допомагали створені у червні 1920 року волосний і сільський комітети незаможних селян. Першим головою волосного КНС обрано С. Кушніра. Комнезамівці захищали інтереси бідноти, допомагали продовольчим органам у збиранні продрозверстки, а пізніше - продподатку.
Всією роботою серед трудящих Миколаївки і волості керував волосний партійний осередок, створений 5 червня 1920 року з 15 комуністів. До складу його входили комуністи станції Миколо-Козельськ та районної продовольчої комісії. Партосередок очолював С. М. Муравський.
Влітку 1920 року, за вказівкою Катеринославського губкому КПбУ, Миколаївський партосередок разом з КНС і сільрадою провів «Тиждень допомоги незаможному селянину» і «Тиждень допомоги сім'ям червоноармійців». У тому ж році КНС організував збір продовольства, фуражу, медикаментів для Червоної Армії.
В 1920-1922 рр. у Миколаївській волості лютували банди Іванова, Свища і Клепача. Тільки в Миколаївці бандити позвірячому вбили 12 чоловік, в т. ч. начальника волосної міліції А. Печенєгу, комнезамівців А. Іщенка, А. Пустогородського, П. Калиниченка, А. Конченка та інших. Для боротьби з бандитизмом
в селі сформували загін самооборони, до якого ввійшли І. Давидовський, Т. Черниш та інші. Цей загін разом з частинами Червоної Армії в селі тоді стояли тилові частини Другої Кінної армії і міліцією брав участь у розгромі банд. В 1921-1922 рр. на станції Миколо-Козельськ діяли польовий штаб і районна «трійка» Криворізької повітової військової наради по боротьбі з бандитизмом. Остаточно банди ліквідовано у 1922 році.
Значну допомогу партійним і радянським органам села в роботі серед трудящих подали політпрацівники частин 6-ї кавалерійської дивізії, які були розташовані в Миколаївці.
У тяжкий неврожайний 1921 рік партосередок, волвиконком і КНС села організували комітет допомоги голодуючим, відкрили для них їдальню. Значну допомогу подавали місцеві органи дітям-сиротам, червоноармійським і багатодітним сім'ям. У 1922 році в Миколаївці створено комсомольський осередок, першим секретарем якого був П. Скирко.
Під керівництвом партосередку, сільської Ради, КНС трудящі селяни відбудовували зруйноване господарство. На початку 20-х рр. в селі працювали два парові млини, олійниця, шкіряний завод, кузня, а також споживче і сільськогосподарське кредитне товариства. У 1925 році тут налічувалося 290 індивідуальних господарств і 1275 чол. населення. Селяни мали 2100 десятин землі.
Комуністи Миколаївки провели велику роботу серед трудового селянства по роз'ясненню ленінського кооперативного плану і створенню умов для переходу до масової колективізації. Зміцніла і поліпшила свою діяльність споживча кооперація села. В середині 1928 року вона об'єднувала 550 пайовиків.
Зростала політична активність селян. 31 грудня 1928 року відбулися перевибори сільської Ради. До її складу ввійшло 18 чол., серед них 7 бідняків, 3 наймити, 8 середняків та 2 службовці, в т. ч. було 3 комуністи і 4 комсомольці.
Дивиться також інші населені пункти району: