Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
сільськогосподарську продукцію фашисти забирали, а селян тримали на голодному пайку. 135 юнаків і дівчат гітлерівці вивезли на каторгу до Німеччини. Фашисти вчинили жорстоку розправу над партизаном членом ВКПб І. І. Брешенком, колгоспниками артілі «Кривбуд» комуністами Є. Н. Бабуриним, П. Цибуленком, Ф. Тумановим, заліз
ничником станції Миколо-Козельськ комуністом С. Кривоносом та багатьма іншими.
Патріоти села активно включилися у всенародну боротьбу проти окупантів. До Широківського партизанського загону Г. М. Седнєва у 1942 році увійшла група миколаївців, що складалась з 40 чоловік. Очолював її колгоспник артілі «Кривбуд» партизан громадянської війни Є. Я. Скирко. Миколаївські партизани багато зробили, щоб забезпечити партизанів Широківського загону зброєю, здобутою в окупантів. Так, у квітні 1943 року, захопивши у ворога зброю, група Скирка переправила її партизанам села Каміногірки. Серед дня, у всіх на виду, вони транспортували зброю в труні під виглядом покійника.
В лютому 1944 року, за завданням командування 4-ї гвардійської дивізії, партизани групи 6. Я. Скирка та А. Нагорного завдали дошкульного удару по ворожому гарнізонові у Миколаївці і протягом доби тримали там оборону. Відбиваючи атаку гітлерівців, підтриману двома танками, вони знищили 35 фашистів і захопили трофеї. Партизани врятували сотні радянських людей, яких фашисти гнали на каторгу до Німеччини.
За мужність і відвагу в боротьбі з окупантами понад 250 жителів Миколаївки нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Так, М. П. Самійленко удостоєний ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, 2 орденів Червоної Зірки і 5 медалей. Комуніст С. С. Пахомов, який з перших днів війни був на фронті і дійшов до Берліна, нагороджений 2 орденами Червоної Зірки і 7 медалями. Миколаївці пишаються також своїм земляком Г. М. Мельником, який в роки Великої Вітчизняної війни партизанив у брянських, білоруських та українських лісах. В січні 1945 року його послали до окупованої фашистами Чехословаччини, де він був призначений комісаром партизанської бригади «Родина». За бойові заслуги Г. М. Мельник нагороджений орденами Радянського Союзу і Чехословаччини. Тепер Г. М. Мельник працює у районному об'єднанні «Сільгосптехніка».
4 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили Миколаївку і станцію Мнколо-Козельськ від німецько-фашистських загарбників 2. В боях за село загинуло 326 солдат і офіцерів Червоної Армії. Вони поховані в братській могилі в сільському парку. 140 жителів села загинули на різних фронтах Вітчизняної війни. Миколаївці свято шанують пам'ять капітана П. Ф. Реви, здібного організатора, хороброго командира партизанського загону у з'єднанні генерал-майора О. М. Сабурова. До війни П. Ф. Рева працював старшим механіком Широківської МТС і жив у Миколаївці. О. М. Сабуров у своїй книзі «За линией фронта» чимало сторінок присвятив подвигам П. Ф. Реви. 10 лютого 1943 року улюбленець всього партизанського з'єднання П. Ф. Рева загинув у бою смертю героя
За час окупації Миколаївки гітлерівці майнує повністю зруйнували господарство села, завдали шкоди залізничній станції Миколо-Козельськ, пограбували підприємства, МТС, нафтобазу, колгоспні ферми, а також культурно-освітні установи. За неповними даними, збитки, завдані фашистами, дорівнювали 3362 тис. карбованців.
5 березня 1944 року відновила свою роботу миколаївська сільська Рада, головою якої працював командир групи миколаївських партизан Є. Я. Скирко. У березні 1944 року відновлено первинну партійну організацію з 4 комуністів, секретарем її обрано Сусалева. У травні 1944 року на станції Миколо-Козельськ відновлено первинну парторгаиізацію з 6 комуністів. Секретарем організації обрано члена КПРС з 1919 року робітника П. М. Антонова. На початку вересня того ж року створено парторганізації при вапняному заводі та при залізничній середній школіх.
З перших днів визволення трудящі села під керівництвом районної партійної організації приступили до відбудови зруйнованого господарства. Велику допомогу їм подавала держава. В квітні 1944 року вступив у дію завод, який виробляв вапно, будівельний камінь і черепицю. В перші роки після війни на заводі не вистачало техніки, багато процесів виконувалось вручну. Стали до ладу сирзавод, маслозавод, хлібоприймальний пункт, нафтобаза. Восени 1944 року відновила свою роботу залізнична станція Миколо-Козельськ. В березні 1944 року відбудовано й МТС. Її директором призначено комуніста Т. М. Кривоноса. В 1945 році МТС мала 15 тракторів і 10 комбайнів. У січні 1945 року в селі відкрилися курси для підготовки трактористів. До посівної кампанії 1945 року МТС відремонтувала реманент, укомплектувала бригади механізаторів. Серед передовиків виробництва на той час були механік Григораш, трактористи О. Яровий, О. Шульга, А. Селюта, Є. Куниця, які
Миколаївка
Сторінка 5 з 7
14 серпня 1941 року німецько-фашистські війська захопили село і станцію Миколо-Козельськ. На землях колгоспу фашисти створили «громадське господарство», в якому силою примушували працювати населення. Всю ничником станції Миколо-Козельськ комуністом С. Кривоносом та багатьма іншими.
Патріоти села активно включилися у всенародну боротьбу проти окупантів. До Широківського партизанського загону Г. М. Седнєва у 1942 році увійшла група миколаївців, що складалась з 40 чоловік. Очолював її колгоспник артілі «Кривбуд» партизан громадянської війни Є. Я. Скирко. Миколаївські партизани багато зробили, щоб забезпечити партизанів Широківського загону зброєю, здобутою в окупантів. Так, у квітні 1943 року, захопивши у ворога зброю, група Скирка переправила її партизанам села Каміногірки. Серед дня, у всіх на виду, вони транспортували зброю в труні під виглядом покійника.
В лютому 1944 року, за завданням командування 4-ї гвардійської дивізії, партизани групи 6. Я. Скирка та А. Нагорного завдали дошкульного удару по ворожому гарнізонові у Миколаївці і протягом доби тримали там оборону. Відбиваючи атаку гітлерівців, підтриману двома танками, вони знищили 35 фашистів і захопили трофеї. Партизани врятували сотні радянських людей, яких фашисти гнали на каторгу до Німеччини.
За мужність і відвагу в боротьбі з окупантами понад 250 жителів Миколаївки нагороджено орденами і медалями Радянського Союзу. Так, М. П. Самійленко удостоєний ордена Вітчизняної війни 1 ступеня, 2 орденів Червоної Зірки і 5 медалей. Комуніст С. С. Пахомов, який з перших днів війни був на фронті і дійшов до Берліна, нагороджений 2 орденами Червоної Зірки і 7 медалями. Миколаївці пишаються також своїм земляком Г. М. Мельником, який в роки Великої Вітчизняної війни партизанив у брянських, білоруських та українських лісах. В січні 1945 року його послали до окупованої фашистами Чехословаччини, де він був призначений комісаром партизанської бригади «Родина». За бойові заслуги Г. М. Мельник нагороджений орденами Радянського Союзу і Чехословаччини. Тепер Г. М. Мельник працює у районному об'єднанні «Сільгосптехніка».
4 березня 1944 року війська 3-го Українського фронту визволили Миколаївку і станцію Мнколо-Козельськ від німецько-фашистських загарбників 2. В боях за село загинуло 326 солдат і офіцерів Червоної Армії. Вони поховані в братській могилі в сільському парку. 140 жителів села загинули на різних фронтах Вітчизняної війни. Миколаївці свято шанують пам'ять капітана П. Ф. Реви, здібного організатора, хороброго командира партизанського загону у з'єднанні генерал-майора О. М. Сабурова. До війни П. Ф. Рева працював старшим механіком Широківської МТС і жив у Миколаївці. О. М. Сабуров у своїй книзі «За линией фронта» чимало сторінок присвятив подвигам П. Ф. Реви. 10 лютого 1943 року улюбленець всього партизанського з'єднання П. Ф. Рева загинув у бою смертю героя
За час окупації Миколаївки гітлерівці майнує повністю зруйнували господарство села, завдали шкоди залізничній станції Миколо-Козельськ, пограбували підприємства, МТС, нафтобазу, колгоспні ферми, а також культурно-освітні установи. За неповними даними, збитки, завдані фашистами, дорівнювали 3362 тис. карбованців.
5 березня 1944 року відновила свою роботу миколаївська сільська Рада, головою якої працював командир групи миколаївських партизан Є. Я. Скирко. У березні 1944 року відновлено первинну партійну організацію з 4 комуністів, секретарем її обрано Сусалева. У травні 1944 року на станції Миколо-Козельськ відновлено первинну парторгаиізацію з 6 комуністів. Секретарем організації обрано члена КПРС з 1919 року робітника П. М. Антонова. На початку вересня того ж року створено парторганізації при вапняному заводі та при залізничній середній школіх.
З перших днів визволення трудящі села під керівництвом районної партійної організації приступили до відбудови зруйнованого господарства. Велику допомогу їм подавала держава. В квітні 1944 року вступив у дію завод, який виробляв вапно, будівельний камінь і черепицю. В перші роки після війни на заводі не вистачало техніки, багато процесів виконувалось вручну. Стали до ладу сирзавод, маслозавод, хлібоприймальний пункт, нафтобаза. Восени 1944 року відновила свою роботу залізнична станція Миколо-Козельськ. В березні 1944 року відбудовано й МТС. Її директором призначено комуніста Т. М. Кривоноса. В 1945 році МТС мала 15 тракторів і 10 комбайнів. У січні 1945 року в селі відкрилися курси для підготовки трактористів. До посівної кампанії 1945 року МТС відремонтувала реманент, укомплектувала бригади механізаторів. Серед передовиків виробництва на той час були механік Григораш, трактористи О. Яровий, О. Шульга, А. Селюта, Є. Куниця, які
Дивиться також інші населені пункти району: