Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
службовці селища передплачували 1983 прим.
газет
Керуючись ленінським кооперативним планом, партосередок станції допоміг організувати в селі Козинці споживче товариство, а на станції - транспортну споживчу спілку. Залізничники подавали селянам значну допомогу: ремонтували сільськогосподарський реманент, брали участь у посівних кампаніях, виступали з лекціями і бесідами, концертами художньої самодіяльності.
Розширила свою діяльність профспілкова організація залізничників, яка в 1925 році об'єднувала 309 чоловік. Вона підтримала ініціативу робітників і службовців по впровадженню кращих методів праці на залізничному вузлі, поліпшила роботу бібліотеки, робітничого клубу. В гуртках робітничого клубу брали участь 130 чоловік.
Значно зріс і комсомольський осередок. Якщо у 1924 році він об'єднував 37 чоловік, то в 1928 році в його рядах було вже 120 членів комсомолу. Профспілкова і комсомольська організації залучали молодь до спортивної роботи. Ще в 1926 році на станції було організовано першу футбольну команду. На початку 1930 року з ініціативи комсомольського осередку при клубі створено агітбригаду «Синя блуза» з 10 чоловік. До складу її входили машиніст паровоза М. 3. Фещенко, завідуюча дитячим садком В. А. Наріжна, вчителька В. І. Дмитренко та інші. Керівкиком «Синьої блузи» став комсомолець П. Є. Бекетов (пізніше він завідував залізничним клубом). Синьоблузники в невеликих театралізованих сценках, піснях, частівках викривали недоліки в роботі бригад залізничного вузла, критикували прогульників, бракоробів, ледарів.
Прискорення розвитку гірничорудної промисловості Кривбасу та металургійної
промисловості Придніпров'я і Донбасу в роки соціалістичної індустріалізації країни поставили нові вимоги перед залізничниками Верхівцевого. Значно поповнився паровозний парк. У 1927-1928 рр. до паровозного депо було прокладено водопровідну лінію, а в 1930 році вступив до дії водопровід Верхньодніпровськ-Верхівцеве, який дав станції і населенню дніпровську воду. Для забезпечення металургійних заводів Півдня різними сортами криворізької руди залізничники і будівельники селища в стислі строки збудували механізовану сортувальну гірку, спорудили залізничні парки для прийняття та відправки поїздів, рудосортувальну станцію. Урочисто відкриття сортувальної гірки відбулося 1 травня 1931 року. Почали працювати також лабораторія, диспетчерська та контора рудорозподілу.
Важливе значення для поліпшення роботи залізничного вузла мало розв'язання проблеми енергопостачання. В 1933 році стала до ладу потужна електростанція, що забезпечила електроенергією не тільки служби залізничної станції, а й житлові будинки робітників.
Збільшення вантажообороту вимагало перебудови старого локомотивного депо, яке перестало забезпечувати потреби в екіпіровці та ремонті паровозів і створення вагонного депо. У 1935 році було споруджено нові локомотивне і вагонне депо.
На станції впроваджувались передові стахановеькі методи роботи. Широко застосовувався метод підформування поїздів одночасно з розпуском їх з сортувальної гірки, що давало можливість зразу формувати 2-3 поїзди. Простій вагонів під час навантаження став на 2 години меншим за норму. Приклади сумлінної праці показували комуністи Д. Л. Смирнов, К. К. Шкляр, О. О. Попельнюк. В 1936 році на станції налічувалось 162 стахановці та 129 ударників. Машиністи Верхівцевського паровозного депо широко наслідували метод П. Ф. Кривоноса. Кращими машиністами паровозів, перемоящями соціалістичного змагання були А. X. Бекетов, Є. X. Бекетов, Ф. Ф. Шликін, М. Т. Халиченко, О. Д. Остапець.
Включившись у змагання на честь XVIII Всесоюзної партійної конференції, робітники станції 17 лютого 1941 року відправили 73 поїзди, що значно перевищувало встановлене завдання. За вчасне відправлення вантажних поїздів працівникам станції видали премію - 1500 крб. У квітні 1941 року колектив станції відправив 1865 поїздів, з них швидкісним методом оброблено 3102, Ініціатором швидкісної обробки поїздів був складач механізованої гірки Г. В. Дяченко. За день він формував по 18 і більше поїздів. Цей метод наслідували всі складачі станції.
Зміцнювалися зв'язки залізничників з населенням навколишніх сіл. В 1930 році вони подали велику допомогу селянам села Козинки в організації колгоспу ім. 8-го Березня (тепер колгосп ім. Горького). В 1931 році у Верхівцевому було створено машинно-тракторну станцію. Партком при МТС на 1 січня 1932 року об'єднував 5 партійних осередків, у яких налічувалось 79 комуністів. Машинно-тракторва станція обслуговувала 21 колгосп Верхньодніпровського, Щорського, Криничанського районів і мала в своєму розпорядженні 57 тракторів. Для подання допомоги колгоспам у збиранні врожаю і проведенні політичної роботи серед колгоспників політвідділ
Верхівцеве
Сторінка 4 з 8
бесід, на яких були присутні 3050 чоловіка. В 1925 році робітники і газет
Керуючись ленінським кооперативним планом, партосередок станції допоміг організувати в селі Козинці споживче товариство, а на станції - транспортну споживчу спілку. Залізничники подавали селянам значну допомогу: ремонтували сільськогосподарський реманент, брали участь у посівних кампаніях, виступали з лекціями і бесідами, концертами художньої самодіяльності.
Розширила свою діяльність профспілкова організація залізничників, яка в 1925 році об'єднувала 309 чоловік. Вона підтримала ініціативу робітників і службовців по впровадженню кращих методів праці на залізничному вузлі, поліпшила роботу бібліотеки, робітничого клубу. В гуртках робітничого клубу брали участь 130 чоловік.
Значно зріс і комсомольський осередок. Якщо у 1924 році він об'єднував 37 чоловік, то в 1928 році в його рядах було вже 120 членів комсомолу. Профспілкова і комсомольська організації залучали молодь до спортивної роботи. Ще в 1926 році на станції було організовано першу футбольну команду. На початку 1930 року з ініціативи комсомольського осередку при клубі створено агітбригаду «Синя блуза» з 10 чоловік. До складу її входили машиніст паровоза М. 3. Фещенко, завідуюча дитячим садком В. А. Наріжна, вчителька В. І. Дмитренко та інші. Керівкиком «Синьої блузи» став комсомолець П. Є. Бекетов (пізніше він завідував залізничним клубом). Синьоблузники в невеликих театралізованих сценках, піснях, частівках викривали недоліки в роботі бригад залізничного вузла, критикували прогульників, бракоробів, ледарів.
Прискорення розвитку гірничорудної промисловості Кривбасу та металургійної
промисловості Придніпров'я і Донбасу в роки соціалістичної індустріалізації країни поставили нові вимоги перед залізничниками Верхівцевого. Значно поповнився паровозний парк. У 1927-1928 рр. до паровозного депо було прокладено водопровідну лінію, а в 1930 році вступив до дії водопровід Верхньодніпровськ-Верхівцеве, який дав станції і населенню дніпровську воду. Для забезпечення металургійних заводів Півдня різними сортами криворізької руди залізничники і будівельники селища в стислі строки збудували механізовану сортувальну гірку, спорудили залізничні парки для прийняття та відправки поїздів, рудосортувальну станцію. Урочисто відкриття сортувальної гірки відбулося 1 травня 1931 року. Почали працювати також лабораторія, диспетчерська та контора рудорозподілу.
Важливе значення для поліпшення роботи залізничного вузла мало розв'язання проблеми енергопостачання. В 1933 році стала до ладу потужна електростанція, що забезпечила електроенергією не тільки служби залізничної станції, а й житлові будинки робітників.
Збільшення вантажообороту вимагало перебудови старого локомотивного депо, яке перестало забезпечувати потреби в екіпіровці та ремонті паровозів і створення вагонного депо. У 1935 році було споруджено нові локомотивне і вагонне депо.
На станції впроваджувались передові стахановеькі методи роботи. Широко застосовувався метод підформування поїздів одночасно з розпуском їх з сортувальної гірки, що давало можливість зразу формувати 2-3 поїзди. Простій вагонів під час навантаження став на 2 години меншим за норму. Приклади сумлінної праці показували комуністи Д. Л. Смирнов, К. К. Шкляр, О. О. Попельнюк. В 1936 році на станції налічувалось 162 стахановці та 129 ударників. Машиністи Верхівцевського паровозного депо широко наслідували метод П. Ф. Кривоноса. Кращими машиністами паровозів, перемоящями соціалістичного змагання були А. X. Бекетов, Є. X. Бекетов, Ф. Ф. Шликін, М. Т. Халиченко, О. Д. Остапець.
Включившись у змагання на честь XVIII Всесоюзної партійної конференції, робітники станції 17 лютого 1941 року відправили 73 поїзди, що значно перевищувало встановлене завдання. За вчасне відправлення вантажних поїздів працівникам станції видали премію - 1500 крб. У квітні 1941 року колектив станції відправив 1865 поїздів, з них швидкісним методом оброблено 3102, Ініціатором швидкісної обробки поїздів був складач механізованої гірки Г. В. Дяченко. За день він формував по 18 і більше поїздів. Цей метод наслідували всі складачі станції.
Зміцнювалися зв'язки залізничників з населенням навколишніх сіл. В 1930 році вони подали велику допомогу селянам села Козинки в організації колгоспу ім. 8-го Березня (тепер колгосп ім. Горького). В 1931 році у Верхівцевому було створено машинно-тракторну станцію. Партком при МТС на 1 січня 1932 року об'єднував 5 партійних осередків, у яких налічувалось 79 комуністів. Машинно-тракторва станція обслуговувала 21 колгосп Верхньодніпровського, Щорського, Криничанського районів і мала в своєму розпорядженні 57 тракторів. Для подання допомоги колгоспам у збиранні врожаю і проведенні політичної роботи серед колгоспників політвідділ
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ