Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
«культполіткомбайн», до якого увійшли учасники клубної художньої самодіяльності, комсомольці, редакція багатотиражної газети «Сигнал», вчителі, медичні працівники. Разом з колгоспниками вони трудилися в полі. Після роботи виступали з концертами синьоблузники. Культполіткомбайн випускав свою газету і бойові листки.
Рік у рік зростало селище залізничників. Напередодні війни тут працювало 11 магазинів і кіосків, майстерні побутового обслуговування, пошта, телеграф. В центрі було насаджено парк. Набагато зросло і населення селища. Якщо м 1923 році у Верхівцевому налічувалось 690 чоловік, то напередодні Великої Вітчизняної війни тут мешкало 10 тис. чоловік. Селищна Рада постійно піклувалася про охорону здоров'я населення. У Верхівцевому діяли залізнична і селищна лікарні, в яких працювали кваліфіковані лікарі. Було споруджено нові приміщення пологового будинку, дитячого садка та ясел.
Широкого розмаху набрала освіта і культура. Повністю було ліквідовано неписьменність. В селищі працювали 2 середні школи, де навчалось 1100 учнів. Відкрився Будинок піонерів. Діяли клуб залізничників і клуб рудорознодільної станції, 2 бібліотеки. На 1 січня 1940 року книжковий фонд бібліотеки клубу залізничників налічував 10,2 тис. примірників. У 1941 році в драматичному, хоровому, танцювальному та інших гуртках клубу залізничників брало участь 128 чоловік.
В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Верхівцевого, як і весь радянський ця род, зі зброєю в руках захищали здобутки Великого Жовтня. До лав Червоної Армії в перші дні війни пішло 1500 чоловік.
Залізничники станції, перевівши рух поїздів на воєнний графік, забезпечували безперебійну роботу транспорту. Понад 100 жителів Верхівцевого вступили у винищувальний батальйон, сформований під керівкицтвом голови селищної Ради комуніста М. К. Василини і секретаря партійної організації селища В. Р. Сінька. Батальйон організував охорону станції і селища від раптового нападу ворожих парашутистів і диверсантів.
Коли лінія фронту наблизилась до Верхівцевого, у східні райони країни була евакуйовано весь рухомий склад станції, виведено з ладу засоби зв'язку і стрілочні переводи. Устаткування механізованої гірки, верстати, майно вивезли на станцію Патухово Омської залізниці, матеріали шляхового господарства в 37 вагонах - на станцію Сальськ, устаткування зв'язку - до Саратова.
12 серпня 1941 року Верхівцеве окупували німецько-фашистські загарбники. Гі тлерівці жорстоко розправлялися з населенням, особливо з комуністами і радянським активом. Але жителі Верхівцевого не скорилися ворогові. В селищі поширювались листівки і зведення Радінформбюро. В 1941 році колишні учні середньої школи, що закінчили 9 класів, комсомольці П. Чорний, В. Гапоненко, О. Чорний таємно слухали радіопередачі з Москви. За це вони були заарештовані і вивезені гітлерівцями. У червні 1942 року оглядач вагонів І. Т. Борсук влаштував втечу великої кількості юнаків і дівчат, яких окупанти силоміць направили в рабство до Німеччини. Гітлерівці схопили І. Т. Борсука і розстріляли.
У вересні 1942 року на станції Верхівцеве було створено підпільно-патріотичну групу «Набат», яку очолив комуніст Д. І. Троян. До складу групи входили робітники станції - комсомольці В. М. Загорулько, В. С. Гудожник, С. Ю. Тютюнник, В. А. Цимбал, вчитель І. М. Зуб та інші. Група встановила зв'язок з Крюківською підпільною організацією на Полтавщині та партизанським загоном, що зосереджувався в Чорному лісі. В період 1942-1943 рр. підпільники вели антифашистську агітацію серед населення, поширювали зведення Радянського інформбюро, листівки з закликами до боротьби проти німецьких окупантів. Після визволення селища члени групи влилися в частини Червоної Армії.
Жителі Верхівцевого воювали проти ворога на багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни. За героїзм і мужність, виявлені під час форсування Дніпра, звання Героя Радянського Союзу присвоєно А. І. Кудреватовому. 158 уродженців селища нагороджено орденами Союзу РСР, 559 чоловік - медалями, медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні» - 1328 чоловік.
23 жовтня 1943 року частини 73-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир - полковник С. А. Козак) 7-ї гвардійської армії і 14-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир - полковник Г. П. Слатов) 57-ї армії визволили Верхівцеве від німецько-фашистських окупантів. Трудящі міста свято шанують пам'ять про тих, хто загинув у боях за Верхівцеве. Братські могили у міському парку та пристанційному сквері завжди уквітчані, за ними любовно доглядають залізничники та учні шкіл.
За час тимчасової окупації німецько-фашистські загарбники завдали великої шкоди селищу. Вони зруйнували будівлі вагонного і паровозного депо, складів матеріальної служби, автоконтрольного пункту, телеграфну лінію і
місцевий телефонний зв'язок, багато житлових будинків, пограбували
Верхівцеве
Сторінка 5 з 8
Верхівцевської МТС влітку 1933 року організував т. зв. Рік у рік зростало селище залізничників. Напередодні війни тут працювало 11 магазинів і кіосків, майстерні побутового обслуговування, пошта, телеграф. В центрі було насаджено парк. Набагато зросло і населення селища. Якщо м 1923 році у Верхівцевому налічувалось 690 чоловік, то напередодні Великої Вітчизняної війни тут мешкало 10 тис. чоловік. Селищна Рада постійно піклувалася про охорону здоров'я населення. У Верхівцевому діяли залізнична і селищна лікарні, в яких працювали кваліфіковані лікарі. Було споруджено нові приміщення пологового будинку, дитячого садка та ясел.
Широкого розмаху набрала освіта і культура. Повністю було ліквідовано неписьменність. В селищі працювали 2 середні школи, де навчалось 1100 учнів. Відкрився Будинок піонерів. Діяли клуб залізничників і клуб рудорознодільної станції, 2 бібліотеки. На 1 січня 1940 року книжковий фонд бібліотеки клубу залізничників налічував 10,2 тис. примірників. У 1941 році в драматичному, хоровому, танцювальному та інших гуртках клубу залізничників брало участь 128 чоловік.
В роки Великої Вітчизняної війни трудящі Верхівцевого, як і весь радянський ця род, зі зброєю в руках захищали здобутки Великого Жовтня. До лав Червоної Армії в перші дні війни пішло 1500 чоловік.
Залізничники станції, перевівши рух поїздів на воєнний графік, забезпечували безперебійну роботу транспорту. Понад 100 жителів Верхівцевого вступили у винищувальний батальйон, сформований під керівкицтвом голови селищної Ради комуніста М. К. Василини і секретаря партійної організації селища В. Р. Сінька. Батальйон організував охорону станції і селища від раптового нападу ворожих парашутистів і диверсантів.
Коли лінія фронту наблизилась до Верхівцевого, у східні райони країни була евакуйовано весь рухомий склад станції, виведено з ладу засоби зв'язку і стрілочні переводи. Устаткування механізованої гірки, верстати, майно вивезли на станцію Патухово Омської залізниці, матеріали шляхового господарства в 37 вагонах - на станцію Сальськ, устаткування зв'язку - до Саратова.
12 серпня 1941 року Верхівцеве окупували німецько-фашистські загарбники. Гі тлерівці жорстоко розправлялися з населенням, особливо з комуністами і радянським активом. Але жителі Верхівцевого не скорилися ворогові. В селищі поширювались листівки і зведення Радінформбюро. В 1941 році колишні учні середньої школи, що закінчили 9 класів, комсомольці П. Чорний, В. Гапоненко, О. Чорний таємно слухали радіопередачі з Москви. За це вони були заарештовані і вивезені гітлерівцями. У червні 1942 року оглядач вагонів І. Т. Борсук влаштував втечу великої кількості юнаків і дівчат, яких окупанти силоміць направили в рабство до Німеччини. Гітлерівці схопили І. Т. Борсука і розстріляли.
У вересні 1942 року на станції Верхівцеве було створено підпільно-патріотичну групу «Набат», яку очолив комуніст Д. І. Троян. До складу групи входили робітники станції - комсомольці В. М. Загорулько, В. С. Гудожник, С. Ю. Тютюнник, В. А. Цимбал, вчитель І. М. Зуб та інші. Група встановила зв'язок з Крюківською підпільною організацією на Полтавщині та партизанським загоном, що зосереджувався в Чорному лісі. В період 1942-1943 рр. підпільники вели антифашистську агітацію серед населення, поширювали зведення Радянського інформбюро, листівки з закликами до боротьби проти німецьких окупантів. Після визволення селища члени групи влилися в частини Червоної Армії.
Жителі Верхівцевого воювали проти ворога на багатьох фронтах Великої Вітчизняної війни. За героїзм і мужність, виявлені під час форсування Дніпра, звання Героя Радянського Союзу присвоєно А. І. Кудреватовому. 158 уродженців селища нагороджено орденами Союзу РСР, 559 чоловік - медалями, медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні» - 1328 чоловік.
23 жовтня 1943 року частини 73-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир - полковник С. А. Козак) 7-ї гвардійської армії і 14-ї гвардійської стрілецької дивізії (командир - полковник Г. П. Слатов) 57-ї армії визволили Верхівцеве від німецько-фашистських окупантів. Трудящі міста свято шанують пам'ять про тих, хто загинув у боях за Верхівцеве. Братські могили у міському парку та пристанційному сквері завжди уквітчані, за ними любовно доглядають залізничники та учні шкіл.
За час тимчасової окупації німецько-фашистські загарбники завдали великої шкоди селищу. Вони зруйнували будівлі вагонного і паровозного депо, складів матеріальної служби, автоконтрольного пункту, телеграфну лінію і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ