Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З перших днів визволення Верхівцевого партійна, профспілкова і комсомольська організації приділяли велику увагу відбудові господарства селища. Залізничники забезпечили безперебійну роботу залізничного вузла. За короткий час було проведено ремонт залізничної колії, телеграфного і телефонного зв'язку, відбудовано паровозне і вагонне депо, службові приміщення тощо. Лише в січні 1944 року з станції відправили 8 поїздів з відремонтованими паровозами і вагонами, середньодобова переробка становила 439 вагонів. В цей час на залізничному вузлі працювало 327 чоловік. У січні 1944 року на станції було 96 стахановців і 137 ударників. Почали працювати лікарня, магазини, їдальня, пошта, майстерні побутового призначення, залізничний клуб, бібліотека. В 1944 році відновили роботу школи. Для відбудови дитячого садка на станції держава виділила 18 тис. крб. Населення збирало кошти у фонд Червоної Армії на побудову танкової колони «Радянська Україна» (на 1944 рік їх загальна сума становила 450 тис. крб.), відправляли на фронт бійцям теплі речі і подарунки.
В 1946 році залізничники відбудували механізовану сортувальну гірку. Потужність вагонопотоків на ній у 1947 році зросла вдвоє порівняно з довоєнним часом. На 10-й дистанції колії було впроваджено передові методи ремонту стрілочних переводів, шпал. В 1946 році на дистанції колії налічувалось 212 стахановців і 105 ударників.
В мобілізації трудящих на відбудову і дальший розвиток залізничного вузла і міського господарства важливе значення мало посилення масово-політичної роботи. При партійній організації Верхівцевського залізничного вузла в 1948 році було створено лекторську групу у складі 17 чол., а в 1950 році - партійний кабінет, який допомагав пропагандистам і агітаторам проводити масово-політичну роботу серед залізничників і трудящих міста.
З переведенням Придніпровської залізниці на електричну тягу в 1950 році здійснено електрифікацію і реконструкцію станції Верхівцеве. Паровози замінили електровозами і тепловозами. Сортувальну механізовану гірку переобладнано. Впровадження механізації та автоматизації дало можливість прискорити формування поїздів, в результаті чого значно зросло просування вантажів. Якщо в 1953 році середньодобовий вагонопотік становив 9717 вагонів, то в 1963 році - 21 785 вагонів. У зв'язку з технічною реконструкцією станції, появою нових видів тяги з'явилось і багато нових професій: машиністи електровозів, енергетики, радіомеханіки, механіки зв'язку, централізації та блокування й інші. Було вжито заходів до механізації і автоматизації трудомістких процесів у вагонному депо. Для потокового ремонту вагонів застосовувалися козлові і мостові крани, електродомкрати, механізовані гайковерти, пневматичні дрелі тощо. Широко впроваджувалася механізація у складальному і колісному цехах, автоконтрольному пункті. Завдяки цьому зросла культура виробництва, підвищилась продуктивність праці.
Робітники станції наполегливо боролись за виконання взятих на себе соціалістичних зобов'язань, вносили раціоналізаторські пропозиції і домагались високих ниробішчих показників. Партійна і профспілкова організації залізничного вузла всіляко підтримували нові цінні починання. Багато послідовників мав складач поїздів комуніст А. І. Ковбаса. За впровадження передових методів формування поїздів в 1959 році він був нагороджений орденом Леніна. В 1961 році диспетчер Г. Я. Білик і черговий по станції А. К. Чередниченко запропонували свій метод швидкісного формування і відправлення поїздів подвійної ваги. Протягом цього року з станції вирушило 745 поїздів подвійної ваги, завдяки чому було зекономлено майже 100 тис. крб. А в 1963 році, застосовуючи цей метод, колектив станції відправив 1872 поїзди подвійної ваги, що дало змогу додатково перевезти 5616 тис. тонн вантажів.
На 10-й дистанції колії широко застосовувалися колійні, рихтувальні, рейкорізні верстати, гідравлічні домкрати, маятникові пилки та інші механізми. Тільки одна щебнеочищувальна машина, яка проходить за годину 800-1000 метрів залізничного полотна, замінила 1200 людино-днів ручної праці. Робітники станції внесли чимало цінних пропозицій щодо удосконалення механізмів та приладів. На всіх залізницях Радянського Союзу використовується для навантаження рейок на залізничні платформи і розвантаження з них механізм, сконструйований начальником дистанції В. С. Баєвим і бригадиром Т. 6. Костогризом. Систематично перевиконували виробничі завдання оглядач вагонів комуніст Д. Д. Рибалко, слюсар-автоматиик А. Ф. Плеханов, слюсар автоконтрольного пункту Т. І. Онипсенко.
Верхівцеве
Сторінка 6 з 8
бібліотеки, школи, знищили багаторічні деревонасадження. Загальні матеріальні збитки, завдані окупантами станції Верхівцеве, становили 10 102 600 крб. Багато юнаків і дівчат фашисти відправили на примусові роботи до Німеччини, до таборів смерті, звідки повернулись одиниці. До цього часу збереглися номери в'язнів Освенцімського табору смерті на руках учителів В. П. Перцевої і А. П. Дрищлюк.З перших днів визволення Верхівцевого партійна, профспілкова і комсомольська організації приділяли велику увагу відбудові господарства селища. Залізничники забезпечили безперебійну роботу залізничного вузла. За короткий час було проведено ремонт залізничної колії, телеграфного і телефонного зв'язку, відбудовано паровозне і вагонне депо, службові приміщення тощо. Лише в січні 1944 року з станції відправили 8 поїздів з відремонтованими паровозами і вагонами, середньодобова переробка становила 439 вагонів. В цей час на залізничному вузлі працювало 327 чоловік. У січні 1944 року на станції було 96 стахановців і 137 ударників. Почали працювати лікарня, магазини, їдальня, пошта, майстерні побутового призначення, залізничний клуб, бібліотека. В 1944 році відновили роботу школи. Для відбудови дитячого садка на станції держава виділила 18 тис. крб. Населення збирало кошти у фонд Червоної Армії на побудову танкової колони «Радянська Україна» (на 1944 рік їх загальна сума становила 450 тис. крб.), відправляли на фронт бійцям теплі речі і подарунки.
В 1946 році залізничники відбудували механізовану сортувальну гірку. Потужність вагонопотоків на ній у 1947 році зросла вдвоє порівняно з довоєнним часом. На 10-й дистанції колії було впроваджено передові методи ремонту стрілочних переводів, шпал. В 1946 році на дистанції колії налічувалось 212 стахановців і 105 ударників.
В мобілізації трудящих на відбудову і дальший розвиток залізничного вузла і міського господарства важливе значення мало посилення масово-політичної роботи. При партійній організації Верхівцевського залізничного вузла в 1948 році було створено лекторську групу у складі 17 чол., а в 1950 році - партійний кабінет, який допомагав пропагандистам і агітаторам проводити масово-політичну роботу серед залізничників і трудящих міста.
З переведенням Придніпровської залізниці на електричну тягу в 1950 році здійснено електрифікацію і реконструкцію станції Верхівцеве. Паровози замінили електровозами і тепловозами. Сортувальну механізовану гірку переобладнано. Впровадження механізації та автоматизації дало можливість прискорити формування поїздів, в результаті чого значно зросло просування вантажів. Якщо в 1953 році середньодобовий вагонопотік становив 9717 вагонів, то в 1963 році - 21 785 вагонів. У зв'язку з технічною реконструкцією станції, появою нових видів тяги з'явилось і багато нових професій: машиністи електровозів, енергетики, радіомеханіки, механіки зв'язку, централізації та блокування й інші. Було вжито заходів до механізації і автоматизації трудомістких процесів у вагонному депо. Для потокового ремонту вагонів застосовувалися козлові і мостові крани, електродомкрати, механізовані гайковерти, пневматичні дрелі тощо. Широко впроваджувалася механізація у складальному і колісному цехах, автоконтрольному пункті. Завдяки цьому зросла культура виробництва, підвищилась продуктивність праці.
Робітники станції наполегливо боролись за виконання взятих на себе соціалістичних зобов'язань, вносили раціоналізаторські пропозиції і домагались високих ниробішчих показників. Партійна і профспілкова організації залізничного вузла всіляко підтримували нові цінні починання. Багато послідовників мав складач поїздів комуніст А. І. Ковбаса. За впровадження передових методів формування поїздів в 1959 році він був нагороджений орденом Леніна. В 1961 році диспетчер Г. Я. Білик і черговий по станції А. К. Чередниченко запропонували свій метод швидкісного формування і відправлення поїздів подвійної ваги. Протягом цього року з станції вирушило 745 поїздів подвійної ваги, завдяки чому було зекономлено майже 100 тис. крб. А в 1963 році, застосовуючи цей метод, колектив станції відправив 1872 поїзди подвійної ваги, що дало змогу додатково перевезти 5616 тис. тонн вантажів.
На 10-й дистанції колії широко застосовувалися колійні, рихтувальні, рейкорізні верстати, гідравлічні домкрати, маятникові пилки та інші механізми. Тільки одна щебнеочищувальна машина, яка проходить за годину 800-1000 метрів залізничного полотна, замінила 1200 людино-днів ручної праці. Робітники станції внесли чимало цінних пропозицій щодо удосконалення механізмів та приладів. На всіх залізницях Радянського Союзу використовується для навантаження рейок на залізничні платформи і розвантаження з них механізм, сконструйований начальником дистанції В. С. Баєвим і бригадиром Т. 6. Костогризом. Систематично перевиконували виробничі завдання оглядач вагонів комуніст Д. Д. Рибалко, слюсар-автоматиик А. Ф. Плеханов, слюсар автоконтрольного пункту Т. І. Онипсенко.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ