Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
партизан Желєзняк». У 1966 році в привокзальному парку йому споруджено пам'ятник. Іменем героя названо одну з вулиць міста та середню школу № 2.
Наприкінці грудня 1919 року частини Червоної Армії вигнали денікінців з Верхівцевого. Революційний комітет, що вийшов з підпілля, вживав енергійних заходів для налагодження зруйнованого господарства, для забезпечення безперебійного пуху поїздів. У лютому 1920 року на станції
було створено партійний осередок. В січні 1921 року до його складу входило 5 комуністів: Д. В. Зибін (секретар), Г. В. Купцов, Г. І. Шевцов, О. М. Данилін, С. А. Гришаков.
Партійний осередок і ревком проводили значну масово-політичну роботу серед населення. У квітні 1920 року в період підготовки до виборів у селищну Раду на станції було створено агітпункт. Відбувались масові мітинги, на яких з доповідями виступали комуністи. В жовтні 1921 року партосередок скликав 4 мітинги і провів 2 концерти-мітинги. У квітні 1920 року було обрано Верхівцевську селищну Раду робітничих депутатів, першим головою якої став стрілочник І. М. Макаров. Селищна Рада приділяла багато уваги відбудові господарства станції і селища, створенню культурних установ. У червні 1920 року вона ухвалила рішення організувати робітничий клуб силами робітників і молоді.
З ініціативи комуністів у квітні 1921 року був створений комсомольський осередок, який спочатку налічував 7 чоловік. У липні 1922 року тут було 10 комсомольців, а на 1 березня 1923 року - 28. Активну участь у роботі комсомольської організації брали робітники Т. О. Панасенко, К. М. Левченко, О. П. Терпиловський, А. М. Левченко, І. І. Бухвостов, П. В. Швець, А. 3. Фещенко та інші. Комсомольці працювали на відбудові паровозного депо, ремонтували залізничні колії, проводили боротьбу із спекуляцією. В залізничному клубі вони організовувалхі лекції, бесіди, спектаклі для населення. Тільки в листопаді 1922 року комсомольці поставили 2 спектаклі, прочитали 6 лекцій, випустили стінну газету.
Органам Радянської влади доводилося працювати в тяжких умовах. Серйозною перешкодою на шляху радянського будівництва був бандитизм. Крім махновців, тут безчинствували банди Милашки, Живодера та ін. В березні 1920 року на станції було створено збройний загін з комуністів і комсомольців - службу охорони станції від нападів бандитів. В лютому 1921 року командиром батальйону особливого призначення транспортної надзвичайної комісії по боротьбі з бандитизмом на Катерининській залізниці призначено робітника станції комуніста з 1918 року О. В. Попругу. Батальйон стояв на станції Верхівцеве, мав бронепоїзд і загін бійців у кількості 450 чоловік. В 1921 році він ліквідував банди на лінії Катеринослав-Знаменівка. За участь у боях з контрреволюційними військами на Уралі, під Царициним і на інших фронтах О. В. Попругу нагороджено орденом Червоного Прапора. Одна з вулиць міста нині носить його ім'я.
Після закінчення громадянської війни, переборюючи великі труднощі, верхівцевські залізничники під керівкицтвом партосередку і селищної Ради приступили до налагодження роботи залізничного вузла. Трудящі гаряче відгукнулися на заклик В. І. Леніна з революційною енергією приступити до відбудови транспорту. В березні 1921 року вони брали участь у загальноукраїнському суботнику залізничників. Поступово налагоджувалась робота залізничного вузла, збільшувався його вантажооборот. У 1922 році він становив 600 тис. пудів. На кінець 1924 року було відбудовано паровозне депо, електростанцію, телеграфну лінію. Робітники депо власними силами здійснили ремонт усіх маневрових паровозів. У 1925 році станція Верхівцеве працювала на рівні довоєнного часу.
В роки відбудови народного господарства сталися зміни також і в культурному житті селища. З ініціативи партосередку та селищної Ради в жовтні 1921 року було проведено тиждень по ліквідації неписьменності серед дорослого населення, створено школу лікнепу. Почали працювати початкова школа, яка охопила навчанням усіх дітей шкільного віку, медичний пункт, клуб залізничників, дитячі ясла. В цьому ж році на станції було відкрито школу телеграфістів, у якій навчалось 20 чоловік.
В ході будівництва нового життя міцніла і зростала Верхівцевська партійна організація, ширилися її зв'язки - масами. Після ленінського призову значно зросла кількість комуністів у селищі. Якщо в жовтні 1923 року партійний осередок налічував 8 комуністи, то в червні 1925 року- 36 членів і кандидатів партії.
Велику увагу приділяв партосередок роботі серед жінок. Часто проводились жіночі делегатські збори, на яких обговорювались важливі політичні і господарські питання. Жінки активно брали участь в роботі каси взаімодопомоги, робітничого клубу, в проведенні голосних читок газет серед жінок. В 1925 році жіночий відділ при партосередку станції Верхівцеве налічував 40 чоловік. Для населення селища тільки за період з 15 жовтня 1924 року по 15 березня 1925 року партосередок провів 37 доповідей і
Верхівцеве
Сторінка 3 з 8
білогвардійцями герой громадянської війни А. Г. Желєзняков - матрос-Наприкінці грудня 1919 року частини Червоної Армії вигнали денікінців з Верхівцевого. Революційний комітет, що вийшов з підпілля, вживав енергійних заходів для налагодження зруйнованого господарства, для забезпечення безперебійного пуху поїздів. У лютому 1920 року на станції
було створено партійний осередок. В січні 1921 року до його складу входило 5 комуністів: Д. В. Зибін (секретар), Г. В. Купцов, Г. І. Шевцов, О. М. Данилін, С. А. Гришаков.
Партійний осередок і ревком проводили значну масово-політичну роботу серед населення. У квітні 1920 року в період підготовки до виборів у селищну Раду на станції було створено агітпункт. Відбувались масові мітинги, на яких з доповідями виступали комуністи. В жовтні 1921 року партосередок скликав 4 мітинги і провів 2 концерти-мітинги. У квітні 1920 року було обрано Верхівцевську селищну Раду робітничих депутатів, першим головою якої став стрілочник І. М. Макаров. Селищна Рада приділяла багато уваги відбудові господарства станції і селища, створенню культурних установ. У червні 1920 року вона ухвалила рішення організувати робітничий клуб силами робітників і молоді.
З ініціативи комуністів у квітні 1921 року був створений комсомольський осередок, який спочатку налічував 7 чоловік. У липні 1922 року тут було 10 комсомольців, а на 1 березня 1923 року - 28. Активну участь у роботі комсомольської організації брали робітники Т. О. Панасенко, К. М. Левченко, О. П. Терпиловський, А. М. Левченко, І. І. Бухвостов, П. В. Швець, А. 3. Фещенко та інші. Комсомольці працювали на відбудові паровозного депо, ремонтували залізничні колії, проводили боротьбу із спекуляцією. В залізничному клубі вони організовувалхі лекції, бесіди, спектаклі для населення. Тільки в листопаді 1922 року комсомольці поставили 2 спектаклі, прочитали 6 лекцій, випустили стінну газету.
Органам Радянської влади доводилося працювати в тяжких умовах. Серйозною перешкодою на шляху радянського будівництва був бандитизм. Крім махновців, тут безчинствували банди Милашки, Живодера та ін. В березні 1920 року на станції було створено збройний загін з комуністів і комсомольців - службу охорони станції від нападів бандитів. В лютому 1921 року командиром батальйону особливого призначення транспортної надзвичайної комісії по боротьбі з бандитизмом на Катерининській залізниці призначено робітника станції комуніста з 1918 року О. В. Попругу. Батальйон стояв на станції Верхівцеве, мав бронепоїзд і загін бійців у кількості 450 чоловік. В 1921 році він ліквідував банди на лінії Катеринослав-Знаменівка. За участь у боях з контрреволюційними військами на Уралі, під Царициним і на інших фронтах О. В. Попругу нагороджено орденом Червоного Прапора. Одна з вулиць міста нині носить його ім'я.
Після закінчення громадянської війни, переборюючи великі труднощі, верхівцевські залізничники під керівкицтвом партосередку і селищної Ради приступили до налагодження роботи залізничного вузла. Трудящі гаряче відгукнулися на заклик В. І. Леніна з революційною енергією приступити до відбудови транспорту. В березні 1921 року вони брали участь у загальноукраїнському суботнику залізничників. Поступово налагоджувалась робота залізничного вузла, збільшувався його вантажооборот. У 1922 році він становив 600 тис. пудів. На кінець 1924 року було відбудовано паровозне депо, електростанцію, телеграфну лінію. Робітники депо власними силами здійснили ремонт усіх маневрових паровозів. У 1925 році станція Верхівцеве працювала на рівні довоєнного часу.
В роки відбудови народного господарства сталися зміни також і в культурному житті селища. З ініціативи партосередку та селищної Ради в жовтні 1921 року було проведено тиждень по ліквідації неписьменності серед дорослого населення, створено школу лікнепу. Почали працювати початкова школа, яка охопила навчанням усіх дітей шкільного віку, медичний пункт, клуб залізничників, дитячі ясла. В цьому ж році на станції було відкрито школу телеграфістів, у якій навчалось 20 чоловік.
В ході будівництва нового життя міцніла і зростала Верхівцевська партійна організація, ширилися її зв'язки - масами. Після ленінського призову значно зросла кількість комуністів у селищі. Якщо в жовтні 1923 року партійний осередок налічував 8 комуністи, то в червні 1925 року- 36 членів і кандидатів партії.
Велику увагу приділяв партосередок роботі серед жінок. Часто проводились жіночі делегатські збори, на яких обговорювались важливі політичні і господарські питання. Жінки активно брали участь в роботі каси взаімодопомоги, робітничого клубу, в проведенні голосних читок газет серед жінок. В 1925 році жіночий відділ при партосередку станції Верхівцеве налічував 40 чоловік. Для населення селища тільки за період з 15 жовтня 1924 року по 15 березня 1925 року партосередок провів 37 доповідей і
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ