Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
основних галузей промисловості. Зросло виробництво металу на заводах Катеринослава, збільшився видобуток залізної руди у Кривому Розі, що позначилось на перевезенні вантажів через Верхівцеве. В 1913 році вантажооборот цієї станції становив 1990 тис. пудів. Станція значно розширилась. Вона мала 13 колій і 13 паровозів, які транспортували товарні ешелони на дільницях Верхівцеве-Довгинцеве, Верхівцеве-П'ятихатки. Проте економічне становище робітників не поліпшилося. Ще більше погіршало воно, коли почалася перша світова імперіалістична війна. За дорученням Катеринославської більшовицької організації в 1915 році робітники паровозного депо машиніст О. Д. Пархоменко та слюсар С. Я. Никифоров провадили роз'яснювальну роботу серед залізничників, викриваючи антинародний грабіжницький характер війни, закликали їх до боротьби проти самодержавства.
Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію і повалення царського самодержавства дійшла до жителів Верхівцевого на початку березня 1917 року. На мітингу залізничники вирішили здійснювати контроль за рухом поїздів. Профспілкова організація паровозного депо в складі ЗО чоловік, створена в цьому ж місяці на чолі з машиністом О. С. Демченком, взяла під свій нагляд роботу депо і адміністрації станції.
Трудящі Верхівцевого палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, створення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним, історичні декрети про мир і землю.
Радянську владу у Верхівцевому було встановлено в січні 1918 року. 7 січня гайдамаки й «вільні козаки» намагались оточити на станції червоногвардійські загони, що рухалися на Криворіжжя. Але червоногвардійці з допомогою залізничників зламали їх опір. У районі Верхівцевого зосередилося також багато ешелонів козаків, що пробивалися на Дон до контрреволюційного війська генерала Каледіна. Їм було запропоновано здати зброю. Частина з них виконала цю вимогу, а інші відмовились. 20 січня 1918 року сталася збройна сутичка, козаки не витримали натиску червоногвардійців і відступили до Верхньодніпровська.
В лютому 1918 року на станції було створено революційний комітет у складі машиністів О. Д. Пархоменка і О. С. Демченка, слюсаря депо С. Я. Никифорова, оглядача вагонів Я. П. Викова. Головою ревкому став О. Д. Пархоменко. Ревком прийняв рішення про заснування на колишніх поміщицьких землях колективного господарства, в якому об'єдналися робітники станції та бідняки сіл Козинки і Іванівки. Члени колективу провели весняно-польові роботи, але врожай зібрати їм не вдалося. І квітня 1918 року Верхівцеве окупували австро-німецькі війська. Вони відібрали землю у селян і робітників і повернули її колишнім власникам.
Для боротьби з німецькими загарбниками та їх прихвоснями - українськими буржуазними націоналістами - Верхівцевський ревком, що пішов у підпілля, на початку травня 1918 року створив бойову дружину. До її складу ввійшли, крім членів ревкому, технік паровозного депо М. В. Іваньков, слюсарі Д. Л. Смирпов і М. Н. Васильченко, начальник депо Н. С. Шнирьов та інші. Вони проводили агітаційну роботу серед залізничників Верхівцевого і селян навколишніх сіл, закликаючи їх до боротьби проти окупантів, перешкоджали вивезенню награбованого майна та продовольчих товарів з України в Німеччину. Відчутних ударів німецьким загарбникам завдав партизанський загін, очолений комуністом О. В. Попругою.
Наприкінці грудня 1918 року Радянську владу у Верхівцевому було відновлено. Під керівкицтвом ревкому почалась відбудова залізничної колії, налагоджувалась робота паровозного депо, служби руху. На початку квітня 1919 року було створено сільськогосподарську комуну «Дружна сім'я», до якої вступили залізничники і селяни навколишніх сіл.
У другій половині травня 1919 року станцію захопили банди отамана Григор'єва. 20 травня 1919 року частини Червоної Армії вигнали їх з Верхівцевого. Запеклі бої з білогвардійцями точилися тут влітку 1919 року. На початку липня у Верхівцеве вдерлися денікінці. Перейшовши в наступ, радянські війська 11 липня 1919 року з боєм очистили станцію від ворога, захопили 3 паровози.
На Південний фронт Радянський уряд направив кращі частини Червоної Армії, боііову техніку, в т. ч. бронепоїзд ім. Худякова, яким командував герой громадянської війни матрос А. Г. Желєзняков. Бронепоїзд вів бої в районі станції Запоріжжя (тепер станція Баглій), недалеко від Катеринослава, допомагаючи частинам Червоної Армії громити ворога. 26 липня 1919 року денікінці обхідним маневром захопили станцію Верхівцеве, відрізавши бронепоїзд від його бази на станції Крастівка (тепер станція Желєзнякове). За наказом А. Г. Желєзнякова бронепоїзд прорвався на станцію Верхівцеве і розігнав денікінців. В цьому бою А. Г. Желєзняков був смертельно поранений. Поховано його на Ваганьківському кладовищі в Москві. Залізничники Верхівцевого встановили на будинку вокзалу меморіальну дошку з написом: «Тут 26 липня 1919 року загинув у бою з
Верхівцеве
Сторінка 2 з 8
В 1910 році в Росії почалося промислове піднесення, пожвавився розвиток Звістка про Лютневу буржуазно-демократичну революцію і повалення царського самодержавства дійшла до жителів Верхівцевого на початку березня 1917 року. На мітингу залізничники вирішили здійснювати контроль за рухом поїздів. Профспілкова організація паровозного депо в складі ЗО чоловік, створена в цьому ж місяці на чолі з машиністом О. С. Демченком, взяла під свій нагляд роботу депо і адміністрації станції.
Трудящі Верхівцевого палко вітали перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції, створення Радянського уряду на чолі з В. І. Леніним, історичні декрети про мир і землю.
Радянську владу у Верхівцевому було встановлено в січні 1918 року. 7 січня гайдамаки й «вільні козаки» намагались оточити на станції червоногвардійські загони, що рухалися на Криворіжжя. Але червоногвардійці з допомогою залізничників зламали їх опір. У районі Верхівцевого зосередилося також багато ешелонів козаків, що пробивалися на Дон до контрреволюційного війська генерала Каледіна. Їм було запропоновано здати зброю. Частина з них виконала цю вимогу, а інші відмовились. 20 січня 1918 року сталася збройна сутичка, козаки не витримали натиску червоногвардійців і відступили до Верхньодніпровська.
В лютому 1918 року на станції було створено революційний комітет у складі машиністів О. Д. Пархоменка і О. С. Демченка, слюсаря депо С. Я. Никифорова, оглядача вагонів Я. П. Викова. Головою ревкому став О. Д. Пархоменко. Ревком прийняв рішення про заснування на колишніх поміщицьких землях колективного господарства, в якому об'єдналися робітники станції та бідняки сіл Козинки і Іванівки. Члени колективу провели весняно-польові роботи, але врожай зібрати їм не вдалося. І квітня 1918 року Верхівцеве окупували австро-німецькі війська. Вони відібрали землю у селян і робітників і повернули її колишнім власникам.
Для боротьби з німецькими загарбниками та їх прихвоснями - українськими буржуазними націоналістами - Верхівцевський ревком, що пішов у підпілля, на початку травня 1918 року створив бойову дружину. До її складу ввійшли, крім членів ревкому, технік паровозного депо М. В. Іваньков, слюсарі Д. Л. Смирпов і М. Н. Васильченко, начальник депо Н. С. Шнирьов та інші. Вони проводили агітаційну роботу серед залізничників Верхівцевого і селян навколишніх сіл, закликаючи їх до боротьби проти окупантів, перешкоджали вивезенню награбованого майна та продовольчих товарів з України в Німеччину. Відчутних ударів німецьким загарбникам завдав партизанський загін, очолений комуністом О. В. Попругою.
Наприкінці грудня 1918 року Радянську владу у Верхівцевому було відновлено. Під керівкицтвом ревкому почалась відбудова залізничної колії, налагоджувалась робота паровозного депо, служби руху. На початку квітня 1919 року було створено сільськогосподарську комуну «Дружна сім'я», до якої вступили залізничники і селяни навколишніх сіл.
У другій половині травня 1919 року станцію захопили банди отамана Григор'єва. 20 травня 1919 року частини Червоної Армії вигнали їх з Верхівцевого. Запеклі бої з білогвардійцями точилися тут влітку 1919 року. На початку липня у Верхівцеве вдерлися денікінці. Перейшовши в наступ, радянські війська 11 липня 1919 року з боєм очистили станцію від ворога, захопили 3 паровози.
На Південний фронт Радянський уряд направив кращі частини Червоної Армії, боііову техніку, в т. ч. бронепоїзд ім. Худякова, яким командував герой громадянської війни матрос А. Г. Желєзняков. Бронепоїзд вів бої в районі станції Запоріжжя (тепер станція Баглій), недалеко від Катеринослава, допомагаючи частинам Червоної Армії громити ворога. 26 липня 1919 року денікінці обхідним маневром захопили станцію Верхівцеве, відрізавши бронепоїзд від його бази на станції Крастівка (тепер станція Желєзнякове). За наказом А. Г. Желєзнякова бронепоїзд прорвався на станцію Верхівцеве і розігнав денікінців. В цьому бою А. Г. Желєзняков був смертельно поранений. Поховано його на Ваганьківському кладовищі в Москві. Залізничники Верхівцевого встановили на будинку вокзалу меморіальну дошку з написом: «Тут 26 липня 1919 року загинув у бою з
Дивиться також інші населені пункти району:
- Верхньодніпровський район
- Пушкарівка
- Перше Травня
- Новомиколаївка
- Миколаївка
- Малоолександрівка
- Дніпровське
- Ганнівка
- Вільні Хутори
- Бородаївські Хутори
- Бородаївка
- Мишурин Ріг
- Вільногірськ