Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
загинуло на фронті, а більшість повернулося покаліченими.
Поранені фронтовики, що поверталися додому, дедалі активніше виступали проти імперіалістичної політики царського уряду. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції вони були ініціаторами рішучих виступів селян проти поміщиків. Вже у травні 1917 року селянська біднота Булахівки вирішила самочинно відібрати для громадських потреб сінокоси і випаси поміщика Мизка.
Коли в селі дізналися про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, колишні фронтовики в листопаді 1917 року створили військово-революційппіі комітет, який очолив більшовик Л. Л. Шинкаренко, а вже 12 грудня 1917 року селяни обрали Раду селянських депутатів.
При Раді було створено земельну комісію, яка почала здійснювати Ленінський декрет про землю. Між селянами розподілялись конфісковані поміщицькі землі. Однак революційні перетворення на селі були перервані німецько-австрійськнми окупантами. Підняла голову місцева контрреволюція. Почалися розправи, арешти селян-активістів. Місцеві багатії утворили в селі організацію контрреволюційної «Спілки хліборобів».
Боротьбу жителів села проти окупаційних властей та їх куркульсько-націоналістичних пособників очолили більшовики. Влітку 1918 року був створений Булахівський підпільний ревком, головою якого став М. М. Хвостенко. Він же очолював і партійний осередок, який виник у підпіллі. Ревком створив партизанський загін у кількості 300 чоловік. Командиром загону став Л. Л. Шинкаренко, начальником штабу - М. С. Бортенко. Бійці загону діставали зброю, встановили зв'язок з партизанами сіл Межеріча і Карабинівки, готувались до активних дій. Булахівці тримали також тісний зв'язок з Павлоградським більшовицьким підпіллям. У липні 1918 року М. М. Хвостенко був посланий делегатом на І з'їзд КПбУ в Москву.
Боротьба проти німецьких інтервентів і гетьманців набрала великого розмаху. На початку листопада 1918 року представники від Булахівки брали участь у нелегальній повітовій конференції партоеередків, що відбулася в Межерічі. Гідно відзначили булахівці першу річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. В ніч на 7 листопада на багатьох хатах з'явилися революційні лозунги, які закликали до боротьби проти інтервентів і гайдамаків. В центрі села на високій щиглі було піднято червоний прапор.
На мітинг, присвячений знаменній даті, зібралися старі і малі. Промовці М. М. Хвостенко, Л. Л. Шинкаренко та інші закликали трудящих до збройного повстання проти німецько-гайдамацьких банд, до боротьби за відновлення Радянської влади в повіті. На мітингу було проголошено постанову: «Іменем революції Булахівка, Межеріч, Карабинівка оголошуються радянськими. Хай живе Радянська влада! Хай живе Ленін! Вся влада Радам! Нині всі розпорядяшння революційного комітету є законом. Зрадникам пролетарської революції - смерть!». Представник «державної варти», що був тоді в Булахівці, втік до Павлограда. Звідти в село невдовзі прибув цілий загін гайдамаків, які почали переслідувати місцевих активістів і одного з них розстріляли. Булахівські та межеріцькі партизани розгромили карателів. Наступного дня новий загін карателів підпалив село. Сотні людей лінії і їлись без притулку. Події в Булахівці стали сигналом до масового повстання трудящих навколишніх сіл. Партизанський загін села брав активну участь у бойових операціях партизан повіту по визволенню,Павлограда. Активно боролися жителі села і проти петлюрівців, а влітку та восени 1919 року - проти денікінських банд.
Велику любов до Комуністичної партії, її керівника і організатора першої в світі соціалістичної держави В. І. Леніна висловили вони у своїй телеграмі до нього у квітні 1923 року: «Поздоровляємо з днем народження і бажаємо швидкого одужання для дальшого керівництва робітничим класом і селянством Росії і всього світу».
Після розгрому внутрішньої контрреволюції і іноземної воєнної інтервенції комуністи села почали згуртовувати трудящих на подолання господарських труднощів.
Діяльність партійного осередку, який налічував 20 комуністів, охоплювала всі сторони життя села. Комуністи працювали і в сільській Раді, і в споживчому товаристві. Зростав їх вплив на трудівників села. Поряд з комуністами активну участь громадському житті села брали комсомольці, які об'єдналися в осередок ще в 1919 році. Очолив його В. Я. Кислий. В червні 1920 року бідняки згуртувалися в комітеті незаможних селян. Сільська Рада та КНС, здійснюючи закон Всеукрревкому про землю, провели перерозподіл всіх земельних угідь. Кожна сім'я отримала по 2 десятини землі на їдця. Біднота села одержала від держави насіннєву позичку, інвентар, тягло тощо. Ця робота ускладнювалася тим, що в Дмитрівській волості було багато куркулів, які всіляко перешкоджали соціалістичному будівництву. В боротьбі
Булахівка
Сторінка 2 з 5
Перша імперіалістична війна важким тягарем лягла на плечі трудящих. На фронт було мобілізовано переважну більшість чоловіків. Всі роботи по господарству домелося виконувати жінкам, старикам і підліткам. До села мало не щодня надходили звістки про тих, хто пішов на війну. 56 булахівчан Поранені фронтовики, що поверталися додому, дедалі активніше виступали проти імперіалістичної політики царського уряду. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції вони були ініціаторами рішучих виступів селян проти поміщиків. Вже у травні 1917 року селянська біднота Булахівки вирішила самочинно відібрати для громадських потреб сінокоси і випаси поміщика Мизка.
Коли в селі дізналися про перемогу Жовтневого збройного повстання в Петрограді, колишні фронтовики в листопаді 1917 року створили військово-революційппіі комітет, який очолив більшовик Л. Л. Шинкаренко, а вже 12 грудня 1917 року селяни обрали Раду селянських депутатів.
При Раді було створено земельну комісію, яка почала здійснювати Ленінський декрет про землю. Між селянами розподілялись конфісковані поміщицькі землі. Однак революційні перетворення на селі були перервані німецько-австрійськнми окупантами. Підняла голову місцева контрреволюція. Почалися розправи, арешти селян-активістів. Місцеві багатії утворили в селі організацію контрреволюційної «Спілки хліборобів».
Боротьбу жителів села проти окупаційних властей та їх куркульсько-націоналістичних пособників очолили більшовики. Влітку 1918 року був створений Булахівський підпільний ревком, головою якого став М. М. Хвостенко. Він же очолював і партійний осередок, який виник у підпіллі. Ревком створив партизанський загін у кількості 300 чоловік. Командиром загону став Л. Л. Шинкаренко, начальником штабу - М. С. Бортенко. Бійці загону діставали зброю, встановили зв'язок з партизанами сіл Межеріча і Карабинівки, готувались до активних дій. Булахівці тримали також тісний зв'язок з Павлоградським більшовицьким підпіллям. У липні 1918 року М. М. Хвостенко був посланий делегатом на І з'їзд КПбУ в Москву.
Боротьба проти німецьких інтервентів і гетьманців набрала великого розмаху. На початку листопада 1918 року представники від Булахівки брали участь у нелегальній повітовій конференції партоеередків, що відбулася в Межерічі. Гідно відзначили булахівці першу річницю Великої Жовтневої соціалістичної революції. В ніч на 7 листопада на багатьох хатах з'явилися революційні лозунги, які закликали до боротьби проти інтервентів і гайдамаків. В центрі села на високій щиглі було піднято червоний прапор.
На мітинг, присвячений знаменній даті, зібралися старі і малі. Промовці М. М. Хвостенко, Л. Л. Шинкаренко та інші закликали трудящих до збройного повстання проти німецько-гайдамацьких банд, до боротьби за відновлення Радянської влади в повіті. На мітингу було проголошено постанову: «Іменем революції Булахівка, Межеріч, Карабинівка оголошуються радянськими. Хай живе Радянська влада! Хай живе Ленін! Вся влада Радам! Нині всі розпорядяшння революційного комітету є законом. Зрадникам пролетарської революції - смерть!». Представник «державної варти», що був тоді в Булахівці, втік до Павлограда. Звідти в село невдовзі прибув цілий загін гайдамаків, які почали переслідувати місцевих активістів і одного з них розстріляли. Булахівські та межеріцькі партизани розгромили карателів. Наступного дня новий загін карателів підпалив село. Сотні людей лінії і їлись без притулку. Події в Булахівці стали сигналом до масового повстання трудящих навколишніх сіл. Партизанський загін села брав активну участь у бойових операціях партизан повіту по визволенню,Павлограда. Активно боролися жителі села і проти петлюрівців, а влітку та восени 1919 року - проти денікінських банд.
Велику любов до Комуністичної партії, її керівника і організатора першої в світі соціалістичної держави В. І. Леніна висловили вони у своїй телеграмі до нього у квітні 1923 року: «Поздоровляємо з днем народження і бажаємо швидкого одужання для дальшого керівництва робітничим класом і селянством Росії і всього світу».
Після розгрому внутрішньої контрреволюції і іноземної воєнної інтервенції комуністи села почали згуртовувати трудящих на подолання господарських труднощів.
Діяльність партійного осередку, який налічував 20 комуністів, охоплювала всі сторони життя села. Комуністи працювали і в сільській Раді, і в споживчому товаристві. Зростав їх вплив на трудівників села. Поряд з комуністами активну участь громадському житті села брали комсомольці, які об'єдналися в осередок ще в 1919 році. Очолив його В. Я. Кислий. В червні 1920 року бідняки згуртувалися в комітеті незаможних селян. Сільська Рада та КНС, здійснюючи закон Всеукрревкому про землю, провели перерозподіл всіх земельних угідь. Кожна сім'я отримала по 2 десятини землі на їдця. Біднота села одержала від держави насіннєву позичку, інвентар, тягло тощо. Ця робота ускладнювалася тим, що в Дмитрівській волості було багато куркулів, які всіляко перешкоджали соціалістичному будівництву. В боротьбі
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки