Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Поступово, на основі нової економічної політики, господарство села відроджувалося. На початку 1925 року тут налічувалось 578 господарств, які мали 7160 десятин землі. Наступного року активні учасники революції та громадянської війни комуністи Л. Л. Шинкаренко, X. Ф. Литвин, І. Я. Таран, В. Г. Костенко, підтримані селянською біднотою, організували перше колективне господарство в селі - артіль «Червона долина». Артіль об'єднувала 25 сімей, мала 500 га землі, два десятки коней, трактор «Фордзон». У цьому ж році селяни-бідняки під керівництвом комуніста В. Я. Кислого утворили комуну «Червона нива». На основі цих господарств у Булахівці у 1929 році було створено 2 колгоспи. До 1932 року колективізація на селі була завершена. Селянські господарства об'єдналися в 3 артілі - «Правда», «Спільне життя» і «Червона долина». З часом вони перетворилися у великі соціалістичні, господарства. На їх полях працювало більше десятка тракторів, комбайнів, багато іншої сільськогосподарської техніки. Колгоспи «Червона долина» і «Спільне життя» стали передовими не тільки в районі, а й в області. Вони були занесені на обласну Дошку пошани. За видатні успіхи в розвитку сільського господарства ці колгоспи не раз брали участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. На свинофермі колгоспу «Червона долина», якою завідував Д. Кулибаба, в середньому одержували по 19 і більше поросят від кожної свиноматки. Достаток, що прийшов у кожний колгоспний дім, дав можливість розгорнути велике житлове будівництво в селі. Більше половини колгоспних сімей до Великої Вітчизняної війни справили новосілля. Було побудовано школу, відділення зв'язку, дві крамниці.
Значно поліпшилось медичне обслуговування. У медичному пункті і пологовому будинку, що відкрилися тут, працювало більше 10 медичних працівників. Дітей колгоспників у семирічній і початковій школах навчали 20 учителів. Багато випускників шкіл здобували вищу освіту.
Коли мирна праця колгоспників Булахівки була перервана віроломним нападом німецьких фашистів, переважна більшість населення пішла захищати свою соціалістичну Батьківщину. У жовтні 1941 року село окупували гітлерівці. Настали чорні дні фашистського поневолення, яке принесло смерть, грабунки, голод. Окупанти спалили 283 будинки колгоспників, приміщення шкіл, пограбували худобу.
Незважаючи на страхітливий гітлерівський терор, трудящі Булахівки героїчно боролися з ворогом. Ще тоді, коли гітлерівські війська наближалися до Павлограда, у вересні 1941 року, Павлоградський райком партії організував з жителів села партизанську групу на чолі з Г. С. Кучеренком. Спочатку в групі було всього 16 чоловік. З 15 жовтня по 15 грудня 1941 року завдяки підтримці і допомозі жителів села партизани успішно провели кілька бойових операцій. Вони нападали на невеликі військові підрозділи, їх обози, знищили 140 ворожих солдатів і офіцерів, пошкодили телефонно-телеграфну лінію Павлоград-Новомосковськ на протязі 10 км, підірвали 2 залізничних мости, двічі підривали Карабинівський міст, 5 мостів на шосейних та ґрунтових дорогах, знищили 19 німецьких автомашин з боєприпасами та продовольством. Базувалася група в Знаменівському лісі, підтримуючи тісний зв'язок з партизанським загоном Павлограда і Кочерезькою партизанською групою. Партизани проводили велику агітаційну роботу серед населення, розповідали про становище на фронтах, про героїчну боротьбу Червоної Армії.
Для ліквідації партизанських груп у Новомосковському і Знаменівському лісах німецьке командування змушене було зняти з фронту кілька військових частин. Розгорнулися жорстокі бої. Зазнаючи відчутних ударів, гітлерівці мстилися мирному населенню. В гестапівській катівні після жорстоких знущань загинули відважні патріоти І. О. Косяк, О. І. Критіна, які підтримували зв'язок з партизанами, постачали їм продовольство, прали білизну. В боях з гітлерівцями загинули смертю хоробрих- партизани Л. Л. Шинкаренко, 3. Г. Довгий, У. Л. Косяк, І. Г. Хвостенко, Є. О. Критін, Д. Г. Кіндрачук, І. Я. Таран, Є. П. Штонда та інші.
На фронтах Великої Вітчизняної війни героїчно билися булахівчани - Герої Радянського Союзу К. К. Дитюк і І. Р. Косяк. Перший з них удостоєний високого високого звання за подвиг, здійснений в боях при визволенні братньої Латвії. В районі станції Єргли Латвійської РСР батальйон, яким командував майор К. К. Дитюк, 21-22 серпня 1944 року вів запеклий бій проти переважаючих сил ворога, що намагався знищити сміливців, кинувши в бій танки, самохідні гармати і артилерію. Противник, залишивши на полі бою до 850 солдатів і офіцерів, багато техніки, успіху не добився. 16 днів у ворожому тилу діяв батальйон, а в ніч з 6 на 7 вересня 1944 року сміливці пробилися через вороже кільце і з'єдналися з частинами Червоної Армії. В
Булахівка
Сторінка 3 з 5
з куркульськими елементами комуністи села спирались на бідняків. Партійна організація разом з комсомольською провели велику роботу по ліквідації неписьменності. Активну участь у цьому взяли вчителі В. Т. Бондар, Д. І. Бондар, Г. М. Щербина, Ф. М. М'ясоїд. Комсомольці відкрили сільбуд, у якому влаштовували вечори, концерти. Поступово, на основі нової економічної політики, господарство села відроджувалося. На початку 1925 року тут налічувалось 578 господарств, які мали 7160 десятин землі. Наступного року активні учасники революції та громадянської війни комуністи Л. Л. Шинкаренко, X. Ф. Литвин, І. Я. Таран, В. Г. Костенко, підтримані селянською біднотою, організували перше колективне господарство в селі - артіль «Червона долина». Артіль об'єднувала 25 сімей, мала 500 га землі, два десятки коней, трактор «Фордзон». У цьому ж році селяни-бідняки під керівництвом комуніста В. Я. Кислого утворили комуну «Червона нива». На основі цих господарств у Булахівці у 1929 році було створено 2 колгоспи. До 1932 року колективізація на селі була завершена. Селянські господарства об'єдналися в 3 артілі - «Правда», «Спільне життя» і «Червона долина». З часом вони перетворилися у великі соціалістичні, господарства. На їх полях працювало більше десятка тракторів, комбайнів, багато іншої сільськогосподарської техніки. Колгоспи «Червона долина» і «Спільне життя» стали передовими не тільки в районі, а й в області. Вони були занесені на обласну Дошку пошани. За видатні успіхи в розвитку сільського господарства ці колгоспи не раз брали участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці в Москві. На свинофермі колгоспу «Червона долина», якою завідував Д. Кулибаба, в середньому одержували по 19 і більше поросят від кожної свиноматки. Достаток, що прийшов у кожний колгоспний дім, дав можливість розгорнути велике житлове будівництво в селі. Більше половини колгоспних сімей до Великої Вітчизняної війни справили новосілля. Було побудовано школу, відділення зв'язку, дві крамниці.
Значно поліпшилось медичне обслуговування. У медичному пункті і пологовому будинку, що відкрилися тут, працювало більше 10 медичних працівників. Дітей колгоспників у семирічній і початковій школах навчали 20 учителів. Багато випускників шкіл здобували вищу освіту.
Коли мирна праця колгоспників Булахівки була перервана віроломним нападом німецьких фашистів, переважна більшість населення пішла захищати свою соціалістичну Батьківщину. У жовтні 1941 року село окупували гітлерівці. Настали чорні дні фашистського поневолення, яке принесло смерть, грабунки, голод. Окупанти спалили 283 будинки колгоспників, приміщення шкіл, пограбували худобу.
Незважаючи на страхітливий гітлерівський терор, трудящі Булахівки героїчно боролися з ворогом. Ще тоді, коли гітлерівські війська наближалися до Павлограда, у вересні 1941 року, Павлоградський райком партії організував з жителів села партизанську групу на чолі з Г. С. Кучеренком. Спочатку в групі було всього 16 чоловік. З 15 жовтня по 15 грудня 1941 року завдяки підтримці і допомозі жителів села партизани успішно провели кілька бойових операцій. Вони нападали на невеликі військові підрозділи, їх обози, знищили 140 ворожих солдатів і офіцерів, пошкодили телефонно-телеграфну лінію Павлоград-Новомосковськ на протязі 10 км, підірвали 2 залізничних мости, двічі підривали Карабинівський міст, 5 мостів на шосейних та ґрунтових дорогах, знищили 19 німецьких автомашин з боєприпасами та продовольством. Базувалася група в Знаменівському лісі, підтримуючи тісний зв'язок з партизанським загоном Павлограда і Кочерезькою партизанською групою. Партизани проводили велику агітаційну роботу серед населення, розповідали про становище на фронтах, про героїчну боротьбу Червоної Армії.
Для ліквідації партизанських груп у Новомосковському і Знаменівському лісах німецьке командування змушене було зняти з фронту кілька військових частин. Розгорнулися жорстокі бої. Зазнаючи відчутних ударів, гітлерівці мстилися мирному населенню. В гестапівській катівні після жорстоких знущань загинули відважні патріоти І. О. Косяк, О. І. Критіна, які підтримували зв'язок з партизанами, постачали їм продовольство, прали білизну. В боях з гітлерівцями загинули смертю хоробрих- партизани Л. Л. Шинкаренко, 3. Г. Довгий, У. Л. Косяк, І. Г. Хвостенко, Є. О. Критін, Д. Г. Кіндрачук, І. Я. Таран, Є. П. Штонда та інші.
На фронтах Великої Вітчизняної війни героїчно билися булахівчани - Герої Радянського Союзу К. К. Дитюк і І. Р. Косяк. Перший з них удостоєний високого високого звання за подвиг, здійснений в боях при визволенні братньої Латвії. В районі станції Єргли Латвійської РСР батальйон, яким командував майор К. К. Дитюк, 21-22 серпня 1944 року вів запеклий бій проти переважаючих сил ворога, що намагався знищити сміливців, кинувши в бій танки, самохідні гармати і артилерію. Противник, залишивши на полі бою до 850 солдатів і офіцерів, багато техніки, успіху не добився. 16 днів у ворожому тилу діяв батальйон, а в ніч з 6 на 7 вересня 1944 року сміливці пробилися через вороже кільце і з'єдналися з частинами Червоної Армії. В
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки