Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Більша частина селян Військового була неписьменною. В 1898 році з 590 чоловіків письменних налічувалось лише 152, а з 543 жінок - всього 4.
В 1902 році в селі Микільському-на-Дніпрі (Микільське на той час було волосним центром, куди входило й Військове) відкрилась початкова школа. Вчилось у ній дуже мало дітей.
Грабіжницька імперіалістична війна ще більше погіршила становище сільської бідноти. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року, з ініціативи катеринославських більшовиків, у Військове приїхала група робітників для агітаційної роботи серед селян. Агітатори у своїх бесідах викривали імперіалістичну політику Тимчасового уряду, доводили масам, що угодовська політика меншовиків та есерів їм ворожа і закликали селян боротися за владу Рад. їм допомагали місцеві активісти.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в село солдати, що повернулися з війни. Селяни розгромили маєток поміщиці Леонової, забрали худобу, інвентар і хліб. У грудні 1917 року у Військовому було створено ревком, який очолив бідняк М. В. Пісоцький. Спираючись на бідноту, ревком приступив до розподілу поміщицької землі та реманенту, наділяючи ними, в першу чергу, малоземельних і безземельних селян.
Окупація села навесні 1918 року австро-німецькими військами перешкодила дальшому розгортанню радянського будівництва.
У роки громадянської війни трудящі Військового брали активну участь у боротьбі за владу Рад. Мешканці села зберегли пам'ять про мужність свого земляка А. Є. Стрільця, який був військовим комісаром. А. Є. Стрілець у 1920 році, коли частини Червоної Армії відступали під вогнем врангелівців, дістав у селян човни і організував переправу червоноармійців через Дніпро, але сам під час цієї операції загинув.
У січні 1920 року у Військовому було остаточно встановлено Радянську владу, а в листопаді цього ж року - обрано сільську Раду, головою якої став П. В. Омєльченко. Сільська Рада з перших днів своєї діяльності провела новий перерозподіл землі та реманенту між трудящими селянами, сприяла зміцненню господарств селян-бідняків, організувала батрацько-бідняцьку групу, що вела боротьбу з куркулями.
За даними 1925 року, 210 господарств села Військового з населенням в 1369 чол. мали 3138 десятин землі. Соціалістична революція дала селянам ще 2548 десятни землі. Якщо до революції в середньому на господарство припадало по 2,45 десятин, то після революції кожне господарство мало по 14,9 десятин.
Всі ці заходи Радянської влади забезпечували їй міцну підтримку з боку трудящого селянства.
Наприкінці червня 1920 року було утворено комітет незаможних селян, але одразу ж до нього потрапили куркулі і його довелося реорганізувати. Значну роботу по підготовці перевиборів КНС в 1921 році провели комуністи Л. Н. Лижников, Д. К. Ярошенко та безпартійний Ф. С. Оптовець. КНС подав велику допомогу сільській Раді у відбудові господарства, організував бідноту Ета боротьбу з бандитизмом. Значну увагу приділив він організації суботників для поліпшення санітарного стану села, роботі шкіл, стежив за тим, щоб батьки посилали дітей вчитися, забезпечував школу дровами та шкільним приладдям. В тяжкий 1921 рік КНС провів збір коштів на допомогу голодуючим Поволжя. Щоденно піклувалась про дітей і сільрада, яка, крім централізованих поставок, збирала у селян продукти для дитячих будинків, їдалень. Сільрада разом з КНС забезпечувала паливом лікарню, яку було відновлено в 1922 році.
Діяльність КНС спрямовував Микільський волосний комуністичний осередок, що утворився на початку червня 1921 року. У зв'язку з розгулом бандитизму на території волості він спочатку діяв нелегально. Спершу до нього входили мешканці села Військового - вчителі Д. К. Ярошенко і Л. П. Лижников, В. Г. Півень секретар КНС,
а також А. 3. Лозовський і Г. С. Хижняк із Микільського. 19 червня 1921 року комуністи Військового створили самостійну організацію, секретарем якої став Л. Н. Лижников. У липні 1921 року вона знову об'єдналася з Микільським комуністичним осередком, секретарем якого було обрано А. 3. Лозовського. Наприкінці серпня 1921 року при партосередку було створено жіночий відділ.
В 1921 році у Військовому утворилося перше колективне господарство. Колишній матрос, селянин Д. І. Кавун згуртував 20 сімей в артіль, яку було названо «Ненаситицьким порогом». Господарство мало лише 40 десятин землі, землю орали волами. Від держави члени артілі одержали грошову позику, насіння та допомогу хлібом. В 1923 році члени артілі одержали родючу землю в балці Сухій Сурі, куди й переселилися їх сім'ї. Створений ними хутір було названо Ненаситцем. На початку 1924 року господарство артілі мало вже 200 десятин землі. Держава знову дала артілі позику в 500 крб, двох селян послали на курси трактористів, виділивши для них трактор
Військове
Сторінка 2 з 7
всю Микільську волость, села Федорівку, Августіровку, Кам'яноізобилівку, Мар'ївку, Дмитрово-Михайлівку з населенням в 11 796 чоловік.Більша частина селян Військового була неписьменною. В 1898 році з 590 чоловіків письменних налічувалось лише 152, а з 543 жінок - всього 4.
В 1902 році в селі Микільському-на-Дніпрі (Микільське на той час було волосним центром, куди входило й Військове) відкрилась початкова школа. Вчилось у ній дуже мало дітей.
Грабіжницька імперіалістична війна ще більше погіршила становище сільської бідноти. Після Лютневої буржуазно-демократичної революції 1917 року, з ініціативи катеринославських більшовиків, у Військове приїхала група робітників для агітаційної роботи серед селян. Агітатори у своїх бесідах викривали імперіалістичну політику Тимчасового уряду, доводили масам, що угодовська політика меншовиків та есерів їм ворожа і закликали селян боротися за владу Рад. їм допомагали місцеві активісти.
Звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції принесли в село солдати, що повернулися з війни. Селяни розгромили маєток поміщиці Леонової, забрали худобу, інвентар і хліб. У грудні 1917 року у Військовому було створено ревком, який очолив бідняк М. В. Пісоцький. Спираючись на бідноту, ревком приступив до розподілу поміщицької землі та реманенту, наділяючи ними, в першу чергу, малоземельних і безземельних селян.
Окупація села навесні 1918 року австро-німецькими військами перешкодила дальшому розгортанню радянського будівництва.
У роки громадянської війни трудящі Військового брали активну участь у боротьбі за владу Рад. Мешканці села зберегли пам'ять про мужність свого земляка А. Є. Стрільця, який був військовим комісаром. А. Є. Стрілець у 1920 році, коли частини Червоної Армії відступали під вогнем врангелівців, дістав у селян човни і організував переправу червоноармійців через Дніпро, але сам під час цієї операції загинув.
У січні 1920 року у Військовому було остаточно встановлено Радянську владу, а в листопаді цього ж року - обрано сільську Раду, головою якої став П. В. Омєльченко. Сільська Рада з перших днів своєї діяльності провела новий перерозподіл землі та реманенту між трудящими селянами, сприяла зміцненню господарств селян-бідняків, організувала батрацько-бідняцьку групу, що вела боротьбу з куркулями.
За даними 1925 року, 210 господарств села Військового з населенням в 1369 чол. мали 3138 десятин землі. Соціалістична революція дала селянам ще 2548 десятни землі. Якщо до революції в середньому на господарство припадало по 2,45 десятин, то після революції кожне господарство мало по 14,9 десятин.
Всі ці заходи Радянської влади забезпечували їй міцну підтримку з боку трудящого селянства.
Наприкінці червня 1920 року було утворено комітет незаможних селян, але одразу ж до нього потрапили куркулі і його довелося реорганізувати. Значну роботу по підготовці перевиборів КНС в 1921 році провели комуністи Л. Н. Лижников, Д. К. Ярошенко та безпартійний Ф. С. Оптовець. КНС подав велику допомогу сільській Раді у відбудові господарства, організував бідноту Ета боротьбу з бандитизмом. Значну увагу приділив він організації суботників для поліпшення санітарного стану села, роботі шкіл, стежив за тим, щоб батьки посилали дітей вчитися, забезпечував школу дровами та шкільним приладдям. В тяжкий 1921 рік КНС провів збір коштів на допомогу голодуючим Поволжя. Щоденно піклувалась про дітей і сільрада, яка, крім централізованих поставок, збирала у селян продукти для дитячих будинків, їдалень. Сільрада разом з КНС забезпечувала паливом лікарню, яку було відновлено в 1922 році.
Діяльність КНС спрямовував Микільський волосний комуністичний осередок, що утворився на початку червня 1921 року. У зв'язку з розгулом бандитизму на території волості він спочатку діяв нелегально. Спершу до нього входили мешканці села Військового - вчителі Д. К. Ярошенко і Л. П. Лижников, В. Г. Півень секретар КНС,
а також А. 3. Лозовський і Г. С. Хижняк із Микільського. 19 червня 1921 року комуністи Військового створили самостійну організацію, секретарем якої став Л. Н. Лижников. У липні 1921 року вона знову об'єдналася з Микільським комуністичним осередком, секретарем якого було обрано А. 3. Лозовського. Наприкінці серпня 1921 року при партосередку було створено жіночий відділ.
В 1921 році у Військовому утворилося перше колективне господарство. Колишній матрос, селянин Д. І. Кавун згуртував 20 сімей в артіль, яку було названо «Ненаситицьким порогом». Господарство мало лише 40 десятин землі, землю орали волами. Від держави члени артілі одержали грошову позику, насіння та допомогу хлібом. В 1923 році члени артілі одержали родючу землю в балці Сухій Сурі, куди й переселилися їх сім'ї. Створений ними хутір було названо Ненаситцем. На початку 1924 року господарство артілі мало вже 200 десятин землі. Держава знову дала артілі позику в 500 крб, двох селян послали на курси трактористів, виділивши для них трактор
Дивиться також інші населені пункти району:
- Широке
- Сурсько-Михайлівка
- Привільне
- Письмечеве
- Павлівка
- Олександропіль
- Новопокровка
- Новомар'ївка
- Наталівка
- Мопрівське
- Єлізарове
- Дзержинівка
- Василівка
- Башмачка