Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
радянські закони, подавав допомогу сім'ям червоноармійців, реквізував хліб у куркулів.
Проте у квітні 1918 року село окупували австро-німецькі загарбники, яких закликала на Україну буржуазно-націоналістична Центральна рада. З ними повернулись місцеві поміщики і куркулі.
Під час окупації волревком перейшов на нелегальне становище. Він організуваг партизанський загін, який об'єднався з павлоградськими. У вересні 1918 року в районі села Богуслава партизани завдали поразки бригаді австро-німецьких військ, яка йшла до Павлограда, Було взято в полон 700 чоловік. В цьому бою відзначилися олександрівці І. М.Тимченко, І. М. Ємець, А. С. Подольний, І. М. Панченко та інші.
У листопаді 1918 року Червона Армія визволила Олександрівку. Незважаючи на перешкоди, що їх чинили куркулі, новостворений волревком проводив розподіл земель між селянами, але в червні 1919 року, село захопили денікінці. Вони встановили тут жорстокий режим, що супроводжувався кривавим розгулом і грабунками. Денікінці забирали у селян худобу, коней, продовольство.
Населення піднялося на боротьбу проти денікінців. Жителі Олександрівки К. С. Кузьменко, С. С. Ємець, А. Г. Сухоніс, П. Л. Перепелиця, І. М. Тимченко, Ф. П. Зигало та інші входили до складу 2-го Павлоградського повстанського загону. Діючи в тилу ворога, партизани знищували ворожі гарнізони, вчиняли диверсії на залізниці. Внаслідок вдалих диверсійних актів денікінці були змушені скоротити рух поїздів на перегоні Улянівка - Чаплине. Дії партизанів у тилу ворога сприяли наступові 13-ї радянської армії, яка ЗО грудня 1919 року визволила село.
У селі остаточно встановилась Радянська влада. В лютому 1920 року було проведено вибори до волосного виконкому. Головою його став І. М. Тимченко. В березні
року в Олександрівці відбулися вибори до сільської Ради. У січні 1920 року в селі виник партійний осередок, який об'єднав 2 членів партії. Члени осередку та виконавчого комітету, переборюючи опір куркульства, вживали заходів до здійснення продовольчої і земельної політики Радянської влади. В серпні в Олександрівці організували КНС, число членів якого рік у рік зростало. Якщо в 1920 році в його складі налічувалось 20 чол., то на 1 травня 1925 року їх кількість зросла до 130.
У вересні 1920 року відбулась перша конференція КНС Павлоградського повіту. Делегатом від Олександрівки і волості обрали Д. Сорокотягу. Конференція зобов'язала комітети незаможних селян взяти активну участь у проведенні заходів Радянської влади на селі: організувати облік лишків землі усіх багатіїв, допомагати здійснювати продрозверстку та інше.
Виконуючи рішення конференції, КНС Олександрівки під керівкицтвом партсередку включився в активну боротьбу з куркульством. Він провів також подвірний облік продуктів і негайно реквізував лишки. Для дітей загиблих червоноармійців було створено дитячий будинок.
Вірним помічником партійного осередку була комсомольська організація. Вона виникла у 1921 році і налічувала спочатку 7 членів. В числі пешних комсомольців
були Г. Мовчан, С. М. Кравченко, А. Г. Шаптала та ін. Комсомольці проводили велику масово-політичну роботу, роз'яснювали населенню заходи Радянської влади в питаннях переходу до нових, соціалістичних форм господарювання, допомагали організовувати школи лікнепу.
Комуністи, комсомольці та незаможники стали ініціаторами переходу до соціалістичного господарювання. Наприкінці 1923 року на базі колишньої економії поміщика Бурхановського було засновано сільськогосподарську артіль ім. Фрунзе. Головою її обрали І. А. Кохановського. Господарство артілі невпинно зростало, підвищувався її авторитет серед бідняків і середняків. Велику увагу приділяли колгоспові Васильківський райком партії та виконком районної Ради депутатів трудящих, які допомагали трудівникам села вирішувати конкретні питання колгоспного будівництва, проводили масово-політичну роботу серед населення.
В авангарді здійснення всіх господарських і культурних заходів в Олександрівці були комуністи. Партійний осередок на цей час складався з 7 членів. Всі вони підвищували свій ідейно-політичний рівень у школі партійної освіти, яка функціонувала в селі.
Успіхи артілі ім. Фрунзе наочно переконували селян Олександрівки в перевагах колективних форм господарювання. У 1927 році на селі було створено колгосп ім. Ворошилова. Першим головою його став І. С. Кузьменко. Наприкінці 1927 року артілі ім. Фрунзе та ім. Ворошилова об'єдналися в комуну «Червоний прапор», головою якої обрали П. Л. Перепелицю. В 1929 році до комуни вступила майже третина жителів
Великоолександрівка
Сторінка 2 з 5
Тимченком, членами його були Ф. П. Зигало, М. О. Пінчук, Я. К. Волобой. Волревком почав розподіл поміщицьких і куркульських земель між безземельними і малоземельними селянами, запроваджував у життя Проте у квітні 1918 року село окупували австро-німецькі загарбники, яких закликала на Україну буржуазно-націоналістична Центральна рада. З ними повернулись місцеві поміщики і куркулі.
Під час окупації волревком перейшов на нелегальне становище. Він організуваг партизанський загін, який об'єднався з павлоградськими. У вересні 1918 року в районі села Богуслава партизани завдали поразки бригаді австро-німецьких військ, яка йшла до Павлограда, Було взято в полон 700 чоловік. В цьому бою відзначилися олександрівці І. М.Тимченко, І. М. Ємець, А. С. Подольний, І. М. Панченко та інші.
У листопаді 1918 року Червона Армія визволила Олександрівку. Незважаючи на перешкоди, що їх чинили куркулі, новостворений волревком проводив розподіл земель між селянами, але в червні 1919 року, село захопили денікінці. Вони встановили тут жорстокий режим, що супроводжувався кривавим розгулом і грабунками. Денікінці забирали у селян худобу, коней, продовольство.
Населення піднялося на боротьбу проти денікінців. Жителі Олександрівки К. С. Кузьменко, С. С. Ємець, А. Г. Сухоніс, П. Л. Перепелиця, І. М. Тимченко, Ф. П. Зигало та інші входили до складу 2-го Павлоградського повстанського загону. Діючи в тилу ворога, партизани знищували ворожі гарнізони, вчиняли диверсії на залізниці. Внаслідок вдалих диверсійних актів денікінці були змушені скоротити рух поїздів на перегоні Улянівка - Чаплине. Дії партизанів у тилу ворога сприяли наступові 13-ї радянської армії, яка ЗО грудня 1919 року визволила село.
У селі остаточно встановилась Радянська влада. В лютому 1920 року було проведено вибори до волосного виконкому. Головою його став І. М. Тимченко. В березні
року в Олександрівці відбулися вибори до сільської Ради. У січні 1920 року в селі виник партійний осередок, який об'єднав 2 членів партії. Члени осередку та виконавчого комітету, переборюючи опір куркульства, вживали заходів до здійснення продовольчої і земельної політики Радянської влади. В серпні в Олександрівці організували КНС, число членів якого рік у рік зростало. Якщо в 1920 році в його складі налічувалось 20 чол., то на 1 травня 1925 року їх кількість зросла до 130.
У вересні 1920 року відбулась перша конференція КНС Павлоградського повіту. Делегатом від Олександрівки і волості обрали Д. Сорокотягу. Конференція зобов'язала комітети незаможних селян взяти активну участь у проведенні заходів Радянської влади на селі: організувати облік лишків землі усіх багатіїв, допомагати здійснювати продрозверстку та інше.
Виконуючи рішення конференції, КНС Олександрівки під керівкицтвом партсередку включився в активну боротьбу з куркульством. Він провів також подвірний облік продуктів і негайно реквізував лишки. Для дітей загиблих червоноармійців було створено дитячий будинок.
Вірним помічником партійного осередку була комсомольська організація. Вона виникла у 1921 році і налічувала спочатку 7 членів. В числі пешних комсомольців
були Г. Мовчан, С. М. Кравченко, А. Г. Шаптала та ін. Комсомольці проводили велику масово-політичну роботу, роз'яснювали населенню заходи Радянської влади в питаннях переходу до нових, соціалістичних форм господарювання, допомагали організовувати школи лікнепу.
Комуністи, комсомольці та незаможники стали ініціаторами переходу до соціалістичного господарювання. Наприкінці 1923 року на базі колишньої економії поміщика Бурхановського було засновано сільськогосподарську артіль ім. Фрунзе. Головою її обрали І. А. Кохановського. Господарство артілі невпинно зростало, підвищувався її авторитет серед бідняків і середняків. Велику увагу приділяли колгоспові Васильківський райком партії та виконком районної Ради депутатів трудящих, які допомагали трудівникам села вирішувати конкретні питання колгоспного будівництва, проводили масово-політичну роботу серед населення.
В авангарді здійснення всіх господарських і культурних заходів в Олександрівці були комуністи. Партійний осередок на цей час складався з 7 членів. Всі вони підвищували свій ідейно-політичний рівень у школі партійної освіти, яка функціонувала в селі.
Успіхи артілі ім. Фрунзе наочно переконували селян Олександрівки в перевагах колективних форм господарювання. У 1927 році на селі було створено колгосп ім. Ворошилова. Першим головою його став І. С. Кузьменко. Наприкінці 1927 року артілі ім. Фрунзе та ім. Ворошилова об'єдналися в комуну «Червоний прапор», головою якої обрали П. Л. Перепелицю. В 1929 році до комуни вступила майже третина жителів
Дивиться також інші населені пункти району:
- Васильківський район
- Шевченково
- Письменне
- Павлівка
- Миколаївка
- Зелений Гай
- Добровілля
- Григорівка
- Богданівка
- Чаплине