Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Перехід на соціалістичний шлях розвитку в сільському господарстві відбувався в умовах загострення класової боротьби. Куркулі чинили
запеклий опір заходам Радянської влади, намагаючись будь-що зірвати колективізацію. Вони проводили шалену антиколгоспну агітацію, вдавалися до шкідництва, проникали в колгоспи, щоб розвалити їх зсередини, а також вдавалися до терору. На зборах артілі «Червона зоря» в листопаді 1930 року колгоспники з гнівом засудили підривну роботу куркулів і прийняли рішення про конфіскацію їх майна.
Долаючи всі перешкоди, колгоспи розвивалися і міцніли. Трудівники села докладали всіх сил, щоб достроково виконати взяті на себе зобов'язання. Завдяки сумлінній праці колгоспників артіль «Червоний прапор» у 1932-1933 рр. була занесена на обласну Дошку пошани. Першими ударниками тут . були ланковий Г. Г. Шкурка, тракторист Г. Т. Заєць та інші. Добрих показників домоглися трудівники колгоспу ім. 8 Березня, які своєчасно і в стислі строки зібрали високий урожай зернових.
Великих успіхів добилися й трудівники артілі ім. Крупської. В 1939-1940 рр. врожай зернових тут становив 18,5 цнт з га проти 13,5 у 1927-1928 рр. За високі показники в розвитку сільськогосподарського виробництва колгосп було занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Ланкового О. Г. Недвигу та агротехніка К. Т. Петриченка нагородили малими срібними медалями виставки, а імена тваринників П. К. Фесенко, X. Л. Молокова, С. М. Гулая були вписані в Книгу пошани.
Змінився і зовнішній вигляд Олександрівки. Замість критих соломою хатин колгоспники споруджували нові добротні будинки. В 1939-1940 рр. в селі були збудовані лікарня, амбулаторія, аптека, 3 школи, сільський клуб.
Партійна і комсомольська організації приділяли велику увагу ліквідації неписьменності і малописьменності серед населення, підвищенню його культурного рівня. При школах утворились осередки соцвиху, викладачами в яких були вчителі і комсомольці-культармійці. За роки Довоєнних п'ятирічок неписьменність і мало-письменність були в основному ліквідовані. У сільському клубі і хаті-читальні проводилися лекції, концерти, демонструвалися кінофільми.
Іііроломішй напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю радянських .модічі. Колгоспники Олександрівки, як і весь радянський народ, стали на захист рідної Батьківщини. Значна частина колгоспників пішла в ряди Червоної Армії. Ті, що залишилися в тилу, працювали з великим напруженням, щоб забезпечити радянських воїнів продовольством. Коли до села наблизився фронт, частину колгоспного майна і худоби було евакуйовано у східні райони країни.
У жовтні 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Олександрі їжу
З перших днів окупації населення розгорнуло боротьбу проти ненависного ворога. Олександрівці саботували постачання німецькій армії продовольства, рятували радянських військовополонених. У місцевих жителів К. П. Шарамка та М. О. Заєць були явочні квартири партизанського загону, очолюваного В. В. Бабичем.
Піонери Ваня Гусак і Олекса Джужа згуртували навколо себе молодь і вчинили диверсії. Біля станції Відрадна юні месники розібрали колію, внаслідок чого ворожий ешелон з боєприпасами пішов під укіс. Через кілька днів вони вчинили велику аварію під Роздорами. Фашисти обшукали все село, вдерлися в хату, де жив Ваня і побили його матір. Дізнавшись про це, хлопці вирушили до лінії фронту, але під селом Богуславом натрапили на каральний загін. Олексу скосила ворожа куля, а Ваню, якого було поранено, схопили гітлерівці. Його кілька днів катували, намагаючи виказати партизанів, але юного героя не зламали тортури: він загинув, але фашисти нічого не дізнались.
Пам'ять про юних героїв живе в серцях великоолександрівців. Ім'я Вані Гусака присвоєно піонерській дружині Великоолександрівеької середньої школи, а ім'я Олекси Джужі - одному з загонів цієї дружини. В школі відкрито музей, встановлено меморіальну дошку і бюст нескореного піонера (скульптор С. І. Духовенко).
Понад 1 тис. жителів брали участь у Великій Вітчизняній війні. З них 418 не повернулися додому. В центрі села їм споруджено пам'ятник.
18 вересня 1943 року частини 59-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуючі ням Г. П. Карамишева визволили Олександрівку. Попіл і руїни залишили в селі німіціько-фашистські загарбники. Вони спалили школу, млин, сільмаг, клуб, 48 будинків, 4 колгоспні ферми, вигнали 300 голів худоби. Матеріальні збитки, завдані
окупантами, становили близько 3,2 млн. крб. Відчувалась велика нестача робочих рук, будівельних матеріалів, сільськогосподарського інвентаря, насіння, худоби, Весною 1944 року в трьох колгоспах Олександрівки було лише 32 корови та 74 воли.
Великоолександрівка
Сторінка 3 з 5
Олександрівки. Незабаром у селі було створено 3 сільськогосподарські артілі.Перехід на соціалістичний шлях розвитку в сільському господарстві відбувався в умовах загострення класової боротьби. Куркулі чинили
Долаючи всі перешкоди, колгоспи розвивалися і міцніли. Трудівники села докладали всіх сил, щоб достроково виконати взяті на себе зобов'язання. Завдяки сумлінній праці колгоспників артіль «Червоний прапор» у 1932-1933 рр. була занесена на обласну Дошку пошани. Першими ударниками тут . були ланковий Г. Г. Шкурка, тракторист Г. Т. Заєць та інші. Добрих показників домоглися трудівники колгоспу ім. 8 Березня, які своєчасно і в стислі строки зібрали високий урожай зернових.
Великих успіхів добилися й трудівники артілі ім. Крупської. В 1939-1940 рр. врожай зернових тут становив 18,5 цнт з га проти 13,5 у 1927-1928 рр. За високі показники в розвитку сільськогосподарського виробництва колгосп було занесено до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Ланкового О. Г. Недвигу та агротехніка К. Т. Петриченка нагородили малими срібними медалями виставки, а імена тваринників П. К. Фесенко, X. Л. Молокова, С. М. Гулая були вписані в Книгу пошани.
Змінився і зовнішній вигляд Олександрівки. Замість критих соломою хатин колгоспники споруджували нові добротні будинки. В 1939-1940 рр. в селі були збудовані лікарня, амбулаторія, аптека, 3 школи, сільський клуб.
Партійна і комсомольська організації приділяли велику увагу ліквідації неписьменності і малописьменності серед населення, підвищенню його культурного рівня. При школах утворились осередки соцвиху, викладачами в яких були вчителі і комсомольці-культармійці. За роки Довоєнних п'ятирічок неписьменність і мало-письменність були в основному ліквідовані. У сільському клубі і хаті-читальні проводилися лекції, концерти, демонструвалися кінофільми.
Іііроломішй напад гітлерівської Німеччини перервав мирну працю радянських .модічі. Колгоспники Олександрівки, як і весь радянський народ, стали на захист рідної Батьківщини. Значна частина колгоспників пішла в ряди Червоної Армії. Ті, що залишилися в тилу, працювали з великим напруженням, щоб забезпечити радянських воїнів продовольством. Коли до села наблизився фронт, частину колгоспного майна і худоби було евакуйовано у східні райони країни.
У жовтні 1941 року німецько-фашистські загарбники захопили Олександрі їжу
З перших днів окупації населення розгорнуло боротьбу проти ненависного ворога. Олександрівці саботували постачання німецькій армії продовольства, рятували радянських військовополонених. У місцевих жителів К. П. Шарамка та М. О. Заєць були явочні квартири партизанського загону, очолюваного В. В. Бабичем.
Піонери Ваня Гусак і Олекса Джужа згуртували навколо себе молодь і вчинили диверсії. Біля станції Відрадна юні месники розібрали колію, внаслідок чого ворожий ешелон з боєприпасами пішов під укіс. Через кілька днів вони вчинили велику аварію під Роздорами. Фашисти обшукали все село, вдерлися в хату, де жив Ваня і побили його матір. Дізнавшись про це, хлопці вирушили до лінії фронту, але під селом Богуславом натрапили на каральний загін. Олексу скосила ворожа куля, а Ваню, якого було поранено, схопили гітлерівці. Його кілька днів катували, намагаючи виказати партизанів, але юного героя не зламали тортури: він загинув, але фашисти нічого не дізнались.
Пам'ять про юних героїв живе в серцях великоолександрівців. Ім'я Вані Гусака присвоєно піонерській дружині Великоолександрівеької середньої школи, а ім'я Олекси Джужі - одному з загонів цієї дружини. В школі відкрито музей, встановлено меморіальну дошку і бюст нескореного піонера (скульптор С. І. Духовенко).
Понад 1 тис. жителів брали участь у Великій Вітчизняній війні. З них 418 не повернулися додому. В центрі села їм споруджено пам'ятник.
18 вересня 1943 року частини 59-ї гвардійської стрілецької дивізії під командуючі ням Г. П. Карамишева визволили Олександрівку. Попіл і руїни залишили в селі німіціько-фашистські загарбники. Вони спалили школу, млин, сільмаг, клуб, 48 будинків, 4 колгоспні ферми, вигнали 300 голів худоби. Матеріальні збитки, завдані
окупантами, становили близько 3,2 млн. крб. Відчувалась велика нестача робочих рук, будівельних матеріалів, сільськогосподарського інвентаря, насіння, худоби, Весною 1944 року в трьох колгоспах Олександрівки було лише 32 корови та 74 воли.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Васильківський район
- Шевченково
- Письменне
- Павлівка
- Миколаївка
- Зелений Гай
- Добровілля
- Григорівка
- Богданівка
- Чаплине