Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Юр'ївка

Сторінка 2 з 6
буржуазно-демократичної революції в селі створено Раду селянських депутатів, але більшість у ній належала заможним селянам, які
дотримувались есерівських поглядів.
Ненависть трудового селянства Юр'ївки до царського самодержавства та його місцевих органів влади яскраво проявилась у ставленні до волосного урядника та стражників. На своїх зборах жителі села прийняли рішення вислати їх на фронт. Проводжати їх до залізничної станції Варварівки вийшло майже все село. В руках селян були старі відра, залізні коробки, якими вони супроводжували царських по­сіпак.
Лютнева революція, як відомо, не розв'язала корінних питань - війна тривала, земля залишалась у поміщиків. Незадоволення селян політикою Тимчасового уряду дедалі більше зростало. Тільки Велика Жовтнева соціалістична революція принесла
трудящим Юр'ївки, як і всьому народові, жадану свободу. 22 грудня 1917 року в селі встановлено Радянську владу. Головою ревкому було обрано П. Є. Захарченка, членами - П. П. Полив'яного, В. О. Громадського, Г. В. Заброду та П. І. Лебедя. Волосний ревком негайно приступив до організації червоногвардійського загону, до якого ввійшли селяни-бідняки Юр'ївки та навколишніх сіл - В. О. Громадський, С. Д. Киян, М. І. Сисун, М. Г. Великий з сином Максимом, М. М. Пазич, С. К. Самар­ський та ін. Загін став опорою ревкому в боротьбі за зміцнення Радянської влади- та проведення в життя ленінського Декрету про землю. Здійснилась заповітна мрія селян Юр'ївки - вони одержали безплатно 2500 десятин поміщицької, куркульської та церковної землі, було розподілено між ними худобу і сільськогосподарський ріліанент.
Владу Рад трудівники села відстоювали в жорстокій боротьбі з іноземними імперіалістами та внутрішньою контрреволюцією. 11 квітня 1918 року Юр'ївку окупували австро-німецькі загарбники. Повернувся поміщик. Окупанти та їх при­служники - гетьманці заарештували і кинули до в'язниці членів ревкому. Австро-німецькі загарбники відбирали у селян худобу, хліб, сіно та інше. З непокірними жорстоко розправлялися.
Селяни створили партизанський загін, який очолив В. О. Громадський. У травні 1918 року вони знищили близько 30 кайзерівських солдат і гетьманців, звільнили заарештованих селян. У серпні вони вдруге розгромили гетьманську варту в селі і розстріляли поміщицького прислужника Лисицького. В середині грудня партизани зупинили в Юр'ївці поїзд інтервентів, де була зброя, спорядження та продукти харчування. Знищивши охорону, партизани при активній допомозі селян розванта­жила ешелон, а потім всю зброю, спорядження та продукти вивезли до лісу, де була їхня база.
16 грудня 1918 року, розігнавши петлюрівців, партизани оголосили про віднов­лення в Юр'ївці Радянської влади. На загальних зборах в селі прийнято постанову в якій говорилось: «Ми довіряємо тільки Радам і ні в якому разі не допустимо відновлення влади колишніх членів Центральної ради, які закликали на Україну австро-німецьких інтервентів, а тепер заграють до англо-французів. Геть угодовців поміщиків - Петлюру і Винниченка. Хай живе влада Рад на Україні».
Юр'ївські партизани боролись не тільки з німецькими окупантами, а й з вій­ськами куркульсько-націоналістичної Директорії. 24 грудня 1918 року вони, розгро­ми виш в селі місцеву петлюрівську охорону, пішли на підтримку військам Червоної Армії, яка вела бої за визволення вузлової станції Лозова 3. В боротьбі з німецькими загарбниками та націоналістичними бандами відзначились партизани С. Д. Киян, П. П. Полив'яний, М. М. Пазич, А. К. В'язовський, С. К. Самарський, С. С. Зінчен­ко, В. Т. Котенко і багато інших.
Наприкінці січня 1919 року в Юр'ївці створено органи Радянської влади. Вони велику увагу приділяли розподілові поміщицької землі серед селян, залученню їх до соціалістичного будівництва. Та в середині червня 1919 року село захопили денікінці, які натягли нове ярмо на селян. Як згадує начальник партизанського штабу Аі. М. Макаров-Нікітін, «в селі Юр'ївці денікінці групами заарештовували селян, грабували їх, а потім розстрілювали на очах у населення». Багато жителів села пішло до партизан.
Одного разу каральний загін денікінців, що прибув до Юр'ївки, заарештував 60 селян та поранених партизанів, які тут лікувались. Коли про це дізнались пар­тизани загону, вони напали на село, знищили денікінців і врятували заарештованих.
В тому бою смертельно поранено командира загону В. О. Громадського. У грудні 1919 року 7-й полк 46-ї червонокозачої кавалерійської дивізії визволив село від білогвардійців.
З відновленням Радянської влади головою волосного ревкому обрано С. С. Зінченка. Пізніше, у вересні 1920 року, створено волосний комітет незаможних селян Першим його головою працював М. Т. Котенко. У другій половині того ж міеяци в обох громадах Юр'ївки обрано сільські комітети незаможних селян. У першій головою був Л. П. Крицький, у другій - С. І.




Юр'ївка