Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
тваринників почесне місце завоювали у колгоспі «Заповіт Леніна» - зоотехнік С. П. Біловол, телятниця К. І. Шишка, у колгоспі «Прогрес» -М. І. Іваненко і свинарка Г. П. Сисун. Цієї високої пошани заслужили чабани юр'ївських колгоспів А. П. Панченко, Р. К. Сищенко, які виростили по 130 ягнят від кожної сотні вівцематок. До Книги пошани ВСГВ було занесено також бухгалтера колгоспу «Прогрес» С. С. Шаповала. Протягом останніх трьох довоєнних років колгоспи Юр'ївки були учасниками виставки.
Перемога колгоспного ладу створила умови для широкого розвитку культури й освіти. Напередодні війни в селі працювали лікарня, аптека, дитяча та жіноча консультації, протитуберкульозний пункт, малярійна станція, молочна кухня, дитячі ясла та садки.
До революції тут був лише один чоловік лікар з вищою освітою, а напередодні війни працювало близько 60 чол. з вищою і середньою освітою. Діти селян навчалися в середній школі. Культурні потреби трудящих задовольняли сільбуд, де працювали різні гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, що мала близько 15 тис. книжок.
З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі села одностайно виступили на захист здобутків Жовтня. До лав Червоної Армії пішла більшість працездатних чоловіків. За проявлену мужність і відвагу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно Д. П. Запорожченкові. Від Волги і до Берліна пройшов А. П. Марченко, якого за уміле командування підрозділом нагороджено кількома урядовими нагородами. Під Сталінградом воювали К. П. Легкоступ, Д. П. Фоменко, І. М. Великий - колишній секретар Юр'ївського райкому партії.
З 10 жовтня 1941 року майже 2 роки гітлерівці грабували село, знущалися над мирними жителями. В катівнях гестапо загинуло 189 радянських патріотів.
Боротьбу проти окупантів очолив у районі Юр'ївський підпільний райком КП України, секретарем якого був Д. С. Ситник, член Дніпропетровського підпільного обкому КП України. Під керівництвом райкому партії створювались підпільні групи, партизанський загін, ядром якого стали комуністи Г. П. Тесленко, М. М. Чумак, М. В. Михайлов, Г. Ю. Друзь, М. Я. Маловик. Партизанський загін підтримував зв'язок через радянських патріотів О. М. Чернову і С. Я. Вербовську з Дніпропетровським підпільним обкомом КП України.
До складу підпільної групи села Юр'ївки, якою керував І. Л. Джежела, крім комуністів, входила й молодь, переважно комсомольці, учні старших класів середньої школи. Активними підпільниками були В. М. Сисун, його брат Геннадій, який загинув в бою з фашистами у лютому 1943 року, М. А. Мартиненко, І. П. Науменко, І. Ф. Шаповал, В. В. Єненко й інші.
Підпільники громили фашистські комендатури, проводили диверсії на залізничних коліях. Диверсійна група в складі братів Віктора та Геннадія Сисунів, І. Мірошниченка й М. Мартиненка пустила під укіс ворожий ешелон із зброєю поблизу села Вербуватівки, підпалила комендатуру в селі Юр'ївці, знищила 16 фашистів та двох зрадників.
Жителі Юр'ївки та сусідніх сіл всіляко допомагали підпільникам і партизанам. З великою радістю зустріли вони звістку про наближення Червоної Армії. Підпільники докладали багато зусиль, щоб допомогти їй у визволенні села від фашистських окупантів, що сталося 14 лютого 1943 року. У Юр'ївці одразу почали діяти органи Радянської влади, налагоджувалось мирне життя. 25 лютого фашисти знову захопили село. Гестапівцям вдалося викрити Юр'ївський підпільний райком партії і молодіжну групу. Майже всі патріоти, в тому числі й Д. С. Ситник, були заарештовані і після страшних катувань розстріляні. В останній день свого перебування в селі гестапівці розстріляли близько 70 чоловік мирного населення. Відступаючи, гітлерівці забирали і виганяли до Німеччини худобу, а що не встигали вивезти, знищували на місці. Вони зруйновували громадські приміщення колгоспів, школи, лікарні, Будинок культури, театр, приміщення районних установ, млини і майже всі хати колгоспників.
За роки фашистської окупації у Юр'ївці знищено близько 1600 голів великої рогатої худоби, 1500 свиней, десятки тисяч штук птиці, 2600 бджолосімей, велику кількість сільськогосподарської техніки. Загальні збитки, завдані фашистами селу, становили близько 5,8 млн. карбованців.
Великі труднощі довелося подолати трудящим, відбудовуючи зруйноване господарство. Більшість колгоспників жила в землянках, не вистачало робочої худоби, машин, посівного матеріалу. На всі колгоспи залишилось лише три пари коней, дій пари волів, 9 корів. Основними працівниками на полях були жінки, підлітки і старики. У всіх колгоспах в 1944 році працювало лише 26 працездатних чоловік ім. На допомогу трудящим прийшов Радянський уряд, народи братніх республік. Юр'ївські колгоспи
Юр'ївка
Сторінка 4 з 6
переможцем вийшов ланковий колгоспу «Новий побут» В. Ю. Бабенко. Він виростив урожай кукурудзи в качанах по 48,5 цнт, а в наступному році - зібрав урожай ячменю по 24,5 цнт з га, за що був занесений до Книги пошани Всесоюзної сільськогосподарської виставки. У змаганні серед Перемога колгоспного ладу створила умови для широкого розвитку культури й освіти. Напередодні війни в селі працювали лікарня, аптека, дитяча та жіноча консультації, протитуберкульозний пункт, малярійна станція, молочна кухня, дитячі ясла та садки.
До революції тут був лише один чоловік лікар з вищою освітою, а напередодні війни працювало близько 60 чол. з вищою і середньою освітою. Діти селян навчалися в середній школі. Культурні потреби трудящих задовольняли сільбуд, де працювали різні гуртки художньої самодіяльності, бібліотека, що мала близько 15 тис. книжок.
З перших днів Великої Вітчизняної війни трудящі села одностайно виступили на захист здобутків Жовтня. До лав Червоної Армії пішла більшість працездатних чоловіків. За проявлену мужність і відвагу в боротьбі проти німецько-фашистських загарбників високе звання Героя Радянського Союзу присвоєно Д. П. Запорожченкові. Від Волги і до Берліна пройшов А. П. Марченко, якого за уміле командування підрозділом нагороджено кількома урядовими нагородами. Під Сталінградом воювали К. П. Легкоступ, Д. П. Фоменко, І. М. Великий - колишній секретар Юр'ївського райкому партії.
З 10 жовтня 1941 року майже 2 роки гітлерівці грабували село, знущалися над мирними жителями. В катівнях гестапо загинуло 189 радянських патріотів.
Боротьбу проти окупантів очолив у районі Юр'ївський підпільний райком КП України, секретарем якого був Д. С. Ситник, член Дніпропетровського підпільного обкому КП України. Під керівництвом райкому партії створювались підпільні групи, партизанський загін, ядром якого стали комуністи Г. П. Тесленко, М. М. Чумак, М. В. Михайлов, Г. Ю. Друзь, М. Я. Маловик. Партизанський загін підтримував зв'язок через радянських патріотів О. М. Чернову і С. Я. Вербовську з Дніпропетровським підпільним обкомом КП України.
До складу підпільної групи села Юр'ївки, якою керував І. Л. Джежела, крім комуністів, входила й молодь, переважно комсомольці, учні старших класів середньої школи. Активними підпільниками були В. М. Сисун, його брат Геннадій, який загинув в бою з фашистами у лютому 1943 року, М. А. Мартиненко, І. П. Науменко, І. Ф. Шаповал, В. В. Єненко й інші.
Підпільники громили фашистські комендатури, проводили диверсії на залізничних коліях. Диверсійна група в складі братів Віктора та Геннадія Сисунів, І. Мірошниченка й М. Мартиненка пустила під укіс ворожий ешелон із зброєю поблизу села Вербуватівки, підпалила комендатуру в селі Юр'ївці, знищила 16 фашистів та двох зрадників.
Жителі Юр'ївки та сусідніх сіл всіляко допомагали підпільникам і партизанам. З великою радістю зустріли вони звістку про наближення Червоної Армії. Підпільники докладали багато зусиль, щоб допомогти їй у визволенні села від фашистських окупантів, що сталося 14 лютого 1943 року. У Юр'ївці одразу почали діяти органи Радянської влади, налагоджувалось мирне життя. 25 лютого фашисти знову захопили село. Гестапівцям вдалося викрити Юр'ївський підпільний райком партії і молодіжну групу. Майже всі патріоти, в тому числі й Д. С. Ситник, були заарештовані і після страшних катувань розстріляні. В останній день свого перебування в селі гестапівці розстріляли близько 70 чоловік мирного населення. Відступаючи, гітлерівці забирали і виганяли до Німеччини худобу, а що не встигали вивезти, знищували на місці. Вони зруйновували громадські приміщення колгоспів, школи, лікарні, Будинок культури, театр, приміщення районних установ, млини і майже всі хати колгоспників.
За роки фашистської окупації у Юр'ївці знищено близько 1600 голів великої рогатої худоби, 1500 свиней, десятки тисяч штук птиці, 2600 бджолосімей, велику кількість сільськогосподарської техніки. Загальні збитки, завдані фашистами селу, становили близько 5,8 млн. карбованців.
Великі труднощі довелося подолати трудящим, відбудовуючи зруйноване господарство. Більшість колгоспників жила в землянках, не вистачало робочої худоби, машин, посівного матеріалу. На всі колгоспи залишилось лише три пари коней, дій пари волів, 9 корів. Основними працівниками на полях були жінки, підлітки і старики. У всіх колгоспах в 1944 році працювало лише 26 працездатних чоловік ім. На допомогу трудящим прийшов Радянський уряд, народи братніх республік. Юр'ївські колгоспи
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке
- Межиріч
- Вербки
- Булахівка