Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Незабаром Межеріч став одним з центрів по підготовці до повстання у Павлоградському повіті. Тут перебував повітовий підпільний комітет і революційний штаб, які проводили агітацію серед трудового селянства, поширювали листівки, організовували загони, залучаючи до них колишніх червоногвардійців і солдатів, діставали зброю, здійснювали службу розвідки і інформації.
Ще більше активізувалася діяльність підпільників після II з'їзду КПб України. Делегатом з'їзду від Межеріцької партійної організації був Г. 3. Зуб - колишній матрос, партизан, активний учасник боротьби з окупантами. Після повернення делегатів II з'їзду КПбУ 7 листопада 1918 року в Межерічі нелегально відбулася Павлоградська повітова конференція сільських партосередків. Для проведення конференції в село прибули член Павлоградського партійного комітету Ю. Г. Миронов
і представник Катеринославської губернської партійної організації, член ЦК КПбУ І. К. Амосов, який виступив з доповіддю «Сучасний момент і завдання селян». Доповідь про підготовку збройного повстання зробив Ю. Г. Миронов. Представники партосередків одержали агітаційну літературу, лозунги і плакати, надіслані Катеринославським губкомом.
В цей час Павлоградський повітовий партком і ревком дали наказ почати повстання. Розробивши план розгрому окупантів, революційний штаб подбав про безпеку сіл від несподіваного нападу ворога. Село Маврине, розташоване на шляху з, Павлограда на Межеріч, було оточене заставами - тут діяла партизанська розвідка. Було також виділено групу кіннотників, яка мала зайти ворогові в тил. План передбачав відступ партизанів з Мавриного без бою, щоб заманити окупантів у центр села Межеріча і тут розгромити їх. Повстанці разом з селянами збирали борони, щоб ними перегородити шлях відступу гетьманцям і окупантам, коли ті ввійдуть у село.
22 листопада 1918 року об'єднаний загін окупантів та гетьманців, який налічував 170 чол. почав просуватися через Маврине на Можеріч. Наступ супроводжувався грабунками і знущанням з населення. Не зустрічаючи опору з боку партизанів загін вступив у село. Цього тільки і чекали партизани - вони завдали ворогові несподіваного удару. Серед німців і гетьманців зчинилась паніка. Але тільки небагатьом з-них пощастило втекти з села. У цьому бою партизани захопили 5 кулеметів, багато гвинтівок і патронів. Відтоді почалась підготовка до наступу на Павлоград з трьох напрямів, у т. ч. і з Межеріча. Після відновлення Радянської влади в селі партизанський загін влився до Червоної Армії. Командир загону Г. С. Кучеренко залишився в селі і до кінця червня 1919 року очолював межеріцький партійний осередок, до складу якого входили учасники збройного повстання проти німців та петлюрівців - І. П. Безрукавий, Г. 3. Зуб, В. І. Посукай, П. Ф. Скалозуб. Межеріцькі більшовики боролися за відновлення та зміцнення органів Радянської влади на селі, добивалися правильного розподілу відібраної у поміщиків землі.
У зв'язку з наступом денікінців у червні 1919 року жителям села довелося знову взятися за зброю. За завданням Зафронтбюро ЦК КПб України комуністи Г. С. Кучеренко та Л. Л. Шинкаренко брали активну участь у роботі Межеріцько-Булахівського ревкому по організації партизанських загонів. На початку вересня 1919 року бую створено великий партизанський загін в основному з жителів сіл Межеріча, Кочеріжок, В'язівок та інших. Підпільний ревком підтримував зв'язок з Повомосьомським підпільним центром. Знову, як і в часи окупації кайзерівськими військами, район Межеріча, Булахівки став партизанською базою. Тут діяли досить численні партизанські загони. Лише загін Межеріча, Булахівки і Карабинівки, яким командував Л. Л. Шинкаренко, налічував 150 бійців. Партизани завдавали дошкульних ударів ворогові. Ось одна з багатьох інформацій про бойові дії партизанських загонів проти денікінців у 1919 році: «У селі Можерічї обеззброєно козачий загін з 18 чол., троє вбиті».
Після розгрому білогвардійців у грудні 1919 року в селі відновлюється. Радянська влада. З перших же днів партійний осередок, сільська Рада вживали заходів по відбудові зруйнованого війною господарства. Безземельні і малоземельні селяни одержали землю.
У серпні 1920 року селяни Межеріча створили комітет незаможних селян. Активними членами його були П. Бровченко, А. Скалозуб, Я. Кулинич. Комнезам взяв
під свій контроль млини, кузні, відбирав у куркулів лишки хліба і землі та наділяв ними безземельних і малоземельних селян, допомагав біднякам налагоджувати господарство.
Межиріч
Сторінка 2 з 6
поміщики й куркулі. У селян відібрали землю і знову віддали її поміщикам. На боротьбу проти окупантів трудівники села піднялися під керівництвом партійної організації, створеної тут влітку 1918 року. На підпільних зборах колишніх фронтовиків був організований партизанський загін, командиром якого став секретар партійного осередку Г. С. Кучеренко. Незабаром Межеріч став одним з центрів по підготовці до повстання у Павлоградському повіті. Тут перебував повітовий підпільний комітет і революційний штаб, які проводили агітацію серед трудового селянства, поширювали листівки, організовували загони, залучаючи до них колишніх червоногвардійців і солдатів, діставали зброю, здійснювали службу розвідки і інформації.
Ще більше активізувалася діяльність підпільників після II з'їзду КПб України. Делегатом з'їзду від Межеріцької партійної організації був Г. 3. Зуб - колишній матрос, партизан, активний учасник боротьби з окупантами. Після повернення делегатів II з'їзду КПбУ 7 листопада 1918 року в Межерічі нелегально відбулася Павлоградська повітова конференція сільських партосередків. Для проведення конференції в село прибули член Павлоградського партійного комітету Ю. Г. Миронов
і представник Катеринославської губернської партійної організації, член ЦК КПбУ І. К. Амосов, який виступив з доповіддю «Сучасний момент і завдання селян». Доповідь про підготовку збройного повстання зробив Ю. Г. Миронов. Представники партосередків одержали агітаційну літературу, лозунги і плакати, надіслані Катеринославським губкомом.
В цей час Павлоградський повітовий партком і ревком дали наказ почати повстання. Розробивши план розгрому окупантів, революційний штаб подбав про безпеку сіл від несподіваного нападу ворога. Село Маврине, розташоване на шляху з, Павлограда на Межеріч, було оточене заставами - тут діяла партизанська розвідка. Було також виділено групу кіннотників, яка мала зайти ворогові в тил. План передбачав відступ партизанів з Мавриного без бою, щоб заманити окупантів у центр села Межеріча і тут розгромити їх. Повстанці разом з селянами збирали борони, щоб ними перегородити шлях відступу гетьманцям і окупантам, коли ті ввійдуть у село.
22 листопада 1918 року об'єднаний загін окупантів та гетьманців, який налічував 170 чол. почав просуватися через Маврине на Можеріч. Наступ супроводжувався грабунками і знущанням з населення. Не зустрічаючи опору з боку партизанів загін вступив у село. Цього тільки і чекали партизани - вони завдали ворогові несподіваного удару. Серед німців і гетьманців зчинилась паніка. Але тільки небагатьом з-них пощастило втекти з села. У цьому бою партизани захопили 5 кулеметів, багато гвинтівок і патронів. Відтоді почалась підготовка до наступу на Павлоград з трьох напрямів, у т. ч. і з Межеріча. Після відновлення Радянської влади в селі партизанський загін влився до Червоної Армії. Командир загону Г. С. Кучеренко залишився в селі і до кінця червня 1919 року очолював межеріцький партійний осередок, до складу якого входили учасники збройного повстання проти німців та петлюрівців - І. П. Безрукавий, Г. 3. Зуб, В. І. Посукай, П. Ф. Скалозуб. Межеріцькі більшовики боролися за відновлення та зміцнення органів Радянської влади на селі, добивалися правильного розподілу відібраної у поміщиків землі.
У зв'язку з наступом денікінців у червні 1919 року жителям села довелося знову взятися за зброю. За завданням Зафронтбюро ЦК КПб України комуністи Г. С. Кучеренко та Л. Л. Шинкаренко брали активну участь у роботі Межеріцько-Булахівського ревкому по організації партизанських загонів. На початку вересня 1919 року бую створено великий партизанський загін в основному з жителів сіл Межеріча, Кочеріжок, В'язівок та інших. Підпільний ревком підтримував зв'язок з Повомосьомським підпільним центром. Знову, як і в часи окупації кайзерівськими військами, район Межеріча, Булахівки став партизанською базою. Тут діяли досить численні партизанські загони. Лише загін Межеріча, Булахівки і Карабинівки, яким командував Л. Л. Шинкаренко, налічував 150 бійців. Партизани завдавали дошкульних ударів ворогові. Ось одна з багатьох інформацій про бойові дії партизанських загонів проти денікінців у 1919 році: «У селі Можерічї обеззброєно козачий загін з 18 чол., троє вбиті».
Після розгрому білогвардійців у грудні 1919 року в селі відновлюється. Радянська влада. З перших же днів партійний осередок, сільська Рада вживали заходів по відбудові зруйнованого війною господарства. Безземельні і малоземельні селяни одержали землю.
У серпні 1920 року селяни Межеріча створили комітет незаможних селян. Активними членами його були П. Бровченко, А. Скалозуб, Я. Кулинич. Комнезам взяв
під свій контроль млини, кузні, відбирав у куркулів лишки хліба і землі та наділяв ними безземельних і малоземельних селян, допомагав біднякам налагоджувати господарство.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке