Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У листопаді 1942 року була створена комсомольсько-молодіжна група, яку очолював секретар комсомольської організації Межеріцької школи В. Чумак. До її складу входили і комсомольці сусідніх сіл. Молоді патріоти провадили політичну роботу серед населення. Група складала і поширювала листівки.
Проти фашистів боролись і піонери. В 1942 році юні ленінці села Григорій Бровченко і Опанас Черевик не раз перерізали провід телефонного зв'язку. Тоді фашисти
зігнали на площу всіх жителів і, погрожуючи розстрілом, поставили вимогу виказати винуватців. Патріоти-герої самі вийшли з юрби, і фашистські нелюди повісили тут же хлопчиків.
У лютому 1943 року межеріцькі підпільники Брали активну участь у павлоградському повстанні. В ході його підготовки підпільна молодіжна група виділила зв'язкових. Визволене під час повстання село гітлерівці захопили знову. Ще більше лютуючи, вони заарештували і розстріляли її підпільників І. П. Безрукавого і 3. К. Поливного. В. Чумака відправили до концентраційного табору, де він загинув. На каторгу до Німеччини було вивезено 227 юнаків і дівчат села.
Мужньо воювали проти ворога жителі села, що перебували в лавах Червоної Армії. Багато колишніх воїнів мають високі урядові нагороди.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно
I. К. Яцуненку - учасникові визволення Севастополя. Про нього, одного з героїв штурму Са пун-гори, Маршал Радянського Союзу С. С. Бірюзов у своїх спогадах писав, як рядовий 105-го полку 77-ї стрілецької дивізії «...майже біля самої вершини прийняв червоний прапор з рук пораненою парторга роти старшого сержанта Є. Семелолича. В цей же момент рядовий почув знайомий голос:
- Правильно, синку! Неси далі...
Яцупенко оглянувся і побачив рідного батька. Але тут же розірвалася ворожа міна, батько упав, мертвим».
І. К. Яцуненко разом з іншими бійцями закріпив прапор на вершині Сапун-гори, а потім в ході бою був поранений і відправлений до госпіталю. Тривалий час вважали, що він загинув, і на гранітному пам'ятнику було викарбувано його прізвище. Лише через 10 років однопольній розшукали Яцуненка і повідомили, що він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Зірка Героя прикрасила груди і його земляка - В. С. Поливного.
Межеріч був визволений від фашистських загарбників 20 вересня 1943 року. Великих руйнувань завдали селу окупанти. Було знищено багато громадських приміщень і житлових будинків, зруйновано МТС.
Одразу ж після визволення трудівники села під керівництвом партійних та радянських органів, переборюючи великі труднощі, приступили до відбудови господарства. Під керівництвом сільської Ради, яку очолив колишній партизан і підпільник М. Б. Спичак, проводились роботи по відбудові мостів через річки Вовчу та Самару, млина. На польових роботах колгоспники як тяглову силу використовували корів. Механізатори МТС доклали багато зусиль, щоб відбудувати тракторний
парк. Приклад у роботі подавали комуністи. На початку 1944 року відновила свою роботу парторганізація МТС, яку очолила М. М. Пономаренко.
Водночас із завершенням збирання врожаю пізніх культур трудящі села відбудували школу.
Колгоспники виявили трудовий героїзм в боротьбі за ліквідацію наслідків війни, працюючи під гаслом «Твій фронт - колгоспне поле!». Вони зібрали кошти на побудову танкової колони, відправляли подарунки воїнам
Перших успіхів у відродженні, соціалістичного сільського господарства було досягнуто вже через рік після визволення. За дострокове виконання плану хлібоздачі межеріцькі колгоспи були занесені на районну Дошку пошани.
У своїй роботі колгоспники Межеріча постійно відчували допомогу своїх шефів - науковців Дніпропетровського інституту залізничного транспорту, які допомогли скласти і успішно виконати план електрифікації села. В листопаді 1948 у 723 будинках засяяло електричне світло.
Укрупнення дрібних колгоспів в один - ім. XXII з'їзду КПРС, що відбувся в 1950 і 1955 роках, створили сприятливі умови для розвитку громадського господарства. Грошові надходження колгоспу з 1956 по 1967 рік зросли майже в 4 рази, а неподільний фонд - у 8 разів. Артіль у 1958 році придбала 36 тракторів та сільськогосподарську техніку. Відтоді кількість машин в колгоспі зростає рік у рік. У 1967 році машинний парк артілі налічував 62 трактори, 34 комбайни, 67 вантажних автомашин, сотні причіпних машин і багато іншої техніки. Невпинно підноситься рівень механізації багатьох процесів колгоспного виробництва. Колгоспні механізатори, удосконалюючи техніку, сприяють підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці. Так, С. М. Глущенко удосконалив зерноочисну машину, що водночас
Межиріч
Сторінка 4 з 6
За закликом Павлоградського підпільного міськкому партії населення села розгорнуло боротьбу проти окупантів. У селі діяла підпільна група, яку очолювали І. П. Безрукавий та 3. К. Половний. Зв'язковим між нею та з Павлоградським підпільним міськкомом КПбУ був С. О. Чумак. У листопаді 1942 року була створена комсомольсько-молодіжна група, яку очолював секретар комсомольської організації Межеріцької школи В. Чумак. До її складу входили і комсомольці сусідніх сіл. Молоді патріоти провадили політичну роботу серед населення. Група складала і поширювала листівки.
Проти фашистів боролись і піонери. В 1942 році юні ленінці села Григорій Бровченко і Опанас Черевик не раз перерізали провід телефонного зв'язку. Тоді фашисти
зігнали на площу всіх жителів і, погрожуючи розстрілом, поставили вимогу виказати винуватців. Патріоти-герої самі вийшли з юрби, і фашистські нелюди повісили тут же хлопчиків.
У лютому 1943 року межеріцькі підпільники Брали активну участь у павлоградському повстанні. В ході його підготовки підпільна молодіжна група виділила зв'язкових. Визволене під час повстання село гітлерівці захопили знову. Ще більше лютуючи, вони заарештували і розстріляли її підпільників І. П. Безрукавого і 3. К. Поливного. В. Чумака відправили до концентраційного табору, де він загинув. На каторгу до Німеччини було вивезено 227 юнаків і дівчат села.
Мужньо воювали проти ворога жителі села, що перебували в лавах Червоної Армії. Багато колишніх воїнів мають високі урядові нагороди.
Звання Героя Радянського Союзу присвоєно
I. К. Яцуненку - учасникові визволення Севастополя. Про нього, одного з героїв штурму Са пун-гори, Маршал Радянського Союзу С. С. Бірюзов у своїх спогадах писав, як рядовий 105-го полку 77-ї стрілецької дивізії «...майже біля самої вершини прийняв червоний прапор з рук пораненою парторга роти старшого сержанта Є. Семелолича. В цей же момент рядовий почув знайомий голос:
- Правильно, синку! Неси далі...
Яцупенко оглянувся і побачив рідного батька. Але тут же розірвалася ворожа міна, батько упав, мертвим».
І. К. Яцуненко разом з іншими бійцями закріпив прапор на вершині Сапун-гори, а потім в ході бою був поранений і відправлений до госпіталю. Тривалий час вважали, що він загинув, і на гранітному пам'ятнику було викарбувано його прізвище. Лише через 10 років однопольній розшукали Яцуненка і повідомили, що він удостоєний звання Героя Радянського Союзу. Зірка Героя прикрасила груди і його земляка - В. С. Поливного.
Межеріч був визволений від фашистських загарбників 20 вересня 1943 року. Великих руйнувань завдали селу окупанти. Було знищено багато громадських приміщень і житлових будинків, зруйновано МТС.
Одразу ж після визволення трудівники села під керівництвом партійних та радянських органів, переборюючи великі труднощі, приступили до відбудови господарства. Під керівництвом сільської Ради, яку очолив колишній партизан і підпільник М. Б. Спичак, проводились роботи по відбудові мостів через річки Вовчу та Самару, млина. На польових роботах колгоспники як тяглову силу використовували корів. Механізатори МТС доклали багато зусиль, щоб відбудувати тракторний
парк. Приклад у роботі подавали комуністи. На початку 1944 року відновила свою роботу парторганізація МТС, яку очолила М. М. Пономаренко.
Водночас із завершенням збирання врожаю пізніх культур трудящі села відбудували школу.
Колгоспники виявили трудовий героїзм в боротьбі за ліквідацію наслідків війни, працюючи під гаслом «Твій фронт - колгоспне поле!». Вони зібрали кошти на побудову танкової колони, відправляли подарунки воїнам
Перших успіхів у відродженні, соціалістичного сільського господарства було досягнуто вже через рік після визволення. За дострокове виконання плану хлібоздачі межеріцькі колгоспи були занесені на районну Дошку пошани.
У своїй роботі колгоспники Межеріча постійно відчували допомогу своїх шефів - науковців Дніпропетровського інституту залізничного транспорту, які допомогли скласти і успішно виконати план електрифікації села. В листопаді 1948 у 723 будинках засяяло електричне світло.
Укрупнення дрібних колгоспів в один - ім. XXII з'їзду КПРС, що відбувся в 1950 і 1955 роках, створили сприятливі умови для розвитку громадського господарства. Грошові надходження колгоспу з 1956 по 1967 рік зросли майже в 4 рази, а неподільний фонд - у 8 разів. Артіль у 1958 році придбала 36 тракторів та сільськогосподарську техніку. Відтоді кількість машин в колгоспі зростає рік у рік. У 1967 році машинний парк артілі налічував 62 трактори, 34 комбайни, 67 вантажних автомашин, сотні причіпних машин і багато іншої техніки. Невпинно підноситься рівень механізації багатьох процесів колгоспного виробництва. Колгоспні механізатори, удосконалюючи техніку, сприяють підвищенню продуктивності сільськогосподарської праці. Так, С. М. Глущенко удосконалив зерноочисну машину, що водночас
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чернявщина
- Тернівка
- Поперечне
- Олексіївка
- Олександрівка
- Новов'язівське
- Нова Русь
- Нова Дача
- Кочережки
- Жемчужне
- В'язівок
- Варварівка
- Богуслав
- Богданівка
- Троїцьке