Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
цих складних умовах волосний ревком, що пішов у підпілля, організував партизанський загін, який перебував у Дібрівському лісі. Першою значною
операцією партизанів був розгром у вересні 1918 року німецького загону, що зосереджувався в селі. Зібравши значні військові сили, окупанти після двогодинного артилерійського обстрілу 9 жовтня знову захопили село і знищили його. З 1250 селянських господарств половина була зруйнована, 200 хат - повністю спалено. Загальні збитки, завдані населенню, обчислювались 4,6 млн. карбованців.
У листопаді 1918 року в селі відновлено владу Рад. Волревком та члени осередку співчуваючих більшовикам, переборюючи опір куркульства, проводили в жнтги політику Радянської влади. Та в червні 1919 року Великомихайлівку захопили денікінці, які знову встановили білий терор. Село від них визволено 2 січня 1920 року частинами 46-ї дивізії Червоної Армії. Тимчасовий орган Радянської влади - волосний ревком очолив А. С. Романко. Місцеві та прибулі до села комуністи - Рибалка, В. Чечель, Іванов, які допомагали зміцнювати органи Радянської влади, працювали в умовах безперервних нападів куркульства і махновських банд. У вересні 1920 року бандити напали на село, схопили В. Чечеля, Іванова та І. Рижого і вчинили над ними звірячу розправу.
В серпні 1921 року у Великомихайлівці обрано постійний орган влади - сільську Раду з 37 депутатів. Головою Ради був Ф. Т. Крейц, секретарем - колишній секретар ревкому М. В. Карпусь. Для залучення трудящих до соціалістичного будівництва велике значення мали перші кроки Радянської влади щодо здійснення закону Всеукрревкому про землю від 5 лютого 1920 року. На основі закону сільрада розподілила землю та реманент між безземельними і малоземельними селянами.
У 1921 році вони одержали від держави 5141 десятину землі з розрахунку 2,34 десятини на коишого члена сім'ї. Середній наділ на двір становив 7,75 десятини. У селі не стало безземелля. Рік у рік зростало поголів'я худоби в селян. Кількість тих, які її не мали, зменшилась у 1923-1925 рр. з третини до четвертої частини господарств. В той же час число дворів, у яких було 2-3 голови худоби, зросло до 80 процентів.
Значну допомогу у відбудові господарства подавало селянам кредитне товариство, створене в 1923 році. Через 2 роки на його кошти та з допомогою робітників Катеринослава в селі споруджено невелику електростанцію. Вперше в історії Великомихайлівки засвітилося 100 лампочок Ілліча.
Керівною силою в проведенні революційних перетворень на селі стала сільська партійна організація, створена наприкінці травня 1924 року в складі 3 членів і 4 кандидатів у члени партії. Авторитет її з кожним днем зростав. Через рік вона об'єднувала 23 чол. Комуністи очолили роботу сільського комітету незаможних селян, який утворився ще у вересні 1920 року на чолі з С. Павленком. Членами КНС були 115 бідняків та середняків села.
Комнезамівці боролись з бандитизмом, активно працювали в комісіях сільради, в кооперативних організаціях. Через 5 років з часу заснування КНС - з 207 членів сільського комнезаму 118 чол. працювали у системі споживчої кооперації, 110 в сільськогосподарському кредитному товаристві, 10 - в культосвітній, 10 у
сільськогосподарській комісіях сільради.
Сільська партійна організація виховувала у трудящих почуття пролетарського інтернаціоналізму. У Великомихайлівці було проведено широку кампанію по створенню фонду допомоги страйкарям Руру, під час якої селяни зібрали 50 пудів зерна. Активну участь в цьому брали члени КНС. У травні 1926 року трудящі сла висловили інтернаціональну солідарність з англійськими страйкарями.
Комнезам проводив велику роботу серед жителів села, переконуючи їх у перевагах колективного обробітку землі. Серед тих пропагандистів були колишні наймити - Н. Левченко, П. Омельченко, М. Турчина, П. Шовкоус, Г. Василенко. В 1926 році з ініціативи комнезаму, при підтримці партійної організації в селі утворилося товариство спільного обробітку землі «Наймит». До нього вступили всі комсомольці. Товариство мало 750 десятин землі, 45 волів, 20 плугів, 5 борін, 3 сівалки, 5 жниварок. Від держави воно одержало трактор, молотарку та інший реманент.
У 1930 році на базі ТСОЗу в селі створено чотири сільськогосподарські артілі; через рік вони об'єдналися в одне велике колективне господарство - «Дніпрельстан», що мало близько 6 тис. га землі. В 1933 році після його розукрупнення в селі знову стало 4 колгоспи. Керівкиками їх були: І. А. Петрик, П. І. Головко, М. К. Зіненко.
Рік у рік економічно та організаційно зміцнювалися колгоспи. З останні 10 передвоєнних років їх оснащено новою сільськогосподарською технікою. За високі показники в розвитку тваринництва колгосп ім. Орджонікідзе в 1039-40 рр. був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Жінку-механізатора П. П. Марченко - нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Великомихайлівка
Сторінка 2 з 5
Замкнувши ворота і розставивши навколо кулемети, вони стріляли над їх головами, вимагаючи видати більшовиків.цих складних умовах волосний ревком, що пішов у підпілля, організував партизанський загін, який перебував у Дібрівському лісі. Першою значною
У листопаді 1918 року в селі відновлено владу Рад. Волревком та члени осередку співчуваючих більшовикам, переборюючи опір куркульства, проводили в жнтги політику Радянської влади. Та в червні 1919 року Великомихайлівку захопили денікінці, які знову встановили білий терор. Село від них визволено 2 січня 1920 року частинами 46-ї дивізії Червоної Армії. Тимчасовий орган Радянської влади - волосний ревком очолив А. С. Романко. Місцеві та прибулі до села комуністи - Рибалка, В. Чечель, Іванов, які допомагали зміцнювати органи Радянської влади, працювали в умовах безперервних нападів куркульства і махновських банд. У вересні 1920 року бандити напали на село, схопили В. Чечеля, Іванова та І. Рижого і вчинили над ними звірячу розправу.
В серпні 1921 року у Великомихайлівці обрано постійний орган влади - сільську Раду з 37 депутатів. Головою Ради був Ф. Т. Крейц, секретарем - колишній секретар ревкому М. В. Карпусь. Для залучення трудящих до соціалістичного будівництва велике значення мали перші кроки Радянської влади щодо здійснення закону Всеукрревкому про землю від 5 лютого 1920 року. На основі закону сільрада розподілила землю та реманент між безземельними і малоземельними селянами.
У 1921 році вони одержали від держави 5141 десятину землі з розрахунку 2,34 десятини на коишого члена сім'ї. Середній наділ на двір становив 7,75 десятини. У селі не стало безземелля. Рік у рік зростало поголів'я худоби в селян. Кількість тих, які її не мали, зменшилась у 1923-1925 рр. з третини до четвертої частини господарств. В той же час число дворів, у яких було 2-3 голови худоби, зросло до 80 процентів.
Значну допомогу у відбудові господарства подавало селянам кредитне товариство, створене в 1923 році. Через 2 роки на його кошти та з допомогою робітників Катеринослава в селі споруджено невелику електростанцію. Вперше в історії Великомихайлівки засвітилося 100 лампочок Ілліча.
Керівною силою в проведенні революційних перетворень на селі стала сільська партійна організація, створена наприкінці травня 1924 року в складі 3 членів і 4 кандидатів у члени партії. Авторитет її з кожним днем зростав. Через рік вона об'єднувала 23 чол. Комуністи очолили роботу сільського комітету незаможних селян, який утворився ще у вересні 1920 року на чолі з С. Павленком. Членами КНС були 115 бідняків та середняків села.
Комнезамівці боролись з бандитизмом, активно працювали в комісіях сільради, в кооперативних організаціях. Через 5 років з часу заснування КНС - з 207 членів сільського комнезаму 118 чол. працювали у системі споживчої кооперації, 110 в сільськогосподарському кредитному товаристві, 10 - в культосвітній, 10 у
сільськогосподарській комісіях сільради.
Сільська партійна організація виховувала у трудящих почуття пролетарського інтернаціоналізму. У Великомихайлівці було проведено широку кампанію по створенню фонду допомоги страйкарям Руру, під час якої селяни зібрали 50 пудів зерна. Активну участь в цьому брали члени КНС. У травні 1926 року трудящі сла висловили інтернаціональну солідарність з англійськими страйкарями.
Комнезам проводив велику роботу серед жителів села, переконуючи їх у перевагах колективного обробітку землі. Серед тих пропагандистів були колишні наймити - Н. Левченко, П. Омельченко, М. Турчина, П. Шовкоус, Г. Василенко. В 1926 році з ініціативи комнезаму, при підтримці партійної організації в селі утворилося товариство спільного обробітку землі «Наймит». До нього вступили всі комсомольці. Товариство мало 750 десятин землі, 45 волів, 20 плугів, 5 борін, 3 сівалки, 5 жниварок. Від держави воно одержало трактор, молотарку та інший реманент.
У 1930 році на базі ТСОЗу в селі створено чотири сільськогосподарські артілі; через рік вони об'єдналися в одне велике колективне господарство - «Дніпрельстан», що мало близько 6 тис. га землі. В 1933 році після його розукрупнення в селі знову стало 4 колгоспи. Керівкиками їх були: І. А. Петрик, П. І. Головко, М. К. Зіненко.
Рік у рік економічно та організаційно зміцнювалися колгоспи. З останні 10 передвоєнних років їх оснащено новою сільськогосподарською технікою. За високі показники в розвитку тваринництва колгосп ім. Орджонікідзе в 1039-40 рр. був учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки. Жінку-механізатора П. П. Марченко - нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора.
Дивиться також інші населені пункти району: