Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
одержала від держави 45 тракторів, 2 комбайни «Комунар», дві вантажні автомашини та кілька верстатів. У 1940 році 80-85 проц. всіх робіт у землеробстві села виконувалось машинами. З кожним роком поліпшувався добробут колгоспників. Частина села була електрифікована і радіофікована.
Ще в 1936 році в селі відкрито дільничну лікарню з стаціонаром на 25 ліжок. Через рік побудовано пологовий будинок, у трьох колгоспних бригадах діяли фельдшерські пункти. Якщо в 1921 році в селі був один лікар, фельдшер і акушерка, то в 1940 році - 3 лікарі, 3 фельдшери і 2 акушерки, з них 4 чол. мали вищу освіту.
Підвищувалась і культура села. Протягом 20-30-х рр. завдяки наполегливій праці культармійців, серед яких головна роль належала вчителям, ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. У 1920 році в селі була одна школа, що утримувалась на громадські кошти, через 4 роки - дві трудові і одна неповно-середня школи, де навчалось 409 дітей. Напередодні війни в початковій, неновно-середній і середній школах навчалося 746 дітей та працювали 32 вчителі. 1940 року відбувся перший випуск десятикласників.
Працювали 4 бібліотеки при колгоспних клубах. Вони налічували понад 3 тис. книг. В клубах проводились лекції, бесіди, збори, читки газет, журналів. При клубі, відкритому в 1924 році, та чотирьох колгоспних клубах, побудованих у 1940 році, працювали драматичні, музичні і хорові колективи, які часто виступали перед трудящими з спектаклями та концертами. Демонструвалися кінофільми.
Коли на Радянську країну напали гітлерівські загарбники, на заклик партії більшість чоловіків села пішла до лав Червоної Армії захищати Батьківщину. На колгоспних ланах їх замінили жінки й літні колгоспники. При наближенні фронту під керівництвом партійних організацій було евакуйовано до глибокого тилу колгоспне майно, худобу, техніку МТС. Виїхала на схід і частина населення Великомихайлівки.
За рішенням Покровського райкому партії в селі для організації боротьби проти німецько-фашистських загарбників залишено підпільну груму, яку очолювали В. Л. Фалій та І. І. Лютий. До неї входили комуністи А. П. Штепенко, І. Г. Омельченко, В. П. Лопатка, кілька безпартійних. Зброя підпільників була захована під підлогою будинку І. Г. Омєльченка, який жив у Великомихайвському лісництві. 13 жовтня 1941 року фашисти окупували Великомихайлівку. Натрапивши на слід підпільників, вони заарештували їх і 21 листопада після жорстоких катувань стратили.
Незважаючи на жорстокі репресії і переслідуваний, жителі села робили все можливе для розгрому ненависного ворога. Жінки П. М. Северина, Ф. П. Турчина, О. С. Больбат та інші переховували й лікували поранених бійців Червоної Армії, багатьом допомогли вирватися з фашистського полону та перейти лінію фронту. За мужність і патріотизм, ви явлені при врятуванні військовополонених, Радянський уряд нагородив їх медалями «За бойові заслуги».
14 вересня 1943 року частини 346-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Д. І. Станкевського визволили Великомихайлівку від окупантів. Згарища й руїни лишили загарбники в селі. Вони спалили всі громадські будівлі і тваринницькі приміщення колгоспів, МТС, зруйнували школу, сільську бібліотеку, клуб, аптеку, пологовий будинок тощо. Збитки, завдані колгоспам, становили 45,5 млн., населенню - 6,7 млн. карбованців. Фашисти вивезли на каторгу до Німеччини 275 чоловік.
Партійна організація села очолила патріотичний рух трудящих за відбудову і розвиток народного господарства.
З попелу і руїн піднімались колгоспи. Не вистачало робочих рук. Весь тягар лягав на плечі жінок, які працювали з великим напруженням сил. їм допомагали підлітки і старі. Навесні 1944 року в колгоспах Великомихайлівки налічувалось лише 11 коней, 5 жаток; молотарок та автомашин не було зовсім. МТС в листопаді 1943 року мала тільки 2 трактори та 2 комбайни.
Загальні збори колгоспників всіх артілей села підтримали заклик лайкової колгоспу «Друга п'ятирічка» Харківської області Ганни Ватової про розгортання соціалістичного змагання між ланками, бригадами, колгоспами в боротьбі за високий урожай. Переможцями змагання в 1945 році виступили молодіжна ланка К. Десятирик, бригада № 1, очолювана В. Зіненком - з колгоспу «Ударник», лапка О. Гриненко з артілі «Червоний прапор» та інші.
Завдяки самовідданій праці колгоспників поступово відроджувалося громадське господарство. Надходила допомога від трудящих братніх республік. Ще в 1945 році Великомихайлівська МТС одержала 48 тракторів, 9 комбайнів,
Великомихайлівка
Сторінка 3 з 5
Першими механізаторами в селі були: П. Ковальов, Г. Заболотний, С. Павлюк, І. Марченко. Значну допомогу колгоспам подавала заснована в 1933 році Великомихаіілівська машинно-тракторна станція, яка тоді Ще в 1936 році в селі відкрито дільничну лікарню з стаціонаром на 25 ліжок. Через рік побудовано пологовий будинок, у трьох колгоспних бригадах діяли фельдшерські пункти. Якщо в 1921 році в селі був один лікар, фельдшер і акушерка, то в 1940 році - 3 лікарі, 3 фельдшери і 2 акушерки, з них 4 чол. мали вищу освіту.
Підвищувалась і культура села. Протягом 20-30-х рр. завдяки наполегливій праці культармійців, серед яких головна роль належала вчителям, ліквідовано неписьменність серед дорослого населення. У 1920 році в селі була одна школа, що утримувалась на громадські кошти, через 4 роки - дві трудові і одна неповно-середня школи, де навчалось 409 дітей. Напередодні війни в початковій, неновно-середній і середній школах навчалося 746 дітей та працювали 32 вчителі. 1940 року відбувся перший випуск десятикласників.
Працювали 4 бібліотеки при колгоспних клубах. Вони налічували понад 3 тис. книг. В клубах проводились лекції, бесіди, збори, читки газет, журналів. При клубі, відкритому в 1924 році, та чотирьох колгоспних клубах, побудованих у 1940 році, працювали драматичні, музичні і хорові колективи, які часто виступали перед трудящими з спектаклями та концертами. Демонструвалися кінофільми.
Коли на Радянську країну напали гітлерівські загарбники, на заклик партії більшість чоловіків села пішла до лав Червоної Армії захищати Батьківщину. На колгоспних ланах їх замінили жінки й літні колгоспники. При наближенні фронту під керівництвом партійних організацій було евакуйовано до глибокого тилу колгоспне майно, худобу, техніку МТС. Виїхала на схід і частина населення Великомихайлівки.
За рішенням Покровського райкому партії в селі для організації боротьби проти німецько-фашистських загарбників залишено підпільну груму, яку очолювали В. Л. Фалій та І. І. Лютий. До неї входили комуністи А. П. Штепенко, І. Г. Омельченко, В. П. Лопатка, кілька безпартійних. Зброя підпільників була захована під підлогою будинку І. Г. Омєльченка, який жив у Великомихайвському лісництві. 13 жовтня 1941 року фашисти окупували Великомихайлівку. Натрапивши на слід підпільників, вони заарештували їх і 21 листопада після жорстоких катувань стратили.
Незважаючи на жорстокі репресії і переслідуваний, жителі села робили все можливе для розгрому ненависного ворога. Жінки П. М. Северина, Ф. П. Турчина, О. С. Больбат та інші переховували й лікували поранених бійців Червоної Армії, багатьом допомогли вирватися з фашистського полону та перейти лінію фронту. За мужність і патріотизм, ви явлені при врятуванні військовополонених, Радянський уряд нагородив їх медалями «За бойові заслуги».
14 вересня 1943 року частини 346-ї стрілецької дивізії під командуванням генерал-майора Д. І. Станкевського визволили Великомихайлівку від окупантів. Згарища й руїни лишили загарбники в селі. Вони спалили всі громадські будівлі і тваринницькі приміщення колгоспів, МТС, зруйнували школу, сільську бібліотеку, клуб, аптеку, пологовий будинок тощо. Збитки, завдані колгоспам, становили 45,5 млн., населенню - 6,7 млн. карбованців. Фашисти вивезли на каторгу до Німеччини 275 чоловік.
Партійна організація села очолила патріотичний рух трудящих за відбудову і розвиток народного господарства.
З попелу і руїн піднімались колгоспи. Не вистачало робочих рук. Весь тягар лягав на плечі жінок, які працювали з великим напруженням сил. їм допомагали підлітки і старі. Навесні 1944 року в колгоспах Великомихайлівки налічувалось лише 11 коней, 5 жаток; молотарок та автомашин не було зовсім. МТС в листопаді 1943 року мала тільки 2 трактори та 2 комбайни.
Загальні збори колгоспників всіх артілей села підтримали заклик лайкової колгоспу «Друга п'ятирічка» Харківської області Ганни Ватової про розгортання соціалістичного змагання між ланками, бригадами, колгоспами в боротьбі за високий урожай. Переможцями змагання в 1945 році виступили молодіжна ланка К. Десятирик, бригада № 1, очолювана В. Зіненком - з колгоспу «Ударник», лапка О. Гриненко з артілі «Червоний прапор» та інші.
Завдяки самовідданій праці колгоспників поступово відроджувалося громадське господарство. Надходила допомога від трудящих братніх республік. Ще в 1945 році Великомихайлівська МТС одержала 48 тракторів, 9 комбайнів,
Дивиться також інші населені пункти району: