Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після повалення самодержгавства в березні 1917 року в Чаплиному було сі
порено Раду робітничих депутатів. До складу Ради увійшли революційно настроєні робітники вузла: Г. М. Єфанов, К. Г. Вутенко, А. М. Васильєв, К. В. Жмурко, І. Я. Зинякін та ін.- всього 10 чоловік. Під їх керівкицтвом була роззброєна поліція, на важливих ділянках залізниці встановлений робітничий контроль. Згодом Рада організувала загін Червоної гвардії.
Трудящі Чаплиного з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В кінці грудня 1917 року влада у селищі перейшла до Ради робітничих депутатів, яка, втілюючи в життя декрети Радянського уряду, а також заходи, накреслені президією Катеринославської Ради, здійснила велику роботу по налагодженню діяльності залізниці, забезпеченню продовольством робітників, організації боротьби з спекулянтами і контрреволюційними елементами. При Раді був створений продовольчий комітет, до якого ввійшли І. Стрельніков, Г. Єфанов, К. Жмурко.
На початку квітня 1918 року залізничний вузол і селище були окуповані австро-німецькими інтервентами. У липні 1918 року трудящі Чаплинського вузла взяли активну участь у всеукраїнському загальному страйку залізничників. На чолі страйкуючих стояв комітет у складі монтера Д. М. Третяка, Д. О. Климкіна, X. П. Ключникова.
Страйк тривав більше місяця. Учасники його вимагали негайного звільнення всіх залізничників, заарештованих за політичні переконання, введення 8-годинного робочого дня, запровадження статуту професійної спілки і висували ряд економічних вимог. Члени страйкового комітету поширювали листівки і відозви Катеринославської більшовицької організації та Центрального військово-революційного комітету.
Залізничники всіляко допомагали радянським військам громити австро-німецьких окупантів, гетьманців і петлюрівців. У результаті спільних дій частин Червоної Армії і партизанських загонів петлюрівці були вибиті з селища і станції. Щоб утримати Чаплине, сюди в розпорядження командуючого окремої групи військ Харківського напрямку Г. Ю. Дибенка було послано додатково артилерійський і піхотнії іі підрозділи.
Після поразки австро-німецьких інтервентів та вигнання петлюрівців у Чаплиному відновлюється Радянська влада. До складу революційного комітету ввійшли А. М. Васильєв, О. М. Єфанов та К. В. Жмурко. Робота ревкому проходила під безпосереднім керівництвом створеного в січні 1919 року чаплинського партійного осередку з 5 чоловік. Першим секретарем парторганізації став О. М. Єфанов, а членами - К. В. Жмурко, А. М. Васильєв, Д. М. Третяк, О. М. Єфанов. За ініціативою більшовиків чаплинські робітники і залізничники відправили на допомогу голодуючому пролетаріату Петрограда 2 поїзди з зерном та борошном. Коли постала загроза захоплення Чаплиного денікінцями (червень 1919 року), ревком і партоеередок організували евакуацію залізничників, цінних вантажів і устаткування вузла. Евакуація проходила під прикриттям бронепоїздів «Ворошилов», «Грозний» і «Освободитель». В кровопролитному бою за Чаплине 14-15 червня 1919 року віддали своє життя 98 бійців Червоної Армії. Вони поховані в братській могилі на вулиці Столбовій.
Тимчасове панування білогвардійців супроводжувалося кривавим розгулом і грабунками. В катівнях таганрозької тюрми були замордовані жителі Чаплиного І. Я. Зипякін, Я. Ф. Ващенко, Я. М. Поляков та ін. На репресії трудящі селища відповідали масовим вступом у партизани. Був організований кавалерійський загін з 70 чол., який мав 6 кулеметів. Діючи в тилу ворога, разом з навколишніми повстанськими загонами чаплинські партизани знищували ворожі гарнізони, пускали під укіс ешелони з живою силою й технікою ворога. В результаті успішних дій повстанців був дезорганізований рух на лінії Пологи-Чаплине.
30 грудня 1919 року 410-й стрілецький полк 46-ї дивізії після короткочасного бою визволив Чаплине від денікінців, де захопив великі трофеї. Після розгрому Денікіна та вигнання врангелівських військ залізничники Чаплиного гаряче відгукнулись на заклик партії і уряду повести рішучу боротьбу з розрухою на залізничному транспорті. Під керівкицтвом комуністів робітники в стислі строки закінчіли ремонт паровозів і рухомого складу.
Одночасно з відбудовою господарства жителям Чаплиного доводилося відбивати численні напади махновських та інших банд. У боротьбі з махновцями загинули голова чаплиської ЧК комуніст А. М. Васильєв і член чаплинського партоеередку К. П. Жмурко.
Партійна організація селища, ряди якої рік у рік зростали (на 1925 рік в ній налічувалось 29 чол., багато працювала з жінками й молоддю, залучаючи їх до активної громадської та господарської діяльності. Міцною опорою комуністів стала комсомольська організація, яка оформилась 2 вересня 1921
Чаплине
Сторінка 2 з 5
фронтовиками встановлювались тісні зв'язки, які сприяли зростанню політичної свідомості робітників.Після повалення самодержгавства в березні 1917 року в Чаплиному було сі
Трудящі Чаплиного з радістю зустріли звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. В кінці грудня 1917 року влада у селищі перейшла до Ради робітничих депутатів, яка, втілюючи в життя декрети Радянського уряду, а також заходи, накреслені президією Катеринославської Ради, здійснила велику роботу по налагодженню діяльності залізниці, забезпеченню продовольством робітників, організації боротьби з спекулянтами і контрреволюційними елементами. При Раді був створений продовольчий комітет, до якого ввійшли І. Стрельніков, Г. Єфанов, К. Жмурко.
На початку квітня 1918 року залізничний вузол і селище були окуповані австро-німецькими інтервентами. У липні 1918 року трудящі Чаплинського вузла взяли активну участь у всеукраїнському загальному страйку залізничників. На чолі страйкуючих стояв комітет у складі монтера Д. М. Третяка, Д. О. Климкіна, X. П. Ключникова.
Страйк тривав більше місяця. Учасники його вимагали негайного звільнення всіх залізничників, заарештованих за політичні переконання, введення 8-годинного робочого дня, запровадження статуту професійної спілки і висували ряд економічних вимог. Члени страйкового комітету поширювали листівки і відозви Катеринославської більшовицької організації та Центрального військово-революційного комітету.
Залізничники всіляко допомагали радянським військам громити австро-німецьких окупантів, гетьманців і петлюрівців. У результаті спільних дій частин Червоної Армії і партизанських загонів петлюрівці були вибиті з селища і станції. Щоб утримати Чаплине, сюди в розпорядження командуючого окремої групи військ Харківського напрямку Г. Ю. Дибенка було послано додатково артилерійський і піхотнії іі підрозділи.
Після поразки австро-німецьких інтервентів та вигнання петлюрівців у Чаплиному відновлюється Радянська влада. До складу революційного комітету ввійшли А. М. Васильєв, О. М. Єфанов та К. В. Жмурко. Робота ревкому проходила під безпосереднім керівництвом створеного в січні 1919 року чаплинського партійного осередку з 5 чоловік. Першим секретарем парторганізації став О. М. Єфанов, а членами - К. В. Жмурко, А. М. Васильєв, Д. М. Третяк, О. М. Єфанов. За ініціативою більшовиків чаплинські робітники і залізничники відправили на допомогу голодуючому пролетаріату Петрограда 2 поїзди з зерном та борошном. Коли постала загроза захоплення Чаплиного денікінцями (червень 1919 року), ревком і партоеередок організували евакуацію залізничників, цінних вантажів і устаткування вузла. Евакуація проходила під прикриттям бронепоїздів «Ворошилов», «Грозний» і «Освободитель». В кровопролитному бою за Чаплине 14-15 червня 1919 року віддали своє життя 98 бійців Червоної Армії. Вони поховані в братській могилі на вулиці Столбовій.
Тимчасове панування білогвардійців супроводжувалося кривавим розгулом і грабунками. В катівнях таганрозької тюрми були замордовані жителі Чаплиного І. Я. Зипякін, Я. Ф. Ващенко, Я. М. Поляков та ін. На репресії трудящі селища відповідали масовим вступом у партизани. Був організований кавалерійський загін з 70 чол., який мав 6 кулеметів. Діючи в тилу ворога, разом з навколишніми повстанськими загонами чаплинські партизани знищували ворожі гарнізони, пускали під укіс ешелони з живою силою й технікою ворога. В результаті успішних дій повстанців був дезорганізований рух на лінії Пологи-Чаплине.
30 грудня 1919 року 410-й стрілецький полк 46-ї дивізії після короткочасного бою визволив Чаплине від денікінців, де захопив великі трофеї. Після розгрому Денікіна та вигнання врангелівських військ залізничники Чаплиного гаряче відгукнулись на заклик партії і уряду повести рішучу боротьбу з розрухою на залізничному транспорті. Під керівкицтвом комуністів робітники в стислі строки закінчіли ремонт паровозів і рухомого складу.
Одночасно з відбудовою господарства жителям Чаплиного доводилося відбивати численні напади махновських та інших банд. У боротьбі з махновцями загинули голова чаплиської ЧК комуніст А. М. Васильєв і член чаплинського партоеередку К. П. Жмурко.
Партійна організація селища, ряди якої рік у рік зростали (на 1925 рік в ній налічувалось 29 чол., багато працювала з жінками й молоддю, залучаючи їх до активної громадської та господарської діяльності. Міцною опорою комуністів стала комсомольська організація, яка оформилась 2 вересня 1921
Дивиться також інші населені пункти району:
- Васильківський район
- Шевченково
- Письменне
- Павлівка
- Миколаївка
- Зелений Гай
- Добровілля
- Григорівка
- Богданівка