Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Борючись проти ненависного ворога, дніпродзержинці залишались вірними
Вітчизні й тоді, коли потрапляли до концтаборів. Велику роботу по згуртуванню вя'знів табору Оранієнбург проводила молода лікарка з Дніпродзержинська
Г. Романова. Вона створила підпільну юнацьку організацію «Інтернаціональну спілку», до якої ввійшла молодь різних національностей. Загинувши від рук катів, Галя жодним слоном не видала своїх спільників.
За героїчну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників 90 підпільників міста згодом одержали урядові нагороди.
Самовіддано боролися проти ненависного ворога дніпродзержинці в лавах Червоної Армії. За відвагу і героїзм високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні О. О. Ліпілін, Й. К. Сачко, А. Ф. Худякова, О. О. Позняков. М. М. Білоножко, П. К. Мурахтов.
Наприкінці вересня 1943 року частини Червоної Армії, що наступали на Дніпродзержинському напрямку, зосередилися на лівому березі Дніпра. В результаті запеклих боїв у районі села Аулів війська 3-го Українського фронту - 353-я стрілецька дивізія, 437-й винищувально-протитанковий полк, 109-й гвардійський гарматно-артилерійський полк, 51-а інженерно-саперна бригада і 52-й окремий танковий полк - розтрощили противника і 25 жовтня 1943 року визволили Дніпродзержинськ від гітлерівських окупантів. На честь цієї події столиця нашої Батьківщини Москва салютувала 20 артилерійськими залпами.
За час війни населення Дніпродзержинська зменшилось до 41 461 чол. Фашистські недолюдки силоміць вивезли до Німеччини 2994 чол., розстріляли і замордували в катівнях гестапо 1069 дніпродзержинців. Промислові підприємства були зруйновані. Тільки на заводі ім. Дзержинського вийшло з ладу 16 цехів. Великих руйнувань зазнали ДРЕС, вагонобудівний, цементний, азотнотуковий заводи, а також житловий фонд.
Славні сторінки вписали дніпродзержинці в літопис рідного міста після визволення. Роботи по відбудові очолила партійна організація, яка тоді налічувала всього 16 комуністів. Головним завданням партійних і радянських організацій, усіх трудящих стала відбудова промисловості. Мало не щодня з Москви, Поволжжя, Уралу, Сибіру, Середньої Азії прибували ешелони з верстатами, інструментом, будівельними матеріалами, різним устаткуванням, з одягом, взуттям, продовольством.
Великим святом для колективу заводу ім. Дзержинського стало 21 листопада 1943 року, коли сталевари Ф. Й. Маклес і Г. А. Панкратенко дали свою першу плавку. Зливок цієї сталі і тепер зберігається на підприємстві як пам'ятник трудового подвигу металургів у дні Великої Вітчизняної війни.
На 49-й день після визволення міста прокатники виготовили перші тонни листового заліза. День і ніч не припинялася робота по підготовці до пуску двох доменних і шести мартенівських печей та уцілілих прокатних станів. У 1944 році були закінчено відбудову цементного заводу. Того ж року став до ладу перший агрегат на Дніпродзержинській ДРЕС, почав давати першу продукцію вагонобудівний завод ім. газети «Правда».
Велику організаторську роботу по відбудові міського господарства проводила Дніпродзержинська Рада депутатів трудящих, головою виконавчого комітету якої працював тоді О. І. Гриша.
Місто заліковувало рани, завдані війною. З руїн підняли робітники монумент «Прометей». В листопаді 1941 року фашисти скинули скульптуру з 20-метрової висоти на землю. Однак чавунний Прометей залишився майже непошкодженим. Гітлерівці наказали розпиляти його і вивезти на завод для переплавки. Та робітники міського трамвайного управління - І. Д. Головко, І. Г. Халимонов, В. Ю. Іванов, Д. Л. Корнєєв - врятували скульптуру. До свята Першого травня 1944 року дпінродзержинці відновили пам'ятник. Біля його підніжжя у братській могилі поховані підпільники та воїни Червоної Армії, які віддали своє життя за визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
За роки першої післявоєнної п'ятирічки промисловість міста була повністю відбудована. Став до ладу азотнотуковий завод, на повну потужність почали працювати коксохімічний, металургійний, вагонобудівний, котельно-допоміжного устаткування заводи. Були відновлені роботи по спорудженню другого велетня коксохімії - Баглійського заводу, у 1952 році дала продукцію перша коксова батарея. Проектного завдання по виробітку електроенергії досягла ДРЕС. Були також відбудовані всі підприємства легкої та харчової промисловості.
Вже з 1951 року в Дніпродзержинську почало розгортатися нове велике будівництво. Створюються два потужні будівельні трести: «Дзержинськбуд» і «Дніпрохімбуд», а згодом сюди після завершення робіт на спорудженні Каховської ГЕС перебазовується орденоносний трест «Дніпробуд». Однією з найбільш грандіозних новобудов міста є Дніпродзержинська ГЕС, будівництво якої розгорнулось у 1956 році. Перший її агрегат став до ладу в
Дніпродзержинськ
Сторінка 12 з 17
Карбагірова та інших. Багатьох окупанти розстріляли, інших вивезли в табори Бухенвальд та Освенцім.Борючись проти ненависного ворога, дніпродзержинці залишались вірними
Г. Романова. Вона створила підпільну юнацьку організацію «Інтернаціональну спілку», до якої ввійшла молодь різних національностей. Загинувши від рук катів, Галя жодним слоном не видала своїх спільників.
За героїчну боротьбу проти німецько-фашистських загарбників 90 підпільників міста згодом одержали урядові нагороди.
Самовіддано боролися проти ненависного ворога дніпродзержинці в лавах Червоної Армії. За відвагу і героїзм високого звання Героя Радянського Союзу удостоєні О. О. Ліпілін, Й. К. Сачко, А. Ф. Худякова, О. О. Позняков. М. М. Білоножко, П. К. Мурахтов.
Наприкінці вересня 1943 року частини Червоної Армії, що наступали на Дніпродзержинському напрямку, зосередилися на лівому березі Дніпра. В результаті запеклих боїв у районі села Аулів війська 3-го Українського фронту - 353-я стрілецька дивізія, 437-й винищувально-протитанковий полк, 109-й гвардійський гарматно-артилерійський полк, 51-а інженерно-саперна бригада і 52-й окремий танковий полк - розтрощили противника і 25 жовтня 1943 року визволили Дніпродзержинськ від гітлерівських окупантів. На честь цієї події столиця нашої Батьківщини Москва салютувала 20 артилерійськими залпами.
За час війни населення Дніпродзержинська зменшилось до 41 461 чол. Фашистські недолюдки силоміць вивезли до Німеччини 2994 чол., розстріляли і замордували в катівнях гестапо 1069 дніпродзержинців. Промислові підприємства були зруйновані. Тільки на заводі ім. Дзержинського вийшло з ладу 16 цехів. Великих руйнувань зазнали ДРЕС, вагонобудівний, цементний, азотнотуковий заводи, а також житловий фонд.
Славні сторінки вписали дніпродзержинці в літопис рідного міста після визволення. Роботи по відбудові очолила партійна організація, яка тоді налічувала всього 16 комуністів. Головним завданням партійних і радянських організацій, усіх трудящих стала відбудова промисловості. Мало не щодня з Москви, Поволжжя, Уралу, Сибіру, Середньої Азії прибували ешелони з верстатами, інструментом, будівельними матеріалами, різним устаткуванням, з одягом, взуттям, продовольством.
Великим святом для колективу заводу ім. Дзержинського стало 21 листопада 1943 року, коли сталевари Ф. Й. Маклес і Г. А. Панкратенко дали свою першу плавку. Зливок цієї сталі і тепер зберігається на підприємстві як пам'ятник трудового подвигу металургів у дні Великої Вітчизняної війни.
На 49-й день після визволення міста прокатники виготовили перші тонни листового заліза. День і ніч не припинялася робота по підготовці до пуску двох доменних і шести мартенівських печей та уцілілих прокатних станів. У 1944 році були закінчено відбудову цементного заводу. Того ж року став до ладу перший агрегат на Дніпродзержинській ДРЕС, почав давати першу продукцію вагонобудівний завод ім. газети «Правда».
Велику організаторську роботу по відбудові міського господарства проводила Дніпродзержинська Рада депутатів трудящих, головою виконавчого комітету якої працював тоді О. І. Гриша.
Місто заліковувало рани, завдані війною. З руїн підняли робітники монумент «Прометей». В листопаді 1941 року фашисти скинули скульптуру з 20-метрової висоти на землю. Однак чавунний Прометей залишився майже непошкодженим. Гітлерівці наказали розпиляти його і вивезти на завод для переплавки. Та робітники міського трамвайного управління - І. Д. Головко, І. Г. Халимонов, В. Ю. Іванов, Д. Л. Корнєєв - врятували скульптуру. До свята Першого травня 1944 року дпінродзержинці відновили пам'ятник. Біля його підніжжя у братській могилі поховані підпільники та воїни Червоної Армії, які віддали своє життя за визволення міста від німецько-фашистських загарбників.
За роки першої післявоєнної п'ятирічки промисловість міста була повністю відбудована. Став до ладу азотнотуковий завод, на повну потужність почали працювати коксохімічний, металургійний, вагонобудівний, котельно-допоміжного устаткування заводи. Були відновлені роботи по спорудженню другого велетня коксохімії - Баглійського заводу, у 1952 році дала продукцію перша коксова батарея. Проектного завдання по виробітку електроенергії досягла ДРЕС. Були також відбудовані всі підприємства легкої та харчової промисловості.
Вже з 1951 року в Дніпродзержинську почало розгортатися нове велике будівництво. Створюються два потужні будівельні трести: «Дзержинськбуд» і «Дніпрохімбуд», а згодом сюди після завершення робіт на спорудженні Каховської ГЕС перебазовується орденоносний трест «Дніпробуд». Однією з найбільш грандіозних новобудов міста є Дніпродзержинська ГЕС, будівництво якої розгорнулось у 1956 році. Перший її агрегат став до ладу в