Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
та І. М. Тюрін.
Внаслідок енергійних заходів, вжитих колективами підприємств Дпіпродзержинська, вчасно було евакуйовано в східні райони країни устаткування. Керувала цими роботами оперативна група міськкому партії, яку очолював А. Ю. Сидорин.
23 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники захолили Дніпродзержинськ. Почались арешти та переслідування. В перші дні окупанти розстріляли 200 чол. Але замість очікуванні покори, ворог зустрів організований опір патріотів.
Протягом вересня міськком організовував розвідку, встановлював зв'язки з товаришами, залишеними для підпільної роботи, перевіряв явочні квартири. Збиралися сили й згуртовувалася організація, куди входили комуністи й комсомольці, робітники, учні і домогосподарки. 6 вересня була створена підпільна комсомольська організація. На перших зборах комсомольці обрали комітет у складі Л. Лук'я нової (секретар), В. Страшнова, П. Капліна, В. Жирового.
Головними об'єктами, на яких зосереджувалась увага підпільників, були промислові підприємства, які фашисти намагалися відбудувати для забезпечення потреб фронту. На металургійному заводі ім. Дзержинського окупанти спробували пустити мартенівський цех. Через інженера І. К. Шиманського, бригадира слюсарів В. Я. Станового підпільний міськком партії затягнув відбудову цеху до 1943 року, тобто майже до визволення Дніпродзержинська Червоною Армією. Активно боролись проти окупантів, зриваючи їх плани, старший каталь цього заводу С. В. Александров, майстри листопрокатного цеху С. П. Буц та Л. Д. Карнецький, робітники транспортного цеху Д. Т. Бирюков і Й. Ф. Ляудіс та інші. В листопрокатному цеху електромеханік Дадишко також за спеціальним завданням зволікав ремонт і установку моторів до береня 1943 року. Повсюди патріоти виводили з ладу механізми, залізничні колії, їх діяльність була настільки ефективною, що за весь час окупації фашисти не задули жодної домни.
З великими труднощами окупантам вдалося налагодити роботу цементного заводу, але підприємство давало лише десяту частину своєї довоєнної продукції. Якість цементу була дужо низькою. Тут діяв спеціаліст-цементник, член заводської підпільної групи І. В. Лигачов. Він навмисне ставив на відповідальні ділянки малокваліфікованих робітників, організовував аварії на агрегатах електростанції.
В грудні 1941 року гестапо заарештувало І. М. Тюріна та С. Я. Щербину - членів міського підпільного комітету партії. Але боротьба проти гітлерівців тривала. У 1942 році до складу підпільного комітету був введений комуніст І. А. Гавеля. Йому доручили керувати групами робітників на заводах ім. Дзержинського та азотнотуковому. А в травні-червні 1942 року до роботи були залучені комуністи І. Й. Матина та комсомолець П. М. Полторацький, комсомолець-лейтенант А. М. Грушевський, які втекли з полону, робітники П. Г. Кирієнко та П. М. Огурцов.
За завданням підпільного міськкому діяли значні партизанські групи. Близько сотні народних месників розміщувалось в селах Аулах, Романковому, Криничках, Орлику, Царичанці, які проводили збирання зброї, боєприпасів та готувались до наступу іі момент підходу до міста частин Червоної Армії.
Велику роботу проводило комуністичне підпілля по врятуванню молоді, яку гітлерівці вивозили для примусової праці до Німеччини. Коли окупанти навесні 1942 року почали бронювати через біржу праці робітників для роботи на місцевих заводах і видавати їм відповідні довідки, патріоти скористалися з цієї обставини. М. Л. Карнецький, який працював на біржі праці, передавав підпільному міськкомові чисті бланки. Бланки перепусток для переправи через Дніпро, а також інші документи діставала підпільникам Т. У. Дуракова. Разом з нею на пристані працювали О. І. Виноградов, Д. Я. Олійник та Ю. В. Ольшевський. Вони переправили па лівий берег Дніпра багатьох радянських воїнів, які втекли з фашистського полону.
Комуніст І. Г. Кирієнко і комсомольці П. Піддубний, Г. Карбагіров та Є. О. Жницька влітку 1942 року брали участь разом з долинськими товаришами у знищенні ворожого ешелону, що направлявся на фронт.
Взимку 1942 року підпільники міста зірвали заходи фашистських властей по збиранню теплих речей для гітлерівської армії. Вони поширювали листівки із зведенням Радянського інформбюро. За час окупації було розповсюджено більше
Як 4500 листівок.
Натрапивши на слід підпільної організації, гестапівці заарештували Ф. Ф. Бендера, Л. Р. Ромашковського, П. Г. Кирієнка, П. К. Светальську, Є. О. Жицьку, А. М. Грушевського, Т. У. Дуракову, Й. Ф. Ляудіса, П. Д. Піддубного, Ліду, Віру та Василя Лук'янових, Л. Тарасову, К. Горбенко, В. Шаповал, Г.
Дніпродзержинськ
Сторінка 11 з 17
Для підпільної роботи в тилу окупантів за рішенням міські кому партії була залишена група комуністів, ще 14 серпня створено керівний центр - підпільний міськком, до якого ввійшли К. Ф. Ляудіс (секретар), Ф. Ф. Бендер Внаслідок енергійних заходів, вжитих колективами підприємств Дпіпродзержинська, вчасно було евакуйовано в східні райони країни устаткування. Керувала цими роботами оперативна група міськкому партії, яку очолював А. Ю. Сидорин.
23 серпня 1941 року німецько-фашистські загарбники захолили Дніпродзержинськ. Почались арешти та переслідування. В перші дні окупанти розстріляли 200 чол. Але замість очікуванні покори, ворог зустрів організований опір патріотів.
Протягом вересня міськком організовував розвідку, встановлював зв'язки з товаришами, залишеними для підпільної роботи, перевіряв явочні квартири. Збиралися сили й згуртовувалася організація, куди входили комуністи й комсомольці, робітники, учні і домогосподарки. 6 вересня була створена підпільна комсомольська організація. На перших зборах комсомольці обрали комітет у складі Л. Лук'я нової (секретар), В. Страшнова, П. Капліна, В. Жирового.
Головними об'єктами, на яких зосереджувалась увага підпільників, були промислові підприємства, які фашисти намагалися відбудувати для забезпечення потреб фронту. На металургійному заводі ім. Дзержинського окупанти спробували пустити мартенівський цех. Через інженера І. К. Шиманського, бригадира слюсарів В. Я. Станового підпільний міськком партії затягнув відбудову цеху до 1943 року, тобто майже до визволення Дніпродзержинська Червоною Армією. Активно боролись проти окупантів, зриваючи їх плани, старший каталь цього заводу С. В. Александров, майстри листопрокатного цеху С. П. Буц та Л. Д. Карнецький, робітники транспортного цеху Д. Т. Бирюков і Й. Ф. Ляудіс та інші. В листопрокатному цеху електромеханік Дадишко також за спеціальним завданням зволікав ремонт і установку моторів до береня 1943 року. Повсюди патріоти виводили з ладу механізми, залізничні колії, їх діяльність була настільки ефективною, що за весь час окупації фашисти не задули жодної домни.
З великими труднощами окупантам вдалося налагодити роботу цементного заводу, але підприємство давало лише десяту частину своєї довоєнної продукції. Якість цементу була дужо низькою. Тут діяв спеціаліст-цементник, член заводської підпільної групи І. В. Лигачов. Він навмисне ставив на відповідальні ділянки малокваліфікованих робітників, організовував аварії на агрегатах електростанції.
В грудні 1941 року гестапо заарештувало І. М. Тюріна та С. Я. Щербину - членів міського підпільного комітету партії. Але боротьба проти гітлерівців тривала. У 1942 році до складу підпільного комітету був введений комуніст І. А. Гавеля. Йому доручили керувати групами робітників на заводах ім. Дзержинського та азотнотуковому. А в травні-червні 1942 року до роботи були залучені комуністи І. Й. Матина та комсомолець П. М. Полторацький, комсомолець-лейтенант А. М. Грушевський, які втекли з полону, робітники П. Г. Кирієнко та П. М. Огурцов.
За завданням підпільного міськкому діяли значні партизанські групи. Близько сотні народних месників розміщувалось в селах Аулах, Романковому, Криничках, Орлику, Царичанці, які проводили збирання зброї, боєприпасів та готувались до наступу іі момент підходу до міста частин Червоної Армії.
Велику роботу проводило комуністичне підпілля по врятуванню молоді, яку гітлерівці вивозили для примусової праці до Німеччини. Коли окупанти навесні 1942 року почали бронювати через біржу праці робітників для роботи на місцевих заводах і видавати їм відповідні довідки, патріоти скористалися з цієї обставини. М. Л. Карнецький, який працював на біржі праці, передавав підпільному міськкомові чисті бланки. Бланки перепусток для переправи через Дніпро, а також інші документи діставала підпільникам Т. У. Дуракова. Разом з нею на пристані працювали О. І. Виноградов, Д. Я. Олійник та Ю. В. Ольшевський. Вони переправили па лівий берег Дніпра багатьох радянських воїнів, які втекли з фашистського полону.
Комуніст І. Г. Кирієнко і комсомольці П. Піддубний, Г. Карбагіров та Є. О. Жницька влітку 1942 року брали участь разом з долинськими товаришами у знищенні ворожого ешелону, що направлявся на фронт.
Взимку 1942 року підпільники міста зірвали заходи фашистських властей по збиранню теплих речей для гітлерівської армії. Вони поширювали листівки із зведенням Радянського інформбюро. За час окупації було розповсюджено більше
Як 4500 листівок.
Натрапивши на слід підпільної організації, гестапівці заарештували Ф. Ф. Бендера, Л. Р. Ромашковського, П. Г. Кирієнка, П. К. Светальську, Є. О. Жицьку, А. М. Грушевського, Т. У. Дуракову, Й. Ф. Ляудіса, П. Д. Піддубного, Ліду, Віру та Василя Лук'янових, Л. Тарасову, К. Горбенко, В. Шаповал, Г.