Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
листопаді 1965 року розв'язало водночас і великий комплекс народногосподарських завдань, зв'язаних з перспективою дальшого розвитку міста.
В роки другої післявоєнної п'ятирічки промисловий комплекс Дніпродзержинська поповнився новими підприємствами: заводами чавуноливарним і «Будде- таль», хлібозаводом, кількома допоміжними підприємствами будівельної індустрії. Металургійний, коксохімічний, вагонобудівний та цементний заводи набагато збільшили свої потужності в роки п'ятирічки за рахунок введення в дію нових цехів і агрегатів та впровадження прогресивної технології. В ці роки собівартість чавуну на заводі ім. Дзержинського була найнижчою в республіці. Багато сил і енергії справі розвитку заводу віддав Г. Е. Цуканов (нині член Центральної Ревізійної Комісії КПРС, депутат Верховної Ради СРСР), який у післявоєнні роки працював начальником мартенівського і новопрокатного цехів, головним інженером підприємства.
За роки семирічки докорінно реконструйовано підприємство будівельної індустрії - комбінат виробничих підприємств. Тут з жовтня 1962 року пущений цех по виробництву високоякісної продукції з хімпродуктів - поліхлорвінілових плиток. У липні 1965 року комбінат освоїв випуск також іншого цінного матеріалу для настилання підлоги - багатошарового лінолеуму.
Промисловість Дніпродзержинська відіграє важливу роль в республіці щодо виробництва продукції важкої індустрії. Чорна металургія займала 65,6 проц. в загальному обсязі валової продукції міста на початок 1968 року. Вона представлена сучасними доменними і мартенівськими печами, бесемерівськими конверторами, блюмінгом та потужними прокатними станами заводу ім. Дзержинського. На одному тільки металургійному заводі Дніпродзержинська тепер виробляється більше чавуну, ніж давали всі заводи дореволюційної Росії.
Понад 80 видів різної продукції - кокс, бензол, смоли, азотні добрива, кислоти тощо - виробляють підприємства хімічної промисловості. Безперервно збільшує випуск аміаку, мінеральних добрив, азотної кислоти, аміачної селітри, етилбензолу. сірчаної кислоти та інших продуктів Дніпродзержинський хімічний комбінат. Він стає одним з найбільших постачальників сировини для виробництва пластмас, хімічностійких лаків, емалей, захисних плівок тощо. В цехах цього заводу у великих масштабах організоване виробництво різних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин та боротьби з шкідниками полів.
За ритмічну й рентабельну роботу не раз був представлений на Всесоюзній та республіканських виставках народного господарства Дніпродзержинський коксохімічний завод ім. Орджонікідзе. До 1965 року завод одержав 3 дипломи 1-го, 2-го і 3-го ступенів, а також бронзові медалі за озеленення території заводу. Золотими медалями нагороджені директор заводу А. В. Бубликов та бригадир коксових печей В. В. Шкуропата; 9 срібними та 28 бронзовими медалями – кращі передовики виробництва заводу.
Дніпродзержинський коксохімічний завод - перше підприємство комуністичної праці в республіці. Це звання йому присвоєно в 1960 році. Крім нього, це високе звання носять Баглійський коксохімічний завод, хімічний комбінат, ДРЕС, молочний завод, швейна фабрика та автобаза № 3.
Величезним унікальним підприємством є Баглійський коксохімічний завод. Нинішній обсяг виробництва коксу на заводі перевищує обсяг виробництва всіх коксохімічних заводів дореволюційної Росії. Кокс, що виробляється на заводі, надходить майже на всі металургійні підприємства Придніпровського району, а також у соціалістичні країни.
На шлакових відходах металургійного заводу розвивається будівельна індустрія. Провідне місце серед підприємств цього типу належить найбільшому в Придніпров'ї цементному заводові.
Первістком машинобудування в місті був вагонобудівний завод ім. газети «Правда». За післявоєнний період тут освоєно 25 нових типів вагонів, але головна ііого продукція - спеціальні вагони з перекидним пристроєм (думпкари). Другим знач ним підприємством металообробної промисловості є завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів, який за роки семирічки подвоїв випуск продукції. Зростаючі масштаби провідних галузей промисловості зумовлюють міцні економічні зв'язки міста з багатьма промисловими центрами країни. Продукцію дніпродзержинських підприємств одержують усі союзні республіки. Експортують її також у Польщу, Болгарію, Чехословаччину, Кубу.
Про успішне виконання виробничих завдань колективами підприємств свідчить неухильний приріст валової продукції за роки семирічки - у металургійній промисловості на 26,3 проц.; машинобудуванні та металообробці - 72,2; промисловості будматеріалів - 40,7; легкій та харчовій промисловості - 85,5; виробництві, електроенергії - 60,5; деревообробній - 98,1; хімічній - 69,3 процента.
Успішно виконані завдання першого року нової п'ятирічки. Понад план у
Дніпродзержинськ
Сторінка 13 з 17
грудні 1963 року. Введення гідроелектростанції на повну потужність у В роки другої післявоєнної п'ятирічки промисловий комплекс Дніпродзержинська поповнився новими підприємствами: заводами чавуноливарним і «Будде- таль», хлібозаводом, кількома допоміжними підприємствами будівельної індустрії. Металургійний, коксохімічний, вагонобудівний та цементний заводи набагато збільшили свої потужності в роки п'ятирічки за рахунок введення в дію нових цехів і агрегатів та впровадження прогресивної технології. В ці роки собівартість чавуну на заводі ім. Дзержинського була найнижчою в республіці. Багато сил і енергії справі розвитку заводу віддав Г. Е. Цуканов (нині член Центральної Ревізійної Комісії КПРС, депутат Верховної Ради СРСР), який у післявоєнні роки працював начальником мартенівського і новопрокатного цехів, головним інженером підприємства.
За роки семирічки докорінно реконструйовано підприємство будівельної індустрії - комбінат виробничих підприємств. Тут з жовтня 1962 року пущений цех по виробництву високоякісної продукції з хімпродуктів - поліхлорвінілових плиток. У липні 1965 року комбінат освоїв випуск також іншого цінного матеріалу для настилання підлоги - багатошарового лінолеуму.
Промисловість Дніпродзержинська відіграє важливу роль в республіці щодо виробництва продукції важкої індустрії. Чорна металургія займала 65,6 проц. в загальному обсязі валової продукції міста на початок 1968 року. Вона представлена сучасними доменними і мартенівськими печами, бесемерівськими конверторами, блюмінгом та потужними прокатними станами заводу ім. Дзержинського. На одному тільки металургійному заводі Дніпродзержинська тепер виробляється більше чавуну, ніж давали всі заводи дореволюційної Росії.
Понад 80 видів різної продукції - кокс, бензол, смоли, азотні добрива, кислоти тощо - виробляють підприємства хімічної промисловості. Безперервно збільшує випуск аміаку, мінеральних добрив, азотної кислоти, аміачної селітри, етилбензолу. сірчаної кислоти та інших продуктів Дніпродзержинський хімічний комбінат. Він стає одним з найбільших постачальників сировини для виробництва пластмас, хімічностійких лаків, емалей, захисних плівок тощо. В цехах цього заводу у великих масштабах організоване виробництво різних хімічних засобів захисту сільськогосподарських рослин та боротьби з шкідниками полів.
За ритмічну й рентабельну роботу не раз був представлений на Всесоюзній та республіканських виставках народного господарства Дніпродзержинський коксохімічний завод ім. Орджонікідзе. До 1965 року завод одержав 3 дипломи 1-го, 2-го і 3-го ступенів, а також бронзові медалі за озеленення території заводу. Золотими медалями нагороджені директор заводу А. В. Бубликов та бригадир коксових печей В. В. Шкуропата; 9 срібними та 28 бронзовими медалями – кращі передовики виробництва заводу.
Дніпродзержинський коксохімічний завод - перше підприємство комуністичної праці в республіці. Це звання йому присвоєно в 1960 році. Крім нього, це високе звання носять Баглійський коксохімічний завод, хімічний комбінат, ДРЕС, молочний завод, швейна фабрика та автобаза № 3.
Величезним унікальним підприємством є Баглійський коксохімічний завод. Нинішній обсяг виробництва коксу на заводі перевищує обсяг виробництва всіх коксохімічних заводів дореволюційної Росії. Кокс, що виробляється на заводі, надходить майже на всі металургійні підприємства Придніпровського району, а також у соціалістичні країни.
На шлакових відходах металургійного заводу розвивається будівельна індустрія. Провідне місце серед підприємств цього типу належить найбільшому в Придніпров'ї цементному заводові.
Первістком машинобудування в місті був вагонобудівний завод ім. газети «Правда». За післявоєнний період тут освоєно 25 нових типів вагонів, але головна ііого продукція - спеціальні вагони з перекидним пристроєм (думпкари). Другим знач ним підприємством металообробної промисловості є завод котельно-допоміжного устаткування і трубопроводів, який за роки семирічки подвоїв випуск продукції. Зростаючі масштаби провідних галузей промисловості зумовлюють міцні економічні зв'язки міста з багатьма промисловими центрами країни. Продукцію дніпродзержинських підприємств одержують усі союзні республіки. Експортують її також у Польщу, Болгарію, Чехословаччину, Кубу.
Про успішне виконання виробничих завдань колективами підприємств свідчить неухильний приріст валової продукції за роки семирічки - у металургійній промисловості на 26,3 проц.; машинобудуванні та металообробці - 72,2; промисловості будматеріалів - 40,7; легкій та харчовій промисловості - 85,5; виробництві, електроенергії - 60,5; деревообробній - 98,1; хімічній - 69,3 процента.
Успішно виконані завдання першого року нової п'ятирічки. Понад план у