Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
боролися проти петлюрівців. На початку 1919 року в селі було відновлено Радянську владу. Новоутворений ревком провів велику роботу по підготовці виборів до Личківської волосної Ради робітничих, селянських та червоноармійських депутатів. До Ради обрали 40 чоловік. Першим її головою став І. К. Дорошенко. Крім представників Личкового, до її складу ввійшли активісти сіл Великокозирщини, Малокозирщини, Свічанівки, Дудківки, Трудолюбівки і Тернової Балки. Під керівництвом волвиконкому розгорнулась робота по забезпеченню безземельних та малоземельних селян землею. Земельна площа селянських господарств збільшилась у середньому на одну третину. На землях поміщика Зіньківського утворилась комуна «Прогрес». Першими її членами стали І. К. Дорошенко, П. К. і А. І. Майбороди, Ю. П. Дудка, Й. Сухенко та інші.
Активно боролися жителі Личкового проти денікінців, які захопили його влітку 1919 року і відновили там старі порядки. Від рук білогвардійців загинули сільські активісти Й. Л. Нор та М. І. Дудка. Частина селян воювала в рядах партизанського загону під командуванням уродженця Личкового П. І. Бровка, що діяв у Приоріллі, чимало - в партизанському полку М. О. Козиря (Козирева), який брав участі, у боях під Костянтиноградом, Полтавою, Кременчуком, біля Одеси, Сиваша і під Перекопом. У партизанській боротьбі в роки громадянської війни брали участі, А. А. Касьян, Г. Р. Колісник, В. Г. Колісник.
Після вигнання денікінців у селі спочатку діяв тимчасовий орган влади - революційний комітет. Під його керівництвом у березні 1920 року було проведено вибори до волосної Ради.
Велику роль у зміцненні Радянської влади і здійсненні соціалістичних перетворень на селі відіграв комітет незаможних селян, який очолювали С. П. Дудка та М. А. Коханенко. Комнезам згуртував навколо себе безземельних та малоземельних селян і розгорнув рішучу боротьбу за очищення місцевих органів влади від куркульських елементів.
Наприкінці 1923 року в Личковому утворився партійний осередок, першим секретарем якого став 3. Д. Дудка. До його складу входили також жителі села Ю. П. Гулак та Г. І. Покотило. З ініціативи партосередку в 1925 році організували комсомольський осередок, який очолив І. П. Іванченко (загинув на фронті в роки Великої Вітчизняної війни). Першими комсомольцями були Д. П. Майборода, М. К. Луцепко, Є. І. Іванченко та інші.
Партосередок з допомогою сільського активу розгорнув широку масово-політичну роботу по пропаганді ленінського кооперативного плану. В 1925 році в Личковому на базі націоналізованого механічного млина було організовано промартіль «Працівник», а в 1929 році - радгосп «Пролетар». У жовтні того ж року в західній частині села виник ТСОЗ «Червоний орач», головою якого став І. П. Гула, потім О. Д. Тертишний.
В 1929 році в Личковому утворилися сільськогосподарська артіль ім. Т. Г. Шевченка та ТСОЗ «Червоний партизан». Навесні 1931 року ТСОЗ «Червоний орач» та сільськогосподарська артіль ім. Т. Г. Шевченка об'єдналися в колгосп ім. Сталіни, першим головою якого став двадцятип'ятитисячний з Нижньодніпровського завод ім. Комінтерну І. А. Рускевич. На сільськогосподарську артіль у 1931 році перетворили і ТСОЗ «Червоний партизан» очолив її Є. Д. Дудка. Організаторами колективних господарств були комуністи села П. І. Пиріг, Є. Д. Дудка, 3. Д. Дудка, П. Л. Гончар, В. Д. Гулак та активісти П. І. Пащенко, І. П. Шерстюк та інші.
Активну участь у колгоспному будівництві брали комсомольці. Вони першими вступали до колгоспів, проводили велику агітаційну роботу серед населення, випускали стінні газети, оволодівали сільськогосподарськими спеціальностями. В селі з'явилися свої механізатори. Першою закінчила курси і працювала трактористкою комсомолка Н. Г. Кузьменко.
Соціалістична перебудова села проходила в запеклій боротьбі з куркульством, допомогою держави, переборюючи труднощі росту, сільськогосподарські артілі Личкового рік у рік міцніли. Вирішальну роль у цьому відіграла Вузівська МТС.
Успішно розвивалися зернове господарство і тваринництво. В артілі ім. Сталіна працювали 6 рільничих і одна городня бригада. Молочнотоварна ферма цього ж колгоспу в 1937-1938 рр. в середньому від кожної корови одержала по 1640 кг молока. В 1939 році надої молока збільшились до 1852 кг. Колгосп мав велику вівчарську ферму, де утримувалося близько 276 овець.
В артілі «Червоний партизан» у 1937-1938 рр. середній надій від кожної фуражної корови становив 1774 кг. Личківські чабани А. Д. Сурмило з колгоспу ім. Сталіна та П. М. Бровко з колгоспу «Червоний партизан» за досягнення в розвитку тваринництва на Всесоюзній сільськогосподарській виставці були удостоєні золотих медалей.
Личкове
Сторінка 3 з 6
на чолі з М. Є. Козирєвим, штаб якого був розташований у селі Сомівці (тепер Зачепилівського району Харківської області). В листопаді 1918 року повстанці визволили Личкове від німецьких окупантів, а потім активно Активно боролися жителі Личкового проти денікінців, які захопили його влітку 1919 року і відновили там старі порядки. Від рук білогвардійців загинули сільські активісти Й. Л. Нор та М. І. Дудка. Частина селян воювала в рядах партизанського загону під командуванням уродженця Личкового П. І. Бровка, що діяв у Приоріллі, чимало - в партизанському полку М. О. Козиря (Козирева), який брав участі, у боях під Костянтиноградом, Полтавою, Кременчуком, біля Одеси, Сиваша і під Перекопом. У партизанській боротьбі в роки громадянської війни брали участі, А. А. Касьян, Г. Р. Колісник, В. Г. Колісник.
Після вигнання денікінців у селі спочатку діяв тимчасовий орган влади - революційний комітет. Під його керівництвом у березні 1920 року було проведено вибори до волосної Ради.
Велику роль у зміцненні Радянської влади і здійсненні соціалістичних перетворень на селі відіграв комітет незаможних селян, який очолювали С. П. Дудка та М. А. Коханенко. Комнезам згуртував навколо себе безземельних та малоземельних селян і розгорнув рішучу боротьбу за очищення місцевих органів влади від куркульських елементів.
Наприкінці 1923 року в Личковому утворився партійний осередок, першим секретарем якого став 3. Д. Дудка. До його складу входили також жителі села Ю. П. Гулак та Г. І. Покотило. З ініціативи партосередку в 1925 році організували комсомольський осередок, який очолив І. П. Іванченко (загинув на фронті в роки Великої Вітчизняної війни). Першими комсомольцями були Д. П. Майборода, М. К. Луцепко, Є. І. Іванченко та інші.
Партосередок з допомогою сільського активу розгорнув широку масово-політичну роботу по пропаганді ленінського кооперативного плану. В 1925 році в Личковому на базі націоналізованого механічного млина було організовано промартіль «Працівник», а в 1929 році - радгосп «Пролетар». У жовтні того ж року в західній частині села виник ТСОЗ «Червоний орач», головою якого став І. П. Гула, потім О. Д. Тертишний.
В 1929 році в Личковому утворилися сільськогосподарська артіль ім. Т. Г. Шевченка та ТСОЗ «Червоний партизан». Навесні 1931 року ТСОЗ «Червоний орач» та сільськогосподарська артіль ім. Т. Г. Шевченка об'єдналися в колгосп ім. Сталіни, першим головою якого став двадцятип'ятитисячний з Нижньодніпровського завод ім. Комінтерну І. А. Рускевич. На сільськогосподарську артіль у 1931 році перетворили і ТСОЗ «Червоний партизан» очолив її Є. Д. Дудка. Організаторами колективних господарств були комуністи села П. І. Пиріг, Є. Д. Дудка, 3. Д. Дудка, П. Л. Гончар, В. Д. Гулак та активісти П. І. Пащенко, І. П. Шерстюк та інші.
Активну участь у колгоспному будівництві брали комсомольці. Вони першими вступали до колгоспів, проводили велику агітаційну роботу серед населення, випускали стінні газети, оволодівали сільськогосподарськими спеціальностями. В селі з'явилися свої механізатори. Першою закінчила курси і працювала трактористкою комсомолка Н. Г. Кузьменко.
Соціалістична перебудова села проходила в запеклій боротьбі з куркульством, допомогою держави, переборюючи труднощі росту, сільськогосподарські артілі Личкового рік у рік міцніли. Вирішальну роль у цьому відіграла Вузівська МТС.
Успішно розвивалися зернове господарство і тваринництво. В артілі ім. Сталіна працювали 6 рільничих і одна городня бригада. Молочнотоварна ферма цього ж колгоспу в 1937-1938 рр. в середньому від кожної корови одержала по 1640 кг молока. В 1939 році надої молока збільшились до 1852 кг. Колгосп мав велику вівчарську ферму, де утримувалося близько 276 овець.
В артілі «Червоний партизан» у 1937-1938 рр. середній надій від кожної фуражної корови становив 1774 кг. Личківські чабани А. Д. Сурмило з колгоспу ім. Сталіна та П. М. Бровко з колгоспу «Червоний партизан» за досягнення в розвитку тваринництва на Всесоюзній сільськогосподарській виставці були удостоєні золотих медалей.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка