Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Після робочого дня колгоспники охоче відвідують Будинок культури. Вони йдуть сюди починати газету або книжку улюбленого письменника,
подивитися фільм, виставу або послухати концерт учасників художньої самодіяльності. У просторих кімнатах Будинку с всі умови для гурткової роботи, працюють драматичний і хоровий гуртки, є свій духовий оркестр, і на обласному огляді 1966 року колгоспні музиканти завоювали диплом 2-го ступеня. В Будинку культури працює бібліотека, якою завідує Г. В. Колісник. 14 років віддала вона цій справі. У фонді бібліотеки 10 тисяч книг, 1310 колгоспників - її постійні читачі. Тільки за 1966 рік фонд бібліотеки збільшився на 1000 книг. Зростає інтерес до політичної та сільськогосподарської літератури. Бібліотеці присвоспо звання колективу відмінної праці. Багато колгоспників мають власні бібліотеки. Великий попит у солян на передплатні видання. Кожна сім'я одержує газети й журнали. На 1967 рік жителі села передплатили 2255 прим, газет і 1797 - журналів.
Великі зміни, що сталися за роки Радянської злади в селі, видно на прикладі кожної сім'ї. Один із старожилів Личкового - П. І. Голуб - до Жовтневої революції жив у злиднях. Заможне життя прийшло в його сім'ю за Радянської влади. Та навала
німецьких фашистів порушила вільне і щасливе життя. Його син загинув на фронті. Держава допомогла виховати його шістьох онуків. Всі вони здобули вищу освіту. Петро Гаврилович став агрономом і вже 8 років працює головою колгоспу в сусідньому районі Харківської області. Василь Гаврилович та Володимир Гаврилович - інженери. Онуки Петра Івановича - Фросина, Устина, Марія - вчителі.
І. І. Іванченко з дитячих років і до Жовтневої революції батракував в економії поміщика Родзянка. Інша доля у його нащадків. Син Єгор працює головою Личківської сільради, дочка Наталія - вчителька Личківської середньої школи. Онуки: Владислав - інженер-механік, Микола, Юлій і Леонід - техніки; Тамара вчиться в сільськогосподарській академії ім. Тімірязєва в Москві.
Вся господарська, масово-політична і культурно-освітня робота в Личковому спрямовується партійними організаціями, які об'єднують 164 комуністів. У центрі уваги - мобілізація трудівників на виконання рішень XXIII з'їзду КПРС та XXIII з'їзду КП України. Для зміцнення єдиного партійного керівництва в 1959 році її коліосні утворено партійний комітет і 3 бригадні парторганізації. У 1967 році парторганізація колгоспу ім. Суворова налічувала 78 комуністів, 32 із них працювали в тваринництві і 28 - у рільництві.
В рядах партії - передовики виробництва: бригадир рільничої бригади М. І. Горобець, трактористи В. Г. Бойко, І. С. Тесленко, комбайнер І. М. Мигрин, завідуючі фермами М. Р. Мазниця, Л. М. Паук, Н. Ф. Руденко, тваринники І. П. Мороз, І. П. Городян, М. М. Макаренко та інші. Партійний комітет та правління колгоспу мають свій друкований орган - багатотиражну газету «За честь колгоспу», яка виходить двічі на місяць. Крім того, життя трудівників висвітлюють стінні газети, які ви пускаються в кожній ланці, та місцеве радіомовлення. Колгоспна комсомольська організація налічує 37 чоловік.
Багато уваги розвиткові села приділяє Личківська сільська Рада депутатів трудящих. В лютому 1968 року до її складу входило 60 депутатів, серед них 29 колгоспників артілі ім. Суворова, 15 робітників і службовців радгоспу «Пролетар», 7 учителів, 3 медпрацівники. Чотири постійно діючі комісії розглядають і вирішують широке коло питань - сільськогосподарські, фінансові, благоустрою тощо. На громадських засадах діє народна дружина по охороні громадського порядку і товарищеський суд.
Трудівники Личкового сповнені прагнення успішно виконати завдання п'ятирічного плану, що створить умови для дальшого економічного і культурного зростання села.
Личкове
Сторінка 6 з 6
село суцільної грамотності. Майже 100 чоловік мають вищу освіту.Після робочого дня колгоспники охоче відвідують Будинок культури. Вони йдуть сюди починати газету або книжку улюбленого письменника,
Великі зміни, що сталися за роки Радянської злади в селі, видно на прикладі кожної сім'ї. Один із старожилів Личкового - П. І. Голуб - до Жовтневої революції жив у злиднях. Заможне життя прийшло в його сім'ю за Радянської влади. Та навала
німецьких фашистів порушила вільне і щасливе життя. Його син загинув на фронті. Держава допомогла виховати його шістьох онуків. Всі вони здобули вищу освіту. Петро Гаврилович став агрономом і вже 8 років працює головою колгоспу в сусідньому районі Харківської області. Василь Гаврилович та Володимир Гаврилович - інженери. Онуки Петра Івановича - Фросина, Устина, Марія - вчителі.
І. І. Іванченко з дитячих років і до Жовтневої революції батракував в економії поміщика Родзянка. Інша доля у його нащадків. Син Єгор працює головою Личківської сільради, дочка Наталія - вчителька Личківської середньої школи. Онуки: Владислав - інженер-механік, Микола, Юлій і Леонід - техніки; Тамара вчиться в сільськогосподарській академії ім. Тімірязєва в Москві.
Вся господарська, масово-політична і культурно-освітня робота в Личковому спрямовується партійними організаціями, які об'єднують 164 комуністів. У центрі уваги - мобілізація трудівників на виконання рішень XXIII з'їзду КПРС та XXIII з'їзду КП України. Для зміцнення єдиного партійного керівництва в 1959 році її коліосні утворено партійний комітет і 3 бригадні парторганізації. У 1967 році парторганізація колгоспу ім. Суворова налічувала 78 комуністів, 32 із них працювали в тваринництві і 28 - у рільництві.
В рядах партії - передовики виробництва: бригадир рільничої бригади М. І. Горобець, трактористи В. Г. Бойко, І. С. Тесленко, комбайнер І. М. Мигрин, завідуючі фермами М. Р. Мазниця, Л. М. Паук, Н. Ф. Руденко, тваринники І. П. Мороз, І. П. Городян, М. М. Макаренко та інші. Партійний комітет та правління колгоспу мають свій друкований орган - багатотиражну газету «За честь колгоспу», яка виходить двічі на місяць. Крім того, життя трудівників висвітлюють стінні газети, які ви пускаються в кожній ланці, та місцеве радіомовлення. Колгоспна комсомольська організація налічує 37 чоловік.
Багато уваги розвиткові села приділяє Личківська сільська Рада депутатів трудящих. В лютому 1968 року до її складу входило 60 депутатів, серед них 29 колгоспників артілі ім. Суворова, 15 робітників і службовців радгоспу «Пролетар», 7 учителів, 3 медпрацівники. Чотири постійно діючі комісії розглядають і вирішують широке коло питань - сільськогосподарські, фінансові, благоустрою тощо. На громадських засадах діє народна дружина по охороні громадського порядку і товарищеський суд.
Трудівники Личкового сповнені прагнення успішно виконати завдання п'ятирічного плану, що створить умови для дальшого економічного і культурного зростання села.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Шевченківка
- Топчине
- Приют
- Поливанівка
- Очеретувате
- Новопетрівка
- Мар'ївка
- Заплавка
- Жданівка
- Дмухайлівка
- Гупалівка
- Бузівка