Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
господарств - по 10-15 і більше десяти.
Про розшарування селян свідчить також розподіл худоби і реманенту: 46 господарств не мали ніякої худоби, 94 - робочої, а 51 господарство мало 4 і більше коней та волів, 29 – З і більше корів, 71 господарство не мало ніякого реманенту,
238 - плуга або букера, разом з тим 94 заможні господарства мали і те і друге.
Безземельні та малоземельні селяни батракували у куркулів і в економії Романова, йшли на заробітки на марганцеві рудники, де їх теж жорстоко експлуатували підприємці.
Безземелля, злидні, експлуатація доповнювались сваволею царських чиновників. Влітку 1905 року жителі Покровського А. Печений, П. Забутний та інші подали
прокуророві катеринославського окружного суду скаргу на земського начальника Фрея, який 14 травня не відпускав жителів з селянського сходу протягом 7 годин, поки вони не згодились скасувати раніше прийняте рішення про причислення селян до 6-ї земської дільниці, брав хабарі. Скаргу катеринославське губернське присутствіє залишило «без наслідків».
Під впливом революційних подій в промислових центрах країни селяни Покровського піднімаються на боротьбу проти своїх гнобителів. Революційну пропаганду серед односельчан вели бідняки С. Жарко, В. Забутний, Н. Руденко, І. Дробот, Д. Огнений, учитель з сусіднього села Капулівки І. М. Чорний та інші. 20 листопада 1905 року жителі села зібралися на сход, на якому вимагали наділити всіх землею з романівської економії, встановити ціну за оренду десятини землі 5 крб., повернути їм гроші за раніше накладені штрафи та перебори за оренду землі. Селяни організовано відмовилися найматися до економії, а тих, хто вже працював там, примусили залишити роботу.
26 листопада 1905 року жителі села, зібравшись на сход, ухвалили, що їм. «не потрібні більше земські начальники, станові і всі власті», а також висунули вимоги про загальнонародні, рівні, прямі і таємні вибори до Державної думи, про скасування непрямих податків на речі широкого вжитку тощо. В рішенні вимагалось звільнити політичних в'язнів і учасників аграрних виступів. Налякана рішучими діями селян, адміністрація економії змушена була піти на деякі поступки, часткомі задовольнивши вимогу їх про повернення штрафних та орендних сум.
11 грудня 1905 року, обурені сваволею поміщицького лісничого, який захопиіі у плавнях селянську худобу і зігнав її на подвір'я економії, озброєні вилами, косами і сокирами, селяни розігнали охоронців, підпалили кошару, забрали свою худобу та гурт поміщицьких овець. У виступі брало участь 2 тис. жителів.
У той же день в село прибули козаки, але під натиском повсталих селян приму шені були відступити. Наступного дня за розпорядженням катеринославського губернатора козакам прибуло підкріплення. Виступ селян Покровського та навколишніх сіл було жорстоко придушено. Активних учасників виступу В. Забутного, С. Жарка засудили до тривалого ув'язнення, причому Жарко внаслідок побоїв помер, а Н. Руденко та І. Дробот були оштрафовані на 300 крб. кожний і позбавлені прав членів громади.
Незважаючи на репресії, селяни продовжували брати участь у революційному русі, допомагали харчами та грішми нікопольським залізничникам під час їх страйку. Разом з залізничниками у грудні 1905 року вони затримали ешелон солдатів, якші власті відправляли для придушення селянських повстань у Нікопольському повіті.
Напередодні першої світової війни у Покровському проживало 3226 чол., кількість надільної землі залишилась та ж - 2232 десятини. На поміщицьких землях постійно працювало за дуже низьку плату 275 дорослих чоловіків і жінок та 208 підлітків. У 1911 році чистий прибуток з однієї десятини рільництва в економії Романова становив 7 крб. 80 коп., а в 1913 - 21 карбованець.
З початком війни зросла кількість безпосівних і малопосівних господарств. Не вистачало робочих рук, худоби, реманенту, посівних матеріалів. Різко знизилась врожайність. Недоїдання, тяжкі побутові умови, виснажлива праця, відсутність кваліфікованої медичної допомоги приводили до масових захворювань та епідемій.
Тільки в 1914 році в Покровському було 28 випадків захворювання на черевний тиф, 14 - висипний, 56 – скарлатину.
Царський уряд, пануючі класи намагалися тримати трудящих в темряві і неуцтві. З 2630 жителів села в 1898 році тільки 397 були письменними, з них 73 жінки, тобто менше 6 проц. жіночого населення. Тільки 103 хлопчики і 19 дівчаток, переважно діти більш заможних селян, мали змогу ходити до школи, в той час як в селі налічувалось 488 дітей шкільного віку.
Покровське
Сторінка 2 з 7
тільки куркульські господарства. Тому 181 господарство зовсім не орендувало землю, 128 - орендували від 1 до 3 десятин, а 29 куркульських Про розшарування селян свідчить також розподіл худоби і реманенту: 46 господарств не мали ніякої худоби, 94 - робочої, а 51 господарство мало 4 і більше коней та волів, 29 – З і більше корів, 71 господарство не мало ніякого реманенту,
238 - плуга або букера, разом з тим 94 заможні господарства мали і те і друге.
Безземельні та малоземельні селяни батракували у куркулів і в економії Романова, йшли на заробітки на марганцеві рудники, де їх теж жорстоко експлуатували підприємці.
Безземелля, злидні, експлуатація доповнювались сваволею царських чиновників. Влітку 1905 року жителі Покровського А. Печений, П. Забутний та інші подали
прокуророві катеринославського окружного суду скаргу на земського начальника Фрея, який 14 травня не відпускав жителів з селянського сходу протягом 7 годин, поки вони не згодились скасувати раніше прийняте рішення про причислення селян до 6-ї земської дільниці, брав хабарі. Скаргу катеринославське губернське присутствіє залишило «без наслідків».
Під впливом революційних подій в промислових центрах країни селяни Покровського піднімаються на боротьбу проти своїх гнобителів. Революційну пропаганду серед односельчан вели бідняки С. Жарко, В. Забутний, Н. Руденко, І. Дробот, Д. Огнений, учитель з сусіднього села Капулівки І. М. Чорний та інші. 20 листопада 1905 року жителі села зібралися на сход, на якому вимагали наділити всіх землею з романівської економії, встановити ціну за оренду десятини землі 5 крб., повернути їм гроші за раніше накладені штрафи та перебори за оренду землі. Селяни організовано відмовилися найматися до економії, а тих, хто вже працював там, примусили залишити роботу.
26 листопада 1905 року жителі села, зібравшись на сход, ухвалили, що їм. «не потрібні більше земські начальники, станові і всі власті», а також висунули вимоги про загальнонародні, рівні, прямі і таємні вибори до Державної думи, про скасування непрямих податків на речі широкого вжитку тощо. В рішенні вимагалось звільнити політичних в'язнів і учасників аграрних виступів. Налякана рішучими діями селян, адміністрація економії змушена була піти на деякі поступки, часткомі задовольнивши вимогу їх про повернення штрафних та орендних сум.
11 грудня 1905 року, обурені сваволею поміщицького лісничого, який захопиіі у плавнях селянську худобу і зігнав її на подвір'я економії, озброєні вилами, косами і сокирами, селяни розігнали охоронців, підпалили кошару, забрали свою худобу та гурт поміщицьких овець. У виступі брало участь 2 тис. жителів.
У той же день в село прибули козаки, але під натиском повсталих селян приму шені були відступити. Наступного дня за розпорядженням катеринославського губернатора козакам прибуло підкріплення. Виступ селян Покровського та навколишніх сіл було жорстоко придушено. Активних учасників виступу В. Забутного, С. Жарка засудили до тривалого ув'язнення, причому Жарко внаслідок побоїв помер, а Н. Руденко та І. Дробот були оштрафовані на 300 крб. кожний і позбавлені прав членів громади.
Незважаючи на репресії, селяни продовжували брати участь у революційному русі, допомагали харчами та грішми нікопольським залізничникам під час їх страйку. Разом з залізничниками у грудні 1905 року вони затримали ешелон солдатів, якші власті відправляли для придушення селянських повстань у Нікопольському повіті.
Напередодні першої світової війни у Покровському проживало 3226 чол., кількість надільної землі залишилась та ж - 2232 десятини. На поміщицьких землях постійно працювало за дуже низьку плату 275 дорослих чоловіків і жінок та 208 підлітків. У 1911 році чистий прибуток з однієї десятини рільництва в економії Романова становив 7 крб. 80 коп., а в 1913 - 21 карбованець.
З початком війни зросла кількість безпосівних і малопосівних господарств. Не вистачало робочих рук, худоби, реманенту, посівних матеріалів. Різко знизилась врожайність. Недоїдання, тяжкі побутові умови, виснажлива праця, відсутність кваліфікованої медичної допомоги приводили до масових захворювань та епідемій.
Тільки в 1914 році в Покровському було 28 випадків захворювання на черевний тиф, 14 - висипний, 56 – скарлатину.
Царський уряд, пануючі класи намагалися тримати трудящих в темряві і неуцтві. З 2630 жителів села в 1898 році тільки 397 були письменними, з них 73 жінки, тобто менше 6 проц. жіночого населення. Тільки 103 хлопчики і 19 дівчаток, переважно діти більш заможних селян, мали змогу ходити до школи, в той час як в селі налічувалось 488 дітей шкільного віку.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Червоногригорівка
- Придніпровське
- Новопілля
- Новоіванівка
- Менжинське
- Лошкарівка
- Криничувате
- Кірове
- Дмитрівка
- Шолохове