Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
доводив, що різками слід карати і панів, бо «всі люди рінні, як селяни, так і пани»; А. Сидковський говорив, що за новим законом за один крок курки на поміщицькій землі селян будуть штрафувати по 50 крб. сріблом або по 50 різок. В Попасне знову було послано два батальйони 600 солдатів Таганрозького полку з Новомосковська та 400 - Керч-Енікальського полку з Павлограда. За наказом губернатора 27 селян покарали різками.
Незважаючи на репресії, населення не припиняло боротьби за свої права, землю і волю. Особливо посилилася вона в 1905 році. Цьому сприяли катеринославські робітники - колишні жителі села, які приїздили в Попасне, розповідали про революцію, привозили з собою газети і листівки катеринославських більшовиків.
Не випадково в рапорті костянтиноградського повітового справника полтавському губернатору, який був надісланий катеринославському губернатору, повідомлялося, що в «прикордонних з Костянтиноградським повітом селах Новомосковського повіту дедалі більше посилюється аграрний рух серед селян». Жителі Попасненьської волості прийшли до поміщиці Родзянко, вимагаючи передати їм в оренду 1000 десятин землі по 4 крб. за десятину, тоді як у навколишніх селах орендна плата становила від 10 до 15 карбованців. З такою ж вимогою селяни звернулися і до поміщиків М. Родзянка та М. Гладкого. В іншому повідомленні катеринославського губернатора сповіщалося, що в маєтку Родзянка навколишні селяни майже безперервно роблять потрави, «діючи натовпом».
Уродженець Попасного Г. Ф. Земляний, матрос Чорноморського флоту, брав участь у повстанні на броненосці «Потьомкін». Його брат, Г. Ф. Земляний, служив на броненосці «Георгій Победоносець», який відмовився стріляти по «Потьомкіну» і приєднався до повстанців. І. О. Відлога був у числі активних учасників повстання на крейсері «Очаков» під проводом лейтенанта Шмідта.
Восени 1905 року виступи в селі стали активнішими. 9 грудня 1905 року новомосковський предводитель дворянства у зв'язку з посиленням руху серед селян Попасполіської і сусідніх волостей просив губернатора послати туди війська. Але жорстокі розправи не припинили боротьби селян за землю. В жовтні 1906 року жителі Попасного, озброївшись колами, розгромили лісну дачу С. Родзянка і спалили сіно. На сходці в листопаді 1907 року селяни, які орендували землю М. Родзянка, вимагали від поміщика повернути їм гроші, які вони сплатили за оренду, «тому що земля буде їхньою».
Після поразки революції на селі, крім поміщика, все більше набирали сили куркулі. На початок 1914 року в Попасному налічувалося 344 двори і 1877 жителів, а надільної землі, як і раніше, залишалось 840 десятин. Зате куркульські господарства придбали 1732 десятини землі. Багато селян-бідняків працювало у наймах в економіях Родзянків. За ціле літо чоловіки заробляли 30-40 крб., а жінки - не більше 25 крб. Плату видавали нерегулярно.
Побутові умови сільської бідноти були жахливими. З ранньої весни й до пізньої осені селяни ходили босі, взувались лише на великі свята. Одяг з домотканого полотна фарбували бузиною. Жили вони здебільшого в низеньких, з маленькими віконцями хатах. Підлогу встилали соломою, на якій і спали, накривши її ряднами, В центрі села Родзянки спорудили ще на початку минулого століття велика іі двоповерховий будинок. Тоді ж побудували й нову церкву, яка допомагала їм тримати населення в покорі й темряві. На 1913 рік церква мала 120 десятин найкращої землі, яку громада обробляла безплатно.
Селяни фактично були позбавлені медичної допомоги. Лише в 1901 році в селі відкрили лікарню на 8 ліжок, для якої побудували плетено-мазану хату. До складу т. зв. Попасненської медичної дільниці входили 3 волості з населенням 23 959 чоловік. Цю кількість населення обслуговували один лікар, 6 фельдшерів і акушерка. При лікарні була аптека, але на всю Попасненську дільницю не було жодного аптекаря.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції понад 80 проц. жителів села були неписьменними. Першу школу в Попасному відкрили тільки в 1866 році, але існувала вона лише кілька років, бо ні уряд, ні земство по-справжньому не дбали про освіту селян. Початкову двокласну церковнопарафіальну школу збудували в селі лише в 1907 році. Напередодні першої світової війни було відкрито ще однокласне змішане земське училище.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції сільські багатії та їх прихвосні створили волосний громадський комітет. На сільських зборах з вимогами підтримувати Тимчасовий уряд, що закликав продовжувати «війну до переможного кінця», виступав С. Родзянко.
Селяни спочатку наївно вірили в обіцянки Тимчасового уряду. Проте поступово ці ілюзії зникали. У квітні - травні 1917 року був створений
Попасне
Сторінка 2 з 7
панщини». «Селяни вчинили опір царським властям»,- писав прокурор катеринославського окружного суду міністру юстиції 25 вересня 1890 року. Активними учасниками цього виступу були жителі Попасного. Т. Кротов Незважаючи на репресії, населення не припиняло боротьби за свої права, землю і волю. Особливо посилилася вона в 1905 році. Цьому сприяли катеринославські робітники - колишні жителі села, які приїздили в Попасне, розповідали про революцію, привозили з собою газети і листівки катеринославських більшовиків.
Не випадково в рапорті костянтиноградського повітового справника полтавському губернатору, який був надісланий катеринославському губернатору, повідомлялося, що в «прикордонних з Костянтиноградським повітом селах Новомосковського повіту дедалі більше посилюється аграрний рух серед селян». Жителі Попасненьської волості прийшли до поміщиці Родзянко, вимагаючи передати їм в оренду 1000 десятин землі по 4 крб. за десятину, тоді як у навколишніх селах орендна плата становила від 10 до 15 карбованців. З такою ж вимогою селяни звернулися і до поміщиків М. Родзянка та М. Гладкого. В іншому повідомленні катеринославського губернатора сповіщалося, що в маєтку Родзянка навколишні селяни майже безперервно роблять потрави, «діючи натовпом».
Уродженець Попасного Г. Ф. Земляний, матрос Чорноморського флоту, брав участь у повстанні на броненосці «Потьомкін». Його брат, Г. Ф. Земляний, служив на броненосці «Георгій Победоносець», який відмовився стріляти по «Потьомкіну» і приєднався до повстанців. І. О. Відлога був у числі активних учасників повстання на крейсері «Очаков» під проводом лейтенанта Шмідта.
Восени 1905 року виступи в селі стали активнішими. 9 грудня 1905 року новомосковський предводитель дворянства у зв'язку з посиленням руху серед селян Попасполіської і сусідніх волостей просив губернатора послати туди війська. Але жорстокі розправи не припинили боротьби селян за землю. В жовтні 1906 року жителі Попасного, озброївшись колами, розгромили лісну дачу С. Родзянка і спалили сіно. На сходці в листопаді 1907 року селяни, які орендували землю М. Родзянка, вимагали від поміщика повернути їм гроші, які вони сплатили за оренду, «тому що земля буде їхньою».
Після поразки революції на селі, крім поміщика, все більше набирали сили куркулі. На початок 1914 року в Попасному налічувалося 344 двори і 1877 жителів, а надільної землі, як і раніше, залишалось 840 десятин. Зате куркульські господарства придбали 1732 десятини землі. Багато селян-бідняків працювало у наймах в економіях Родзянків. За ціле літо чоловіки заробляли 30-40 крб., а жінки - не більше 25 крб. Плату видавали нерегулярно.
Побутові умови сільської бідноти були жахливими. З ранньої весни й до пізньої осені селяни ходили босі, взувались лише на великі свята. Одяг з домотканого полотна фарбували бузиною. Жили вони здебільшого в низеньких, з маленькими віконцями хатах. Підлогу встилали соломою, на якій і спали, накривши її ряднами, В центрі села Родзянки спорудили ще на початку минулого століття велика іі двоповерховий будинок. Тоді ж побудували й нову церкву, яка допомагала їм тримати населення в покорі й темряві. На 1913 рік церква мала 120 десятин найкращої землі, яку громада обробляла безплатно.
Селяни фактично були позбавлені медичної допомоги. Лише в 1901 році в селі відкрили лікарню на 8 ліжок, для якої побудували плетено-мазану хату. До складу т. зв. Попасненської медичної дільниці входили 3 волості з населенням 23 959 чоловік. Цю кількість населення обслуговували один лікар, 6 фельдшерів і акушерка. При лікарні була аптека, але на всю Попасненську дільницю не було жодного аптекаря.
До Великої Жовтневої соціалістичної революції понад 80 проц. жителів села були неписьменними. Першу школу в Попасному відкрили тільки в 1866 році, але існувала вона лише кілька років, бо ні уряд, ні земство по-справжньому не дбали про освіту селян. Початкову двокласну церковнопарафіальну школу збудували в селі лише в 1907 році. Напередодні першої світової війни було відкрито ще однокласне змішане земське училище.
Після Лютневої буржуазно-демократичної революції сільські багатії та їх прихвосні створили волосний громадський комітет. На сільських зборах з вимогами підтримувати Тимчасовий уряд, що закликав продовжувати «війну до переможного кінця», виступав С. Родзянко.
Селяни спочатку наївно вірили в обіцянки Тимчасового уряду. Проте поступово ці ілюзії зникали. У квітні - травні 1917 року був створений
Дивиться також інші населені пункти району: