Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Верхньодніпровськ. Ще й тепер деякі його вихованці працюють в селі за спеціальністю С. Я. Ревенко, І. В. Куріпко та інші. Пчителі школи, викладачі та студенти технікуму брали активну участь у громадському житті села.
В 1938-1939 рр. в Попасному було відкрито Будинок культури з кінозалом на 500 місць, де працювали різні гуртки. Тільки до хорового входило близько 80 чоловік.
Мирне, щасливе життя перервала війна. Більшість чоловічого населення Понасного стала воїнами Червоної Армії. Ті, що залишилися, самовідданою працею допомагали фронту. З наближенням загрози окупації села німецько-фашистськими вШськами було організовано евакуацію МТС, гуртів худоби, колгоспного майна в глиб країни.
Після запеклих боїв радянські війська відступили. 28 жовтня 1941 року Попасне окупували гітлерівські загарбники. 23 місяці село перебувало під гнітом німецько-фашистських окупантів. За цей час його населення зазнало жорстоких репресій. На тяжку роботу в Німеччину гітлерівці відправили понад 250 юнаків і дівчат. Окупанти вивозили в Німеччину худобу, хліб, примушували жителів села працювати у т. зв. «громадському господарстві».
Багато попасненців залишило село і пішло в Самарський ліс до партизанів. Десятки селян влилися в партизанський загін Перещепинського району, яким командував Н. А. Міненко. Цей загін разом з сусідніми партизанськими групами провів кілька бойових операцій проти гітлерівських загарбників. Командирами партизанських груп були жителі села Ф. Д. Сітковський- колишній голова колгоспу та Н. І. Галушка - бригадир городньої бригади. В цьому загоні воював і активний учасник громадянської війни М. С. Сологуб, який героїчно загинув у боротьбі з окупантами наприкінці 1941 року. В діях партизанського загону брали також участь
О. Т. Шевченко, П. Ю. Степаненко, В. К. Мельник, С. А. Бут, В. К. Братушенко,
І. Г. Чорнодуб та ін. Багато з них загинуло в нерівному бою з карателями в січні 1942 року.
Всебічну допомогу партизанам надавали жителі села, хоч їх при найменшій підозрі у зв'язках з народними месниками жорстоко катували й розстрілювали. Так, 28 грудня 1941 року фашистські карателі заарештували З0 місцевих активістів. Майже всі вони були страчені.
В лютому 1943 року війська Південно-Західного фронту вели запеклі бої з фашистською танковою дивізією «Мертва голова» в районі Попасного: 15 лютого о 2-й годині ночі група радянських розвідників проникла в Попасне. Комсомолка Галя Верболоз вказала воїнам, де розміщена гітлерівська комендатура. Німецький комендант та його охорона відкрили вогонь по радянських бійцях. Відважна комсомолка принесла бензин, облила ним приміщення комендатури і підпалила. Фашистський кат і його зграя згоріли в огні. Через деякий час у Попасному з' явилися карателі, які зігнали на цент ральну площу села все населення і вимагали виказати тих, хто брав участь у вбивстві коменданта, але нічого не дізналися. Наступного дня у Попасному стало відомо, що поліцаї заарештували Галину Верболоз. Допити і катування не зламали патріотку, яка трималася мужньо і з презирством кидала в очі катам: «Вашого катюгу-коменданта спалила я. Така доля чекає на всіх вас!». 2 квітня 1943 року гітлерівські карателі наспіх спорудили шибеницю біля спаленої комендатури і зігнали сюди всіх жителів села. Перекладач прочитав вирок. Галю Верболоз підвели до шибениці. Знесилена від тортурів, але горда і нескорена підійшла комсомолка до місця страти. В остаршю хвилину вона звернулася до земляків: «Прощайте, люди, товариші мої, не журіться, наші скоро прийдуть!». Фашисти закатували також і А. Д. Коновалова, який допомагав Галі.
В центрі Попасного нині встановлено пам' ятник слави загиблим воїнам громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Там похована і славна патріотка Г. Верболоз. Одна з вулиць села названа її ім'ям. Її ім'я з честю носить піонерська організація Попасненської середньої школи, де вона вчилась, а потім була піонервожатою.
19 вересня 1943 року радянські війська, переслідуючи ворога, визволили Попасне. Перед відступом гітлерівці запалили село і розстріляли 16 жителів, серед яких 5 чол.- віком 70-80 років.
В рядах Червоної Армії, що громила фашистів, було чимало уродженців села. В січні 1943 року на одній з ділянок фронту, в Білорусії, героїчно бився танковий підрозділ старшого лейтенанта І. Г. Махоти, уродженця Попасного. Німці кинули в бій велике танкове з'єднання. На позицію, яку займали танки Махоти, рушило близько З0 ворожих броньованих машин.
- Помремо, але не пропустимо ворога! - передав по радіо Махота.- Ні метра назад!
Один за одним виходили з ладу ворожі танки. Командир підрозділу влучно стріляв по фашистах. У борт його машини вдарив фашистський снаряд, танк
Попасне
Сторінка 5 з 7
працювало ЗО учителів. Багато юнаків і дівчат села закінчили агротехнікум реорганізований у садівничий, а ще пізніше - у садово-городній. Технікум у Попасному проіснував з 1929 по 1932 рік, коли його перевели у В 1938-1939 рр. в Попасному було відкрито Будинок культури з кінозалом на 500 місць, де працювали різні гуртки. Тільки до хорового входило близько 80 чоловік.
Мирне, щасливе життя перервала війна. Більшість чоловічого населення Понасного стала воїнами Червоної Армії. Ті, що залишилися, самовідданою працею допомагали фронту. З наближенням загрози окупації села німецько-фашистськими вШськами було організовано евакуацію МТС, гуртів худоби, колгоспного майна в глиб країни.
Після запеклих боїв радянські війська відступили. 28 жовтня 1941 року Попасне окупували гітлерівські загарбники. 23 місяці село перебувало під гнітом німецько-фашистських окупантів. За цей час його населення зазнало жорстоких репресій. На тяжку роботу в Німеччину гітлерівці відправили понад 250 юнаків і дівчат. Окупанти вивозили в Німеччину худобу, хліб, примушували жителів села працювати у т. зв. «громадському господарстві».
Багато попасненців залишило село і пішло в Самарський ліс до партизанів. Десятки селян влилися в партизанський загін Перещепинського району, яким командував Н. А. Міненко. Цей загін разом з сусідніми партизанськими групами провів кілька бойових операцій проти гітлерівських загарбників. Командирами партизанських груп були жителі села Ф. Д. Сітковський- колишній голова колгоспу та Н. І. Галушка - бригадир городньої бригади. В цьому загоні воював і активний учасник громадянської війни М. С. Сологуб, який героїчно загинув у боротьбі з окупантами наприкінці 1941 року. В діях партизанського загону брали також участь
О. Т. Шевченко, П. Ю. Степаненко, В. К. Мельник, С. А. Бут, В. К. Братушенко,
І. Г. Чорнодуб та ін. Багато з них загинуло в нерівному бою з карателями в січні 1942 року.
Всебічну допомогу партизанам надавали жителі села, хоч їх при найменшій підозрі у зв'язках з народними месниками жорстоко катували й розстрілювали. Так, 28 грудня 1941 року фашистські карателі заарештували З0 місцевих активістів. Майже всі вони були страчені.
В лютому 1943 року війська Південно-Західного фронту вели запеклі бої з фашистською танковою дивізією «Мертва голова» в районі Попасного: 15 лютого о 2-й годині ночі група радянських розвідників проникла в Попасне. Комсомолка Галя Верболоз вказала воїнам, де розміщена гітлерівська комендатура. Німецький комендант та його охорона відкрили вогонь по радянських бійцях. Відважна комсомолка принесла бензин, облила ним приміщення комендатури і підпалила. Фашистський кат і його зграя згоріли в огні. Через деякий час у Попасному з' явилися карателі, які зігнали на цент ральну площу села все населення і вимагали виказати тих, хто брав участь у вбивстві коменданта, але нічого не дізналися. Наступного дня у Попасному стало відомо, що поліцаї заарештували Галину Верболоз. Допити і катування не зламали патріотку, яка трималася мужньо і з презирством кидала в очі катам: «Вашого катюгу-коменданта спалила я. Така доля чекає на всіх вас!». 2 квітня 1943 року гітлерівські карателі наспіх спорудили шибеницю біля спаленої комендатури і зігнали сюди всіх жителів села. Перекладач прочитав вирок. Галю Верболоз підвели до шибениці. Знесилена від тортурів, але горда і нескорена підійшла комсомолка до місця страти. В остаршю хвилину вона звернулася до земляків: «Прощайте, люди, товариші мої, не журіться, наші скоро прийдуть!». Фашисти закатували також і А. Д. Коновалова, який допомагав Галі.
В центрі Попасного нині встановлено пам' ятник слави загиблим воїнам громадянської і Великої Вітчизняної воєн. Там похована і славна патріотка Г. Верболоз. Одна з вулиць села названа її ім'ям. Її ім'я з честю носить піонерська організація Попасненської середньої школи, де вона вчилась, а потім була піонервожатою.
19 вересня 1943 року радянські війська, переслідуючи ворога, визволили Попасне. Перед відступом гітлерівці запалили село і розстріляли 16 жителів, серед яких 5 чол.- віком 70-80 років.
В рядах Червоної Армії, що громила фашистів, було чимало уродженців села. В січні 1943 року на одній з ділянок фронту, в Білорусії, героїчно бився танковий підрозділ старшого лейтенанта І. Г. Махоти, уродженця Попасного. Німці кинули в бій велике танкове з'єднання. На позицію, яку займали танки Махоти, рушило близько З0 ворожих броньованих машин.
- Помремо, але не пропустимо ворога! - передав по радіо Махота.- Ні метра назад!
Один за одним виходили з ладу ворожі танки. Командир підрозділу влучно стріляв по фашистах. У борт його машини вдарив фашистський снаряд, танк
Дивиться також інші населені пункти району: