Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
У квітні 1920 року в селі створено групу співчуваючих комуністам, до якої увійшли А. Г. Рубан секретар, Т. Л. Скотаренко, К. А. Слюсар, Д. Д. Іщенко,
О. Поліщук, Д. А. Попович, П. Г. Білоус. 1921 року в списках комосередків по Криворізькому повіткому значилося, що у Пальмирівській парторганізації було 3 члени партії.
Комуністи роз'яснювали і проводили в життя закони Радянської влади на селі, піднімали бідноту на боротьбу проти куркульства. В липні 1920 року за їх ініціативою був організований комітет незаможних селян, який очолив П. Г. Білоус. Комнезам розподіляв і перерозподіляв землі та реманент серед найбідніших селян, вживав заходів до збору продрозверстки, забезпечував бідноту хлібом, посівним матеріалом.
Будівництву нового життя в селі перешкоджали куркулі, різні банди. Жертвою куркульського терору став голова сільської Ради В. Д. Жукоцький. У 1920 році страшним смерчем налетіла на село банда Марусі, яка жорстоко розправлялася з борцями за Радянську владу. Увірвавшись у приміщення сільської Ради, бандити намагались захопити документи і особисті справи комуністів. Вони довго катували О. Поліщука, який мав ключі від сейфу, і розстріляли його.
З упорядкуванням селянського землекористування, згідно закону УРСР від П березня 1921 року, за селянами на 205 дворів було закріплено 1798 десятин землі, з них 1350 десятин - поміщицької. В середньому на сім'ю припадало 8-10 десятин землі. На кінець 1926 року посівні площі досягли довоєнного рівня. Незаможники, звільнені від оплати сільськогосподарського податку, одержуючи державні позики, зміцнювали своє господарство. Значно зменшилася кількість безінвентарних і безкорівних господарств. Збільшилась кількість дворів і населення. На 1 січня 1925 року в селі було 205 дворів з населенням 941 чоловік.
Партійна організація села, органи Радянської влади та КНС дбали й про культурне будівництво. Була відкрита початкова школа, для дорослих - школи лікнепу. У 1921 році відкрито хату-читальню, 1923 року побудовано клуб. Важливе місце посідала атеїстична робота.
Значну роботу серед сільської молоді проводили комсомольці, які організували свій осередок на початку 1923 року. До його складу тоді входили І. Д. Полікарпов, Г. К. Якушенко, Г. Г. Жигар, О. Бережний, брати Дмитро і Микола Милославські. Під керівництвом комуністів і комсомольців у 1923 році створено піонерську організацію.
Сільська Рада та партійна організація спрямовували свою роботу також на розвиток різних форм кооперації, на підготовку колективізації сільського господарства. Бідняцькі господарства, які не мали тяглової сили і здавали землю в оренду
відробляли в куркулів за оранку, охоче йшли на об'єднання. У 1926 році в Пальмировому створено машинне товариство, яке об'єднувало до ЗО дворів. Це товариство збудувало паровий млин, придбало молотарку, запровадило шестипільну сівозміну, закуповувало кращі сорти насіння кукурудзи, пшениці тощо.
А коли по всій країні розгорнулася масова колективізація, пальмирівська біднота - Г. Г. Жигар, Д. Н. Попович, С. П. Іщенко, І. Д. Жукоцький, І. Деркач та ін. - утворила на початку 1930 року сільськогосподарську артіль. Головою її одностайно обрали комуніста Г. Г. Жигара. Багато енергії, сили віддав Г. Г. Жигар будівництву нового життя в рідному селі. Колгосп мав 12 старих плугів, 20 дерев'яних борін, сівалку, 13 бричок, 30 коней. Приміщень не вистачало, робоча худоба, інвентар розміщувалися в різних кінцях села. Досвіду керівництва колективним господарством ще не було. Природно, колгоспники зазнавали чималих труднощів.
Крім того, куркулі, які бачили в колгоспах свою загибель, вдавалися до найрізноманітніших підступів. Вони залякували людей, поширювали серед них всілякі наклепи на колгоспний лад, підсипали бите скло в корм худобі, намагалися підпалити приміщення з колгоспним інвентарем, погрожували розправою комуністам, радянським активістам та голові колгоспу Г. Г. Жигарю. Від злочинної куркульської руки загинув активіст села член правління колгоспу голова сільської комісії сприяння хлібозаготівлям А. Деркач. Збори колгоспників одноголосно ухвалили ліквідувати куркульські господарства та вислати з села 12 злісних куркулів разом, з сім'ями.
Рік у рік міцніло колгоспне господарство. 1930 року колектив успішно провів весняну сівбу й жнива. Перший колгоспний врожай був значно кращим, ніж в одноосібних господарствах. Кожна колгоспна сім'я одержала тоді на 41 пуд хліба більше, ніж селянська сім'я мала до революції. Це наочно переконувало селян в тому, що єдиний шлях до заможного життя - колгосп. Наступного року майже всі жителі Пальмирового вступили до сільськогосподарської артілі. На 1935 рік до неї входило 202 господарства, кількість членів становила 872 чоловіка. Колгосп мав 2657 га землі.
Пальмирове
Сторінка 2 з 6
створено ревком, а в лютому 1920 року на сільському сході обрано Раду на чолі з В. Д. Жукоцьким.У квітні 1920 року в селі створено групу співчуваючих комуністам, до якої увійшли А. Г. Рубан секретар, Т. Л. Скотаренко, К. А. Слюсар, Д. Д. Іщенко,
Комуністи роз'яснювали і проводили в життя закони Радянської влади на селі, піднімали бідноту на боротьбу проти куркульства. В липні 1920 року за їх ініціативою був організований комітет незаможних селян, який очолив П. Г. Білоус. Комнезам розподіляв і перерозподіляв землі та реманент серед найбідніших селян, вживав заходів до збору продрозверстки, забезпечував бідноту хлібом, посівним матеріалом.
Будівництву нового життя в селі перешкоджали куркулі, різні банди. Жертвою куркульського терору став голова сільської Ради В. Д. Жукоцький. У 1920 році страшним смерчем налетіла на село банда Марусі, яка жорстоко розправлялася з борцями за Радянську владу. Увірвавшись у приміщення сільської Ради, бандити намагались захопити документи і особисті справи комуністів. Вони довго катували О. Поліщука, який мав ключі від сейфу, і розстріляли його.
З упорядкуванням селянського землекористування, згідно закону УРСР від П березня 1921 року, за селянами на 205 дворів було закріплено 1798 десятин землі, з них 1350 десятин - поміщицької. В середньому на сім'ю припадало 8-10 десятин землі. На кінець 1926 року посівні площі досягли довоєнного рівня. Незаможники, звільнені від оплати сільськогосподарського податку, одержуючи державні позики, зміцнювали своє господарство. Значно зменшилася кількість безінвентарних і безкорівних господарств. Збільшилась кількість дворів і населення. На 1 січня 1925 року в селі було 205 дворів з населенням 941 чоловік.
Партійна організація села, органи Радянської влади та КНС дбали й про культурне будівництво. Була відкрита початкова школа, для дорослих - школи лікнепу. У 1921 році відкрито хату-читальню, 1923 року побудовано клуб. Важливе місце посідала атеїстична робота.
Значну роботу серед сільської молоді проводили комсомольці, які організували свій осередок на початку 1923 року. До його складу тоді входили І. Д. Полікарпов, Г. К. Якушенко, Г. Г. Жигар, О. Бережний, брати Дмитро і Микола Милославські. Під керівництвом комуністів і комсомольців у 1923 році створено піонерську організацію.
Сільська Рада та партійна організація спрямовували свою роботу також на розвиток різних форм кооперації, на підготовку колективізації сільського господарства. Бідняцькі господарства, які не мали тяглової сили і здавали землю в оренду
відробляли в куркулів за оранку, охоче йшли на об'єднання. У 1926 році в Пальмировому створено машинне товариство, яке об'єднувало до ЗО дворів. Це товариство збудувало паровий млин, придбало молотарку, запровадило шестипільну сівозміну, закуповувало кращі сорти насіння кукурудзи, пшениці тощо.
А коли по всій країні розгорнулася масова колективізація, пальмирівська біднота - Г. Г. Жигар, Д. Н. Попович, С. П. Іщенко, І. Д. Жукоцький, І. Деркач та ін. - утворила на початку 1930 року сільськогосподарську артіль. Головою її одностайно обрали комуніста Г. Г. Жигара. Багато енергії, сили віддав Г. Г. Жигар будівництву нового життя в рідному селі. Колгосп мав 12 старих плугів, 20 дерев'яних борін, сівалку, 13 бричок, 30 коней. Приміщень не вистачало, робоча худоба, інвентар розміщувалися в різних кінцях села. Досвіду керівництва колективним господарством ще не було. Природно, колгоспники зазнавали чималих труднощів.
Крім того, куркулі, які бачили в колгоспах свою загибель, вдавалися до найрізноманітніших підступів. Вони залякували людей, поширювали серед них всілякі наклепи на колгоспний лад, підсипали бите скло в корм худобі, намагалися підпалити приміщення з колгоспним інвентарем, погрожували розправою комуністам, радянським активістам та голові колгоспу Г. Г. Жигарю. Від злочинної куркульської руки загинув активіст села член правління колгоспу голова сільської комісії сприяння хлібозаготівлям А. Деркач. Збори колгоспників одноголосно ухвалили ліквідувати куркульські господарства та вислати з села 12 злісних куркулів разом, з сім'ями.
Рік у рік міцніло колгоспне господарство. 1930 року колектив успішно провів весняну сівбу й жнива. Перший колгоспний врожай був значно кращим, ніж в одноосібних господарствах. Кожна колгоспна сім'я одержала тоді на 41 пуд хліба більше, ніж селянська сім'я мала до революції. Це наочно переконувало селян в тому, що єдиний шлях до заможного життя - колгосп. Наступного року майже всі жителі Пальмирового вступили до сільськогосподарської артілі. На 1935 рік до неї входило 202 господарства, кількість членів становила 872 чоловіка. Колгосп мав 2657 га землі.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань