Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
на посівах озимини мерзла кора, трудящі не дали загинути посівам. 12 борін і 5 важких котків працювало безперервно, озимі посіви було врятовано. А влітку того ж року, коли врожаєві загрожували засуха і бур'яни, всі колгоспники, від малого до великого, вийшли в поле. Вдень прополювали, вночі поливали посіви. 244 га найбільш слабких посівів одержали дорогоцінну вологу. З кожного га посіву було зібрано по 11 цнт пшениці і ячменю, 15 цнт кукурудзи. На трудодень колгоспники одержали по 4,5 кг зерна, а кожна колгоспна сім'я в середньому - по 15,2 цнт зернових.
Завдяки керівництву партійної організації та самовідданій праці колгоспників артіль стала однією з передових у районі, а згодом в області. У 1934 році господарство достроково виконало свої зобов'язання перед державою, повністю сплатило натуроплату МТС, завершило підготовку до осінньої сівби. Того ж року до Пальмирового приїжджали секретар ЦК КПбУ П. П. Постишев, секретар Дніпропетровського обкому КПб України М. М. Хатаєвич, які високо оцінили працю колгоспників. Двічі побував у селі всеукраїнський староста Г. І. Петровський, який тепло вітав трудівників села і дав цінні поради щодо організації роботи в колгоспі. У 1935 році артіль дістала право послати делегата на II з'їзд колгоспників- ударників. Колгоспники обрали делегатом голову артілі Г. Г. Жигаря.
Напередодні Великої Вітчизняної війни пальмирівський колгосп був економічно розвинутим, багатогалузевим господарством. У 1940 році на його фермах налічувалось більше тисячі голів продуктивної худоби. Колгоспний двір забудовувався до о
ро тними господарськими спорудами. За високі показники у сільськогосподарському виробництві по 20-25 цнт пшениці з га у 1939, 1940 та 1941 роках артіль була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Соціалістичне змагання і ударництво сприяло не тільки збільшенню продуктивності колгоспного виробництва, вони виховували у трудящих нове ставлення до праці. Майже в кожній сім'ї Пальмирового був ударник праці. На колгоспній Дошці пошани беззмінно значились імена кращих людей села: М. Й. Слюсаря, Н. І. Седлера, Ф. І. Слюсаря, І. Ф. Огнівця, Є. А. Лісової, В. І. Губи, О. А. Шульги та багатьох інших. У 1935 році завідуючий свинофермою А. Й. Огнівець був удостоєний високої урядової нагороди - ордена Трудового Червоного Прапора. Десятки колгоспників-ударників занесено до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Із зростанням громадського виробництва зростали доходи колгоспників.
У 1936 році середній прибуток на колгоспний двір становив 3 тис. крб. , на трудодень було видано по 7 кг зерна. У 1940 році кожна колгоспна родина одержала в середньому по 20,4 цнт хліба.
Відбулися помітні зрушення у культурному розвитку села. В 1931 році тут відкрито семирічну школу, першим директором якої був М. А. Щербина. Діти багатьох колгоспників вчилися в технікумах, інститутах. До рідного села повернулися вчителювати після закінчення педінституту В. Ф. Коврига, К. К. Попович, X. К. Попович, Є. І. Якушенко. Було побудовано світлий, просторий клуб, відкрито фельдшерський пункт і колгоспний пологовий будинок.
Пальмирове було повністю електрифіковане. Жителі будували нові будинки, купували велосипеди, швейні машини, патефони, радіоприймачі. У вжитку не стало домотканого одягу, люди одяглись у добротні гарні костюми, пальта.
Життя стало кращим, розширилось коло інтересів колгоспників. Партійна та комсомольська організації провадили серед них велику масово-політичну роботу. Жителі села охоплювались різними формами політичної освіти, перебували у масових громадських організаціях. Про високу інтернаціональну свідомість пальмирівців свідчить той факт, що колгоспна організація МОДР налічувала 280 членів.
У 1935 році у фонд МОДРу колгоспники посіяли 2 га пшениці.
Як тільки стало відомо про віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз, трудящі села зібралися на великий мітинг, на якому усі висловились про готовність віддати життя за свободу і незалежність соціалістичної Вітчизни. На фронт пішло багато пальмирівців, чимало вступило до народного ополчення. В селі до збирання врожаю було залучено всіх колгоспників, врожай зібрали в намічений строк.
Окупація Пальмирового фашистськими військами тривала від 13 серпня 1941 до жовтня 1943 року. Гітлерівці забирали у населення все - худобу, хліб, птицю, манно, карали людей за найменший опір. Більше 50 юнаків і дівчат з села вивезли вони на каторгу до Німеччини.
Але ні насильство, ні терор не зламали прагнення до боротьби, віри радянських шодей у перемогу над фашизмом. В селі діяла підпільна патріотична група, очолювана офіцером Червоної Армії комуністом В. Ф.
Пальмирове
Сторінка 3 з 6
З великим ентузіазмом працювали люди на усуспільнених ланах, добиваючись, високих урожаїв. Зростали свідомість, чуття високого обов'язку колгоспників. Так, коли холодною весною 1934 року створилась Завдяки керівництву партійної організації та самовідданій праці колгоспників артіль стала однією з передових у районі, а згодом в області. У 1934 році господарство достроково виконало свої зобов'язання перед державою, повністю сплатило натуроплату МТС, завершило підготовку до осінньої сівби. Того ж року до Пальмирового приїжджали секретар ЦК КПбУ П. П. Постишев, секретар Дніпропетровського обкому КПб України М. М. Хатаєвич, які високо оцінили працю колгоспників. Двічі побував у селі всеукраїнський староста Г. І. Петровський, який тепло вітав трудівників села і дав цінні поради щодо організації роботи в колгоспі. У 1935 році артіль дістала право послати делегата на II з'їзд колгоспників- ударників. Колгоспники обрали делегатом голову артілі Г. Г. Жигаря.
Напередодні Великої Вітчизняної війни пальмирівський колгосп був економічно розвинутим, багатогалузевим господарством. У 1940 році на його фермах налічувалось більше тисячі голів продуктивної худоби. Колгоспний двір забудовувався до о
ро тними господарськими спорудами. За високі показники у сільськогосподарському виробництві по 20-25 цнт пшениці з га у 1939, 1940 та 1941 роках артіль була учасницею Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Соціалістичне змагання і ударництво сприяло не тільки збільшенню продуктивності колгоспного виробництва, вони виховували у трудящих нове ставлення до праці. Майже в кожній сім'ї Пальмирового був ударник праці. На колгоспній Дошці пошани беззмінно значились імена кращих людей села: М. Й. Слюсаря, Н. І. Седлера, Ф. І. Слюсаря, І. Ф. Огнівця, Є. А. Лісової, В. І. Губи, О. А. Шульги та багатьох інших. У 1935 році завідуючий свинофермою А. Й. Огнівець був удостоєний високої урядової нагороди - ордена Трудового Червоного Прапора. Десятки колгоспників-ударників занесено до Почесної книги Всесоюзної сільськогосподарської виставки.
Із зростанням громадського виробництва зростали доходи колгоспників.
У 1936 році середній прибуток на колгоспний двір становив 3 тис. крб. , на трудодень було видано по 7 кг зерна. У 1940 році кожна колгоспна родина одержала в середньому по 20,4 цнт хліба.
Відбулися помітні зрушення у культурному розвитку села. В 1931 році тут відкрито семирічну школу, першим директором якої був М. А. Щербина. Діти багатьох колгоспників вчилися в технікумах, інститутах. До рідного села повернулися вчителювати після закінчення педінституту В. Ф. Коврига, К. К. Попович, X. К. Попович, Є. І. Якушенко. Було побудовано світлий, просторий клуб, відкрито фельдшерський пункт і колгоспний пологовий будинок.
Пальмирове було повністю електрифіковане. Жителі будували нові будинки, купували велосипеди, швейні машини, патефони, радіоприймачі. У вжитку не стало домотканого одягу, люди одяглись у добротні гарні костюми, пальта.
Життя стало кращим, розширилось коло інтересів колгоспників. Партійна та комсомольська організації провадили серед них велику масово-політичну роботу. Жителі села охоплювались різними формами політичної освіти, перебували у масових громадських організаціях. Про високу інтернаціональну свідомість пальмирівців свідчить той факт, що колгоспна організація МОДР налічувала 280 членів.
У 1935 році у фонд МОДРу колгоспники посіяли 2 га пшениці.
Як тільки стало відомо про віроломний напад фашистської Німеччини на Радянський Союз, трудящі села зібралися на великий мітинг, на якому усі висловились про готовність віддати життя за свободу і незалежність соціалістичної Вітчизни. На фронт пішло багато пальмирівців, чимало вступило до народного ополчення. В селі до збирання врожаю було залучено всіх колгоспників, врожай зібрали в намічений строк.
Окупація Пальмирового фашистськими військами тривала від 13 серпня 1941 до жовтня 1943 року. Гітлерівці забирали у населення все - худобу, хліб, птицю, манно, карали людей за найменший опір. Більше 50 юнаків і дівчат з села вивезли вони на каторгу до Німеччини.
Але ні насильство, ні терор не зламали прагнення до боротьби, віри радянських шодей у перемогу над фашизмом. В селі діяла підпільна патріотична група, очолювана офіцером Червоної Армії комуністом В. Ф.
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань