Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від


Пальмирове

Ковригою, залишеним тут за завданням Радянського командування. До цієї групи входили комуністи, голова колгоспу В. М. Пінчук, голова
Пальмирівської сільради С. К. Якушенко, бригадир колгоспу Г. П. Негода, колгоспник сільгоспартілі Т. Г. Пінчук та ін. - всього 11 чо­ловік. Підпільники поширювали повідомлення Радінформбюро, перешкоджали гітлерівцям вивозити хліб, збирали цінні відомості для радянського командування,
які передавалися радисткою В. Й. Червоною. Влітку 1942 року всі активні учас­ники патріотичної групи були заарештовані і по-звірячому закатовані фашистами.
Мужньо билися жителі села на фронтах Вітчизняної війни. 69 чол. з них за­гинуло в боях з ворогом. За бойові заслуги 46 пальмирівців нагороджено ордепами і медалями Радянського Союзу. Уродженець Пальмирового Я. Т. Дідок, 19-річнни командир зенітно-кулеметної обслуги, в боях на річці Віслі в серпні 1944 року під час повітряного нальоту противника на переправу під ударами ворожих бомб збіш два ворожих літаки Ф-190. Відважному зенітнику присвоєно звання Героя Радян­ського Союзу.
Вже на другий день після визволення Пальмирового від фашистських загарбників трудящі зібралися на збори, на яких визначили перші заходи по відродженню рідного колгоспу. Адже ворог зруйнував громадські будівлі, знищив колгоспниіі інвентар, вивіз майже всю худобу. Шкода, заподіяна окупантами громадському господарству, обчислювалася у 12 722 тис. карбованців.
Незважаючи на труднощі: не вистачало тягла, реманенту, господарювали здебільшого жінки, старики, підлітки під час весняної сівби і особливо жнив 1944 року, населення виявило велику трудову активність. Так, у жнива колгоспники працю­вали круглодобово. Кіньми і коровами вивозили на елеватор зерно і здали його державі у півтора раза більше, ніж у довоєнному 1940 році. За успішне виконаним сільськогосподарських робіт у 1944 році правління артілі одержало грошову премію 1000 крб. За самовіддану працю 135 пальмирівських колгоспників було нагородже­но медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Одночасно з відбудовою сільського господарства трудівники села прагнули як можна більше допомогти Діючій армії, фронту. Розташованому в селі польо­вому госпіталю вони постачали хліб, овочі, фрукти, допомагали в його обладнанні, у створенні найкращих умов для лікування поранених. Учні школи складали бібліотечки для солдатів, допомагали в розшуках рідних. Жителі Пальмирового вно­сили свої заощадження до фонду оборони країни, Так, колгоспник Д. А. Попович вніс 50 тис. крб., все населення активно передплачувало державні позики.
В авангарді боротьби за відновлення і дальший розвиток потерпілого від війни господарства артілі стали комуністи. В березні 1946 року тут відновлено партійну організацію, яка налічувала тоді 5 комуністів.
Трудівники колгоспу все робили, щоб їхнє господарство знову стало одним з пе­редових у районі, і вони свого добились. У 1949 році колгоспники зібрали зернових по 17,6 цнт з га на площі 1048 га. Це дало можливість не тільки повністю виконати план хлібозаготівлі, але й здати 1056 цнт зерна понад план. Того ж року на тварин­ницьких фермах було вже близько тисячі голів худоби.
Кожна колгоспна родина одержала на трудодень в середньому по 20,4 цнт зерна. Загальний доход артілі становив у 1949 році 600,5 тис. крб., у 1950 році - 908 тис. крб., у 1951 році - 1084,5 тис. карбованців.
У 1950 році до пальмирівського колгоспу приєдналася сусідня артіль «Шлях до соціалізму» з с. Червоного Луга. Це сприяло дальшому зміцненню матеріально-технічної бази господарства, підвищенню продуктивності праці і збільшенню виробництва сільськогосподарських продуктів.
Під час реорганізації МТС колгосп «Україна» придбав 15 тракторів, 7 комбайні», багато причіпних машин. На 1 січня 1967 року у машинному парку вже було 18 трак­торів, 6 комбайнів, 14 вантажних автомашин, 18 сівалок, 24 культиватори, 3 буряко­комбайни та ін. Тепер всі основні роботи виконувалися за допомогою машин і механізмів. Колгосп одним з перших у районі застосував комплексну механізацію на тваринницьких фермах. Встановлено було автопоїлку, механізовано переробку і пода­чу кормів.
Велику шефську допомогу в електри­фікації артілі подав колектив Дніпродзержинського заводу ім. газети «Правда». Робітники провели до колгоспу високо­вольтну лінію електропередачі від станції П'ятихатки, встановили силовий транс­форматор. Споживання електроенергії в селі у 1955 році становило 35,5 тис. кі­ловат-годин, а в 1965 - 274,5 тис. кіловат- годин.
Кілька років підряд артіль була учас­ницею Виставки досягнень народного господарства СРСР. За високі виробничі по­казники урожай пшениці - 22 цнт, куку­рудзи - 37 цнт з га, надій молока на кожну фуражну корову - 2 тис. кг вона нагоро­джена двома дипломами і трьома меда­лями, премійована трьома вантажними автомашинами ГАЗ-51. Голова колгоспу Г. Г. Жигар у 1958 році удостоєний високої урядової нагороди - ордена Леніна, а передова




Пальмирове