Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Пальмирівської сільради С. К. Якушенко, бригадир колгоспу Г. П. Негода, колгоспник сільгоспартілі Т. Г. Пінчук та ін. - всього 11 чоловік. Підпільники поширювали повідомлення Радінформбюро, перешкоджали гітлерівцям вивозити хліб, збирали цінні відомості для радянського командування,
які передавалися радисткою В. Й. Червоною. Влітку 1942 року всі активні учасники патріотичної групи були заарештовані і по-звірячому закатовані фашистами.
Мужньо билися жителі села на фронтах Вітчизняної війни. 69 чол. з них загинуло в боях з ворогом. За бойові заслуги 46 пальмирівців нагороджено ордепами і медалями Радянського Союзу. Уродженець Пальмирового Я. Т. Дідок, 19-річнни командир зенітно-кулеметної обслуги, в боях на річці Віслі в серпні 1944 року під час повітряного нальоту противника на переправу під ударами ворожих бомб збіш два ворожих літаки Ф-190. Відважному зенітнику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Вже на другий день після визволення Пальмирового від фашистських загарбників трудящі зібралися на збори, на яких визначили перші заходи по відродженню рідного колгоспу. Адже ворог зруйнував громадські будівлі, знищив колгоспниіі інвентар, вивіз майже всю худобу. Шкода, заподіяна окупантами громадському господарству, обчислювалася у 12 722 тис. карбованців.
Незважаючи на труднощі: не вистачало тягла, реманенту, господарювали здебільшого жінки, старики, підлітки під час весняної сівби і особливо жнив 1944 року, населення виявило велику трудову активність. Так, у жнива колгоспники працювали круглодобово. Кіньми і коровами вивозили на елеватор зерно і здали його державі у півтора раза більше, ніж у довоєнному 1940 році. За успішне виконаним сільськогосподарських робіт у 1944 році правління артілі одержало грошову премію 1000 крб. За самовіддану працю 135 пальмирівських колгоспників було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Одночасно з відбудовою сільського господарства трудівники села прагнули як можна більше допомогти Діючій армії, фронту. Розташованому в селі польовому госпіталю вони постачали хліб, овочі, фрукти, допомагали в його обладнанні, у створенні найкращих умов для лікування поранених. Учні школи складали бібліотечки для солдатів, допомагали в розшуках рідних. Жителі Пальмирового вносили свої заощадження до фонду оборони країни, Так, колгоспник Д. А. Попович вніс 50 тис. крб., все населення активно передплачувало державні позики.
В авангарді боротьби за відновлення і дальший розвиток потерпілого від війни господарства артілі стали комуністи. В березні 1946 року тут відновлено партійну організацію, яка налічувала тоді 5 комуністів.
Трудівники колгоспу все робили, щоб їхнє господарство знову стало одним з передових у районі, і вони свого добились. У 1949 році колгоспники зібрали зернових по 17,6 цнт з га на площі 1048 га. Це дало можливість не тільки повністю виконати план хлібозаготівлі, але й здати 1056 цнт зерна понад план. Того ж року на тваринницьких фермах було вже близько тисячі голів худоби.
Кожна колгоспна родина одержала на трудодень в середньому по 20,4 цнт зерна. Загальний доход артілі становив у 1949 році 600,5 тис. крб., у 1950 році - 908 тис. крб., у 1951 році - 1084,5 тис. карбованців.
У 1950 році до пальмирівського колгоспу приєдналася сусідня артіль «Шлях до соціалізму» з с. Червоного Луга. Це сприяло дальшому зміцненню матеріально-технічної бази господарства, підвищенню продуктивності праці і збільшенню виробництва сільськогосподарських продуктів.
Під час реорганізації МТС колгосп «Україна» придбав 15 тракторів, 7 комбайні», багато причіпних машин. На 1 січня 1967 року у машинному парку вже було 18 тракторів, 6 комбайнів, 14 вантажних автомашин, 18 сівалок, 24 культиватори, 3 бурякокомбайни та ін. Тепер всі основні роботи виконувалися за допомогою машин і механізмів. Колгосп одним з перших у районі застосував комплексну механізацію на тваринницьких фермах. Встановлено було автопоїлку, механізовано переробку і подачу кормів.
Велику шефську допомогу в електрифікації артілі подав колектив Дніпродзержинського заводу ім. газети «Правда». Робітники провели до колгоспу високовольтну лінію електропередачі від станції П'ятихатки, встановили силовий трансформатор. Споживання електроенергії в селі у 1955 році становило 35,5 тис. кіловат-годин, а в 1965 - 274,5 тис. кіловат- годин.
Кілька років підряд артіль була учасницею Виставки досягнень народного господарства СРСР. За високі виробничі показники урожай пшениці - 22 цнт, кукурудзи - 37 цнт з га, надій молока на кожну фуражну корову - 2 тис. кг вона нагороджена двома дипломами і трьома медалями, премійована трьома вантажними автомашинами ГАЗ-51. Голова колгоспу Г. Г. Жигар у 1958 році удостоєний високої урядової нагороди - ордена Леніна, а передова
Пальмирове
Сторінка 4 з 6
Ковригою, залишеним тут за завданням Радянського командування. До цієї групи входили комуністи, голова колгоспу В. М. Пінчук, голова які передавалися радисткою В. Й. Червоною. Влітку 1942 року всі активні учасники патріотичної групи були заарештовані і по-звірячому закатовані фашистами.
Мужньо билися жителі села на фронтах Вітчизняної війни. 69 чол. з них загинуло в боях з ворогом. За бойові заслуги 46 пальмирівців нагороджено ордепами і медалями Радянського Союзу. Уродженець Пальмирового Я. Т. Дідок, 19-річнни командир зенітно-кулеметної обслуги, в боях на річці Віслі в серпні 1944 року під час повітряного нальоту противника на переправу під ударами ворожих бомб збіш два ворожих літаки Ф-190. Відважному зенітнику присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
Вже на другий день після визволення Пальмирового від фашистських загарбників трудящі зібралися на збори, на яких визначили перші заходи по відродженню рідного колгоспу. Адже ворог зруйнував громадські будівлі, знищив колгоспниіі інвентар, вивіз майже всю худобу. Шкода, заподіяна окупантами громадському господарству, обчислювалася у 12 722 тис. карбованців.
Незважаючи на труднощі: не вистачало тягла, реманенту, господарювали здебільшого жінки, старики, підлітки під час весняної сівби і особливо жнив 1944 року, населення виявило велику трудову активність. Так, у жнива колгоспники працювали круглодобово. Кіньми і коровами вивозили на елеватор зерно і здали його державі у півтора раза більше, ніж у довоєнному 1940 році. За успішне виконаним сільськогосподарських робіт у 1944 році правління артілі одержало грошову премію 1000 крб. За самовіддану працю 135 пальмирівських колгоспників було нагороджено медалями «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»
Одночасно з відбудовою сільського господарства трудівники села прагнули як можна більше допомогти Діючій армії, фронту. Розташованому в селі польовому госпіталю вони постачали хліб, овочі, фрукти, допомагали в його обладнанні, у створенні найкращих умов для лікування поранених. Учні школи складали бібліотечки для солдатів, допомагали в розшуках рідних. Жителі Пальмирового вносили свої заощадження до фонду оборони країни, Так, колгоспник Д. А. Попович вніс 50 тис. крб., все населення активно передплачувало державні позики.
В авангарді боротьби за відновлення і дальший розвиток потерпілого від війни господарства артілі стали комуністи. В березні 1946 року тут відновлено партійну організацію, яка налічувала тоді 5 комуністів.
Трудівники колгоспу все робили, щоб їхнє господарство знову стало одним з передових у районі, і вони свого добились. У 1949 році колгоспники зібрали зернових по 17,6 цнт з га на площі 1048 га. Це дало можливість не тільки повністю виконати план хлібозаготівлі, але й здати 1056 цнт зерна понад план. Того ж року на тваринницьких фермах було вже близько тисячі голів худоби.
Кожна колгоспна родина одержала на трудодень в середньому по 20,4 цнт зерна. Загальний доход артілі становив у 1949 році 600,5 тис. крб., у 1950 році - 908 тис. крб., у 1951 році - 1084,5 тис. карбованців.
У 1950 році до пальмирівського колгоспу приєдналася сусідня артіль «Шлях до соціалізму» з с. Червоного Луга. Це сприяло дальшому зміцненню матеріально-технічної бази господарства, підвищенню продуктивності праці і збільшенню виробництва сільськогосподарських продуктів.
Під час реорганізації МТС колгосп «Україна» придбав 15 тракторів, 7 комбайні», багато причіпних машин. На 1 січня 1967 року у машинному парку вже було 18 тракторів, 6 комбайнів, 14 вантажних автомашин, 18 сівалок, 24 культиватори, 3 бурякокомбайни та ін. Тепер всі основні роботи виконувалися за допомогою машин і механізмів. Колгосп одним з перших у районі застосував комплексну механізацію на тваринницьких фермах. Встановлено було автопоїлку, механізовано переробку і подачу кормів.
Велику шефську допомогу в електрифікації артілі подав колектив Дніпродзержинського заводу ім. газети «Правда». Робітники провели до колгоспу високовольтну лінію електропередачі від станції П'ятихатки, встановили силовий трансформатор. Споживання електроенергії в селі у 1955 році становило 35,5 тис. кіловат-годин, а в 1965 - 274,5 тис. кіловат- годин.
Кілька років підряд артіль була учасницею Виставки досягнень народного господарства СРСР. За високі виробничі показники урожай пшениці - 22 цнт, кукурудзи - 37 цнт з га, надій молока на кожну фуражну корову - 2 тис. кг вона нагороджена двома дипломами і трьома медалями, премійована трьома вантажними автомашинами ГАЗ-51. Голова колгоспу Г. Г. Жигар у 1958 році удостоєний високої урядової нагороди - ордена Леніна, а передова
Дивиться також інші населені пункти району:
- Чистопіль
- Холодіївка
- Троїцьке
- Саївка
- Савро
- Мар'янівка
- Лозуватка
- Красноіванівка
- Комісарівка
- Вишневе
- Богдано-Надеждівка
- Біленщина
- Саксагань