Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Держава виділила кошти на відбудову і реконструкцію цегельно- черепичного заводу. В селі були споживче та сільськогосподарське кредитне товариства. З 1922 року в Широкому проводилося 4 ярмарки щороку. Зростала кількість населення. У 1925 році в селі мешкало 8605 чоловік.
Після XV з'їзду ВКПб сільська Рада, комуністи, комсомольці провели волику роботу серед трудівників села по пропаганді ленінських ідей колективізації
сільського господарства. Заспівувачем організації колгоспів була біднота. Восени 1929 року почався масовий вступ бідняків і середняків в колгоспи. Утворилося 8 артілей: ім. Чубаря, «Шлях до комуни», «Червоний гірник», «Крок уперед», «Надія», «Перемога», «Новина» та ім. Будьонного. Колгоспи обслуговувала Миколо-Козельська машинно-тракторна станція. Куркулів, що вдавалися до терористичних актів, суворо карали. Близько 150 сімей широківських куркулів були вислані за межі України.
Велику допомогу трудовому селянству в організаційно-господарському зміцненні колгоспів подали шефи - робітники Інгулецького рудника ім. Чубаря. Вони направляли в Широке бригади по ремонту сільськогосподарського реманенту, проводили недільники для збирання коштів на придбання трактора для села. Керівкики та інженерно-технічні працівники рудника часто виступали з доповідями перед селянами.
Для організаційного зміцнення колгоспів у січні 1930 року в Широке прибули чотири робітники-комуністи з Кривого Рога - В. Марциновський, 3. Кружалов, І. Гнєздовський та М. Дрогаль, які очолили 4 артілі. Вже в 1931 році молоді колгоспи досягли перших успіхів. Колгоспи «Надія» та «Крок уперед» перевиконали плани хлібоздачі. З'явилися перші ударники колгоспних ланів, серед них одна з кращих трудівниць артілі «Надія» М. Півторак. До кінця 1931 року до колгоспів вступило близько 90 проц. селянських дворів Широкого.
Життя рік у рік ставало заможнішим, зростала політична і трудова активність мешканців. Б 1936 році в обговоренні проекту Конституції СРСР взяли участь з Широкого та району 13 073 чоловіка. Понад 100 пропозицій внесли колгоспники до нього. 9 листопада 1936 року в Широкому відбувся II районний з'їзд Рад, який обговорював проект Конституції СРСР.
За роки перших п'ятирічок колективні господарства села економічно зміцніли. Помітно збільшилась кількість машин в артільному виробництві, підвищились врожаї зернових культур і овочів. Так, у 1937-1940 рр. колгоспи збирали в середньому з гектара зернових по 15,5 цнт, соняшнику - 11,88 цнт, цукрових буряків - 379 цнт. Господарства добилися значного підвищення продуктивності тваринництва, особливо збільшення надоїв молока.
У колгоспі ім. Чубаря валовий прибуток господарства становив у 1937 році 133 тис. крб., в 1938 - 202 тис. крб., в 1939 - 377 тис. крб., а в 1940 році - 382 тис. крб.. На трудодень колгоспники Широкого одержували в середньому по 4,7 кг хліба та по 2 крб. 60 коп. грішми.
За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, кращі артілі й колгоспники Широкого були учасниками ВСГВ: у 1939 році - колгоспники «Крок вперед» і «Шлях до комуни», в 1940 році - артілі ім. Будьонного голова Г. Т. Аллімов, «Надія» голова М. П. Горбач, свинар колгоспу «Перемога» А. І. Киричок, ланкова артілі «Крок вперед» М. Н. Манірко, свинарка колгоспу «Надія» Є. Г. Мороз та інші. Учасниками виставки на 1941 рік були затверджені колгоспи «Червоний гірник», «Надія», ім. Чубаря, а також велика група майстрів колгоспного виробництва: голова колгоспу «Червоний гірник» В. Г. Марциновський, ланкова артілі «Надія» О. П. Таран, завідуючий свинофермою колгоспу «Шлях до комуни» М. О. Курило, бригадир колгоспу ім. Будьонного Л. П. Шишка та інші.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Широке перетворилось на заможно, впорядковане, культурне село. У 1936 році в ньому жило 13 650 чоловік. Тут з'явилося багато кам'яних критих черепицею будинків. Райцентр повністю електрифікували та радіофікували. Зросла кооперативна та державна торгівля - було побудовано 2 універсальні магазини міського типу, а також книжковий магазин.
У 1938 році Широке було віднесено до категорії селищ міського типу. В селищі працювали амбулаторія, лікарня, аптека. Великий авторитет мав лікар А. М. Павервит.
Неписьменність відійшла в минуле. Крім 4 початкових шкіл, тут були середня школа, зооветеринарний технікум. Культурно-освітню роботу серед трудівників селища проводили клуб, 2 бібліотеки і 8 хат-читалень. У 1936 році відкрився районний Будинок дітей колгоспників. На гастролі в Широке не раз приїздили Херсонський та Дніпропетровський українські драматичні
Широке
Сторінка 4 з 9
райком ЛКСМУ. В 1924 році в селі було 1933 господарства, які мали в своєму користуванні 15 043 десятини землі. На 1925 рік посівні площі досягли довоєнного рівня. Багато трудящих одержали постійну роботу на відбудованому руднику «Інгулець». Знову почали працювати Широківський пивоварний завод, 5 парових млинів, 16 вітряків, 2 олійниці та 10 кузень. Після XV з'їзду ВКПб сільська Рада, комуністи, комсомольці провели волику роботу серед трудівників села по пропаганді ленінських ідей колективізації
сільського господарства. Заспівувачем організації колгоспів була біднота. Восени 1929 року почався масовий вступ бідняків і середняків в колгоспи. Утворилося 8 артілей: ім. Чубаря, «Шлях до комуни», «Червоний гірник», «Крок уперед», «Надія», «Перемога», «Новина» та ім. Будьонного. Колгоспи обслуговувала Миколо-Козельська машинно-тракторна станція. Куркулів, що вдавалися до терористичних актів, суворо карали. Близько 150 сімей широківських куркулів були вислані за межі України.
Велику допомогу трудовому селянству в організаційно-господарському зміцненні колгоспів подали шефи - робітники Інгулецького рудника ім. Чубаря. Вони направляли в Широке бригади по ремонту сільськогосподарського реманенту, проводили недільники для збирання коштів на придбання трактора для села. Керівкики та інженерно-технічні працівники рудника часто виступали з доповідями перед селянами.
Для організаційного зміцнення колгоспів у січні 1930 року в Широке прибули чотири робітники-комуністи з Кривого Рога - В. Марциновський, 3. Кружалов, І. Гнєздовський та М. Дрогаль, які очолили 4 артілі. Вже в 1931 році молоді колгоспи досягли перших успіхів. Колгоспи «Надія» та «Крок уперед» перевиконали плани хлібоздачі. З'явилися перші ударники колгоспних ланів, серед них одна з кращих трудівниць артілі «Надія» М. Півторак. До кінця 1931 року до колгоспів вступило близько 90 проц. селянських дворів Широкого.
Життя рік у рік ставало заможнішим, зростала політична і трудова активність мешканців. Б 1936 році в обговоренні проекту Конституції СРСР взяли участь з Широкого та району 13 073 чоловіка. Понад 100 пропозицій внесли колгоспники до нього. 9 листопада 1936 року в Широкому відбувся II районний з'їзд Рад, який обговорював проект Конституції СРСР.
За роки перших п'ятирічок колективні господарства села економічно зміцніли. Помітно збільшилась кількість машин в артільному виробництві, підвищились врожаї зернових культур і овочів. Так, у 1937-1940 рр. колгоспи збирали в середньому з гектара зернових по 15,5 цнт, соняшнику - 11,88 цнт, цукрових буряків - 379 цнт. Господарства добилися значного підвищення продуктивності тваринництва, особливо збільшення надоїв молока.
У колгоспі ім. Чубаря валовий прибуток господарства становив у 1937 році 133 тис. крб., в 1938 - 202 тис. крб., в 1939 - 377 тис. крб., а в 1940 році - 382 тис. крб.. На трудодень колгоспники Широкого одержували в середньому по 4,7 кг хліба та по 2 крб. 60 коп. грішми.
За успіхи, досягнуті в розвитку сільського господарства, кращі артілі й колгоспники Широкого були учасниками ВСГВ: у 1939 році - колгоспники «Крок вперед» і «Шлях до комуни», в 1940 році - артілі ім. Будьонного голова Г. Т. Аллімов, «Надія» голова М. П. Горбач, свинар колгоспу «Перемога» А. І. Киричок, ланкова артілі «Крок вперед» М. Н. Манірко, свинарка колгоспу «Надія» Є. Г. Мороз та інші. Учасниками виставки на 1941 рік були затверджені колгоспи «Червоний гірник», «Надія», ім. Чубаря, а також велика група майстрів колгоспного виробництва: голова колгоспу «Червоний гірник» В. Г. Марциновський, ланкова артілі «Надія» О. П. Таран, завідуючий свинофермою колгоспу «Шлях до комуни» М. О. Курило, бригадир колгоспу ім. Будьонного Л. П. Шишка та інші.
Напередодні Великої Вітчизняної війни Широке перетворилось на заможно, впорядковане, культурне село. У 1936 році в ньому жило 13 650 чоловік. Тут з'явилося багато кам'яних критих черепицею будинків. Райцентр повністю електрифікували та радіофікували. Зросла кооперативна та державна торгівля - було побудовано 2 універсальні магазини міського типу, а також книжковий магазин.
У 1938 році Широке було віднесено до категорії селищ міського типу. В селищі працювали амбулаторія, лікарня, аптека. Великий авторитет мав лікар А. М. Павервит.
Неписьменність відійшла в минуле. Крім 4 початкових шкіл, тут були середня школа, зооветеринарний технікум. Культурно-освітню роботу серед трудівників селища проводили клуб, 2 бібліотеки і 8 хат-читалень. У 1936 році відкрився районний Будинок дітей колгоспників. На гастролі в Широке не раз приїздили Херсонський та Дніпропетровський українські драматичні
Дивиться також інші населені пункти району: