Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
З січня 1936 року в селі почала виходити районна газета «Прапор Леніна».
У перший день нападу німецько-фашистських орд на нашу країну в обстановці патріотичного піднесення відбувся багатолюдний мітинг
трудящих Широкого, на якому секретар РК КПбУ Г. М. Потураєв, бригадир тракторної бригади орденоносець Д. І. Буйвол та інші закликали жителів мобілізувати всі сили на відсіч ворогу. Мітинги відбулися також у колгоспах, на підприємствах та учбових закладах селища. В ці дні до Червоної Армії було мобілізовано близько 1200 чоловік.
Усього на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 1350 широківців, багато з них загинуло у боях за Вітчизну. Тільки орденами нагороджено 320 воїнів- широківців.
У 1941 році, коли лінія фронту наблизилась до Широкого, населення взяло активну участь в спорудженні оборонних рубежів.
16 серпня 1941 року вороги захопили Широке. Гітлерівці грабували колгоспи і жителів селища. Хліб, худобу, птицю відправляли до Німеччини. За роки окупації Широкого і району загинули від рук окупантів 1827 жителів, в т. ч. 358 дітей та підлітків; фашисти вивезли на каторгу до Німеччини 2490 юнаків та дівчат, де з ними поводились, як з рабами. Так, В. Шишка писала батькам у Широке: «...Живемо «добре». Суп варять з капустою, а замість м'яса кидають черви... Українців, що носять «ОСТ», не лікують, говорять - «ви не маєте права хворіти». В листі В. Костика читаємо: «за три місяці ледве не здох... Побили так, що ні сісти, ні лягти... Мої руки прикуті ланцюгом до рук Грицька та Сергійка ...».
Протягом вересня-жовтня 1941 року комуністи, на чолі з Г. М. Седнєвим, вчителем історії ремісничого училища рудника «Інгулець», створили на території Широківського та суміжних з ним Казанківського та Володимирівського районів Миколаївської області кілька партизанських груп, що складалися з 43 чол. Наприкінці 1941 року вони об'єдналися. В організації широківської групи брали участь агроном П. М. Погрібний, завгосп Широківського зооветтехнікуму Д. І. Доценко, зоотехнік комсомолець А. Є. Банков, інспектор районної ощадної каси І. С. Басенко, робітник А. Ф. Нагорний, колгоспник О. П. Будник та інші. Партизани проводили велику патріотичну роботу серед населення. Вони мали 3 радіоприймачі, ротатор та 2 друкарські машинки. Підпільники розмножували і поширювали зведення Радінформбюро, у своїх відозвах, листівках закликали жителів району боротися з окупантами, вселяли впевненість у неминучій перемозі над ворогом.
У грудні 1942 року був створений об'єднаний Широківський партизанський загін, до якого увійшли 7 партизанських груп Широківського району, 2 групи Казанківського та 3 - Володимирівського районів. Усього в загоні налічувалося 129 партизанів. Загін очолив Г. М. Седнєв.
Ядром партизанського загону були комуністи - 10 членів партії та 6 кандидатів2 і комсомольці понад 20 чоловік.
В зв'язку з тим, що загін дислокувався у степовому краї, партизани діяли здебільшого дрібними групами вночі, а вдень переховувались у старих штольнях,
підвалах, на горищах. У лютому 1943 року загін Седнєва завдав дошкульних ударів ворожим гарнізонам у селах Миколаївці, Троїцькому та Сафоновому, знищивши багато фашистів і захопивши трофеї.
У вересні 1943 року загін встановив зв'язок із військовою частиною особливого призначення. 1-го жовтня цього року в районі Широкого висадилась десантна група бійців Червоної Армії на чолі з комуністом П. К. Дремлюгою. Разом з нею партизани провели багато бойових операцій. 24-25 жовтня 1943 року група партизанів - 26 чоловік - на чолі з Г. М. Седнєвим і 6 парашутистів вчинили напад на німецький гарнізон у Рахманівці. Внаслідок дводенного бою було знищено 75 гітлерівців, 5 автомашин. Партизани захопили трофеї - 2 автомашини, 2 кулемети, 46 гвинтівок, багато боєприпасів. У цьому бою особливо відзначився П. К. Дремлюга. Проти широківських партизанів кинули великий загін карателів. Патріотам довелось відступити до Рахманівських каменоломень, під час штурму яких загинув як герой П. К. Дремлюга.
10 грудня 1943 року фашистам вдалося схопити тяяшо пораненого командира загону Г. М. Седнєва. Після жорстоких катувань вони розстріляли безстрашного комуніста. На початку 1944 року активізували також боротьбу партизанські групи П. М. Погрібного, Д. І. Доценка, А. Ф. Нагорного, А. Є. Банкова. Наприкінці лютого того ж року вони подали допомогу наступаючим частинам Червоної Армії у визволенні Широкого і Широківського району.
29 лютого 1944 року після запеклих боїв 35-а і 57-а стрілецькі дивізії 3-го Українського фронту вступили в Широке 2. Першими до селища ввійшли розвідники 102-го гвардійського полку на чолі з старшим лейтенантом Кудрявцевим. Жителі селища радо вітали своїх визволителів. При відступі фашисти замінували всі шляхи до селища. Неоціниму допомогу нашим
Широке
Сторінка 5 з 9
театри. Драматмчний колектив клубу під керівництвом С. Н. Ганенка ставив п'єси відомих радянських авторів.З січня 1936 року в селі почала виходити районна газета «Прапор Леніна».
У перший день нападу німецько-фашистських орд на нашу країну в обстановці патріотичного піднесення відбувся багатолюдний мітинг
Усього на фронтах Великої Вітчизняної війни воювало 1350 широківців, багато з них загинуло у боях за Вітчизну. Тільки орденами нагороджено 320 воїнів- широківців.
У 1941 році, коли лінія фронту наблизилась до Широкого, населення взяло активну участь в спорудженні оборонних рубежів.
16 серпня 1941 року вороги захопили Широке. Гітлерівці грабували колгоспи і жителів селища. Хліб, худобу, птицю відправляли до Німеччини. За роки окупації Широкого і району загинули від рук окупантів 1827 жителів, в т. ч. 358 дітей та підлітків; фашисти вивезли на каторгу до Німеччини 2490 юнаків та дівчат, де з ними поводились, як з рабами. Так, В. Шишка писала батькам у Широке: «...Живемо «добре». Суп варять з капустою, а замість м'яса кидають черви... Українців, що носять «ОСТ», не лікують, говорять - «ви не маєте права хворіти». В листі В. Костика читаємо: «за три місяці ледве не здох... Побили так, що ні сісти, ні лягти... Мої руки прикуті ланцюгом до рук Грицька та Сергійка ...».
Протягом вересня-жовтня 1941 року комуністи, на чолі з Г. М. Седнєвим, вчителем історії ремісничого училища рудника «Інгулець», створили на території Широківського та суміжних з ним Казанківського та Володимирівського районів Миколаївської області кілька партизанських груп, що складалися з 43 чол. Наприкінці 1941 року вони об'єдналися. В організації широківської групи брали участь агроном П. М. Погрібний, завгосп Широківського зооветтехнікуму Д. І. Доценко, зоотехнік комсомолець А. Є. Банков, інспектор районної ощадної каси І. С. Басенко, робітник А. Ф. Нагорний, колгоспник О. П. Будник та інші. Партизани проводили велику патріотичну роботу серед населення. Вони мали 3 радіоприймачі, ротатор та 2 друкарські машинки. Підпільники розмножували і поширювали зведення Радінформбюро, у своїх відозвах, листівках закликали жителів району боротися з окупантами, вселяли впевненість у неминучій перемозі над ворогом.
У грудні 1942 року був створений об'єднаний Широківський партизанський загін, до якого увійшли 7 партизанських груп Широківського району, 2 групи Казанківського та 3 - Володимирівського районів. Усього в загоні налічувалося 129 партизанів. Загін очолив Г. М. Седнєв.
Ядром партизанського загону були комуністи - 10 членів партії та 6 кандидатів2 і комсомольці понад 20 чоловік.
В зв'язку з тим, що загін дислокувався у степовому краї, партизани діяли здебільшого дрібними групами вночі, а вдень переховувались у старих штольнях,
підвалах, на горищах. У лютому 1943 року загін Седнєва завдав дошкульних ударів ворожим гарнізонам у селах Миколаївці, Троїцькому та Сафоновому, знищивши багато фашистів і захопивши трофеї.
У вересні 1943 року загін встановив зв'язок із військовою частиною особливого призначення. 1-го жовтня цього року в районі Широкого висадилась десантна група бійців Червоної Армії на чолі з комуністом П. К. Дремлюгою. Разом з нею партизани провели багато бойових операцій. 24-25 жовтня 1943 року група партизанів - 26 чоловік - на чолі з Г. М. Седнєвим і 6 парашутистів вчинили напад на німецький гарнізон у Рахманівці. Внаслідок дводенного бою було знищено 75 гітлерівців, 5 автомашин. Партизани захопили трофеї - 2 автомашини, 2 кулемети, 46 гвинтівок, багато боєприпасів. У цьому бою особливо відзначився П. К. Дремлюга. Проти широківських партизанів кинули великий загін карателів. Патріотам довелось відступити до Рахманівських каменоломень, під час штурму яких загинув як герой П. К. Дремлюга.
10 грудня 1943 року фашистам вдалося схопити тяяшо пораненого командира загону Г. М. Седнєва. Після жорстоких катувань вони розстріляли безстрашного комуніста. На початку 1944 року активізували також боротьбу партизанські групи П. М. Погрібного, Д. І. Доценка, А. Ф. Нагорного, А. Є. Банкова. Наприкінці лютого того ж року вони подали допомогу наступаючим частинам Червоної Армії у визволенні Широкого і Широківського району.
29 лютого 1944 року після запеклих боїв 35-а і 57-а стрілецькі дивізії 3-го Українського фронту вступили в Широке 2. Першими до селища ввійшли розвідники 102-го гвардійського полку на чолі з старшим лейтенантом Кудрявцевим. Жителі селища радо вітали своїх визволителів. При відступі фашисти замінували всі шляхи до селища. Неоціниму допомогу нашим
Дивиться також інші населені пункти району: