Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Регулярне проведення районних зборів партійного активу, зльотів передовиків сільського господарства сприяло зростанню трудової та громадської активності жителів села. Кращі з них поповнювали ряди ленінської партії. В 1932 році районна партійна організація об'єднувала 33 комуністи і 5 кандидатів у члени партії; в 1938 році вона налічувала вже 122 комуністи і 87 кандидатів у члени партії. Значна частина їх працювала у Жовтневому.
У 1934 році почала виходити районна газета «Прапор перемоги», яка широко висвітлювала економічне, політичне та культурне життя колгоспного села.
Багато уваги піднесенню економіки і культури Жовтневого приділяли Дніпропетровський обком партії та обласна Рада депутатів трудящих. Часто відвідував село секретар обкому партії М. М. Хатаєвич. Влітку 1935 року він був присутній на п'ятирічному ювілеї районного центру. На це свято прибули також представники трудящих США - негритянська делегація.
В міру того, як міцнів колгосп, за рахунок його прибутків та коштів, що відпускали місцеві радянські органи, в Жовтневому здійснювалось велике господарське, житлове і культурно-побутове будівництво. У 1930 році були зведені перші господарські та адміністративні споруди колгоспу. Через рік у селі виросли нові будинки - приміщення райкому партії, райвиконкому, районного відділення Держбанку та пошти. В 1932 році побудовано олійницю і млин, у 1936 році - швейний цех, в 1937 році - завершено будівництво трикотажної фабрики.
В 1939 році в Жовтневому проживало 950 чоловік. Переважна більшість їх працювала в колгоспі. Чимала частка в загальній кількості населення належала робітникам та службовцям.
В 1934 році село було електрифіковане та радіофіковане. В кожному будинку засвітилась лампочка Ілліча. Електрика прийшла і в господарство колгоспу, полегшила працю людей. За три роки після цього на вулиці Леніна почав діяти водопровід довжиною в 1 км.
Завдяки піклуванню партійних і радянських органів у 1936 році в Жовтневому була збудована лікарня. Вона обслуговувала не лише жителів села, а й усієї Жовтневої дільниці. Відкрились також дитячі ясла та дитсадок.
У 1930 році в селі почала діяти початкова школа, в якій навчалось 103 учні і працювало 4 вчителі. У 1935 році було збудовано приміщення для семирічної школи. Через 3 роки школа стала середньою. В ній працювало З0 вчителів, які навчали 438 учнів - дітей жителів Жовтневого та сусідніх сіл. Вони доклали багато зусиль, щоб ліквідувати неписьменність серед дорослих, підвищувати культурний рівень трудівників села. У 1935 році в Жовтневому було споруджено районний Будинок культури. При ньому працювало кілька гуртків художньої самодіяльності, учасники яких систематично виступали перед жителями з концертами. Агіт-культбригада, створена гуртківцями, обслуговувала також усі села району. Добре працювала районна бібліотека, якою завідувала комуністка М. А. Толчинська.
У роки Великої Вітчизняної війни більшість дорослого чоловічого населення
села і навіть група жінок героїчно боролися з гітлерівськими загарбниками на фронті. Смертю хоробрих загинули Н. Ф. Немировський, Д. Г. Шрайфель, Н. М. Мороз, Ю. Є. Флейшман та багато інших воїнів з Жовтневого. З чотирма урядовими нагородами повернувся з війни офіцер Радянської Армії С. П. Алексаха. Зараз він працює вчителем математики в Жовтневій середній школі. Орденами та медалями СРСР нагороджені також В. Н. Кузнецов, Л. К. Глевенко, І. П. Петренко, Ю. С. Чалий, С. І. Василець, М. А. Мороз, І. В. Нечипоренко та інші.
Трудящі, що лишились у селі, з перших днів війни допомагали країні ударною працею. Так, наприклад, токар Жовтневої МТС П. С. Гажемон виконував змінні норми на 220 процентів. Колгоспники прагнули якнайшвидше зібрати багатий урожай. Жінки замінили чоловіків, які пішли на фронт. Так, замість С. П. Андруха працювала трактористкою О. І. Пархомець. Комбайнерів М. С. Балху і М. В. Шила замінили жінки С. Л. Мер і К. П. Трух.
Коли фронт наблизився до села, почалась евакуація районних установ, державного і громадського майна та колгоспників у тилові райони СРСР. Однак закінчити її не вдалося. 16 серпня 1941 року Жовтневе було захоплене гітлерівськими загарбниками. Фашисти назвали село Фрізендорфом. Вони знущались над людьми, примушували їх будувати дороги та укріплення, виконувати іншу непосильну роботу. За відмову штрафували, били, розстрілювали.
У квітні 1942 року поблизу сусіднього села Новопавлівки загинуло понад 450 радянських громадян, переважно жителів Жовтневого та інших навколишніх сіл. Серед розстріляних - люди похилого віку, жінки й діти.
Жотневе
Сторінка 2 з 5
для його економічного, політичного і культурного розвитку. Районний комітет партії, очолюваний Я. Л. Смілянським, і виконавчий комітет районної Ради депутатів трудящих, першим головою якого був І. П. Жеребчевський, подавали велику допомогу колгоспникам. Регулярне проведення районних зборів партійного активу, зльотів передовиків сільського господарства сприяло зростанню трудової та громадської активності жителів села. Кращі з них поповнювали ряди ленінської партії. В 1932 році районна партійна організація об'єднувала 33 комуністи і 5 кандидатів у члени партії; в 1938 році вона налічувала вже 122 комуністи і 87 кандидатів у члени партії. Значна частина їх працювала у Жовтневому.
У 1934 році почала виходити районна газета «Прапор перемоги», яка широко висвітлювала економічне, політичне та культурне життя колгоспного села.
Багато уваги піднесенню економіки і культури Жовтневого приділяли Дніпропетровський обком партії та обласна Рада депутатів трудящих. Часто відвідував село секретар обкому партії М. М. Хатаєвич. Влітку 1935 року він був присутній на п'ятирічному ювілеї районного центру. На це свято прибули також представники трудящих США - негритянська делегація.
В міру того, як міцнів колгосп, за рахунок його прибутків та коштів, що відпускали місцеві радянські органи, в Жовтневому здійснювалось велике господарське, житлове і культурно-побутове будівництво. У 1930 році були зведені перші господарські та адміністративні споруди колгоспу. Через рік у селі виросли нові будинки - приміщення райкому партії, райвиконкому, районного відділення Держбанку та пошти. В 1932 році побудовано олійницю і млин, у 1936 році - швейний цех, в 1937 році - завершено будівництво трикотажної фабрики.
В 1939 році в Жовтневому проживало 950 чоловік. Переважна більшість їх працювала в колгоспі. Чимала частка в загальній кількості населення належала робітникам та службовцям.
В 1934 році село було електрифіковане та радіофіковане. В кожному будинку засвітилась лампочка Ілліча. Електрика прийшла і в господарство колгоспу, полегшила працю людей. За три роки після цього на вулиці Леніна почав діяти водопровід довжиною в 1 км.
Завдяки піклуванню партійних і радянських органів у 1936 році в Жовтневому була збудована лікарня. Вона обслуговувала не лише жителів села, а й усієї Жовтневої дільниці. Відкрились також дитячі ясла та дитсадок.
У 1930 році в селі почала діяти початкова школа, в якій навчалось 103 учні і працювало 4 вчителі. У 1935 році було збудовано приміщення для семирічної школи. Через 3 роки школа стала середньою. В ній працювало З0 вчителів, які навчали 438 учнів - дітей жителів Жовтневого та сусідніх сіл. Вони доклали багато зусиль, щоб ліквідувати неписьменність серед дорослих, підвищувати культурний рівень трудівників села. У 1935 році в Жовтневому було споруджено районний Будинок культури. При ньому працювало кілька гуртків художньої самодіяльності, учасники яких систематично виступали перед жителями з концертами. Агіт-культбригада, створена гуртківцями, обслуговувала також усі села району. Добре працювала районна бібліотека, якою завідувала комуністка М. А. Толчинська.
У роки Великої Вітчизняної війни більшість дорослого чоловічого населення
села і навіть група жінок героїчно боролися з гітлерівськими загарбниками на фронті. Смертю хоробрих загинули Н. Ф. Немировський, Д. Г. Шрайфель, Н. М. Мороз, Ю. Є. Флейшман та багато інших воїнів з Жовтневого. З чотирма урядовими нагородами повернувся з війни офіцер Радянської Армії С. П. Алексаха. Зараз він працює вчителем математики в Жовтневій середній школі. Орденами та медалями СРСР нагороджені також В. Н. Кузнецов, Л. К. Глевенко, І. П. Петренко, Ю. С. Чалий, С. І. Василець, М. А. Мороз, І. В. Нечипоренко та інші.
Трудящі, що лишились у селі, з перших днів війни допомагали країні ударною працею. Так, наприклад, токар Жовтневої МТС П. С. Гажемон виконував змінні норми на 220 процентів. Колгоспники прагнули якнайшвидше зібрати багатий урожай. Жінки замінили чоловіків, які пішли на фронт. Так, замість С. П. Андруха працювала трактористкою О. І. Пархомець. Комбайнерів М. С. Балху і М. В. Шила замінили жінки С. Л. Мер і К. П. Трух.
Коли фронт наблизився до села, почалась евакуація районних установ, державного і громадського майна та колгоспників у тилові райони СРСР. Однак закінчити її не вдалося. 16 серпня 1941 року Жовтневе було захоплене гітлерівськими загарбниками. Фашисти назвали село Фрізендорфом. Вони знущались над людьми, примушували їх будувати дороги та укріплення, виконувати іншу непосильну роботу. За відмову штрафували, били, розстрілювали.
У квітні 1942 року поблизу сусіднього села Новопавлівки загинуло понад 450 радянських громадян, переважно жителів Жовтневого та інших навколишніх сіл. Серед розстріляних - люди похилого віку, жінки й діти.
Дивиться також інші населені пункти району: