Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
Фашисти грабували населення, відбираючи всю рогату худобу, свиней, домашню птицю, меблі й одяг. Чимало жителів села відправили до
концентраційних таборів; 228 чол., тобто майже четверту частину довоєнної кількості населення Жовтневого, насильно було вигнано в німецьке рабство 4. На час визволення залишалось тільки 15 проц. мешканців села.
Від німецько-фашистських загарбників Жовтневе визволено 2 лютого 1944 року військами 3-го Українського фронту. В боях за село смертю хоробрих загинуло 26 воїнів Червоної Армії. Тут вони й поховані. Це капітан П. І. Староблевський, старший лейтенант В. Т. Ушков, капітан Решетников та інші.
Справді героїчних зусиль доклали трудящі, щоб відбудувати своє село. За час окупації були повністю зруйновані трикотажна фабрика, високовольтна лінія, громадські будівлі колгоспу, приміщення МТС, Держбанку, універмаг. Збитки, заподіяні окупантами, становили 3,08 млн. крб.6. Навесні 1944 року в колгоспі працювало лише 86 чоловік: 28 жінок, 39 підлітків та 19 старих. Зруйновані були тваринницькі ферми та інші господарські будівлі. Не вистачало найнеобхіднішої сільськогосподарської техніки, інвентаря.
Переборюючи труднощі, весною 1944 року колгоспники засіяли 365 га зерновими і бобовими культурами, 23 га - соняшником, обробили артільний сад та виноградник. Того ж року вони зібрали по 11,5 цнт зернових та по 7,7 цнт соняшнику з гектара. На трудодень одержали по 1,3 кг зерна та по 1,4 крб. грішми.
В авангарді відбудови йшли ветерани колгоспного руху Т. О. Голота, Є. С. Зайцева, А. І. Федько, С. С. Ткач. 60-річна колгоспниця Є. С. Зайцева на загальних зборах членів артілі заявила: «Я буду працювати від світанку до ночі, а від моло
дих не відстану, бо знаю, що й моя праця допоможе колгоспу впоратися з тими завданнями, які ставлять перед нами партія і уряд». За успішне завершення весняної сівби в 1946 році колгосп «Комсомолець», головою його у той час працював Т. О. Голота, був занесений на районну Дошку пошани.
У відбудові сільського господарства активну участь брала молодь. Правління колгоспу не раз виносило за це подяку учням Жовтневої середньої школи. Робота комсомольської організації по відбудові колгоспів її секретарем тоді був В. І. Ванжа - у травні 1946 року відзначена перехідним Червоним прапором.
На кінець четвертої п'ятирічки колгосп «Комсомолець», якому з 1949 року присвоєно ім'я Г. М. Димитрова, за виробничими показниками досяг довоєнного рівня. У 1950 році він був одним з основних експонентів районної сільськогосподарської виставки. На цій виставці демонструвалися досягнення артілі в розвитку зернового господарства, тваринництва, виноградарства та садівництва. За успіхи в механізації землеробства та перемогу в змаганні з сусідніми - Лошкарівською й Незабудинською МТС на виставці також була представлена Жовтнева машинно-тракторна станція.
Ще більше зміцнів колгосп у наступні роки. В 1953 році його валова продукція порівняно з довоєнним рівнем зросла в 1,5 раза. Підвищенню матеріальної заінтересованості колгоспників в результатах їх праці, кращому використанню техніки і кадрів сприяло здійснення рішень вересневого 1953 року Пленуму ЦК КПРС. В 1957 році колгосп виконав план розвитку зернового господарства на 112 проц., тваринництва - на 107,3 процента. Внаслідок реорганізації МТС у 1958 році він придбав 10 тракторів, 6 комбайнів, 12 сівалок, 20 плугів та іншу сільськогосподарську техніку. Це значно поліпшило механізацію виробничих процесів. Наступного року до колгоспу ім. Димитрова було приєднано сусідній колгосп «Україна». Укрупнена артіль має 8335 гектарів землі, неподільний фонд її у 1959 році становив 1,07 млн. карбованців.
В багатогалузевій економіці артілі основними стали зернове і молочне господарство. Допоміжну роль відіграють городництво, виноградарство, садівництво. Більшість робіт - сівбу, обробіток та збирання зернових, кукурудзи, соняшнику - механізовано. Під час збирання зернових здійснюється подрібнення соломи. Механізовано також процеси навантаження та розкидання хімічних і місцевих добрив. Проводиться механічне доїння корів.
У бригадах колгоспу працюють десятки передовиків, які своєю сумлінною працею вносять вагомий вклад у зміцнення громадського господарства. Тракторист Д. Д. Жванко виконав річне завдання виробітку на трактор на 185 проц., К. К. Кузьмич - на 140 проц., О. Н. Комісар - на 120 процентів. Зразки високопродуктивної праці показали також механізатори В. О. Недоснований, І. С. Семенов та інші.
За роки семирічки валовий доход господарства збільшився в 1,5 раза і станови в у 1965 році 1352,6 тис. крб., а в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 1960 році - 10 380 крб., в 1963 році - 12 680
Жотневе
Сторінка 3 з 5
Всього по Сталінському Жовтневому району за час окупації було закатовано і розстріляно 3911 чоловікФашисти грабували населення, відбираючи всю рогату худобу, свиней, домашню птицю, меблі й одяг. Чимало жителів села відправили до
Від німецько-фашистських загарбників Жовтневе визволено 2 лютого 1944 року військами 3-го Українського фронту. В боях за село смертю хоробрих загинуло 26 воїнів Червоної Армії. Тут вони й поховані. Це капітан П. І. Староблевський, старший лейтенант В. Т. Ушков, капітан Решетников та інші.
Справді героїчних зусиль доклали трудящі, щоб відбудувати своє село. За час окупації були повністю зруйновані трикотажна фабрика, високовольтна лінія, громадські будівлі колгоспу, приміщення МТС, Держбанку, універмаг. Збитки, заподіяні окупантами, становили 3,08 млн. крб.6. Навесні 1944 року в колгоспі працювало лише 86 чоловік: 28 жінок, 39 підлітків та 19 старих. Зруйновані були тваринницькі ферми та інші господарські будівлі. Не вистачало найнеобхіднішої сільськогосподарської техніки, інвентаря.
Переборюючи труднощі, весною 1944 року колгоспники засіяли 365 га зерновими і бобовими культурами, 23 га - соняшником, обробили артільний сад та виноградник. Того ж року вони зібрали по 11,5 цнт зернових та по 7,7 цнт соняшнику з гектара. На трудодень одержали по 1,3 кг зерна та по 1,4 крб. грішми.
В авангарді відбудови йшли ветерани колгоспного руху Т. О. Голота, Є. С. Зайцева, А. І. Федько, С. С. Ткач. 60-річна колгоспниця Є. С. Зайцева на загальних зборах членів артілі заявила: «Я буду працювати від світанку до ночі, а від моло
дих не відстану, бо знаю, що й моя праця допоможе колгоспу впоратися з тими завданнями, які ставлять перед нами партія і уряд». За успішне завершення весняної сівби в 1946 році колгосп «Комсомолець», головою його у той час працював Т. О. Голота, був занесений на районну Дошку пошани.
У відбудові сільського господарства активну участь брала молодь. Правління колгоспу не раз виносило за це подяку учням Жовтневої середньої школи. Робота комсомольської організації по відбудові колгоспів її секретарем тоді був В. І. Ванжа - у травні 1946 року відзначена перехідним Червоним прапором.
На кінець четвертої п'ятирічки колгосп «Комсомолець», якому з 1949 року присвоєно ім'я Г. М. Димитрова, за виробничими показниками досяг довоєнного рівня. У 1950 році він був одним з основних експонентів районної сільськогосподарської виставки. На цій виставці демонструвалися досягнення артілі в розвитку зернового господарства, тваринництва, виноградарства та садівництва. За успіхи в механізації землеробства та перемогу в змаганні з сусідніми - Лошкарівською й Незабудинською МТС на виставці також була представлена Жовтнева машинно-тракторна станція.
Ще більше зміцнів колгосп у наступні роки. В 1953 році його валова продукція порівняно з довоєнним рівнем зросла в 1,5 раза. Підвищенню матеріальної заінтересованості колгоспників в результатах їх праці, кращому використанню техніки і кадрів сприяло здійснення рішень вересневого 1953 року Пленуму ЦК КПРС. В 1957 році колгосп виконав план розвитку зернового господарства на 112 проц., тваринництва - на 107,3 процента. Внаслідок реорганізації МТС у 1958 році він придбав 10 тракторів, 6 комбайнів, 12 сівалок, 20 плугів та іншу сільськогосподарську техніку. Це значно поліпшило механізацію виробничих процесів. Наступного року до колгоспу ім. Димитрова було приєднано сусідній колгосп «Україна». Укрупнена артіль має 8335 гектарів землі, неподільний фонд її у 1959 році становив 1,07 млн. карбованців.
В багатогалузевій економіці артілі основними стали зернове і молочне господарство. Допоміжну роль відіграють городництво, виноградарство, садівництво. Більшість робіт - сівбу, обробіток та збирання зернових, кукурудзи, соняшнику - механізовано. Під час збирання зернових здійснюється подрібнення соломи. Механізовано також процеси навантаження та розкидання хімічних і місцевих добрив. Проводиться механічне доїння корів.
У бригадах колгоспу працюють десятки передовиків, які своєю сумлінною працею вносять вагомий вклад у зміцнення громадського господарства. Тракторист Д. Д. Жванко виконав річне завдання виробітку на трактор на 185 проц., К. К. Кузьмич - на 140 проц., О. Н. Комісар - на 120 процентів. Зразки високопродуктивної праці показали також механізатори В. О. Недоснований, І. С. Семенов та інші.
За роки семирічки валовий доход господарства збільшився в 1,5 раза і станови в у 1965 році 1352,6 тис. крб., а в розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь у 1960 році - 10 380 крб., в 1963 році - 12 680
Дивиться також інші населені пункти району: