Якщо ви помітили помилку в тексті, будь ласка виділить її мишею і натисніть CTRL+ENTER Також ми будемо дуже вдячні Вам за підтримку нашого проекту і його додавання в будь-яку популярну соціальну мережу, представлену нижче
Код для вставки нашого посилання на сайт або блог можна узяти ТУТ
Пошук від
На 1925 рік комуна мала понад тисячу десятин землі, 3 трактори, електростанцію, різні майстерні - слюсарну, токарну, столярну, ковальську, пошивочну, необхідну кількість робочої худоби й реманенту. В цей час вона об'єднувала, як доповідав на І Всеукраїнському з'їзді представників колгоспів делегат з'їзду голова комуни Я. В. Жестовський, більше 500 чоловік. Усі питання господарського і культурного життя комунарів вирішувалися загальними зборами і радою комуни. Про організацію праці в комуні, про життя і побут комунарів розповідала у своєму виступі на І Всеукраїнському з'їзді представників колгоспів й одна з перших комупарок М. Й. Галуненко.
В керівництві була зайнята мінімальна кількість людей. На різні роботи в госпо
дарстві члени комуни призначалися по черзі, строком на тиждень. На кожну ділянку господарства виділяли відповідального, який керував роботою і звітував про її наслідки.
Приклад у роботі подавали комуністи. У 1924 році партійна організація комуни налічувала 34 чоловіка. 39 юнаків і дівчат об'єднував комсомольський осередок.
Жили комунари у великих громадських будинках. В перші роки з житлом було дуже скрутно, доводилося селити по кілька сімей в одну кімнату. Вже в 1927 році комуна одержала від Радянської держави 300 тис. крб. кредиту, в селі побудували двоповерхові житлові будинки. Одяг та взуття комунари одержували зі складів. Діти виховувались в яслах та дитбудинку.
Комуністи і комсомольці проводили чималу культурно-масову роботу на селі. В клубі комуни влаштовувались колективні читки газет, журналів; тут можна було послухати лекцію. До роботи в драматичному гуртку залучали навіть літніх комунарів. Керували гуртком М. Т. Кропива, О. М. Кропива, О. М. Прядко. Особливо популярними були вистави колективу «Синьої блузи». Керував «синьоблузниками» К. С. Могильов. З 1926 року в селі почали випускати стінгазету «Комунар», демонструвати кінофільми.
Зразу ж після переїзду з Алтаю комунари відкрили 4-річну школу. Керівкиком її став учитель, член комуни Ф. В. Кузнецов. У 1925 році для школи виділили окремий будинок. Тоді тут навчалося 80 учнів. Восени 1926 року вона стала семирічкою.
Багато уваги зміцненню комуни та вдосконаленню організації праці в ній приділяли ЦК КПбУ й Уряд Радянської України. В 1927 році ці питання розглядалися Українським Радянським Урядом; в Харків спеціально виїздив голова комуни. Були впроваджені тверді норми виробітку і чекова система оплати.
В налагодженні господарства та впорядкуванні села велику допомогу комунарам подали робітники Дніпропетровського металургійного заводу ім. Г. І. Петровського, які в 1929 році стали шефами комуни. Вони передали комуні генератор, допомогли електрифікувати село. Комуна мала млин в Синельниковому та орендувала ще два млини в селах Юр'ївці і Чорноглазівці. Комунари побудували цегельний завод, олійницю, силосні споруди, пекарню. В 1930 році на честь свого 10-річчя комуна одержала від держави першу вантажну півторатонну автомашину.
Застосовуючи машинний обробіток землі і чистосортне насіння, дотримуючись правил агротехніки, сумлінно ставлячись до праці, комунари збирали по 60-80 пудів зерна з десятини в той час, як урожай зернових в одноосібних господарствах не перевищував З0 пудів. Зростала і продуктивність великої рогатої худоби: середній надій молока від фуражної корови в 1929-1930 рр. становив близько 2000 кг. Значна Увага приділялася в комуні племінному тваринництву. Малопродуктивна худоба замінювалась породистою. Особливо славилася комунівська конеферма, організована й керована майстром племінного конярства А. А. Кузнецовим. У стайнях комуни налічувалося близько ста голів чистокровних орловських рисаків.
Розвинуте багатогалузеве господарство комуни, нова техніка, поліпшення побутових умов і зростання культурних запитів людей - все це викликало появу нових професій: трактористів, електриків, слюсарів, агрономів, лікарів, вчителів, зоотехніків, ветеринарів, садівників, городників, пасічників, кіномеханіків та інших. Ці професії опановували здебільшого самі комунари. Так, першим агрономом комуни став М. А. Топорков, трактористами - Ю. М. Терличенко, Г. Ф. Лулак, Ф. М. Прядко, Л. І. Прядко, В. С. Демидкін, Д. М. Ховрич, Д. І. Ховрич. Необтяжені хатньою роботою, велику активність в господарській, громадській та культурно-масовій роботі виявляли жінки. О. Ф. Галуненко, У. Тарасова стали трактористками, шофером - О. І. Дудник.
В 1935 році комуна святкувала свій п'ятнадцятирічний ювілей. Це було велике колективне господарство, яке мало 4000 га землі, 1069 голів худоби, 70 коней-рисаків. В тому році комунари зібрали 9000 цнт зерна. Середній
Новоолександрівка
Сторінка 2 з 7
367 чоловік. В першу ж весну комунари засіяли різними культурами 378 десятин землі та підготували 80 десятин чорного пару. В господарстві, крім трактора, було 58 коней, 4 воли, 12 корів, 7 телят і 82 свині. В керівництві була зайнята мінімальна кількість людей. На різні роботи в госпо
дарстві члени комуни призначалися по черзі, строком на тиждень. На кожну ділянку господарства виділяли відповідального, який керував роботою і звітував про її наслідки.
Приклад у роботі подавали комуністи. У 1924 році партійна організація комуни налічувала 34 чоловіка. 39 юнаків і дівчат об'єднував комсомольський осередок.
Жили комунари у великих громадських будинках. В перші роки з житлом було дуже скрутно, доводилося селити по кілька сімей в одну кімнату. Вже в 1927 році комуна одержала від Радянської держави 300 тис. крб. кредиту, в селі побудували двоповерхові житлові будинки. Одяг та взуття комунари одержували зі складів. Діти виховувались в яслах та дитбудинку.
Комуністи і комсомольці проводили чималу культурно-масову роботу на селі. В клубі комуни влаштовувались колективні читки газет, журналів; тут можна було послухати лекцію. До роботи в драматичному гуртку залучали навіть літніх комунарів. Керували гуртком М. Т. Кропива, О. М. Кропива, О. М. Прядко. Особливо популярними були вистави колективу «Синьої блузи». Керував «синьоблузниками» К. С. Могильов. З 1926 року в селі почали випускати стінгазету «Комунар», демонструвати кінофільми.
Зразу ж після переїзду з Алтаю комунари відкрили 4-річну школу. Керівкиком її став учитель, член комуни Ф. В. Кузнецов. У 1925 році для школи виділили окремий будинок. Тоді тут навчалося 80 учнів. Восени 1926 року вона стала семирічкою.
Багато уваги зміцненню комуни та вдосконаленню організації праці в ній приділяли ЦК КПбУ й Уряд Радянської України. В 1927 році ці питання розглядалися Українським Радянським Урядом; в Харків спеціально виїздив голова комуни. Були впроваджені тверді норми виробітку і чекова система оплати.
В налагодженні господарства та впорядкуванні села велику допомогу комунарам подали робітники Дніпропетровського металургійного заводу ім. Г. І. Петровського, які в 1929 році стали шефами комуни. Вони передали комуні генератор, допомогли електрифікувати село. Комуна мала млин в Синельниковому та орендувала ще два млини в селах Юр'ївці і Чорноглазівці. Комунари побудували цегельний завод, олійницю, силосні споруди, пекарню. В 1930 році на честь свого 10-річчя комуна одержала від держави першу вантажну півторатонну автомашину.
Застосовуючи машинний обробіток землі і чистосортне насіння, дотримуючись правил агротехніки, сумлінно ставлячись до праці, комунари збирали по 60-80 пудів зерна з десятини в той час, як урожай зернових в одноосібних господарствах не перевищував З0 пудів. Зростала і продуктивність великої рогатої худоби: середній надій молока від фуражної корови в 1929-1930 рр. становив близько 2000 кг. Значна Увага приділялася в комуні племінному тваринництву. Малопродуктивна худоба замінювалась породистою. Особливо славилася комунівська конеферма, організована й керована майстром племінного конярства А. А. Кузнецовим. У стайнях комуни налічувалося близько ста голів чистокровних орловських рисаків.
Розвинуте багатогалузеве господарство комуни, нова техніка, поліпшення побутових умов і зростання культурних запитів людей - все це викликало появу нових професій: трактористів, електриків, слюсарів, агрономів, лікарів, вчителів, зоотехніків, ветеринарів, садівників, городників, пасічників, кіномеханіків та інших. Ці професії опановували здебільшого самі комунари. Так, першим агрономом комуни став М. А. Топорков, трактористами - Ю. М. Терличенко, Г. Ф. Лулак, Ф. М. Прядко, Л. І. Прядко, В. С. Демидкін, Д. М. Ховрич, Д. І. Ховрич. Необтяжені хатньою роботою, велику активність в господарській, громадській та культурно-масовій роботі виявляли жінки. О. Ф. Галуненко, У. Тарасова стали трактористками, шофером - О. І. Дудник.
В 1935 році комуна святкувала свій п'ятнадцятирічний ювілей. Це було велике колективне господарство, яке мало 4000 га землі, 1069 голів худоби, 70 коней-рисаків. В тому році комунари зібрали 9000 цнт зерна. Середній
Дивиться також інші населені пункти району:
- Старовишневецьке
- Рудево-Миколаївка
- Раївка
- Миролюбівка
- Мар'ївка
- Майське
- Луб'янка
- Кислянка
- Іларіонове
- Зайцеве
- Дерезувате
- Варварівка